Фото із ФБ Ірени Карпи
Письменниця та співачка із Черкас Ірена Карпа поділилася під час ефіру на Ua: Радіо Культура спогадами про Черкаси. На це її наштовхнуло обговорення книги Артема Чеха “Район Д”.
Письменниця пригадала, що кожне літо проводила у бабусі в Черкасах. Проживала родина в Південно-Західному районі, а от ходити в район “Д” дітям тоді було лячно, вважалося, що це неблагополучне місце, певне “гетто”.
– Район “Д”, я там ніколи навіть не була, нас лякали цим районом, а люди, що вийшли з району “Д” – це якийсь дрібний криміналітет. Принаймні, так було в моєму дитинстві, в 90-ті роки, – розповідає Карпа.
Також Ірена Карпа зауважила, що раніше в Черкасах здебільшого говорили російською мовою, тож приїжджаючи, їй доводилося переходити з української на російську.
– Я ж народилась в Черкасах і кожне літо проводила в бабці в Південно-Західному районі, який називався “Юго-Западный”. Для мене це було цікаве поле випробувань. Якщо вдома ми, діти, розмовляли суржиком, то виходячи на вулицю, мала переходити на російську. Якогось літа, приїхавши з Яремче до Черкас, я перейшла відразу на російську, а тато мені сказав “Візьми себе в руки, хай вони переходять на російську, а ти не переходь!”. Саме тоді я перемогла конформізм – бажання маскуватися під натовп, – розповіла Карпа.
Згадала письменниця й про нелюбов до теперішньої архітектури рідного району.
– Я пам’ятаю, що Південно-Західний район вважався тоді (за дитинства Ірени Карпи, – ред.) доволі благополучним. Але зараз, приїжджаючи, страшно дивитися на всі ці квадратні багатоповерхівки…Люди, які переїхали в місто із сіл, у них залишилися свої ком’юніті, коли один до одного можеш піти, яблук чи сіль позичити. Це круто, коли велике місто вписало в себе психологію українського щедрого і простого села. І я пам’ятаю оці фруктові дерева, шовковиці, мальви під під’їздом. Тобто люди намагалися максимально прикрасити на загал оцей потворний простір, який всюди однаковий, – додала Ірена Карпа.
