Антидот COVID-19 – це не обов'язково медичний препарат, що розроблений у лабораторіях. Його можуть продукувати й самі люди, які в максимально короткі терміни навчилися пристосовуватися до нових умов: закривати стару справу, щоби розпочати щось нове, об'єднувати зусилля заради власного порятунку, підставляти плече абсолютно незнайомим людям, вигадувати нові формати відпочинку та не скасовувати найважливіші події свого життя.
Щоб пояснити, як жити в новому світі з ковід, займатися улюбленою справою та бути впевненим у завтра – зібрали п'ять історій з України. Це досвід людей, які обійшли карантинні правила, не порушуючи їх. Тут і про медичне волонтерство, і про спільнодію бізнесу, влади та громадськості, і про неординарні рішення та трансформацію бізнесу, професії чи життя, до яких наших героїв підштовхнула саме коронавірусна епідемія.
1
Ігор С'єдін консультує по телефону пацієнтів з усієї України
Лікар 24/7
Коли лікарні призупинили плановий прийом через поширення коронавірусу, панічні настрої серед пацієнтів взялися гасити медики-волонтери. Спочатку кілька працівників приватної клініки з Херсону виставили свої контакти у Фейсбук. Контакти лікарів поширювалися мережею в геометричній прогресії. Так локальна ініціатива вийшла далеко за межі одного регіону, й утворився "Клуб свідомих українських медиків". Одним із його учасників став Ігор С'єдін – лікар-рентгенолог.
– Люди не розуміли, кому залишатися вдома, а кому "бігти" на штучну вентиляцію легень. Ми мали їх заспокоїти й пояснити, як діяти, – говорить медик та додає. – У цій ситуації медики знали, що робити, краще, ніж ті люди, які їм телефонували.
Уже в перші дні Ігор отримав десятки дзвінків, і вони були далеко з-за меж рідного Херсону: переважно Захід, Південь та від українців із-за кордону.
– Мова не йшла про постановку правильних діагнозів. Усі контакти з людьми мали консультативний характер. Ми повинні були виокремити невідкладні стани, пояснити, кому можна залишатися вдома, а кому потрібно звертатися до лікарні, – говорить медик. – Часто телефонували люди, коли дізнавалися, що в їхньому під'їзді хтось хворий на ковід, і запитували, що з ним робити. Я відповідав: "Усе що завгодно, тільки не палити". Людям потрібно було розказувати, що вірус не передається через стіни. Що ті, хто адекватно ізолювався, не несуть загрози.
Уже в перші дні Ігор отримав десятки дзвінків, і вони були далеко з-за меж рідного Херсону: переважно Захід, Південь та від українців із-за кордону.
– Мова не йшла про постановку правильних діагнозів. Усі контакти з людьми мали консультативний характер. Ми повинні були виокремити невідкладні стани, пояснити, кому можна залишатися вдома, а кому потрібно звертатися до лікарні, – говорить медик. – Часто телефонували люди, коли дізнавалися, що в їхньому під'їзді хтось хворий на ковід, і запитували, що з ним робити. Я відповідав: "Усе що завгодно, тільки не палити". Людям потрібно було розказувати, що вірус не передається через стіни. Що ті, хто адекватно ізолювався, не несуть загрози.
Ігор – лікар-рентгенолог
Тому він називає себе рядовим волонтером, адже має не найзатребуваніший профіль поруч із терапевтами та сімейними лікарями.
– До нас були специфічні прохання: проаналізувати рентгенівський знімок. Надсилали на вайбер не зовсім адекватні фото. Зачасту – світлини дерев через знімок. Робити з цього якихось висновків не можна. І я це пояснював людям. Частина пацієнтів були врівноваженими, та траплялося й хамство, і погрози, – коментує Ігор С'єдін.
– До нас були специфічні прохання: проаналізувати рентгенівський знімок. Надсилали на вайбер не зовсім адекватні фото. Зачасту – світлини дерев через знімок. Робити з цього якихось висновків не можна. І я це пояснював людям. Частина пацієнтів були врівноваженими, та траплялося й хамство, і погрози, – коментує Ігор С'єдін.
У середньому щодоби він мав 10-15 консультацій. У пікові дні – доходило до сорока. Найтриваліша консультація тривала пів години. Пригадує, як на кордоні застрягли українці. Їм була потрібна психологічна підтримка. Найкоротша – кілька секунд чи одне повідомлення.
Ігор переконаний, що робота медиків в умовах пандемії – це не місіонерство чи героїзм, це повсякдення. Тому плакати, борди й пости в соцмережах називає закордонним хайпом, який підхопили українці.
– У чому тут заключався героїзм? Що лікарі потенційно ризикували власним життям, бо могли захворіти? Це ж не виключно пов'язано з ковідом. Ніколи немає чіткого розуміння, із чим ми маємо справу. Ми можемо захищатися від крові, виділень і ще там чогось, але ризик інфікуватися є завжди. Якщо це вважати за героїчний вчинок, тоді потрібно говорити про героїзм щоденний, а не під час пандемії. Ти не йдеш і робиш якийсь подвиг, ти працюєш. Звісно, не для того, щоб просто отримати зарплату, а й тому, що бачиш у цьому вищу мету. Але це не виключно якась самопожертва. Ми робимо те, що повинні робити.
2
Бізнес, що став на захист медиків від ковіду
Тетяна Волочай і "Спільнодія"
Поки медики гуртувалися, аби підтримати українців, на місцях виникали локальні інціативи, що були покликані захистити лікарів. Одну з таких організувала директорка благодійного фонду Тетяна Волочай. Вона взяла 14 мільйонів компанії, в якій працює, і прийшла з ними до влади. Із цього почалася історія "Спільнодії Черкащини". Жінці вдалося об'єднати 22 бізнеси, громадськість та владу задля порятунку медиків у період, коли держава не мала ані коштів, ані чіткого алгоритму дій в умовах пандемії. Потім до ініціативи приєдналися інші представники бізнесу.
Унікальність цього проєкту в тому, що він об'єднав навколо спільної справи не лише бізнес, а й владу та громадськість.
– Ми залучили громадських активістів для контролю закупок та використання коштів. Ми почали співпрацювати з Агенцією регіонального розвитку, на яку перераховували гроші представники іншого бізнесу. Ми самостійно шукали постачальників засобів та техніки першої необхідності. А потім визначали разом з ОДА лікарні, в які першочергово поїде все необхідне, та займалися доставкою, – пояснює Тетяна.
Левову частину першочергових потреб для черкаських лікарень вдалося придбати в Китаї. Цим займався цілий відділ центрального офісу МХП. Вони провели тендери, орендували літак для доставки. Так Черкащина отримала величезну партію масок, бахіл, захисних костюмів у короткі терміни порівняно з іншими структурами.
– Ми залучили громадських активістів для контролю закупок та використання коштів. Ми почали співпрацювати з Агенцією регіонального розвитку, на яку перераховували гроші представники іншого бізнесу. Ми самостійно шукали постачальників засобів та техніки першої необхідності. А потім визначали разом з ОДА лікарні, в які першочергово поїде все необхідне, та займалися доставкою, – пояснює Тетяна.
Левову частину першочергових потреб для черкаських лікарень вдалося придбати в Китаї. Цим займався цілий відділ центрального офісу МХП. Вони провели тендери, орендували літак для доставки. Так Черкащина отримала величезну партію масок, бахіл, захисних костюмів у короткі терміни порівняно з іншими структурами.
Це був період шахрайств і спекуляцій. Запаси засобів індивідуального захисту в Україні вичерпалися моментально. Знайти постачальника було складно.
– Іноді ціни були вищими, аніж у "мирний час". Але це були ситуації, коли або ти купуєш, або зараз товар забирають інші. Важко було вихопити лот. Іноді на етапі підписання договору з'ясовувалося, що ми ведемо перемовини із шахраєм, або з компанією, що має податкові борги. Це був період складної боротьби за "купити", – пригадує Тетяна Волочай.
Насамперед кошти пішли на забезпечення лікарень першої хвилі. Таких було п'ять на Черкаську область. Потім зверталися поліклініки, амбулаторії та інші. Вона об'їздила понад 30 закладів області. А команда "Спільнодії" загалом 110.
"Спільнодія" у цифрах:
19 мільйонів гривень
зібрали на потреби медиків
60% коштів
витратили на засоби індивідуального захисту для медиків
40% зібраного
було інвестовано у медичне обладнання
Сьогодні, коли лікарні отримали необхідні засоби, держава й місцева влада адаптувалися до нових умов та налагодили процес забезпечення, "Спільнодія" продовжила існування. За кошти цієї ініціативи вже провели медичний конкурс серед медзакладів області. Його мета - покращити якість надання медичних послуг. Тетяна переконана, "Спільнодія" трансформуватиметься й надалі. Її існування не обов'язково має супроводжуватися благодійним збором коштів чи виключно боротьбою з коронавірусом.
3
Як Катя Жесть в один день змінила офлайн на онлайн
Фітнес у режимі COVID
Поки один сегмент бізнесу, на який мінімально вплинули карантинні обмеження, стабільно продовжував роботу, інший – ставав на паузу або взагалі припиняв своє існування. Так відома українська фітнес-тренерка Катя Жесть в один день закрила фітнес-студію в столиці України та перейшла в онлайн. І все "дякуючи" COVID-19.
– Коли я почула про коронавірус, ризик карантинних обмежень, я нічого не відчувала. У нас був аншлаг у студії. Я думала, що мене це точно не торкнеться до моменту, поки 16 березня не отримала дзвінок від клієнтки, яка працює в Київській міській державній адміністрації, – пригадує Катя.
Вона почула в слухавку дві ключові речі. Перша – із наступного дня Київ фізично вимирає. Друга – пораду піти в онлайн. І вже вранці сказала чоловіку, що київська студія припиняє існування.
– У той момент я зрозуміла глобально, уперше в житті, що світ змінився, і він не буде іншим. Наступного дня я вийшла з дому, і в мене було зі 150 клієнтів - 70 осіб, які підтвердили, що тренуватимуться онлайн, – розповідає тренерка.
Вона почула в слухавку дві ключові речі. Перша – із наступного дня Київ фізично вимирає. Друга – пораду піти в онлайн. І вже вранці сказала чоловіку, що київська студія припиняє існування.
– У той момент я зрозуміла глобально, уперше в житті, що світ змінився, і він не буде іншим. Наступного дня я вийшла з дому, і в мене було зі 150 клієнтів - 70 осіб, які підтвердили, що тренуватимуться онлайн, – розповідає тренерка.
За пів року в бізнесі Катя запускає нову програму схуднення "Мінус"
Це перехідна платформа на шляху до створення додатку в App Store.
– Ми робимо продукт для сучасної нової людини, яка занурена в ІТ, – розповідає Жесть. – Для своїх клієнтів уже розробили платформу, на якій можна обрати послугу. Це той же марафон, але він структурований. Ти маєш особистий кабінет з відеоінструкціями, де кожен день розпланований.
– Ми робимо продукт для сучасної нової людини, яка занурена в ІТ, – розповідає Жесть. – Для своїх клієнтів уже розробили платформу, на якій можна обрати послугу. Це той же марафон, але він структурований. Ти маєш особистий кабінет з відеоінструкціями, де кожен день розпланований.
На шляху до "Мінусу" Катя створила спорт-клуб "Жесть онлайн" та дві послуги персональної роботи з клієнтом. Перша – це індивідуальні заняття. Друга – лакшері-послуга, з якою вона першою зайшла на ринок України, – це робота з клієнтом на його території.
Онлайн-заняття Катя знімає в окремій кімнаті вдома. Усі марафони створює в спецстудії, аби клієнту, який бачить її вперше, було комфортно.
Сьогодні вона перша дівчина в Україні, яка в інстаграмі зібрала 22 тисячі учасників на безкоштовному марафоні 15 липня. На безкоштовне онлайн-тренування з Катею Жесть вийшло понад 7 тисяч учасників. До рекорду України забракло 3 тисяч.
Сьогодні вона перша дівчина в Україні, яка в інстаграмі зібрала 22 тисячі учасників на безкоштовному марафоні 15 липня. На безкоштовне онлайн-тренування з Катею Жесть вийшло понад 7 тисяч учасників. До рекорду України забракло 3 тисяч.
В онлайні немає бази, немає сезону
– Тут ти відкриваєш вікно: і в тебе Австралія, Америка, Європа. Потрібно підібрати правильні алгоритми роботи і свої капітали спрямувати на проєкт. Бо я вже сформована як тренер, мені не треба будувати бренд, у мене все готово. Потрібно було перепакуватися. Це все, що я зробила, – каже фітнес-тренерка.
Онлайн дозволив Каті відчути себе по-справжньому жінкою та мамою. Тепер вона тренує 500 осіб за годину, а не витрачає цілий день на заняття із 200 клієнтами. Вона більше часу проводить із рідними, самостійно планує свій день та може працювати в будь-якій точці світу.
4
Євген Тихонов та перший досвід автоконцертів в Україні
"Обхитрити" COVID на колесах
Замість концертних залів – аеропорти, замість місця в рядах – капот чи сидiння власного авто. У травні 2020 року в Україні відбувся перший автомобільний тур відомого гурту "Без обмежень". Його організатори - "Tikhonov сoncert and event agency". Євген Тихонов та його команда зібрали сотні автівок у 13 містах нашої країни, кинувши виклик COVID-19 та карантинним обмеженням. Перший автоконцерт відбувся в кінці травня на закинутому аеропорту в Луцьку. Організувати його, особливо в умовах карантину, було не так і просто.
– Це кардинально різниться із концертом у залі: потрібна розмітка для авто, схема паркування, сцена, звук та ще багато іншого підводного каміння. Ми в Луцьку спіткнулися через нього, зробили висновки й поїхали далі, – пригадує Євген Тихонов. – Що символічно: у жодному місці нам не ставили палиці в колеса.
Переважно виступ "Без обмежень" відбувався в аеропортах, у Полтаві та Борисполі безпечний автоконцерт улаштували на парковці, а в Івано-Франківську – узагалі серед поля. Квиток вартував від 800-1200 гривень за двох дорослих і двох дітей у салоні до 16 років включно.
Переважно виступ "Без обмежень" відбувався в аеропортах, у Полтаві та Борисполі безпечний автоконцерт улаштували на парковці, а в Івано-Франківську – узагалі серед поля. Квиток вартував від 800-1200 гривень за двох дорослих і двох дітей у салоні до 16 років включно.
Цей тур видався атмосферним
Глядачі відчиняли вікна, дехто вмощувався на даху автівки, сідав на капот, вилазив у люк. На концерт приїздили як на легковиках різних класів, так і на ГАЗелях. Вікна автівок обклеювали афішами, із люків майоріли величезні стяги. Пізніше люди зрозуміли фішку: привозили із собою столи та стільці, ставили біля капоту, діставали крісла-груші, пледи.
| Не просто концерт – Для глядачів це був не просто концерт, це був авто-пікнік. Бо ж на концерті не дуже зручно їсти й пити, а там можна робити все. Наварити вареників, приїхати з ними на концерт і їсти. Ми ж не забороняли. Там можна було роззутися, чого в залі не зробиш. Там можна було приїхати в шортах чи хоч у купальнику. Без різниці, – говорить Євген Тихонов. |
На кожному концерті працювало близько 50 волонтерів, які інформували відвідувачів про правила поведінки на заході у зв'язку з поширенням ковіду, допомагали знайти потрібне місце та запаркуватися. На вході діяв температурний скринінг, обов'язковою була маска. Людей попросили уникати скупчення. Організатори навіть створили додаток, через який можна було замовити їжу, аби не ходити в торгові точки. Доставляли її кур'єри на велосипедах чи роликах.
Усі концерти минули спокійно: без бійок, аварій та інших порушень. Від фафакання та блимання світлом фар сідали акумулятори. Дехто дозволяв собі випити на концерті, але потім замикав авто й лишав його на ночівлю в аеропорту, аби не сідати за кермо напідпитку.
5
Як зіграти весілля в карантин на сотню осіб?
Історія Діми та Дар'ї
Замість РАЦСу та ресторану обрали сосновий ліс. Своє весілля Дар'я та Діма Зборовські відсвяткували в один із карантинних понеділків липня із сотнею запрошених гостей. Обмеження й паніка не стали на заваді молодому подружжю. Діма й Дар'я розповідають, як організувати масштабне весілля в період пандемії з турботою про здоров'я кожного гостя, атмосферу свята та власний гаманець.
Замість суботи – літній понеділок
Весілля зіграли 20 липня 2020 року в день народження Діми. Молодята обрали цю дату та день тижня з кількох причин. По-перше, це дозволило максимально зібрати всіх друзів-івенторів, які зазвичай працюють у вихідні. По-друге, економічна доцільність. Адже в будень можна розраховувати на 30-40% знижку від підрядників.
Обійшлося весілля Дімі та Дар'ї удвічі дешевше. Реальна вартість такого святкування – 450 тисяч гривень. Молодята витратили трішки більше 200.
Обійшлося весілля Дімі та Дар'ї удвічі дешевше. Реальна вартість такого святкування – 450 тисяч гривень. Молодята витратили трішки більше 200.
Вибір місця та ретельне планування
Місце молодята обрали теж з огляду та обмеження, у цілях безпеки та безперечно – атмосфери. Вони зняли на дві доби готельно-ресторанний комплекс у лісі.
– Насправді планувати було важко, – ділиться Дар'я. – Ми навіть радилися зі знайомими юристами. На відкритому повітрі, де площа дозволяє зібрати таку кількість людей, сказали, що святкувати можна. Тому домовилися, що заселяємо весь комплекс, і більше нікого там не буде.
– Насправді планувати було важко, – ділиться Дар'я. – Ми навіть радилися зі знайомими юристами. На відкритому повітрі, де площа дозволяє зібрати таку кількість людей, сказали, що святкувати можна. Тому домовилися, що заселяємо весь комплекс, і більше нікого там не буде.
– Ми склали список тих людей, яких ми хочемо бачити, усім потелефонували, запросили. І повторили цю процедуру за тиждень до весілля. Адже багато хто хотів, але така можливість у них відпала, – додає Дар'я.
Через карантин близько 15 друзів та рідних, як зі Швеції та Росії, так і зі Львова, Харкова, Чернігова, Києва не змогли приїхати на весілля. Тих, хто збирався на весілля, запитували про самопочуття. Забігаючи наперед, додають: відслідковували стан здоров'я гостей і після. На щастя, захворілих не було.
Через карантин близько 15 друзів та рідних, як зі Швеції та Росії, так і зі Львова, Харкова, Чернігова, Києва не змогли приїхати на весілля. Тих, хто збирався на весілля, запитували про самопочуття. Забігаючи наперед, додають: відслідковували стан здоров'я гостей і після. На щастя, захворілих не було.
Діма й Дар'я відійшли від формату класичного весілля
Не було ні ранку нареченої/нареченого, ні поїздки в РАЦС, ні фотосесій у полях. Місце в лісі без жодних обмежень ані для весільних ідей, ані часу для їхньої реалізації, стало ідеальним. Стартувало свято родини Зборовських ближче до сьомої вечора.
На гостей молодят чекали найрізноманітніші розваги та локації: яскраві фотозони, куточок із кальянами, виступи ілюзіоніста та інших творчих друзів подружжя. Заспівала на своєму ж святі й сама нарчена. А співведучим на весіллі був наречений та їхній друг Тарас з Іспанії.
На святі були й фуршетні столи, і традиційні. Головне – усе під відкритим небом. Розташували столи так, щоб між ними був простір.
На святі були й фуршетні столи, і традиційні. Головне – усе під відкритим небом. Розташували столи так, щоб між ними був простір.
– Гості сиділи на відстані, свіже повітря вдень, увечері, уночі. Ми не заходили в приміщення, де б виникло скупчення. Нам сприяла чудова погода, – додає Діма. – Попри те, що ми святкували в лісі, людям було де помити та продезінфікувати руки.
Нині подружжя стверджує: їхнє свято на все життя запам'яталося не тільки їм, а й їхнім друзям. Тішаться, що в карантин вдалося зібрати близьких людей із мінімальними ризиками.
Нині подружжя стверджує: їхнє свято на все життя запам'яталося не тільки їм, а й їхнім друзям. Тішаться, що в карантин вдалося зібрати близьких людей із мінімальними ризиками.
Автор Світлана Спасібіна
журналіст 18000