Для частини компаній в Україні вірус став значним фінансовим та моральним ударом. Тетяна Волочай свідомо поставила на паузу всі проєкти благодійного фонду "МХП – Громаді". З березня і до липня його сили та ресурс кинули на "Спільнодію".

З ініціативи Тетяни Волочай народився цей спільнокошт, під її керівництвом формувалася система закупівель, логістика та навіть частково список потреб для медиків. Тоді запущений механізм роботи в умовах ковіду працює досі. "Спільнодія" стала справжнім антидотом паніки, безсистемності та нерозуміння для влади, громадськості й бізнесу. Із чого почалася її історія - далі.

На початку з владними структурами було важко працювати, бо вони не могли порахувати витрати ЗІЗів у закладах, аби принаймні розуміти денну норму їх використання. Не було показників, за якими відбувався б розподіл засобів індивідуального захисту по закладах та формувалися об'єми закупівель. Тому Тетяні з командою часто доводилося самостійно визначати скільки, кому і що потрібно придбати. Так завдяки "Спільнодії" в стінах ОДА у наступні місяці почала вибудовуватися система та план дій боротьби з коронавірусом.

У приватних компаніях достатньо згоди керівника, який несе відповідальність за наслідки, і процес моментально запущений. Використання ж бюджетних коштів - це історія семи кіл бюрократичного пекла та втрата найціннішого - часу. А такого у період пандемії ніхто собі дозволити не міг. Тому ті 14 мільйонів просто так владі не дісталися.

Левову частину першочергових потреб для черкаських лікарень вдалося придбати у Китаї. Допомогли партнери агрохолдингу. Цим займався цілий відділ центрального офісу МХП. Вони провели тендери, орендували літак для доставки. Так Черкащина отримала величезну партію масок, бахіл, захисних костюмів у короткі терміни порівняно з іншими структурами.

Це був період шахрайств і спекуляцій. Запаси засобів індивідуального захисту в Україні вичерпалися моментально. Знайти постачальника було складно. Часто наштовхувалися на завищені ціни, сумнівні компанії або шахраїв. Контакти виробників шукали скрізь: в інтернеті, серед знайомих і по рекомендаціях.

У "Спільнодії " є продовження. На думку Тетяни Волочай, воно не обов'язково має супроводжуватися благодійним збором коштів чи виключно боротьбою з коронавірусом.

– Тоді ми збирали гроші терміново, бо було потрібно в один момент організувати закупівлі. І в цей період ми зіткнулися із ситуацією, коли лікарні не вміють сформувати потребу, підібрати постачальника, скористатися платформою Prozorro (офіційний майданчик електронної системи публічних закупівель України – ред). Це саме те, над чим можна працювати зараз. Ми думали про консалтинг для медиків, аби навчити їх залучати кошти ззовні, планувати, економити ресурси. Система в якийсь момент має стати спроможною, – переконана благодійниця.

Зараз її команда у співпраці з Агенцією регіонального розвитку пишуть грантові заявки, які у перспективі будуть реалізовані на базі "Спільнодії". Проєкти покликані навчити та адаптувати людей до нових умов життя, розкрити тему соціального підприємництва та бізнесу в онлайні.

– "Спільнодія" – це платформа, яка постійно трансформується. Вона не може бути сталою. Я впевнена, що через рік вона вирішуватиме інші завдання, аніж ті, які ми ставили перед собою у момент її створення. Нам треба розвивати громади, свідомість людей, ментальність. Це не пусті слова, люди ходять із добрими намірами та ідеями роками, а їх можна вже сьогодні реалізувати тут, – говорить Тетяна Волочай.