Завдання близьких у тилу – давати максимальну підтримку рідним, які перебувають на передовій, не обтяжуючи їх своїми проблемами.
Про це в ефірі “18000” розповіла черкаська психологиня Інна Лук’янець.
За її словами, при спілкуванні з воїнами, які нині на передовій, рідні мають уникати деяких питань. Зокрема, тих, які ще більше заглиблюють бійця в емоції та переживання.
– Не варто запитувати, чи йому страшно. Це те, що розбалансовує. Звісно, йому страшно, але він не може сказати це своїй мамі чи дружині. Він не може сказати вам про свою слабкість, – зазначає Інна Лук’янець. – Краще не ставити питань, через які бійцю буде незручно.
Крім цього, близьким не варто заглиблювати рідних-військових у свої особисті проблеми.
– Проводячи одного разу прямий ефір до мене надійшло питання з фронту: “Як нам (військовим, – ред.) говорити з близькими в тилу, щоб їх підбадьорити”. Мене це наскільки перевернуло. Я подумала: як це з вами говорять близькі в тилу, що ви наскільки засмучені після розмови з ними. Усім цим близьким мені хочеться сказати: думайте, як ви говорите. Це ми звідси маємо підбадьорювати їх там, а не вони нас, – говорить Інна Лук’янець. – Хлопці перебувають там, де треба бути максимально сконцентрованим, де від долі секунди залежить їхнє життя. А якщо він думає після розмови з мамою, що вона в депресії, чи дружині погано за кордоном, ці долі секунди зіграють проти нього. Тут, у тилу, ми повинні вирішувати свої проблеми самостійно, а їм давати максимальну підтримку. Вони тоді і воюють спокійніше, коли знають, що з їхніми рідними все добре. Це важливі моменти, про які треба пам’ятати.
Дивіться ефір повністю:
Нагадаємо, черкаська психологиня розповіла, чи нормально відчувати “провину вцілілого”.
Більше фото- та відеоконтенту – у нашому інстаграмі