Від страйку перевізників до вінчання – два місяці, – як транспортний колапс поєднав двох черкащан 

Листопад минулого року запам’ятався черкащанам страйком перевізників. Попри нарікання містян, складнощі із пересуванням Черкасами та ще низкою негараздів, яким ми завдячували приватникам, цей колапс призвів до одруження.

Вирішальну роль цей скандальний тиждень зіграв у житті черкащанки Аліни Гриценко. Саме в той період дівчина познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком.

Як страйк перевізників, чати у соцмережах призвели до одруження вона розповіла для “18000”.

– Можливо, люди на мене будуть злитися, але я вдячна нашим міським перевізникам. Так трапилося, що через їхній страйк я познайомилась зі своїм чоловіком, – розповідає нині Аліна Гриценко.

Вона пригадує той день, коли у Черкасах одночасно припинили їздити маршрутки. На роботу та у справах доводилося ходити пішки. Рятівною соломинкою тоді стали чати у соціальних мережах, де люди пропонували підвезти один одного.

– Містяни згуртувалися і писали в чаті, що можуть підвозити тих, кому немає чим добиратися на роботу чи додому. Я теж користувалась чатом: зазначала звідки та куди мені їхати і власники авто, яким було по дорозі, зголошувалися підвезти, – розповідає Аліна. – Я дізналась, що хлопець, який створив ці чати у “Фейсбуці” та “Вайбері” у той час мешкав закордоном, хоча сам черкащанин, який постійно цікавився життям міста. Коли прочитав про страйк перевізників, відразу придумав, як можна хоча б частково врегулювати ситуацію. Буквально за день-два до чату додалося понад п’ять тисяч людей.

Віталій – так звали того чоловіка, який знайшов спосіб допомогти черкащанам, поки громадський транспорт не повернеться на вулиці міста. До речі, у чаті була умова: підвозити людей лише безкоштовно.

– Я постійно користувалась чатом, писала слова вдячності. Згодом адміністратор чату запропонував подякувати водіям, які часто підвозити містян, влаштувавши для них спільний відпочинок. Я зголосилась скоординувати цю зустріч. І щоб продумати час і день цього відпочинку почала переписуватися із адміністратором чату. І лише тоді довідалась, що його звати Віталій і що він перебуває в іншій країні, – пригадує дівчина. – Я безмежно була йому вдячна за небайдужість і за те, що перебуваючи далеко від дому, він хвилювався за Черкаси. Віталій справді зробив важливу справу. Хоча він і досі скромно говорить, що такий чат міг організувати будь-хто.

А після Нового року Аліна отримала особисте повідомлення від Віталія, він писав, що приїздить  до Черкас і хоче запросити її на зустрічі.

-Я – дівчина непроста і відразу вирішила, що визначу своє ставлення до Віталія за перші дві хвилини зустрічі: якщо він мені сподобається – продовжу спілкування з ним, якщо ні – відразу розвернуся і піду. Інтуїція спрацювала на відмінно – з першої хвилини  відчула, що це моя людина, хоча перед тим, ми тільки кілька раз спілкувались в соціальних мережах. Напевно, це була доля, – пригадує Аліна.

Не пройшло й місяця від першої зустрічі, як Аліна та Віталій пішли до церкви на вінчання, зробивши перед тим спільне татуювання. Закохані переконані – не варто відкладати важливі речі, якщо обоє відчувають, що разом вони єдине ціле.

Тепер у молодій родині мало не щодня жартують, що їх поєднав страйк маршрутників. Кажуть, що якби не перевізники, то навряд чи їхнє життя зазнало аж таких кардинальних змін.