Першими День усіх святих почали відзначати 1 листопада англійці та ірландці, а потім святкування перейняли і у Римі. Цього дня до святих зверталися за допомогою, щоб вони убезпечили рід від усяких негараздів. Ці традиції знайшли своє відображення у святі Геловін. Його популяризація розпочалася в Україні після здобуття незалежності. Втім нині українці повертаються до своїх витоків і шукають подібні свята у власній історії.
– Любителі міфів та історики зацікавилися, чи мали наші предки подібне свято. Так ми дізналися про Велесову ніч, яку відзначали у середовищі неоязичників. Її стали популяризувати в Україні як протилежність Геловіну. Велесова ніч є наслідуванням різних давніх обрядів і сучасним витвором. Водночас історичних підтверджень ми не маємо і про існування свята можемо припускати із долею ймовірності, – зазначає науковиця.
Зараз в американській та європейській культурах на Геловін діти розважаються, переодягаються у костюми, прикрашають будівлі та вимагають цукерки у дорослих.
А якою була Велесова ніч та як її відзначали прадавні українці? Чому переодягалися у тварин і ховали предків під порогом дому? Що таке “Діди”? Про ці та інші осінні традиції “18000” поспілкувалися з мистецтвознавицею, старшою науковою співробітницею Черкаського обласного художнього музею Олександрою Рак.
Крім того, журналістка “18000” дізналася у священника Свято-Троїцького кафедрального собору Василя Паплика, як православна церква України ставиться до святкування Геловіну.
Велесова ніч – що це? Хто такий Велес?
Велесова ніч – свято, що наслідує низку слов’янських язичницьких обрядів, присвячуючи їх богові Велесу. Раніше пережити зиму було складніше, тому люди зустрічали її, зверталися до своїх предків і просили допомогти їм.
– Тоді люди вважали, що у Велесову ніч на зміну світлу і теплу наставали темрява і холод, а кордон між живими людьми і мертвими, між сьогоденням і потойбіччям – зникав, – розповідає мистецтвознавиця Олександра Рак.
За її словами, деякі неоязичницькі ресурси стверджують, що Велесова ніч не мала усталеної дати, ця дата змінювалася щороку згідно місячного календаря. Ніч в такому разі припадала на початок останнього місяця в році. Зараз це свято відзначають у ніч з 31 жовтня на 1 листопада. Свято Велесової ночі назвали на честь язичницького Бога Велеса.
– У дохристиянські часи, у язичницькій міфології Велес був володарем підземного царства, покровителем мистецтв, музики, поезії, талантів, також віщунів і ясновидців, опікувався худобою і домашніми тваринами. Був улюбленим святим простого народу, – говорить Олександра. – Культ Велеса сформувався ще у мисливському суспільстві, тобто у часи палеоліту. Його вважали родоначальником, оскільки тоді благополуччя худоби було для людей надзвичайно важливим.
Як святкували Велесову ніч: традиції
На Велесову ніч до столу предки клали хліб, оскільки святкування відбувалося після жнив, готували ритуальні страви з пшениці. Намагалися накрити якомога багатший стіл, аби задобрити пращурів, залишали для них додаткові ложки і запалювали свічку, щоб їхні душі могли знайти шлях додому. Пізніше над свічкою почали записувати свої побажання до Велеса.
“Темна ніч, заклинаю мені допомогти. Велес потрудися, загадане з’явися…”.
– У Велеса просили і задумували. Були спеціальні звернення, люди просили про захист себе і свого роду. Велеса закликали допомогти, а в його обличчі своїх предків, – пояснює Олександра Рак.
На вечерю оселю прикрашали снопами пшениці, гронами калини, на підлогу стелили духмяну зелень, ставили брукву, яка раніше була замість картоплі, її використовували також в обрядових ритуалах.
Сім’я збиралася і згадувала, що предки зробили для роду. І досі на поминальному обіді після поховання згадують про найкращі сторони померлого, що він зробив, яких дітей виростив.
У Велесову ніч на столі для предків залишали їжу, а зранку виносили її під велике дерево. Ця поминальна традиція залишилася в Україні донині, коли людина помирає, для неї ставлять окрему склянку і шматок хліба – це залишки давніх традицій.
– Також у Велесову ніч предки перестрибували через вогонь, аби очиститися від негараздів. Крім того, вогнище розпалювали, щоб відігнати злих духів, оскільки вогонь символізував сонце, яке було противагою ночі, – додала мистецтвознавиця.
Чому на свята переодягалися у костюми?
Символами Велеса були ведмідь і бик. Оскільки в Україні традиції заряджені на достаток і багатство були пов’язані з хутром, то на свята люди переодягалися у вивернуті кожухи та імітували рухи тварин – це зооморфні тотемні вірування з прадавніх часів.
– Тоді люди асоціювали себе зі звіром, щоб перебрати на себе його найкращі якості. До прикладу, бик – найсильніший з усіх домашніх тварин, тому він був уособленням сили та достатку. Вірили, якщо поклонятися тварині, то її якості перейдуть на людину, – розповідає науковиця.
У давнину всі обряди мали символізувати родючість і багатство, тому що людина завжди до цього прагнула.
– Ми можемо припустити, що на Велесову ніч предки наряджалися подібно до Масляної. Велесова ніч – це перехід від світла до темряви, а свято Колодія – це перехід від темряви до світла. Тому й існує традиція одягати страшні маски і костюми, щоб вони відлякували темну ніч, холод і нечисть. Крім того, чоловіки могли переодягатися в жінок, щоб заплутати темні ворожі сили, аби ті не могли зрозуміти, хто є хто, і від них ніхто не постраждав, – каже Олександра Рак.
У які прикмети вірили під час святкування Велесової ночі?
Предки вірили, якщо у Велесову ніч до хати зайде чужий, то це принесе смерть.
У давнину тварини одного кольору були рідкістю. Тому чорну кішку чи собаку вважали попередженням від Велеса про прихід ворога або наближення біди, катаклізмів. Навіть зараз дехто вірить, що чорна кішка на дорозі – до нещастя.
А от побачити мертвого родича у сні на Велесову ніч – дуже добрий знак.
Поминальний обряд Діди
Науковці вважають, що частина ритуалів Велесової ночі може бути запозичена зі святкування Дідів. Це свято відзначали і у деяких районах Полісся, нині це північні частини Волині, Рівненщини та Житомирщини.
– Це слов’янський народний поминальний обряд – поминальна вечеря у пам’ять про померлих предків. За сенсом перегукується і з Велесовою ніччю, і з Геловіном. І відзначають у ту ж пору, наприкінці жовтня – на початку листопада. Цей час вважали передачею правління від світлого Бога до темного. Вірили, що коли відбувається перехід між світами, то душі чи духи предків можуть завітати до своїх родин, – говорить науковиця.
У період Дідів люди йшли до могил рідних, щоб вшанувати їхню пам’ять. За поминальною трапезою подавали гарячу їжу, щоб духи могли вдихнути пар. На столі так само клали додаткові ложки для покійних, а ім’я кожного померлого називали вголос.
Чому було важливо вшановувати предків?
За словами Олександри Рак, для людей того часу було дуже важливо вшановувати предків, тому що раніше люди доживали до 30-40 років максимум, гинули від хвороб у війнах. Крім того, дуже високою була дитяча смертність. Якщо людина доживала до поважного віку, до неї прислухалися, бо в дописьменницьку епоху вони передавали свої знання і досвід наступним поколінням.
– Покійних предків задобрювали, щоб вони продовжували допомагати родині по ту сторону життя. Навіть існував звичай, коли найповажніших предків древні люди ховали під порогом хати, щоб дух оберігав родину, – зазначає співробітниця музею.
Як змінилися традиції у Велесову ніч з приходом християнства
Християнство не могло повністю перекреслити язичництво тому, щоб люди скоріше адаптувалися до нової релігії, до язичницьких свят приурочили Святих із християнства.
– Наприклад, у язичництві було свято Купала, а в християнстві стало – Івана Хрестителя. Так на зміну Велесу прийшли пара Святих Харлампій і Власій. Вони були покровителями худоби, їм за неї молилися, щоб була жива і здорова, щоб плодилася і розмножувалася, – розповідає Олександра Рак.
Оскільки Україна була переважно сільською державою, а Харлампію і Власію молилися за здоров’я худоби, то цього дня свійським тваринам також влаштовували свято: їх пестили, давали їм полизати цукор або сіль.
Коли українці перестали відзначати Велесову ніч?
У 20-му столітті українці 70 років були безрелігійним суспільством, адже радянська влада знищувала усю культуру і традиції, які могли б свідчити про ідентичність держави. Крім того, на забуття Велесової ночі вплинув і технічний прогрес, що перебрав на себе багато процесів, які виконували тяглі тварини, тому їм перестали поклонятися.
Чому Геловін став “страшним” святом?
Свято, подібне до Велесової ночі, відзначали давні кельти (пращури ірландців та британців, – ред.). Його називали “Самайн”. Оскільки на півночі Британії було лише дві пори року, зима і літо, перехід був більш різким.
– Свято було страшним, тому що наставала зима, а люди боялися темної ночі і сил природи. Все, що було для людини незрозуміло і непояснимо, його боялися, наприклад, грому і блискавки, природних катаклізмів. Вважали, що дитину за поріг в темну пору ночі випускати не можна, бо її заберуть злі духи або вона зникне, – каже Олександра Рак.
На території північної Британії землеробство було менш розвинуте, тому і запасів їжі було менше. Кельти намагалися задобрити зиму, щоб пережити її було легше. За допомогою також зверталися і до покійних предків. Після зміни релігії, Сайман стали асоціювати з мерцями і темними потойбічними силами, аби очорнити.
Ставлення української церкви до святкування Геловіну
Священник Свято-Троїцького кафедрального собору Василь Паплик розповів, що у християнському середовищі ставлення до Геловіну досить негативне. Це пов’язано з тим, що це свято є чужим українській культурі і певною мірою є непотрібною рекламою нечистій силі. Проте у православних священників бувають різні погляди на це. Одні священнослужителі суворо забороняють прихожанам брати участь у святкуванні Геловіну, а інші більш ліберально реагують на це.
– На мою думку, свято Геловін суто комерційне, а не релігійне. Я не вважаю, що ті діти, які одягаються у костюми монстрів і чортів – насправді поклоняються дияволу. Дияволу поклоняються ті, хто робить зло, тобто грішить. Тому православним християнам не варто істерити через Геловін. Своїм дітям треба пояснювати, що у цьому святі немає нічого корисного. Проте, якщо дитина дуже хоче взяти участь у святкуванні, то не варто закривати її вдома, таким чином налаштовуючи проти себе та християнської віри. Потрібно правильно виховувати своїх дітей, навчаючи їх віри Христової, тоді вони й самі не захочуть брати участь у святкуванні Геловіну, – зазначив отець Василь.
Також він додав, що за померлих ми можемо молитися кожного дня, але протягом року є особливі поминальні дні – так звані батьківські поминальні суботи, коли необхідно згадувати всіх від віку спочилих православних християн.
Анастасія Бут
Читайте також: Квадробери у Черкасах: дитяча спортивна забавка чи “субкультура”.
Любите гортати стрічку в інстаграмі? Тоді підписуйтесь на сторінку “18000” і витрачайте час у мережі із користю.