Підприємство “Комбінат баранкових виробів”, засноване у 2016 році, нині експортує товари у 13 країн світу. Його створили на базі ватутінського хлібокомбінату, який збанкрутував.
Замість старого цеху, який припинив свою роботу, з’явився новий – створений за сучасними технологіями. Таким чином власники хлібокомбінату вирішили дати заводу нове життя.
І це спрацювало. Відтепер щомісяця підприємство виготовляє близько 500 тонн готової продукції, третину з яких експортує.
Про те, як почати продавати бублики, торти та пряники за кордон, журналісту “18000” розповідає директор ТОВ “КБВ” Микола Шабельнік.
Сертифікація, аудити і перші відвантаження
Перше правило експорту – якість продукції. Її засвідчують регулярні перевірки на всіх етапах виробництва, сертифікати, а також проходження аудитів. Ватутінське підприємство працює з дотриманням систем HACCP та ISO, а також має сертифікати Халяль та Кашрут. Завод працює із сировиною, яка дозволена в країнах Євросоюзу та США.
Насамперед партнерів за кордоном “Комбінат баранкових виробів” отримав завдяки давнім контактам власників, а також за рахунок участі підприємства у міжнародних виставках. На перших етапах запити іноземних партнерів були невеличкими, пригадує директор.
– Спочатку було непросто. Навіть ті контрагенти, які вже були знайомі з продукцією ТМ “БКК”, дивилися на нове виробництво з пересторогою. Запити були мінімальними. Але з часом з’явилася довіра, ми показали якість, і обсяги експорту почали збільшуватися, – говорить Микола Шабельнік.
Перші поставки ватутінських тортів відбулися у США у жовтні 2016 року. А вже у червні 2017-го на полиці магазинів Молдови потрапили баранкові вироби.
Нині підприємство із Черкащини експортує товари у 13 країн світу: Молдову, Німеччину, Грузію, Азербайджан, Туркменистан, США, Ізраїль, Болгарію, Латвію, Литву, Канаду, Грецію та Великобританію.
У частину країн “Комбінат баранкових виробів” експортує продукцію під власною торговою маркою – “БКК”.
– Це складніший шлях для виробника, оскільки вимагає достатньо багато часу. Але водночас це дає змогу сформувати сталого покупця, якого з часом люди запам’ятовують і вже йдуть по нього в магазин, – говорить Микола Шабельнік.
Сьогодні підприємство шукає нових іноземних партнерів на міжнародних виставках і конференціях. Орієнтується, насамперед, на ті країни, де є велика українська діаспора, або на пострадянські країни, які вже знайомі із такими виробами.
М’ятні пряники для Іраку та слабо солоні сухарі для Польщі
Перед виходом з продукцією на нову країну підприємство велику увагу приділяє вивченню ринку. Адже продукція, яка отримала успіх в одній країні, може взагалі не знайти покупця в іншій.
– Наприклад, для Іраку ми робили зразки м’ятних пряників. За тим запитом, що в них був, вони були для нас майже не їстівні. А вони навпаки просили, аби ми зробили смак ще більш насиченим, – пригадує Микола Шабельнік.
Окрім того, цікава ситуація була і з виходом на ринки Польщі.
– Нам із Польщі надали параметри, який може бути максимальний вміст цукру і солі для солодких і солоних сухарів. Коли ми продегустували ці сухарі в Україні, для нас це був невеличкий шок. Бо нам, українцям, ці сухарі здались узагалі не солоними і майже не солодкими.
Куди далі?
Нині “Комбінат баранкових виробів” шукає шляхи зростання. Серед потенційних ринків збуту – Середня Азія. Але потрапити туди черкаським бубликам складно через дорогу логістику.
– Шлях через Росію для нас є неможливим, а отже, треба йти через Чорне море, потім Грузія, Азербайджан і аж потім Казахстан. Це дуже коштовно. Одна справа експортувати шоколад, де продукція є досить дорогою, а інша – баранкові вироби, які є значно дешевшими. А витрати на логістику – однакові, – констатує Микола Шабельнік.
Окрім того, зараз підприємство шукає шляхи виходу на ринки інших регіонів.
Проте на заваді розвитку експорту стоїть здорожчання вартості сировини. Часом білоруське борошно може коштувати дешевше, ніж українське. Як і польський або німецький цукор.
Як справи з експортом в Україні?
Днями Уряд презентував звіт про виконання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Захід присвятили черговій річниці з дати підписання документа.
Згідно зі звітом, на сьогодні Європейський Союз є ключовим торговельним партнером України. Із початку дії зони вільної торгівлі питома вага торгівлі товарами та послугами з ЄС складає більше 40% від загального обсягу торгівлі України. Якщо у 2013 році український експорт до ЄС складав 13,4 млрд євро, то у 2019 році він сягнув 19,1 млрд євро. Щоправда у 2020 році через коронавірус експорт скоротився до 16,5 млрд євро.
У 2016 році товари до держав-членів ЄС експортували 13 402 компанії, у 2017 році – 14 136 компаній, у 2018 році – 14 715 компаній, у 2019 році – 14 545 компаній, у 2020 році – 13 849 компаній. У січні–лютому 2021 року 6 771 компанія здійснювала експорт до держав-членів ЄС.
Окрім того, постійно зростає кількість підприємств, умови виробництва продукції на яких відповідають вимогам ЄС. У 2014 році 185 українських підприємств мали право експорту своєї продукції до ЄС, а за результатами 2019 року — 319 підприємств. У 2020 році експортувати власну продукцію на ринок ЄС мали право 362 українських підприємств.
Це все добре,та як рабам працюється на даному підприємстві?Оплата праці чотири роки не піднімається,система штрафів за будь що.А дах з якого дощ іде в непогоду?Нема коштів полагодити?
Не так все весело,як розповідає пан директор,в працюючих на заводі, за таку важку працю мізерна зарплата,умови праці дуже важкі