Фотоісторія століття: до Дня міста пригадуємо, як змінювалися Черкаси

До Дня міста «18000» зібрав фотоісторію Черкас

До Дня міста «18000» зібрав фотоісторію Черкас – від дореволюційних вулиць і зруйнованих пам’яток до новобудов радянських часів і знайомих сучасникам місць. У 2025 році Черкаси офіційно святкують 739‐й день народження, хоча історики й досі дискутують, коли заснували місто.

У цій добірці світлини від читачів «18000», а також із фонду Черкаського обласного краєзнавчого музею. Описати зображення на фото допомогли працівниця музею Тетяна Григоренко, черкаський краєзнавець Юрій Мезенцев та дописи краєзнавця Бориса Юхна.

Вид на Митницю, якої ще не існувало

Фото Максима Михлика

Одну зі світлин «18000» надіслав черкащанин Максим Михлик. На фото 1960 – 1962 років – його бабуся і дідусь – Володимир і Зінаїда Кіріліни. Вони стоять орінєнтовно на середині спуску, що нині веде від пам’ятника Богдана Хмельницького. Мікрорайону «Митниця» тоді ще не було, тому за їхніми спинами видніється Дніпро.

– У 80‐х намиють і забудують Митницю. На місці за спинами моїх родичів зведуть багатоповерхівку. Приблизно в 1986 році вони в неї переселяться і проживуть там до кінця своїх днів. Їхні вікна буде видно з місця на фото. Тож світлина вийшла пророчою, – додав Максим Михлик.

Центр Черкас, де нині сквер «Юність»

Фото пана Миколи, 1985 рік

Двома фото з «18000» поділився пан Микола. Він із родиною – дружиною Ніною та маленьким Дмитром у центрі Черкас 1 травня 1985 року.

Фонтан у черкаському парку

Фото пана Миколи, 1980 рік

На ще одній світлині пан Микола з друзями – Тетяною та Олексієм у черкаському парку біля фонтану. Це 1980 рік.

Площа біля черкаського драмтеатру

Фото пані Олени, 1990 рік

Це фото надіслала пані Олена. На ньому вона – маленька дівчинка, що стоїть на площі біля драматичного театру в Черкасах. Це 1990 рік.

Черкаський зоопарк

Фото надали у черкаському зоопарку, 1991 рік

Черкаський зоологічний парк також поділився старими знімками з «18000». До речі, у зоопарку збирають світлини відвідувачів, щоб створити інформаційну збірку.

Фото надали у черкаському зоопарку

Фонтан біля Будинку рад

Фонтан біля Будинку рад

На світлині біля Будинку рад, що «дивиться» на Хрещатик, – мама і тітка черкащанки Даші Подолян. Це середина 70‐х років.

– Для мене це фото важливе, бо я дуже люблю цей сквер і тішуся, що його функція як місця відпочинку з фонтаном досі збереглася, – зазначила Даша.

Будинок Троєцьких, якого вже не існує

Світлини Черкас різних років надала й працівниця Черкаського обласного краєзнавчого музею Тетяна Григоренко.

Будинок Троєцьких. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею, кінець 1940‐х років

На фото, що вище, зображений будинок Лева та Берти Троєцьких. У будинку можна було купити одяг, музичні інструменти чи велосипеди, зробити зачіску – сучасними словами – «торговельний центр». За словами краєзнавця Юрія Мезенцева, він стояв на розі сучасних вулиць Байди Вишневецького та бульвару Шевченка. Дотепер будівля не збереглася.

Олександрівський проспект

Олександрівський проспект у Черкасах, дім Малишевих. Фото з відділу фондів обласного

Нинішній бульвар Шевченка з 18 століття був вулицею. До початку 20 століття її називали Старочигиринською, бо відкривала шлях до Чигирина, пізніше – Олександрійською, на честь «царя‐визволителя» Олександра. На перехресті Шевченка та Смілянської довгий час стояв постамент із погруддям монарха.

Будинок Зільбермана

Будинок Зільбермана. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею. Кінець 19 – початок 20 століття

Торговий дім Зільбермана розташовувався на розі сучасних вулиць Хрещатик і Байди Вишневецького у центрі Черкас. Він мав два поверхи, був цегляним. Виконаний з використанням архітектурних стилів неоренесансну та бароко.

Будинок знищили 1919 року під час наступу денікінських військ. Дотепер він не зберігся.

Міст при в’їзді в Соснівку

Міст до Соснівки. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею. Початок 20 століття

«Їздили на автобусі до Соснівки та ходили через нього до лісу в шкільні роки. Цей міст служив довго, аж до часів побудови залізобетонного (здається, до 50‐річчя, як і парк, відомої дати)», – написав у коментарях Анатолій Сердюк до допису краєзнавця Борису Юхна.

Поштово‐телеграфна контора

Поштово‐телеграфна контора. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

На початку 20 століття існувала Черкаська поштово‐телеграфна контора Київського поштово‐телеграфного округу Черкаського повіту Київської губернії. Будинок стояв у центрі, по вулиці Байди Вишневецького. Пізніше, під час німецької окупації, у цьому приміщенні працював театр.

Готель «Черкаси»

Готель «Черкаси». Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Перші гості у готель «Черкаси» заселилися у 1959 році. Він розташовувався у центрі по колишній вулиці Новій, нині – Лазарєва.  Цитуючи подієву публікацію, Борис Юхно пише:

«Готель споруджено Першим будівельним управлінням облбудтресту. На будівництві використаний збірний залізобетон. Тут запроваджено ряд нововведень. Це перегородки з комишитових плит. В коридорах для економії дорогого паркету використано кумаронову плитку. Для окраси приміщень використані ліпні деталі. У готелі є кімната побутового обслужування, книжковий і газетний кіоски, перукарня з манікюрним відділенням. На поверхах є буфет і кафетерій, окремо – ресторан, куди можна потрапити як з готелю, так і з вулиці Нової. Більшість номерів розраховані на поселення 1 – 2 чоловік, в кожному номері є радіоточка, у багатьох – телефони».

Читайте також. Вітряні млини Черкащини: історії тих, що збереглися до нашого часу.

Універмаг у Черкасах

Універмаг у Черкасах. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Універмаг працював на розі бульвару Шевченка та Остафія Дашковича. Як розповідає Борис Юхно, ще до більшовиків будівля мала торгівельне призначення, називалася «Торговим домом братів Малишевих».

Марія Зінченко в своєму репортажі у 1960 році писала таке: «В універмазі все обладнання зроблено по‐новому: немає прилавків, полиць, вільний доступ до товару, а в секції господарських товарів запроваджено самообслужування, – йдеться в її матеріалі. – Зайдемо всередину центральним входом, що з вулиці Карла Маркса (хоч є ще один – з вулиці Шевченка). Повернувши направо, ви потрапляєте у світ спортивних та господарських товарів. Можете купити лижі, коньки собі і своєму синові, коляску для немовляти, риболовецькі снасті, електричні утюги, ручні і ножні швейні машинки, кухонний посуд – всього не перелічити. Хочемо застерегти – не залишайте в цих секціях всі гроші. Адже ви ще не були на другому і третьому поверхах, де спокуси ще більше».

В універмазі можна було купити ще музичні й радіотовари, взуття, іграшки. Там можна було побачити виставку одягу в українському національному стилі, придбати тканину чи одяг.

«Сосновий бір»

Парк «Сосновий бір». Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Парк Жовтня («Ювілейний», а згодом «Сосновий бір») відкрили 8 квітня 1967 року. Тоді висадили 400 дерев й продовжили окультурювати цю територію.

За словами краєзнавця Бориса Юхна, у червні в Черкасах відкрили проєктну організацію «Укрсадпроєкт» зі штатом високопрофесійних архітекторів‐дендрологів, ґрунтознавців, інженерів‐землевпорядників. Вони створювали проєкти для низки найближчих областей.

«І от саме у тій «конторі» наполягли на використанні в оздобленні Ювілейного кількатонними валунами. Пошуками каменю займалася справжня наукова експедиція, члени якої обміряли й визначили вагу трьох сотень доісторичних гігантів у Корсунь‐Шевченківському, Уманському та Маньківському районах. Відібрали 76, які у липні – серпні звозилися на місце залізницею і трейлерами та кількасот менших вагою у три – чотири центнери», – писав у фейсбуці Борис Юхно.

Сквер «Юність»

Магазин «Юність». Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Магазин «Юність» запрацював у Черкасах 1 лютого 1969 року. Він мав великі вітрини і яскраве освітлення. Усередині працювали магазини: «Трикотаж – Галантерея», «Галстуки», «Подарунки». Незабаром там відкрився салон для молодят.

Тодішня директорка магазину Ніна Гацько розповідала, що його торговельна площа – 1500 квадратних метрів, понад 1000 квадратних метрів займають підсобні приміщення. Під магазином – складські приміщення. Чотири ліфти подавали товари до зал. Покупців зустрічали 130 продавців.

Пагорб Слави

Пагорб Слави в Черкасах. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Остаточний вигляд Пагорба Слави ухвалили у 1974 році, до цього пропонували чимало проєктів. Будівництво цієї локації тривало два десятиліття, з 1964 до 1985 року.

«Почалося встановленням кубів «1941» і «1945» та інформаційним стендом про спорудження «меморіального знака» висотою 20 метрів (до 20‐річчя Перемоги), а закінчилося відкриттям нового приміщення краєзнавчого музею», – писав Борис Юхно.

За його словами, скульптуру роботи Галини Кальченко планували встановити до 30‐річчя Перемоги, але не встигли. Встановили гіпсовий макет. Ось що писав тоді колишній заступник голови облвиконкому Олексій Дубовий:

«Уже в квітні 1975‐го на Пагорбі стояла 11‐метрова гіпсова модель фігури, пофарбована під бронзу. Тоді ж на пам’ятній стіні були встановлені фанерні щити з іменами загиблих. Бронзова статуя на той час тільки відливалася на Смілянському електромеханічному заводі. Через декілька місяців статую замінили вночі. Й так, що черкащани нічого не помітили. Байдуже, що оригінал був нижчим на два метри. Гіпсову модель вивезли й розбили, щоб ніхто й решток не знайшов».

Борис Юхно зазначає, що оригінал мав бути не нижчим, а вищим – 15 метрів. Але республіканська комісія заборонила робити такий пам’ятник для лише обласного центру. Кошторис будівництва дорівнював 267 тисячам рублів, фактично ж воно обійшлося у 3 мільйони.

Перепоховання на меморіалі відбувалися у 1967, 1975 та 1992 роках.

Черкаський педінститут

Педагогічний інститут, нині ЧНУ. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Це будівля одного з корпусів Черкаського національного університету ім. Богдана Хмельницького.

Борис Юхно цитує одну з газет, що друкували у 1968 році: «З ранку і до пізнього вечора не стихає напружене життя в Черкаському педінституті імені 300‐річчя возз’єднання України з росією. Зараз тут йдуть екзамени. На всі факультети слід прийняти 450 чоловік, а заяв подано близько 1500, серед них майже 100 від медалістів. Найбільше заяв надано на філологічний факультет по спеціальності «українська мова і література».

Медична академія

Медакадемія Черкаси. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Як пише Борис Юхно, фельдшерсько‐акушерський технікум у Черкасах відкрили у 1930 році за рішенням Народного комісаріату УРСР. Потім заклад став медучилищем, медколеджем, а нині це – медакадемія.

У 2010 році, коли відзначали 80‐річчя закладу, у ньому вивчили 30 тисяч спеціалістів.

Судоплавство в Черкасах

Пароплав на черкаському Дніпрі. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

У 1958 році навігацію розпочали раніше, ніж зазвичай. До Черкас з Києва вперше тоді прийшов пасажирський пароплав «М.В. Ломоносов».

«Давно був на Дніпрі такий ранній її початок. Старі річковики згадують, що тільки в 1925 році було подібне: тоді на суднах 14 березня підняли пари. В інші ж роки регулярні рейси пасажирських пароплавів відкривались наприкінці березня або, частіше, на початку квітня», – цитував Борис Юхно тогочасні газети.

Пароплав «М.В. Ломоносов». Фото з фейсбук‐сторінки Бориса Юхна

Історію річкового порту та судноплавства у Черкасах читайте в матеріалі «18000».

Будинок облспоживспілки

Будинок облспоживспілки в Черкасах. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Приміщення, де раніше був «Дом облпотребсоюза», збереглося донині. Воно розташоване по вулиці Гоголя, напроти «Укргазбанку». Нині тут – державна установа «Черкаська облспоживспілка».

Будівлю звели у перші роки створення Черкас. Архітектор – В. Талалаєв.

Вулиця Урицького

Вулиця Урицького в Черкасах. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Вулиця Хрещатик мала не одну назву, нинішню отримала у 1993 році. До цього вона носила назву Урицького.

«І хоч з іменем вона ще з 1879‐го – за царя була і Дахнівською, і Дубасівською, і Миколаївською, за німців – Українською (у своїй найголовнішій частині перетинаючись з Німецькою, тобто тепер Смілянською), а при комуністах вшановувала пам’ять уродженця Черкас, звісно «видатного революціонера», Моісея Урицького, – до часів Незалежності офіційно Хрещатиком ніколи не називалася. Зате неофіційно – завжди», – писав краєзнавець Борис Юхно.

Нині художній музей, а раніше – будинок міського комітету партії. Фото з відділу фондів обласного краєзнавчого музею

Цією вулицею ступали Тарас Шевченко, Марія Заньковецька, Марко Кропивницький і Іван Піддубний, Владислав Городецький, Федір Шаляпін, Михайло Стельмах і Іван Козловський. А з 1950‐х донині тут велечіють: Будинок рад, школа №17, художній музей (що раніше був триповерховим будинком міського комітету партії), нацбанк.

«Блакитний палац»

Ця будівля, що нагадує замок, розташована на розі Хрещатика та Остафія Дашковича. Це робота архітектора Владислава Городецького. Тут у різні часи були готель і магазини, працювали держустанови, банк. Нині будівлі повернули назву «Слов’янський», як колись називався тут готель.

У різні часи будинок мав сіро‐бежевий, а також жовтий колір, відповідно до кольору цегли, з якої був збудований.

«Аж посеред 1930‐х руки дійшли, почали білити все підряд: від громадських вбиралень і парканів‐штахетників до цегляних стін найкращих будинків. Вапна вистачало, а то не лише «краса», але й санобробка. Побілів і колишній готель на розі вулиць Урицького – Карла Маркса. А потім він увесь час дрейфував у гамі від світло‐сірого до темно‐сірого й навпаки, і аж посеред 1970‐х у колір фасаду вкралися перші голубі нотки. Тоді, пригадується, так чи інакше «посиніло» все: сходові площадки, лікарняні палати, стіни в гуртожитках, автобусні зупинки», – пригадує Борис Юхно.

Блакитним будинок Захарія Щербини став під час реконструкції 1994 – 1998 років. А вже у 2021 році його знову «вбрали» в жовтий.

Аеропорт у Черкасах

Приміщення аеропорту. Фото з фейсбуку Бориса Юхна

Новий аеровокзал відкрили 24 лютого 1986 року. До цього перший місцевий аеродром був облаштований в районі вулиць Зеленої – Рози Люксембург. «По‐2» використовували для хімроботи на полях, поштових перевезеннь, санавіації.

У 1957 році для аеропорту виділили поле біля дороги на Смілу. До кукурузників «По‐2» додали потужніші літаки «Ан‐2». Щодня з Черкас були рейси на Умань, Київ і Жашків, а також транзитні рейси інших авіазагонів. Пізніше до Черкас прибували надважкі літаки, але це не висвітлювали через цензуру.

«Пасажирські перевезення в межах області здійснювали «Ан‐2», згодом – «Ан‐12». Грунтова злітна смуга, схожа на барак будівля аеровокзалу, метеопункт – ось і вся черкаська авіація від середини 1950‐х і впродовж першої половини 1960‐х», – писав Борис Юхно.

У липні 1965 року на черкаський аеродром приземлився пасажирський «Іл‐14» рейсу «Сімферополь – Кіровоград – Черкаси». 1966 року відкрилася авіалінія прямого сполучення з москвою. До того часу наш аеропорт перемістився туди, де є нині.

З 1 березня 1979 року щоденними стали рейси «Як‐40» в Одесу і Харків, на курорти Кавказу. По кілька разів на добу можна було літати до Львова та Донецька. Додаткові рейси зв’язали Черкаси також із Мінськом, Кишеневом, Запоріжжям, Черніговом, Сумами.

За словами Бориса Юхна, 23 червня 2001 року «Ан‐24» вилетів до Ужгорода, і то був останній офіційно регулярний рейс з Черкас.

Наприкінці 2021 року завершили ремонт злітної смуги та ввели її в експлуатацію. У 2022‐му в Черкасах планували приймати чартерні рейси, але почалося повномасштабне вторгнення.

Читайте також: 34 роки Незалежності України. Як відзначали та про що писали в Черкасах цього дня.

Важливі новини про ситуацію в Черкасах та країні. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм‐канал «18000 | Шо там у Черкасах?»