Митрополит Черкаський і Канівський Феодосій озвучив свою позицію щодо вторгнення росії, патріарха РПЦ Кирила та автокефалії Української Православної церкви.
Ми домовлялися про спілкування із Феодосієм через його прес-службу. Організувати “живу” зустріч не вдалося. Ми надіслали питання від редакції у письмовому варіанті. Отримані відповіді ми публікуємо як цитати без правок і доповнень. Позначення кольором – від редакції.
На жаль, через формат ми не могли поставити уточнюючі запитання.
Яка Ваша позиція стосовно військової агресії росії проти України?
«Моя позиція як громадянина України і архієрея Української Православної Церкви повністю співпадає з офіційною позицією моєї Церкви. Наша Церква завжди підтримувала і підтримує державний суверенітет та територіальну цілісність України. 28 лютого було прийняте та оприлюднене звернення Священного Синоду Української Православної Церкви, в якому засуджено напад військ Російської Федерації на Україну. Синод закликав Росію до негайного припинення війни. В підготовці, підписанні та розповсюдженні цього документу Священного Синоду УПЦ я брав безпосередню участь як тимчасовий член Священного Синоду. Тобто це і моя позиція. Але водночас з цим я вважаю, що влаштовувати зараз «полювання на відьом» почергово примушуючи духовенство УПЦ до якихось «зізнань» і «відречень», принижуючи цим наше духовенство, таких самих громадян України, як і всі інші, – це не від великого розуму робиться. Адже всім незаангажованим людям видно, що і як робить наша Церква для свого народу під час цієї війни, як ми не словами, а справами відповідаємо на ці життєві питання. В тому числі і у нас в єпархії. Зараз в усіх храмах і монастирях Черкаської єпархії Української Православної Церкви моляться за Українську армію, за припинення війни та відновлення миру в Україні. Також силами єпархії та монастирів надається постійна і всебічна допомога Збройним силам України, біженцям та всім, хто постраждав внаслідок війни. Тонни харчів, теплих речей, побутової техніки вже передано захисникам країни та біженцям. Передається допомога майже щодня. Наші храми цілодобово відкриті для тих, хто потребує захисту під час обстрілів. Просто зайдіть і подивіться на наші єпархіальні інформаційні ресурси. Але недруги нашої Церкви цього не тільки не помічають, але і намагаються постійно зводити на нас наклепи. Вони просто вирішили скористатися нашим спільним горем, війною, щоб спробувати звести з Українською Православною Церквою рахунки. Хтось мабуть вирішив, що воєнний стан тотожній анархії. Але це зовсім не так. Така позиція – це злочинна безвідповідальність перед Богом і народом. Слава Богу, це добре розуміє наш президент, а тому закликав «Не піднімати зараз тему мови та Церкви, не сіяти ворожнечу в такий важкий для нас час». Але, на жаль, не до всіх це доходить».
У публічному просторі нам не вдалося знайти Ваших заяв щодо війни і вторгнення в Україну. Чому їх немає? Чи засуджуєте ви військову агресію росії?
«Відповів на це питання вище».
Чи підтримуєте Ви ініціативу не поминати патріарха РПЦ Кирила?
«Я відношуся з розумінням, коли не дуже релігійні люди не можуть відділити праведне від грішного, канонічне від політичного, церковне від громадянського. Особливо, розумію, це складно робити зараз, коли іде війна. Нецерковні люди не можуть повною мірою усвідомити, що в Церкві поминається не особистість патріарха Кирила як людини зі своїми перевагами і недоліками, яку можна любити чи засуджувати. Для віруючих людей поминання патріарха Всієї Русі це давня традиція, якою вони дорожать. Хоча можуть бути повністю незгодні з тією чи іншою позицією нинішнього патріарха. Тому в нашій єпархії надано благословення духовенству самостійно вирішувати на місцях це питання – де продовжувати поминати патріарха, а де не треба цього робити, якщо це викликає негатив.
Як Ви ставитесь до позиції Кирила, його підтримки війни в Україні?
«Повністю негативно. Але вважаю для себе неправильним обсмаковувати на всі лади цей вчинок патріарха за межами церковної спільноти. Тут і так все зрозуміло».
Як Ви ставитеся до автокефалії УПЦ та розірванню канонічних зв’язків з Російською православною церквою?
«Нас постійно звинувачують в єдності з Руською Православною Церквою, надаючи цій єдності адміністративного та політичного контексту. Але це суцільна неправда. Так, єдність є, але вона має інший вимір – вона духовна та канонічна. З цього приводу ще раз і ще раз повторюємо, що ще в 1990 році Українській Православній Церкві Патріархом Олексієм і Архієрейсським Собором був наданий Статус незалежності і самостійності. Права нашої Церви набагато ширші, ніж тої самої ПЦУ. Наша Українська Православна Церква більше 30 років повністю самостійна та автономна. Вона керується Митрополитом Київським та всієї України та своїм Українським Синодом. Парафіяни Української Православної Церкви це громадяни України, які народилися і виросли в Україні, мають український паспорт і люблять свою Батьківщину. Українська Православна Церква має всю повноту церковних прав. Ані адміністративної, ані фінансової, ані кадрової залежності від Москви Українська Православна Церква не має з 1990 року. І наші недруги це прекрасно знають і розуміють. Але наша Церква все одно їм спокою не дає.
Що ж до зміни канонічного статусу Української Православної Церкви з широкого автономного на автокефальний, про що сьогодні так багато галасу, то я переконаний, що такі епохальні церковні питання потрібно вирішувати по-перше – канонічним шляхом, а по-друге – це потрібно робити не під гуркотом бомб та розривами снарядів, а у мирі Христовому та молитві. Прийде час і Архієрейський собор Української Православної Церкви буде розглядати і це питання.
