Ілля Ковтун – український гімнаст родом з Черкас. У свої 19 він – заслужений майстер спорту України. Цього року Ковтун став найтитулованішим гімнастом змагань Кубка світу: в його активі одразу вісім нагород – 5 золотих, 2 срібні та 1 бронзова.
У цьому сезоні Кубка світу Ілля Ковтун тричі здобув лідерство у вправах на паралельних брусах, обійшовши таких титулованих спортсменів, як призер Олімпійських ігор-2020 Ферхат Арікан з Туреччини. Також українець виборов золото у вправах на поперечині і розділив перше місце з учасником Олімпійських ігор-2020 Міладом Карімі з Казахстану у вільних вправах. Здобувши найбільшу кількість золотих медалей, черкасець став найкращим атлетом сезону Кубка світу-2023.
Про дитинство та спортивний шлях амбітного гімнаста з Черкащини, а також про великий спорт під час повномасштабного вторгнення розповідає “18000”.
Призери етапу Кубка світу-2023 у вправах на паралельних брусах. Ілля Ковтун посередині.
“Хотів гратися і балуватися, а не йти на тренування”
Любов до спорту Іллі разом зі старшою сестрою змалку прививав батько. Юрій Ковтун професійно займався греблею на байдарках та каное, тренувався та навчався у херсонському інтернаті. Хоч Юлія Ковтун, мати Іллі, не пов’язана з професійним спортом, у вихованні своїх дітей подружжя Ковтунів невід’ємною частиною вважали фізичний розвиток. Спортивна гімнастика – це базовий вид спорту, яким можна займатися змалку. Тому обох своїх дітей майже в чотири роки батьки привели до гімнастичної зали. Перші заняття Іллі Ковтуна відбулися в Черкаській обласній дитячо-юнацькій спортивній школі “Олімпія”. Там хлопець потрапив до рук своєї тренерки Ірини Надюк, разом з якою він до сьогодні йде до олімпійських вершин.
– Хоч від початку спорт для Іллі був загальним фізичним розвитком, батьки одразу доклали максимум зусиль, щоб тренування були систематичними, без пропусків, – зазначає тренерка.
Сам Ілля Ковтун пригадує, що тоді він хотів не йти на тренування, а гратися і балуватися:
– Відчинили двері, з’явилася Ірина Володимирівна, я вперся руками й ногами у двері. Моя настирна мама пропихнула мене вперед і я стрибнув прямо на руки своїй майбутній тренерці так, що вона ледь втрималася на ногах. Мені подобалося гратися, виконувати різноманітні вправи, стрибати на батуті… Але я не дуже любив слухатися й спокійно чекати на свою чергу, щоб виконати з тренером більш складні вправи.
З часом тренерці успішно вдалося налагодити контакт з непосидючим вихованцем. Ілля полюбив гімнастику на такому рівні, що вже в молодшій школі тікав на тренування з останніх уроків:
– Це було нібито з дозволу батьків та тренера і за дуже-дуже великої необхідності, – сміється Ілля. Сідав на маршрутку, їхав на тренування, де був з обіду й аж до восьмої вечора.
У той період Ірина Надюк, через травми, полишила кар’єру гімнастки та почала тренерський шлях.
– Мій батько – педагог та спортивний організатор. Я – гімнастка, але у мене, на жаль, слабкі м’язи та кістний апарат. З дев’ятого класу я вже не тренувалася через травми та операції, які перенесла. Але в мене було дуже багато енергії, тому батько прилаштував мене працювати тренером. Навчаючись на першому курсі, я повернулася до гімнастичної зали вже як тренерка, набрала дві групи дівчат і три групи хлопців. Кілька років попрацювала сама, потім зрозуміла, що потрібно створити тренерську команду.
За час своєї тренерської діяльності Ірина Надюк виховала у Черкасах більше 20 майстрів спорту України та чотирьох майстрів спорту міжнародного класу, зокрема двоє з них черкащани. Десять років поспіль її спортсмени вигравали чемпіонати України як командами, так і в особистих змаганнях.
– Ми дуже потужно працювали, у нашій збірній було багато дітей, але так склалося, що тільки Ілля пішов у великий спорт. Тоді я ризикнула, ми з командою вирішили, що я поїду з Іллею на олімпійську базу в Конча-Заспі, щоб дати йому можливість спробувати, – розповідає черкащанка.
На олімпійській базі “Конча-Заспа” у Києві з часом Ірина Надюк стала тренером спочатку молодіжної збірної, а потім дорослої. Саме там до початку повномасштабного вторгнення продовжував тренуватися гімнаст Ілля Ковтун. Натомість у Черкасах баз для тренування професійних спортсменів немає, пояснює Ірина Надюк:
– У Черкасах існують дві спортивні гімнастичні школи, які мають відповідні зали – це моя рідна “Олімпія” та “Спартак”. Проте ці зали підходять для тренувань дітей від початкових груп набору й максимум до виконання нормативу майстра спорту України. На жаль, для професійних тренувань, проведення навчально-тренувальних зборів чи підготовки до офіційних міжнародних змагань для гімнастів у місті належних умов немає.
Літера “Z” з лейкопластиру зійшла на п’єдестал
За два дні до початку повномасштабного вторгнення Ілля Ковтун разом з тренером поїхав до німецького міста Котбус для участі в етапі Кубка світу-2022.
– Там ми дізналися про початок повномасштабного вторгнення росії в Україну, – пригадує спортсмен.
Керівництво збірної ухвалило рішення продовжити виступи усією делегацією в чотирьох етапах Кубка світу, які були майже один за одним. Попри складну ситуацію в країні, український гімнаст виступив успішно, ставши чемпіоном на паралельних брусах та вигравши срібну медаль у вправах на коні. Тренерка Ірина Надюк згадує, що перші два старти вони не випускали телефон із рук і постійно переглядали новини з України:
– На змаганнях Ілля виступив, зробив комбінацію і ми одразу дивимося у телефон, чи живі наші близькі. Потім знову виступили і до телефону: дзвонимо та пишемо рідним.
На першому етапі Кубка світу-2022 росіяни не виступали. З представниками країни-агресорки українцям довелося зустрітися на другому етапі в Досі. Саме тоді Ілля Ковтун переміг у змаганні на брусах, обійшовши російського гімнаста.
– Ми не перетиналися з ними під час розминок та змагань перші три дні. У четвертий – фінальний день, коли ми усвідомили, що потрапили разом з ними у вісьмірку кращих гімнастів, попросили розвести нас по різних четвірках. Нас одразу зрозуміли і перевели в іншу четвірку, хоча за жеребкуванням ми потрапили з ними в одну. Намагалися не перетинатися і тримати дистанцію, щоб ніхто нікого не провокував, – розповідає українська тренерка.
Однак під час церемонії нагородження медалістів вправ на паралельних брусах, де Ковтун став переможцем, відбувся міжнародний конфлікт. Російський гімнаст Іван Куляк, який став третім, зійшов на п’єдестал із літерою Z на формі – символом російської армії та підтримки воєнних дій проти України.
Зображення: Obozrevatel
– Ми тоді цього навіть не помітили. Єдине, на що звернули увагу – представник росії на нагородження вийшов не у спортивному костюмі, відповідно до протоколу, а в гімнастичній формі. Ми здивувалися, чому він порушив правила. Після нагородження Іллю забрали перевіряти на допінг, а в мене почав “розриватися” телефон, всі надсилали ті фото, аж тоді ми зрозуміли, що трапилося. Після цього з росіянами ми більше не бачилися, – пригадує Ірина Надюк.
За цей вчинок Міжнародна федерація гімнастики відкрила дисциплінарне провадження проти російського гімнаста. Ілля Ковтун вважає, що росіян та білорусів мають відсторонити від участі в будь-яких змаганнях:
– Вони мають бути відстороненими від цивілізованого світу. Як ми бачимо, спорт не є поза політикою: літера “Z” з лейкопластиру на формі, низка інтерв’ю їхнього керівництва, діяльність самих же гімнастів – пропаганда та підтримка в соціальних мережах не миру та не свободи українського народу.
Як наслідок, росіян дискваліфікували від участі у міжнародних змаганнях.
– В іноземних колег були різні позиції щодо нападу, але до мене боялися підходити і щось говорити про росіян. Загалом усі по-доброму до нас ставилися і розуміли, що у нас трагедія. Багато підходили, співчували, запитували про наші сім’ї, – пригадує тренерка.
Італійські та хорватські тренери запропонували українській збірній із спортивної гімнастики допомогу за рахунок своїх клубів.
– Обидві країни пропонували поміч, але на той момент ми вже запустили механізм організації з нашими італійськими друзями. Ми товаришували з ними, бо колись виступали у їхніх клубах. Я тоді була старшим тренером і не могла покинути команду, італійці сказали: “Ми зрозуміли, щоб ти до нас приїхала, потрібно нам забрати усю збірну”. Так ми усі разом поїхали до міста Феррара, – розповідає Ірина Надюк.
Італійський гімнастичний клуб у місті Феррара
Італійці на три з половиною місяця прихистили українську збірну разом з тренерами та їх сім’ями – це понад 30 осіб. Опісля збірна переїхала до Хорватії у місто Осіє.
– Наші хорватські друзі прийняли нас та забезпечили усім необхідним на ще триваліший час. Вони 30 років тому також пережили війну і розуміють, що це таке і як нам складно. Як і італіцій, вони надали нам все: від одягу, транспорту, житла, їжі до гімнастичної зали, тренажерного залу та лікування. Тут нам вдалося налагодити графік тренувань, який був у нас в Києві до повномасштабної війни. Мій тренер завжди знайде можливість, щоб тренування в мене були стабільними. Вона для цього робить все, так було й під час карантину, – розповідає Ілля Ковтун.
З часом збірна повернулася в Україну, а гімнасти Ілля Ковтун та Радомир Стельмах разом із тренеркою залишилися у Хорватії.
– Нам також пропонували тренуватися в Італії, Монако чи в Німеччині, але зал у Хорватії найбільше підходить для тренувань зі спортивної гімнастики, він новий, йому чотири з половиною роки, тут нове обладнання, переважно саме таке використовують на змаганнях, – пояснює Ірина Надюк.
“Давив із себе усі соки”: п’ять золотих медалей у сезоні Кубка світу-2023
Одразу після Нового року Ілля Ковтун розпочав активну підготовку до серії Ліцензійних Етапів Кубка світу та до Чемпіонату Європи.
– Складність виникла в тому, що на новорічні свята я дуже-дуже сильно перехворів. Горів кілька днів – це був жах. Через це певний час ми витратили на відновлення організму після хвороби. На щастя, в Осієку ми мали всі умови для цього. Я вже давним давно поставив собі за мету готуватися так до змагань, щоб без нагород не повертатися. А мій тренер завжди керується бажанням максимально розкрити мої здібності, – розповідає гімнаст.
Змагання етапів Кубка світу тривали майже два з половиною місяця, враховуючи перерву на Чемпіонат Європи. На кожному з чотирьох етапів Ілля підіймався на подіум і став найтитулованішим гімнастом змагань: в його активі одразу вісім нагород – п’ять золотих, дві срібні та одна бронзова.
На першому етапі Кубка світу в Котбусі Ілля Ковтун зумів виграти золото у вправах на паралельних брусах та посів п’яте місце в опорному стрибку та перекладині.
Гімнаст пригадує, як це було:
– Від результатів етапів Кубка світу залежить можливість потрапляння до Чемпіонату світу, тому на змагання приїжджають, як кажуть, кращі з кращих. На першому старті я здобув золото на брусах. Мене переповнювало відчуття, що я можу й мушу ще. Це мій вид й треба його вдосконалювати більше. Фінал на опорному стрибку – це було феноменально.
На наступному етапі в Досі Ковтун знову став переможцем на паралельних брусах та посів п’яте місце у вправах на коні та перекладині.
– У Катарі я долав втому після складного перельоту і в черговий раз боровся сам з собою, але врешті потрапив до багатьох фіналів. За результатами змагань на паралельних брусах знову пролунав гімн України. У вправах коні-махи я впорався зі своєю новою комбінацією при всій складності з непоганою оцінкою для багатоборства, – розповідає черкасець.
На третьому етапі в Баку Ілля Ковтун виграв срібло у вільних вправах та на паралельних брусах, а також став п’ятим у вправах на коні. Таким чином у гімнаста перервалася серія із шести поспіль перемог на етапах Кубка світу у вправах на паралельних брусах.
– Баку – тут дуже круто боролися у фіналі на брусах, конкуренція була шаленою, кожен хотів перемогти, виклавшись на максимум, маємо два срібла – теж непогано, – зазначає гімнаст.
В останній день Кубка світу в Каїрі Ілля Ковтун став бронзовим призером у вправах на коні, виконав золотий дубль у вправах на перекладині та паралельних брусах. Також українець виграв золото у вільних вправах та на перекладині, яке стало першим в кар’єрі спортсмена на рівні Кубка світу.
– Ну а в Каїрі, то вже давив із себе усі соки та сили, три золота, підтвердив добру для себе оцінку на кільцях, виконав двічі нові вільні вправи (піднявши складність на +0.1). Це, напевне, був найскладніший етап, бо я вже був виснажений як фізично, так і морально та емоційно, – ділиться черкащанин.
Після завершення змагань Ілля повідомив про те, що йому необхідно підлікувати травму стопи й зробити повне обстеження кисті. Спортсмен розповів, як триває лікування:
– Нині пройшов тижневий щоденний лікувальний курс за новітньою технологією у приватному реабілітаційному центрі в Осієк. Все організували й реалізували наші друзі-хорвати. Нижній кінцівці стало легше й кисть менше болить. Пізніше знову потрібно буде пройти спеціальні процедури. Напрямок зараз один – це відновитися, залікувати старі та нові травми й одразу готуватися до Чемпіонату світу-2023!
Крім того, амбітний черкасець прагне здобути ліцензії для участі в Олімпійських іграх-2024.
– Ми працюємо максимально плідно для здобуття нагород нашою країною й підняття бойового духу нашого народу. Стараємося піднімати наш прапор на найвищу сходинку спортивного п’єдесталу, надихати наших людей та нагадувати усьому світу про події в Україні, – каже Ілля Ковтун.
Анастасія Бут
Як повідомляв раніше “18000”, Черкащанин Ковтун – кращий спортсмен квітня в країні.
Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди “18000” – підписуйся на наш інстаграм.