“З моїм приходом настрій і плани в місцевих еліт зіпсувалися”, – новий глава області Ігор Шевченко (інтерв’ю)

 – Це було перше інтерв’ю в моєму житті, – зазначає після завершення нашої півторагодинної бесіди новий голова Черкаської ОДА Ігор Шевченко.

Протягом всієї розмови він був спокійним, стриманим у висловах, але і при цьому достатньо відкритим, адже відповідав на всі питання. Справляв враження вихованої і освіченої людини, яка ще, здається, не зовсім розібралася, де вона опинилася.

Шевченко – людина абсолютно нова в політиці. Зізнається, що до певного часу про таке не думав, «ні в доброму, ні в поганому гуморі». Додає, що зважитися на такий кардинальний крок, як опіка над цілою областю, його змусила пропозиція особисто від Зеленського. Після неї Шевченко покинув насиджене місце в сонячній Італії, з’їздив на лікнеп в Київ і вже 31 липня був представлений президентом в ролі очільника Черкащини.

З огляду на те, що черкаський політичний світ нагадує таку собі варяницю, де в обмеженій площі певне коло дійових осіб змінює одне одного, його поява змогла здивувати навіть місцевих аксакалів. Тож Ігор Шевченко на момент нашого спілкування все ще залишався людиною-загадкою. Подібно до давніх географічних карт, його біографія світила білими плямами.

У нашій розмові, що пунктуально розпочалася о 11.00, Шевченко скинув із себе пелену загадковості і приписаної йому непублічності та дав відповідь на ключові питання «18000». Про свій прихід у політику, про бізнес, кадрові питання, супротив з боку місцевих еліт, зміну прізвища, – про все це та багато іншого читайте в нашому ексклюзивному матеріалі.

Про те, хто запропонував посаду

 – Без перебільшення ви людина нова в політиці. Коли ми писали про вас перший матеріал, навіть наші джерела в політичному житті зізнавалися, що про вас нічого не знають. То розкажіть, як взагалі прийшла така ідея спробувати себе в політиці? Це взагалі ваша ініціатива, чи хтось вам «підказав»?

 – Ідеї займатися політикою в мене не виникало, якщо чесно, ні в доброму, ні в поганому гуморі. Більшу частину свого життя я займався бізнесом. Після військово-морського училища я повернувся до Черкас.

 – У якому році? Це 90-ті?

 – Точно не пам’ятаю, так 90-ті. Потім я зайнявся бізнесом. У Черкасах було створено один з перших кооперативів по виготовленню верхнього одягу. Щоб управляти такими процесами, я отримав 5-й розряд закрійника-модельєра верхнього чоловічого та жіночого одягу. Це була моя перша справа.

 – Давайте про бізнес поговоримо трохи пізніше, повернемося до політики. То як ви вирішили себе спробувати головою облдержадміністрації?

 – Запропонував це мені президент.

 – Сам? Чи через якогось посередника?

 – Ні, не через посередника. Є Сергій Володимирович Трофімов (перший заступник голови Адміністрації президента – ред.) та Володимир Олександрович Зеленський. Це люди, яких я знав за певних обставин. Вони запросили мене на розмову і запропонували таку посаду.

 – Коли це було?

 – Десь квітень-травень.

 – Можете сказати, за яких обставин ви познайомилися із Трофімовим та Зеленським?

 – Я можу сказати лише те, що колись ми познайомилися. Не хотів би цю тему розвивати. Зрозумійте мене. Є такі речі, які я не можу розповісти навіть, якби ви були моїм близьким товаришем. Є певна етика і мораль.

– Ваша декларація кандидата на посаду голови ОДА з’явилася 25 червня, вас призначили 31 липня. Тобто фактично пройшов місяць. Що в цей час відбувалося? З ким зустрічалися? Як проходило погодження?

 – Призначення мало відбутися за два тижні до того, як воно реально відбулося. Чому? Бо в четвер, коли мене від початку мали призначати, президент виїхав на Харків та, здається, Одесу. Бо була така необхідність. Тому ми принесли у своєрідну жертву моє призначення.

Тут все готувалося, приїздила передова група, визначала об’єкти, які мав відвідати президент. Все було готово, але потім прийшов «відбій».

 – Здається, чотири рази переносили візит президента.

 – Ні, це неправда. Один раз.

Так, чим я займався, як ви питали. Після співбесіди з керівництвом держави, мене викликали для заповнення документів: анкети збирали, трудову діяльність вивчали, освіту, декларування тощо. Крім того, не думаю, що раніше людей так готували до губернаторства, як нас. У нас був лікнеп: ходили від Кабінету міністрів до Адміністрації президента, нам розказували все від найменших деталей: що таке бюджетування, які наші права і обов’язки тощо. Нас постійно навчали.

Нас було восьмеро майбутніх губернаторів. Розумієте, майже ніхто у нас не мав відповідного досвіду. Більшість – люди нові в політиці. Тому нас хотіли підготувати максимально.

Про долю свого бізнесу після призначення головою Черкаської ОДА

 – Коли ви відповідали на перше питання, то частково згадали про свій бізнес. Справді, всі наші співрозмовники характеризують вас, як «людину бізнесу». Зрозуміло, зараз у вас не так багато часу буде на ці підприємницькі справи. Що з ним буде далі?

 – Більша частина мого бізнесу розташована в Європі. Для управління я обрав жінку, яка працювала зі мною багато років, Ольгу Новікову, я вважаю, що її досвіду вистачить, щоб утримати бізнес, поки я буду займати посаду.

Щодо Черкас. ФОП мій по суті закрито: діяльність не ведеться, угоди не укладаються. Правда, на вересень призначено планову перевірку. Далі на основі акту буде закрито цю підприємницьку діяльність.

Також в мене є товариство «Легкий експорт плюс». Спочатку я цим бізнесом особисто не займався, я інвестував в нього. У певний час я таки став власником і переоформив на себе. Зараз стоїть питання про його продаж.

Я не хочу, що в час, коли я перебуваю на посаді, був якийсь бізнес, до якого я маю стосунок. Це не піар, це моя принципова позиція. Якщо колись я повернуся до бізнесу, то це не будуть Черкаси.

 – Хочеться уточнити про бізнес у Європі. Ви говорите, що його передано на управління пані Новіковій. Я так розумію, йдеться про фірму Hermes – Shevchenko Igor. Можете уточнити, чим вона займалась?

 – Це логістика. Все, що готується до подальшого експорту, ми збирали в себе на складі, готували експортну документацію. По суті ми – посередник між відправником вантажу та отримувачем. Ми гарантували, що вантаж буде грамотно сконсолідований та завантажений.

 – Як з’явився бізнес в Італії? Крім того, настільки мені відомо, ви там тривалий час проживали.

 – Коли я зрозумів, що не просто хочу бути перевізником, а хочу робити щось більш серйозне, то дійшов до висновку, що офіс і логістичний склад треба мати в Італії.

 – Чому саме Італія?

 – Так якось історично склалося. Божа воля, чесне слово. Пам’ятаю, як перший раз туди приїхав. Це вже ранок, мабуть, був. Я дуже втомився, бо їхав за кермом. Зупинився на парковці, бо зрозумів, що сили залишають. Я заснув в машині. Потім прокидаюся: світить сонце, пальми навколо і пісок, тобто до моря доїхав. Я вийшов з авто і сказав: «тут буде жити моя родина».

Поступово я все більше там лишався. Десь місяць був в Італії, а тиждень в Черкасах, наприклад. Зрештою в Ріміні в нас народилися дві доньки. Зараз одна перший клас закінчила, інша – третій. От тепер ми приїхали в Черкаси і я кажу їм: «тепер будемо тут жити і працювати».

А донька каже: «тату, я там в четвертому класі, тепер тут мені все спочатку вчити?» (сміється).

Загалом, думаю, цей рік вони ще будуть навчатися там (в Італії – ред.), а далі вже будемо дивитися.

 – У Ріміні у вас є нерухомість, де ви проживаєте?

 – Там є нерухомість. Я не є її власником, вона належить моїй родині.

 – Останнім часом, як часто ви бували в Черкасах загалом?

 – Дедалі менше. Навіть частіше приїздив до Києва, ніж до Черкас.

 Про Лебедцова, інших кандидатів на заступників й Буданцева-порадника

 – До кінця минулого року співвласником фірми, про яку ви згадували, «Легкий експорт плюс» був Борис Лебедцов. Чи маєте ви на сьогодні якісь партнерські чи бізнесові відносини з ним?

 – Бізнесових відносин майже не залишилося. Я його запрошую зараз бути мені заступником або помічником. Чому? Бо я вважаю його досить креативним і послідовним. Його молодість і цілеспрямованість я хотів би використати тут. Він зарекомендував себе як надійна людина. Розумію, що у вас можуть бути питання щодо нього. Знаю, що в нього були якісь історії, але я його тоді ще не знав. Я знаю його, стільки існує ЛЕП.

 – А скільки він існує?

 – Рік, знаю його, може, півтора роки.

 – Зараз президент та його команда говорять про те, що до влади мають приходити нові люди, які не були в політиці. Щодо Лебедцова, то за ним є певний політичний шлейф. Зокрема, він фігурував у скандальній історії щодо забудови Соснівки, він був депутатом міської ради в політичній силі, пов’язаній з «Партією регіонів». При цьому, за інформацією наших джерел, його кандидатура як заступника наразі проходить узгодження в Кабміні. На вашу думку, чи не буде його присутність поряд з вами негативним ударом по вашій репутації?

 – Я знаю, що ця людина умовно була причетна до певних скандальних ситуацій. Я вивчав це питання і мав з ним співбесіду. Вважаю, що він був використаний через відсутність у той момент життєвого досвіду.

 – Це ви про забудову Соснівки?

 – Про Андріївську дачу. Загалом я мало про неї знаю поки. Знаю, що були якісь там перипетії в раді. Меседж який від мене: він молодий, може, малодосвідчений, але енергійний і зі світлою головою. Я би бачив його біля себе. Оці питання, які характеризують його з іншого боку, ми висвітлили на комісії, де розглядатимуть заступників. Рішення за нею. Я ж маю надію, що зможу використати все краще, що є в ньому. Заступники приходять за однієї умови: є проекти, які вони приносять. І треба довести, що ці проекти мають право на життя. Якщо це просто «відсиджування» на посаді, то це не про нас. Такого не буде.

 – А є якась вірогідність, що ви зміните свою думку щодо Лебедцова? От, наприклад, пам’ятаю, як від цієї людини намагалися встановити кіоск біля «Макдональдса».

 – Мені важко коментувати те, чого я не знаю. Якщо ви через місяць-два прийдете до мене з подібними питаннями щодо Лебедцова, то, думаю, цього вистачить, щоб він пішов із посади. Ніяких особистих обов’язків в мене перед ним немає. Звільняємо за скороченою процедурою.

 – Але заступників звільняє не голова ОДА, а Кабінет міністрів, якщо я не помиляюся.

 – Так. Але в нас є розуміння із комісією і певний алгоритм. Якщо людина дискредитує владу і команду, робить щось в розріз із тим, що декларує президент і я як представник президента, то питань немає. Сюди не заходять, як раніше: губернатори за гроші, а заступники за квотами. Головне – робота команди. Треба, щоб людина приносила користь. Якщо є якісь зауваження – до побачення!

 – Добре. Наскільки мені відомо, також на погодженні кандидатура ще одного заступника Ігоря Очереднього – підприємця зі Сміли. Хто це? І чому він має бути заступником?

 – Я бачу його серед заступників. По-перше, це дуже порядна людина. По-друге, всі проекти, в яких він бере участь, є частково і соціальними, а не лише комерційними. Це високоморальна людина з великої літери.

 – Щодо чинних заступників. Костянтин Омаргалієв – це людина старої системи і команди «Блоку Петра Порошенка», Тарас Висоцький – представник МХП, пов’язаного, як відомо, з Косюком. Як вам з ними зараз працювати? Наскільки взагалі комфортно?

 – Вони дуже різні люди. Омаргалієв – емоційний, Тарас Висоцький – людина вихована і спокійна. Він молодий, амбітний і бачить себе тільки в політиці. Допомагає мені в усьому. У перші дні мого перебування, він пробував десь трохи «шлангувати», десь дезінформувати. Згодом, коли зрозумів, що зі мною так не працюється, через три-чотири дні сказав відверто, що в такій команді, яку я створюю, він би із задоволенням працював. Але вертикаль є вертикаль. Заступники написали заяви на звільнення, і вони вже підписані, просто я їх поки не відпускаю. Омаргалієв, як на мене, найменше задіяний чи замішаний в якихось брудних справах.

Тобто вони майже звільнені. Як буде далі – побачимо, як працюватимуть нові заступники. У апараті взагалі я ніяких звільнень не роблю, бо там досвідчені люди. Коли я прийшов сюди, мене тут дуже позитивно зустріли, і мені тут комфортно. Якщо не буле мені зауважень з політичний причин, я максимально залишу все так, як було.

 – Можна зараз приблизно сказати, коли ви «відпустите» старих заступників і приймете нових?

 – Сьогодні всі вони на кадровій комісії.

 – І старі, і нові?

 – Тарас тут зі мною, а інших повіз Омаргалієв на кадрову комісію.

 – Тобто Лебедцова і Очереднього?

 – Їх, а ще Карпенка. І також я запропонував, і він погодився – Ярославу Фатенку (нині начальник юридичного управління апарату ОДА – ред.).

 – Фатенко? Наскільки мені відомо, це людина, близька до одного з колишніх голів області. Вам відомо про це? Не розглядаєте його як людину зі старої системи?

 – Ні, я не розглядаю його, як людину зі старої влади. Якщо брати його кар’єрний ріст, то він і у виконавчий службі працював, ще до Ткаченка (екс-голови Черкаської ОДА – ред.). То давайте його пов’яжемо з усіма губернаторами?

 – Добре. Фатенко-старший працював у приватних бізнес-структурах Ткаченків-Казарянів (Микола Фатенко був керівником ТОВ «Біо інвест груп-1», що належить Нареку та Фрунзе Казарянам, і спеціалізується на виробництві електроенергії – ред.).

 – Правда?

 – Ну, на сьогодні там вже інший директор.

 – Він працював в ДВС (йдеться вже про Ярослава Фатенка – ред.). Досвід в нього колосальний. Далі – побачимо. Вони (заступники – ред.) або виконують мою волю, або ні. І лише слабкий керівник скаже, що вони люди старої системи, і він нічого з ними не може зробити. Варто розуміти: раптом десь буде втілюватися якась схема, з ними «цяцькаться» ніхто не буде. Це не чиїсь протекції, тому відразу «до побачення». За кожного зможете з мене спитати. Мені їх ніхто не радив, це лише моє бачення.

 – Тобто Фатенка вам не «порадили» впливові люди, скажемо так?

  – Ні, 100% це мій вибір.

 – А звідки ви його взагалі знаєте? Ви ж казали, що рідко буваєте тут?

 – Я його не знав до цього.

 – Добре, ви його не знали, то як він став кандидатом у заступники?

 – Я попрацював з ним два тижні і буквально перед виїздом на кваліфікаційну комісію запропонував йому.

 – Перед нашою зустріччю із вашого кабінету вийшов Роман Буданцев (екс-заступник міського голови Черкас, нині депутат обласної ради, якого зустріли в приймальні голови ОДА – ред.). Він не розглядається кандидатом в заступники?

 – Я Буданцева хотів би запросити в радники. У нього колосальний досвід. У заступник – ні, але я знаю його досвід в раді, в керуванні процесами. Скажемо так, із тих, хто там в раді, я не думаю, що це найгірший. Ніхто мені його не радив і не нав’язував. Посади він не просить. Я звертаюся до нього із питаннями, він каже, що на умовах радника готовий надавати пропозиції. Я подивлюся, настільки він буде корисним.

 – Дивіться, виходить зі сторони така логіка. Ми бачимо Лебедцова і бачимо Буданцева. Обоє вони фігурували в історії з Андрєєвською дачею. Це вже може провокувати певні висновки. Крім того, Буданцев був заступником міського голови. Особисто мені невідомо, якими він процесами взагалі керував у той час. Я маю на увазі корисні для міста процеси.

– Вони терпіти не можуть одне одного. Щодо іншого – не знав.

 – Скільки загалом буде заступників?

 – Може, чотири, може п’ять. Якщо ти хочеш працювати, а не узурпувати владу, то заступників багато не буває. Не має бути все замкнене на одній людині.

 – А хто такий цей Карпенко?

 – Карпенко Віктор Іванович. Фаховий юрист, якого я давно знаю. Коли почали шукати кандидатури заступників, я йому запропонував. Так, він трохи наляканий моєю пропозицією.

Знаєте, я вам скажу таке, сюди на роботу багато хто не хоче йти.

 – Тобто були приклади, що ви пропонували, а хтось відмовлявся?

 – Люди, які працюють у великих компаніях, потужні спеціалісти кажуть таке: «допомагати ми будемо, але йти працювати туди – ні». Бачте, мабуть, не модно, ризики великі.

Про співпрацю області та міста й про робочий кабінет

 – Чи спілкувалися вже чи, можливо, маєте намір спілкуватися із великими політичними гравцями області? Наприклад, із Юрієм Косюком або його представниками?

 – Особисто не знайомий з ним. Про його бізнес знаю, що він завдає шкоди екології.

 – Але вони великі платники податків при цьому.

 – Так, з іншого боку вони платники податків і забезпечують робочі місця. Звісно, я б хотів, щоб більше уваги вони приділяли очисним спорудам і розбудові інфраструктури. Наприклад, де є ця фабрика, щоб була хороша дорога, дитячі майданчики, садочки тощо.

 – Будете піднімати це питання з його представниками в регіоні?

 – Так, звичайно. Я би хотів поспілкуватися із серйозними менеджерами, які відповідально до цього ставляться.

 – Міський голова Черкас рапортував про зустріч з вами. Як вона пройшла? Які враження від міського голови Черкас?

 – Він був на прийомі на другий день після мого призначення. Я вважаю, що і місто, і область виграють, якщо ми матимемо спільні погляди на господарчі питання. Треба започаткувати традицію добрих стосунків між головою ОДА та мером. І я буду робити все можливе, щоб з цим мером, чи якимось іншим, була плідна співпраця. У мене враження, що він хотів би плідно співпрацювати. На якісь конкретні питання я відчув, що його відповіді трохи розмиті і не дуже конкретні, але я маю надію, що ми знайдемо спільну мову. Принаймні я зроблю все, що від мене залежить.

 – Що поміняли в кабінеті після свого попередника?

 – Нічого.

 – Маєте якийсь особливий ритуал щодо облаштування робочого місця? Фото можливо?

 – Ні, тут різні люди бувають з різною енергетикою. Тому сімейних фотографій я сюди не несу. Щодо президентської фотографії, то ви чули, що казав президент. Тут є молодий Тарас Шевченко, Богдан Хмельницький. Мені тут зручно, тому нічого не змінював і не маю таких намірів.

 – У вас є кілька сторінок у «Фейсбуці», я маю на увазі не ту нову, що була створена нещодавно. Там фотографії з релігійною тематикою, зокрема, храми, здається. Якщо згадувати вашого попередника, Олександра Вельбівця, то він був дуже віруючою людиною, в нього в кабінеті було багато ікон, а сам він зізнавався, що є прихожанином Московського патріархату. Власне, питання: чи релігійна ви людина? І як ви ставитеся до об’єднання церков?

 – Фотографії у «Фейсбуці» – це фото храмів. Мене цікавить історія релігій. Я із задоволенням відвідую храми, куди б я не приїздив, і, наприклад, люблю слухати орган.

Я віруюча людина. Це інтимне і сокровенне для мене. Щодо церкви можу сказати таке: в Україні має бути помісна українська церква.

Про вічні питання Сміли й дороги

 – Голови адміністрації змінюються, а деякі глобальні питання лишаються. Це наприклад, питання щодо опалювального сезону в Смілі. Чи були у вас якісь зустрічі із постачальником тепла, із керівництвом міста чи, можливо, на рівні Кабінету міністрів, як вирішити питання перед початком опалювального сезону?

 – У мене особисто була не одна розмова із Коболєвим (голова правління НАК «Нафтогаз») та його заступником Переломою. Ці зустрічі ініціювали вони. Їхні менеджери вивчили спроможність Сміли виплачувати борг і подолати цю ситуацію. Вони пообіцяли, якщо 2-3 мільйони в місяць Сміла буде виплачувати, то найближчі два роки Сміла не буде мати проблем із теплом.

Щодо ситуації із кримінальним провадженням…

 – Це ви маєте на увазі «Сміла Енергоінвест»?

 – Так. Ця ситуація на контролі. Є таємниця слідства, тому я не можу про це говорити. Але скоро ви все дізнаєтесь.

Що від себе ми зробили особисто? Говорилося про 200 мільйонів заборгованості. Саме тіло боргу – 85 мільйонів. Все інше – штрафні санкції і пеня. Частину суми взяли на себе і область, і Кабмін. Опісля з штрафних санкцій лишилося 14 мільйонів, плюс, звичайно, 85 мільйонів самого боргу.

 – Це із бюджету міста будуть сплачувати?

 – Якщо платитимуть 2-3 мільйони, а є така домовленість, крім того, що споживають, то буде нівелюватися заборгованість поступово.

 – Ще одне вічне питання – це дороги і їх фінансування. У попередні роки нерідко була така ситуація: ніби є державне фінансування на папері, але по факту грошей нема. Чи були розмови у вас на рівні столиці із людьми, що відповідальні за дорожню інфраструктуру. Чи були якісь обіцянки щодо фінансування?

 – Під час перебування в президента, наприклад, була така пропозиція: рівень однієї з доріг на Черкащині підняти до державного, щоб виділити фінансування з державного бюджету.

Загалом же це складне питання. Проблема в чому? Складалися умови на тендерах, що компанії, які справді могли зайти сюди і зробити якісні дороги, просто не допускалися на ринок. Або, наприклад, якщо фірма не черкаська, її не допускали. На жаль, такі дивні речі працюють зараз.

У результаті, коли я прийшов, то побачив, що роботи завалені. Гроші майже використані, десь на 70%, а робіт зроблено 20%. Більше того, ті, хто переживав, за мій прихід сюди, вирішили, що всі гроші розтягнули. До нового року ми фактично залишилися майже без коштів. І тепер певні люди хочуть показати мою неефективність: типу грошей немає, реагенти не закуплені тощо.

 – Про кого це ви?

 – Був великий супротив, коли я сюди заходив. Раніше голову ОДА вибирали місцеві еліти, а не президент. Це мала бути зручна і гарна людина, яку саджали в «теплу ванну», і у всіх все було чудово. З моїм приходом, звісно, настрій у них зіпсувався і плани теж. Це вперше в історії країни, коли голови ОДА зайшли безпосередньо від президента. А не ті, за яких їздили і домовлялися еліти.

 – Не плануєте зміни в Службі автомобільних доріг та в її тендерному комітеті?

 – Поки не готовий відповісти на це питання. За той час, що я тут перебуваю, кілька разів зустрічався з ними на нарадах. А тепер всі вони у відпустках.

 – Ваше ставлення до реформи децентралізації? Чи потрібні зараз РДА?

 – Децентралізація – це найкраща «спадщина», яка дісталася нам. Щодо РДА – то вони будуть певний час. Проте я не впевнений, що 3 роки, наприклад. На сьогодні є такі укрупнені ОТГ, що їм РДА не потрібна просто.

 – А ОДА?

 – Думаю, якщо проіснують 5 років, то це буде максимум. Якщо все буде відбуватися так, як планує президент та його команда, то ОДА також будуть реформовані.

Про зміну прізвищА та нерухомість в Росії

 – Насамкінець хочеться поставити вам два питання, про які найбільше говорили після вашого призначення.

 – Перше: розкажіть чому і коли ви змінили прізвище?

 – Це було в 2004 році. Це виключно інтимно-сімейна ситуація. Був невеличкий конфлікт, пов’язаний з тим, що від мене, скажімо так, очікували більше, ніж я міг реалізувати… Родина в нас військова… Не хотів би багато про це розповідати. Але про те, що прізвище було змінене через якусь невиїзну ситуацію, то це неправда. За все моє життя не було не то що справи якоїсь, а приводу в поліцію чи міліцію. Ніяких причин, пов’язаних з порушенням закону, це не стосується. Це виключно сімейне питання.

 – Чиє прізвище Шевченко? Матері?

 – Нічиє.

 – Друге: розкажіть про нерухомість в Росії, як вона була набута вами?

 – У мене є сестра молодша. Вона у свій час була одружена в Росії. У неї там народився син. Якому зараз уже 20 років. Її чоловік, світла йому пам’ять, трагічно загинув. Їхня родина на сьогодні це як частина нашої родини. Ми так живемо. Цей хлопчик виріс у мене, виховав його я. Він, до речі, зараз отримав освіту в Канаді, але там лишатися не хоче, і повертається сюди, хоче працювати тут.

Так-от, його родина запропонувала, що, мовляв, є певні сімейні статки, які лишилися в його батька. Я допоміг зі свого боку, і на його батьківщині, ми разом придбали йому те, що ви бачите в декларації. Він був в цей час на навчанні і не міг бути серед нас, щоб на нього оформили ці. Тоді сім’я сказала, що, оскільки я виховував цю дитину, то те майно має бути на мені.

Ми переоформимо цю нерухомість, не хочу щоб на цю тему були якісь інсинуації. Він якраз повернувся і хоче працювати в Києві.

 – У якості логічного завершення нашої розмови: найближчі поточні питання, які ви плануєте вирішити?

 – Це кадрові питання насамперед. Два-три тижні і буде вирішене питання заступників. Далі – візит до Києва заплановано: будуть призначені нові міністри, податкова реформується, треба мати бачення, якими будуть силові структури тощо. Далі – райони. Звільнені будуть всі голови РДА, настільки я знаю. Буде величезна робота на районах. Там багато болючих питань. Крім того, до жовтня мають бути відкриті сільські амбулаторії.

Розмовляв Сергій Макаренко