У Черкаському обласному онкодиспансері провели вже третю родинну трансплантацію нирки. Пересаджували орган від батька Григорія до доньки Наталії. Особливість операції в тому, що реципієнтка та донор мають різні групи крові.
За словами Наталії, серйозні проблеми з нирками в неї почалися два роки тому. Із дитинства ж мала цукровий діабет, хоч ніхто з рідних і не хворів ним. Пов’язує ймовірні витоки хвороби жінка з тим, що народилася в Прип’яті, а вже опісля катастрофи родина переїхала до Черкас. Саме тут Наталія прожила майже все життя. Нещодавно ж переїхала до Києва, аби мати більше можливостей для розвитку, однак тоді й загострилися проблеми зі здоров’ям.
– Рік тому мені зробили фістулу (природну капсулу, яка з’єднує венозну і артеріальну кров, та призначена для прийому діалізних препаратів, – ред.) і вже почалось різке погіршення самопочуття. Про те, що можемо зробити трансплантацію нирки, навіть і не мріяли, бо це дуже дорого, – розповідає Наталія. – Потім мені зателефонували з “Фрезеніусу” та розповіли, що є можливість пройти підготовку до трансплантації, аби зробити її в Черкасах. Говорили, можливо, пощастить і хтось із рідних підійде на роль донора. Я, не роздумуючи, погодилася.
Спочатку донором нирки мала стати мама жінки, однак після низки обстежень дійшли висновку, що вона не підходить.
– Ми відразу перейшли на тата, але в нас різні групи крові, – каже Наталія.
За словами завідувача Центру пластичної реконструктивної та малоінвазивної онкоурології ЧООД Романа Морару-Бурлеску, через те, що реципієнтка та донор є різногрупними, існував великий ризик відторгнення трансплантованого органу. Аби врахувати всі ризики, підготовка до операції був тривалою.
– Процес пігдотовки до трансплантації зайняв майже три місяці. Пов’язано це й з тим, що раніше хвора ще не була на постійному гемодіалізі, але її показники крові й стану здоров’я були майже в критичному стані, – говорить лікар. – Ми провели тест cross-match, який показав, що хоч батько та донька й різногруні, є фактори, які дозволяють замислитися про трансплантацію. Тому наступним кроком після переводу на гемодіаліз була підготовка у вигляді плазмаферезу – спеціальної методики очищення крові від імунологічної активності для профілактики відторгнення трансплантованого органу.
Вже 30 січня Наталії зробили успішну пересадку нирки.
– Ми ризикнули й маємо перший гарний результат – нирка працює й пацієнтка майже одужала, – розповідає лікар Роману Морару-Бурлеску.
Тата пацієнтки, який став донором, за декілька днів вже виписали додому.
ЧИТАЙТЕ: У Черкасах готуються до проведення посмертної трансплантації
Наталія говорить, відразу після операції відчула надзвичайний прилив енергії.
– Хочеться жити, творити, мріяти. Маю дуже багато планів. У мене є дитина – це найголовніший проект мого життя, – зазначає жінка. – Нирка робить своє діло: відразу впали підвищені показники аналізів, стабілізувався гемоглобін.
Обстеження перед трансплантацією, ліки та операція для жінки були безкоштовними. Не потрібно платити Наталії й за реабілітацію. Усе – за рахунок коштів держави. Зокрема, за одну операцію з трансплантації нирки онкодиспансер отримує від держави близько 400 тисяч грн.
У медзакладі додають, нині тут вже облаштовані палати, що стануть окремим центром для осіб, яким здійснили трансплантацію. У них фільтрується повітря, а також все обладнано таким чином, що можна робити й гемодіаліз.
– На сьогодні в нас 350 хворих перебуває на постійному хронічному гемодіалізі й 55% із них потребують трансплантації. Водночас із цієї кількості якщо 3-5% пацієнтів і мають родичів, які можуть стати потенційними донорами – це вже добре, – зазначає лікар Роман Морару-Бурлеску. – Нині в центрі для проведення трансплантації обстежується ще три пари. Але наші технічні та кадрові можливості дозволяють робити набагато більше.
Нагадаємо, у минулому році Черкаський обласний онкологічний диспансер провів 31 аутологічну трансплантацію стовбурових клітин, а також дві пересадки нирки від матері до дитини. На це з держбюджету заклад отримав 37,5 млн грн.
Продам нирку