Як волонтерам вижити без постійних донатів? Досвід Кропивницького для Черкас

Яким є волонтерство у 2025 році?

Сорок п’ять відсотків українців продовжують донатити на Збройні сили України. Такими є результати опитування, проведеного Info Sapiens на замовлення Суспільного. Майже половина, але цього недостатньо. У Черкасах та області волонтерам стало все складніше закривати збори. Якщо три роки тому достатньо було лише оголосити про збір, нині ж доводиться проводити конкурси або інші активності, які можуть привернути увагу до збору. 

«18000» поспілкувався з черкаськими волонтерами, аби дізнатися, яка ситуація із закриттям запитів у них, з якими проблемами вони стикаються та які наслідки має те, що закриття зборів затягується. Крім того, розповідаємо досвід Кропивницького, де ГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» активно розвиває соціальне підприємництво, яке допомагає долати виклик нестабільного фінансування волонтерських ініціатив. 

Менше донатів — менше допомоги

Голова волонтерської ініціативи «Наш батальйон» В’ячеслав Скічко розповідає, що ситуація із закриттям зборів змінилась кардинально і в гірший бік. Нинішній період він порівнює з 2017 роком — три роки після початку війни у 2014‐му, коли увага до подій на фронті впала й люди почали менше донатити, думаючи що «війна десь там». 

— У нас кількість надходжень зменшилась десь у 25–30 разів. Відповідно, на стільки менше можемо зараз допомагати. Ще три роки тому зібрати 10 тисяч євро на спеціальний автомобіль можна було днів за два, зараз — за місяць і не факт, що закриємо збір за цей час, — розповідає волонтер. 

Волонтерка Інна Дубова з військовим

Голова ГО «Центр допомоги армії, ветеранам та їхнім родинам» Іванна Дубова також підтверджує, що кількість донатів сильно зменшилась. Причому не лише від українців, а й людей із‐за кордону, хоча раніше організація тісно співпрацювала із закордонними партнерами. 

— Коли ми виставляли пост, наприклад, про те, що треба було зібрати 150 тисяч, то могли зібрати необхідні кошти за день чи два. Зараз 150 тисяч зібрати дуже складно. Бувало таке, що на це йшли 1–1,5 місяця. Доводиться напряму звертатися до підприємців із листами від нашої організації, просити допомогти фінансово або одразу купити річ, яка була потрібна військовим. Дуже важко зараз, — ділиться волонтерка. 

В’ячеслав Скічко пригадує, що у 2022 році, коли тільки почалось повномасштабне вторгнення, проблем з фінансами не було. Виклик був інший — знайти те, що треба. Каже, що тоді люди несли «гроші пачками» й були готові допомагати останнім, що мали. За місяць вдавалось закривати сотні запитів від військових, а відвантаження були щодня й на фронт їхало по кілька бусів. Зараз це все зменшилось. Та і фізично, каже В’ячеслав, брати всі не виходить. 

— Зараз у місяць у нас може бути 20 запитів, але вони всі дуже різні: десь прості, на які не треба багато фінансів збирати, а десь — дорожчі. І от найдорожчий, як і береш, то за місяць можеш і не виконати. Зараз ми, до речі, проводимо збір на 20 дронів й збираємо на них вже другий місяць, — каже волонтер. 

Через це довелось фактично відмовитися від ситуативної допомоги і «Наш батальйон» був змушений залишити тільки регулярну допомогу визначеним кільком підрозділам, яким завжди допомагає.  

— Ми вимушені відмовляти, тому що розуміємо, що просто не зможемо допомогти, немає донатів,  — зазначає В’ячеслав.

Волонтер В’ячеслав Скічко – ліворуч

Він також додає, що зараз вже практично не розраховує на грошову підтримку від людей, тому що донатів від них дуже мало. Враховуючи те, що «Наш батальйон» переважно займається забезпеченням бійців спеціальним обладнанням, зокрема дронами, то йдеться про великі суми. Тож організація покладається у закритті зборів переважно на підтримку компаній, які можуть перерахувати 50–100-200 тисяч. Від людей в місяць вдається отримати в кращому випадку тисяч п’ять. 

Чому волонтерські збори закриваються невчасно 

На думку черкаських волонтерів, є багато факторів, які впливають на те, що зараз стало важче закривати збори. Серед них: 

• зменшення доходів громадян. Якщо раніше вони могли виділяти зі своєї зарплати гроші на те, щоб закинути на донат, то зараз її вистачає тільки на прожиття. 
• безпековий — у 2022 році люди були готові віддати все, адже боялись, що в їхні домівки прийде війна. Зараз ситуація змінилась. Частина людей відходить від режиму життя у постійній війні.
• людська втома, адже життя протягом трьох років у постійному психологічному стресі — це важко та неприродно. 
• підприємства, які раніше допомагали закривати збори, зараз донатять на запити від власних працівників, які мобілізувались. 

Волонтер В’ячеслав Скічко розповідає, що через нестабільне фінансування збори інколи так затягуються, що передавати їх уже немає кому: 

— Була ситуація, коли ми збирали на баггі для наших хлопців зі 159 батальйону, які були на Запорізькому напрямі. Цей автомобіль повинен був виїжджати на позиції, звозити та вивозити військових у випадку поранення. На жаль, ми не могли зібрати й передати його. Через це кілька хлопців загинуло. Найстрашніше те, що через відсутність фінансування гинуть наші захисники. 

Допомога від волонтерки Дубової

Іванна Дубова розповідає, що одного разу вони відкривали збір на РЕБ. Збирати на нього кошти довелось півтора місяця. Але коли нарешті вдалося зібрати необхідні 200 тисяч, передавати РЕБ не було кому: 

— Я телефоную до хлопців, щоб повідомити, що РЕБ буде. А мені кажуть: «Іванно, вже немає, кому його передавати. Хлопців уже немає. Все. Весь підрозділ розбомбили». Було дуже важко це почути й зрозуміти, що чиясь гривня могла б врятувати життя. Вийшло так, що ми не змогли дозбирати вчасно. Ті гроші ми перенаправили, звичайно, для інших хлопців. Але той підрозділ так і не дочекався на свій порятунок. Таке буває, на жаль.

«Потрібно пританцьовувати й випрошувати кожну копійчину» 

Зараз волонтерам доводиться постійно шукати нові можливості для збору коштів, що забирає багато часу та ресурсів. Один із найпростіших — це організація благодійних розіграшів, коли за донат людина може отримати якийсь подарунок. Це мотивує людей долучатися і так волонтерам вдається зібрати кошти швидше. 

З іншого боку — подібні активності сприяють тому, що частина суспільства перестає допомагати закривати звичайні збори, адже краще притримати кошти для тих, за які можна щось отримати. В’ячеслав Скічко проти такого способу залучення донатів. На його думку, це дуже розслаблює людей і після них вони вже не хочуть підтримувати ті збори, де потрібна негайна допомога і за це нічого не дадуть. 

— Є люди, які постійно долучаються донатом. Щомісяця надсилають певну суму. У нас немає такого, що ми написали про збір і всі скинулись на нього. Донатять майже одні й ті самі. І ось ця історія з розіграшами, подарунками — вона розслабила людей. Ми тому і не робили ніколи такі розіграші чи чогось подібного, що перетворює допомогу хлопцям, які нас боронять, у якийсь цирк. Ми такого не хочемо.

Волонтер В’ячеслав Скічко

А от Іванна Дубова розповідає, що в їхній організації навпаки до такого способу залучення донатів долучались раніше й це працювало. Проте зараз розіграшів не роблять, тому що немає людського ресурсу. Волонтерка також додає, що колись працювали аукціони, завдяки яким можна було зібрати частину коштів. Зараз же і це не завжди допомагає, бо людям  не дуже цікаво купувати речі, які там представляють. Адже вони втомились від війни, нестабільної ситуації в країні й насамперед мусять забезпечувати себе.  

— Ми намагаємось виїжджати кудись, нагадувати про себе. Люди забувають і їм потрібно це все нагадувати. Як‐то кажуть, потрібно пританцьовувати й випрошувати кожну копійчину. Як би це сумно не звучало. Але ті, хто допомагав, вони допомагають і далі. Можливо, меншими сумами, якщо не фінансами, то ресурсами, — каже Іванна Дубова. 

Волонтерка розповідає, аби зібрати кошти на потреби військових, вони беруть участь у виставці артефактів військових у Холодному Яру. Там показують військові атрибути, варять борщ чи каву, продають це все за донати й принаймні так можуть зібрати кошти на ремонт автомобілів, потреба в яких постійно є. Адже якщо просто відкрити збір та написати про це пост — необхідна сума не збереться.  

— Попри нестабільність фінансування, ми продовжуємо. Тому що як би не було, та все ж наші хлопці стоять і ми стоїмо. Тому продовжуємо збирати, намагаємось закривати. Хоча, звичайно, не такими великими масштабами, як то було раніше. 

Читайте також. Валідатори замість кондукторів: як у Черкасах доопрацьовують автоматизацію оплати за проїзд.

З волонтерства — у підприємництво: як на Кіровоградщині шиють, продають і знову шиють для фронту

У сусідньому Кропивницькому знайшли рішення, яке може допомогти з проблемою нестабільного фінансування волонтерських ініціатив. Там ГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» активно розвиває соціальне підприємництво. Її очільниця Алла Волошина розповідає, що команда підтримує волонтерські центри Кіровоградщини ще з 2022 року. За її словами, перехід до соціального підприємництва дає волонтерам більше можливостей.

— Сталий фінансовий механізм — це про економічну самозарадність і незалежність в ухваленні рішень. Він дозволяє волонтерам працювати ефективніше й довше, без постійної прив’язаності до донатів, — пояснює вона.

Голова ГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Анна Волошина

Волонтерські ініціативи справді змінюються, зазначає пані Алла. Донати зменшуються, міжнародна допомога — теж. Натомість волонтерські проєкти стають системнішими: формуються громадські організації, з’являється структура, цілі, партнерства. Нині команда реалізує Програму підтримки волонтерських центрів і має такі напрямки допомоги:

1. Через конкурс мінігрантів надають фінансування для започаткування та розвитку соціальних підприємств.
2. Проводять навчання за запитом волонтерських центрів з тих тем, де вони відчувають прогалини у знаннях.
3. Формують та координують спільноту волонтерських центрів, які є виробниками продукції.
4. Надають навчальні та консультаційні матеріали. Вони є у постійному доступі на  ресурсах асоціації: сайті та у своїх соцмережах.

— Соціальне підприємництво — непростий, але унікальний і дуже дієвий інструмент. Він містить у собі як економічну, так і соціальну складову. Волонтерським центрам він цікавий тим, що дозволяє залучати більшу кількість людей до своєї діяльності через створення робочих місць та швидко «закривати» запити про допомогу, які надходять. Громада ж натомість має можливість не тільки долучитися до доброї справи, а й заробити гроші для забезпечення свого життя, — зазначає Алла Волошина.

Наприклад, у місті Помічна на Кіровоградщині швейна майстерня «Шалена швейка» перетворилася на спосіб допомагати тилові. Під звуки машинок тут створюють речі, які рятують життя на передовій. 

Ідея створити соціальне підприємство виникла не одразу. Керівниця майстерні Валентина Коротка розповідає, що ще до заснування підприємства команда «Волонтерри» зосереджувалась лише на допомозі фронту. Усі сили йшли на пошив термобілизни, флісок, футболок — і часу на розвиток було обмаль.

Та згодом волонтерки почали співпрацю з Кіровоградською обласною організацією «Асоціація сприяння самоорганізації населення». Вони неодноразово наголошували: ресурсна спроможність волонтерських центрів залежить від здатності самостійно себе підтримувати, тож заохочували до створення соціального підприємства.

— Ми розуміли, що не можемо залежати лише від доброчинців. Донати скорочуються, а потреби — навпаки, ростуть. Звісно, ми хотіли створити щось, що дозволить нам самостійно заробляти гроші на допомогу військовим, — розповідає Валентина Коротка. 

Валентина Коротка

Перший крок — не створення майстерні, а адвокаційна кампанія. За мінігрант асоціація разом із «Волонтеррою» провели серію зустрічей у Помічнянській громаді, де пояснювали, що таке соціальне підприємництво, як воно працює і чим може бути корисним для громади. Згодом у Помічній затвердили першу в області Програму підтримки соціального підприємництва. Вона передбачає пільгові умови оренди, консультаційну підтримку, супровід у створенні бізнес‐моделі.

У 2024 році команда виграла грант на закупівлю професійної вишивальної машинки. Завдяки цьому волонтерську майстерню, що діяла з 2022 року, перетворили на соціальне підприємство. Зараз у майстерні також є дві звичайні швейні машинки, на яких шиють футболки, шопери, термобілизну, форму, балаклави. Їх продають, а виручені кошти витрачають на нову тканину та матеріали, щоб знову шити для військових — термобілизну чи форму. 

— Це було пошиття 20 брендованих шоперів. Тоді ми змогли шляхом зароблених грошей закупити 50 метрів тканини, щоб пошити одяг для військових, — пригадує Валентина.

За три роки в майстерні пошили понад 100 комплектів одягу, частину з яких саме за виручені під час продажів гроші. В один комплект входять футболка, фліска, білизна, панама шапка та ватник. У планах — розширити команду та займатися вишивкою шевронів, друком патріотичних футболок.

Це лише один із прикладів соціального підприємництва, яке може допомогти розв’язати проблему нестабільного фінансування волонтерських ініціатив. Крім швейної майстерні, у Кропивницьку також відкрили «Каву хоробрих» — кав’ярню, яка 80% прибутку спрямовує на допомогу ЗСУ, зокрема 3‐му полку спеціального призначення. Також у кав’ярні організували ветеранський простір та дронарню. 

Працівниці «Шалена швейка»

Що може допомогти розвитку соціального підприємництва в громадах

Очільниця ГО «Асоціація сприяння самоорганізації населення» Алла Волошина каже, щоб у громадах зʼявлялось більше соціальних підприємств, важливо ухвалити Програму підтримки та розвитку соціального підприємництва на рівні громад. 

— Це допомогло волонтерському центру «Волонтерра» збільшити кількість добрих справ і відчутної допомоги людям у війні. Оскільки законодавство щодо врегулювання соціального підприємництва на загальнодержавному рівні поки що відсутня, то важлива роль місцевого самоврядування, — пояснила жінка.

Органи місцевого самоврядування мають право створювати такі умови — це передбачено в Законі України «Про місцеве самоврядування». Алла Волошина розповідає, що під час адвокаційних кампаній їхня команда не раз отримувала відписки: мовляв, термін «соціальне підприємництво» не визначений у законодавстві, тож офіційно включити його в місцеві програми не можуть. Саме тому команда працює над тим, щоб громади активніше впроваджували цю практику на місцевому рівні — попри відсутність національного закону.

Додаткову підтримку можна також знайти на порталі «Дія. Бізнес», де є інформація щодо залучення фінансування для соціальних підприємств.  Там час від часу з’являються можливості фінансування для соцпідприємців. 

А в межах Програми підтримки волонтерських центрів Кіровоградщини, яку реалізує «Асоціація сприяння самоорганізації населення», також проводяться навчання та оголошуються грантові конкурси — один із них триває просто зараз.

Волонтер В’ячеслав Скічко з допомогою захисникам

Автор – Світлана Небилиця

Співавтори – Ольга Зима та Сергій Макаренко 

Читайте також: Який стан туалетів у поліклініках Черкас: що там є, а чого бракує.

Читай «18000» у вайбері. Лише головні новини про Черкаси та область