Україна залишається лідером у Європі за масштабами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, у країні з ВІЛ-інфекцією живе до 240 тисяч осіб. І тільки кожен другий знає про свій діагноз. За статистикою СНІДу в Україні фонду Олени Пінчук, станом на 1 травня 2018 року на обліку перебуває 143 766 ВІЛ-позитивних пацієнтів.
Захворювання, на жаль, не лікується, проте з ним можна жити. Про це історія Віталія.
Віталій – масажист. Йому дев’ятнадцять. І він ВІЛ-позитивний. Побачивши його вперше, ніколи не скажеш, що своєму статусу завдячує голці.
Хлопець зізнається, що у віці 15 – 17 років приймав ін’єкційні наркотики. Про свою “позитивність” дізнався випадково. До Всесвітнього дня боротьби зі СНІДом у місті проводили акцію “Пройди тест на ВІЛ”.
– Спочатку я не розумів усього “маштабу проблеми” так би мовити. Про ВІЛ чув лише якісь поверхневі речі. Тому думок типу “як далі жити” у мене не було. В той період, коли я дізнався про свій статус, першочерговою ціллю для мене було зав’язати з наркотиками” – ділиться Віталій.
І своєї мети він досяг. Уже протягом двох років, як каже сам хлопець, він “тверезий”. Хоча зізнається: “кидати” було не так і легко. Йому довелося переїхати в інше місто, аби абстрагуватися від своєї згубної звички. І там він знайшов підтримку.
– Я знайомився з такими ж людьми, як я. І бачив, що вони не просто існують із цим, а живуть. Живуть і радіють життю. Тоді подумав: якщо може хтось, то чому не можу я?
Зараз Віталій повернувся в Черкаси. Працює. Заводить нові знайомства. Каже, що знайшов своє покликання і займається улюбленою справою. У планах – зайняти перше місце по чемпіонату з масажу.
Хлопець приймає антиретровірусну терапію. У Черкасах вона є безкоштовною і доступною. Взагалі Віталій каже, що той, хто хоче її приймати, спосіб знайде.
– Я ставлюсь до цього спокійно. Є багато хронічних захворювань, які потребують щоденних процедур. Ця терапія уже є частиною мого життя. Я знаю, що якщо приймаю ліки – то можу нормально функціювати. Тому це зовсім мене не обтяжує.
Свій статус хлопець воліє не розголошувати.
– Розумієте, я працюю в сфері обслуговування, не всі люди обізнані у цій темі. Навіть мої давні знайомі, коли дізнавалися про “позитивність”, боялися, наприклад, пити з однієї чашки. Просто людям потрібно про це говорити, пояснювати що до чого. Але все одно не всі вникають, – ділиться Віталій.
Він із позитивом дивиться на усі речі, що відбулися із ним в житті.
– Інколи те, що я живу з ВІЛ, мені навіть допомагає. Наприклад, у воєнкоматі”, – сміється, а потім додає: — Насправді для мене ВІЛ — не вирок, а, скоріше, порятунок. Вірус змусив мене задуматися, що я роблю зі своїм життям, і кардинально його змінити.
Головне — вчасно виявити свій “позитивний” статус. Для того, щоб пройти анонімний тест на ВІЛ, ви можете звернутися до свого сімейного лікаря. Він проведе швидкий тест (анонімний та безкоштовний), який займає 10-15 хвилин. Або до Черкаського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом, що розташований за адресою Нечуя-Левицького, 22.
Прийом антиретровірусної терапії настільки зменшує концентрацію вірусу в організмі, що така людина може прожити тривале життя і бути повністю безпечною для своєї сім’ї та оточуючих, говорить лікар загальної практики сімейної медицини Першого черкаського міського центру первинної медико-санітарної допомоги Наталія Соболь.
– Жінка, що живе з ВІЛ і отримує АРТ-терапію, має ризик народити “позитивну” дитину лише 2% . Це такий же ризик як і в абсолютно здорової народити дитину з синдромом Дауна. Єдине, в чому буде обмежена така мати — це в годуванні дитини грудним молоком, – підсумовує лікарка.
Таїса Агавердієва
