Яким був і яким є нині маєток Енгельгардта
Черкащина багата на пам’ятки, пов’язані із життям Тараса Шевченка, зокрема, з його дитинством та юністю. Так, у Звенигородському районі є Національний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». Він об’єднує чотири села: Моринці, Шевченкове, Вільшану та Будище. Основна пам’ятка у Моринцях – хата‐музей, яка відтворює інтер’єр часів Тараса Шевченка. У Шевченковому – літературно‐меморіальний музей, відтворена родинна хата, могили батьків Тараса Шевченка та хата дяка, де навчався поет. У Вільшані є музей історії села. У Будищі ж за часів Тараса Шевченка був маєток пана Енгельгардта, в якого служив у юності Тарас. Попри те, що маєток належить до заповідника та має історичну цінність, музей там так і не відбувся.
Що зараз із будівлею маєтку Енгельгардта у Будищі? Яким він був раніше та чи планують його реконструювати – про все далі у матеріалі «18000».
Батьківщина Шевченка на Черкащині: Моринці, Шевченкове, Будище
Щоб дізнатися більше про маєток Енгельгардта у Будищі, їдемо спочатку у село Шевченкове Звенигородського району. Там я планую поспілкуватися із працівницями літературно‐меморіального музею. Нескладні пошуки показали: їхати одразу до Будища немає сенсу, адже там – стоїть пусткою ще незавершена й уже пошкоджена будівля.
Маршрут від Черкас займає дві години. Ми з водієм обрали шлях через село Козацьке. Дорогою вирішуємо: щоб не загубити колеса на старій бруківці, назад повертатимемося вже через Звенигородку.
Орієнтуючись за картою, у Шевченковому швидко знаходимо музей. Продавчиня із сувенірної крамниці поблизу телефонує екскурсоводці пані Оксані, щоб сказати: приїхали журналісти і хочуть розпитати про маєток Енгельгардта. Пані Оксана погоджується поговорити й одразу веде нас на екскурсію. Вона каже, мовляв, про маєток розповість небагато, бо інформації про нього – мізер. Розпочинає екскурсію з розповіді про історію села, дитинство Шевченка, його діда, батьків, братів та сестер.
Відтворена хата родини Тараса Шевченка у селі Шевченкове на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Із літньої дачі у маєток Енгельгардтів у Будищі
Мати Тараса померла, коли йому було дев’ять років, а батько – ще через три роки. Ставши сиротою, юнакові довелося шукати роботу. Тарас навчався і був наймитом у місцевого дяка. Але згодом утік, щоб шукати, хто б навчив його малюванню. Кілька років хлопець навчався у різних майстрів на Черкащині. А у 1828 році Шевченка взяли козачком до маєтку Енгельгардтів.
Ще раніше, з 1791 року, всі села, де розташований нині заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка», належали Василю Енгельгардту – батькові Павла, у якого був козачком Тарас Шевченко. Родина Енгельгардтів була заможною і володіла маєтками у той час ще й у Калузькій і Київській губерніях.
- А коли старий пан помер, то вже залишилися наші села на Звенигородщині Павлу Енгельгардту, – розповідає пані Оксана. Василь Енгельгардт помер у 1828 році, тож Павло взяв Тараса за слугу у перший рік свого господарювання.
Основний маєток Павла Енгельгардта був у селі Вільшана. Проте до нашого часу він не зберігся зовсім: його зруйнували під час революції XX століття. Пані Оксана показує, який вигляд мав маєток.
Такий вигляд міг мати маєток Енгельгардтів у Вільшані, що на Черкащині
У селі Будище ж Енгельгардти мали літню дачу.
- На відпочинок там збиралося навколишнє панство, – говорить пані Оксана. На території був каскад ставків, дендропарк і яблуневий сад, який зберігся й донині.
- Хоча зараз маєток частково перебудований, це будівля ХІХ століття. На території були господарські споруди й зброярня, – продовжує екскурсоводка. За часів Шевченка маєток був двоповерховим. Колись там була пожежа, після якої залишили лише перший поверх. Неподалік від маєтку були гайдамацькі льохи та тунелі, які використовували в часи Коліївщини. Зараз їхнє розташування невідоме.
У музеї експонують декілька елементів відреставрованих меблів із маєтку Енгельгардтів у Будищі.
Відреставровані меблі з маєтку Енгельгардтів зберігаються у літературно‐меморіальному музеї Тараса Шевченка. Фото: Ірина Ямборська
Різблення на відреставрованих меблях. Фото: Ірина ЯмборськаМи прощаємося з пані Оксаною і їдемо в Будище.
Який маєток Енгельгардтів сьогодні?
Зупиняємося біля паркану, яким огороджений маєток у Будищі. За брамою – доріжка, викладена плиткою. З обох боків ростуть каштани. Пані Оксана казала, що каштани росли й за життя Енгельгардта.
Ворота біля маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Територія перед маєтком разюче відрізняється від охайних клумб біля музею у Шевченковому. Між плитками на стежці ростуть бур’яни. За каштанами – чагарники. Ближче до будівлі стоять іржаві залишки спортивного майданчика. Раніше тут була школа.
Маєток Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
По будівлі видно, що її ремонтували. Вікна – пластикові, сучасні. Хоча на рамах вікон ще є плівка, як у нових, проте деякі з них вже вибиті. Також замінили дах, але у деяких місцях він завалюється. Там, де колись був головний вхід, дірки у склі на дверях затулені шкільними таблицями.
Вхідні двері маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Обходимо будівлю з правого боку. Чагарники тут ще більші. Коли йду, то зачіпаюся за колючки дикої троянди. На землі – багато цегли. Це сучасна цегла, не з часів Енгельгардтів. З цього ж боку – будівля шкільної вбиральні й, мабуть, котельня. Далі праворуч видно старий яблуневий сад.
Такий вигляд має будівля маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Ми пролазимо через кущі й молоді дерева. Позаду будівля має ще гірший вигляд. Незрозуміло, чи то частина її недобудована, чи розвалена. Тут проламаний дах, тому під ногами – болото. Переступаючи по цеглинах, ми заходимо всередину через задні «двері».
Задній вхід до маєтку Енгельгадтів на Черкащині Фото: Ірина Ямборська
Востаннє у маєтку були майстри 12 років тому. Дивує, що тут досі є залишки будматеріалів: будівельний мішок із чимось важким, старі рукавиці тощо. Це все перемішано зі шкільними таблицями та плакатами, які валяються під ногами. Тут і картина з рибами, і правила української мови, і цитати російських письменників. Разом з цим – пляшки з‐під алкоголю та інше сміття. У цілій частині будівлі усі кімнати можна обійти. Також є горище. Якщо не боятися впасти, на горище можна залізти по драбині, яка стоїть якраз біля «входу» туди. В одній із кімнат провалюється підлога.
Залишки будматеріалів та дірка в підлозі маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
На підлозі лежать двері. У стінах видно місця, де було опалення. Зараз в отворах – лушпиння від зерна. Помітно, що тепер там живуть миші.
Двері лежать на підлозі маєтку Енгельгардтів. Фото: Ірина Ямборська
Виходимо з будівлі через ті ж задні двері. Знову йдемо по камінцях, знову я зачіпаюся за колючу троянду. Позаду маєтку – закинута криниця, погріб і, напевно, шкільна господарська споруда.
Читайте також. Занепад «зоряного центру»: що нині зі столітнім черкаським планетарієм та чому він не працює.
Тисячолітні дуби біля маєтку Енгельгардта
Обходимо маєток ще з одного боку. На території ростуть три дуби, яким, як сказали у музеї, близько тисячі років. За переказами, у дуплі одного з дубів Шевченко колись ховав свої малюнки. Неподалік бачимо перший із тисячолітніх велетнів. Це дерево й справді на вигляд дуже старе: має покручені гілки й товстий стовбур.
Тисячолітній дуб Шевченка біля маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Далі на нашому шляху – другий дуб. Він зберігся гірше і має вигляд немічного. Його підтримують металеві конструкції‐милиці. Дірка в дубі залатана, схоже, бетоном. Верх стовбура накритий чимось, що нагадує круглий дах або ж шапочку гриба.
Тисячолітній дуб з опорами біля маєтку Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
До цього моменту людей біля маєтку ми не бачили. Біля цього дуба ж стоять двоє: чоловік і жінка. Вони заглядають в отвір дерева біля землі. Звідти вилізає миша. Чоловік починає з нами розмову. Він назвався ентузіастом зі Звенигородки. Каже, що йому зателефонував місцевий і сказав, що хтось роздовбав у стовбурі дірку, мовляв, для досліджень. Ентузіаст вирішив якось затулити ту дірку, щоб ніхто не підпалив сухий стовбур. Дубами нині опікується Уманський національний університет. З новин університету згодом дізнаюсь, що днями саме науковці з уманського університету досліджували дуби.
Двоє незнайомців продовжують розповідь. За словами ентузіаста, у 1980 році, тоді, коли весняна повінь зруйнувала частину дендропарку «Софіївка», у цей дуб влучила блискавка. Через це дерево всередині порожнє – випалене. Саме тому великий отвір у стовбурі затулили дашком.
Чоловік говорить, що дашок змайстрував він та «інші ентузіасти». Я запитую в чоловіка чи він лісник. Це перше, що мені спало на думку. Він усміхається і заперечує. В думках припускаю, що він може бути біологом абощо. Оскільки він багато розповідав про дуба, запитую, як взагалі можна дізнатися, скільки дубові років.
- Ви вірите в енергію? – питає ентузіаст. А я, все ще наївно вважаючи його науковцем, декілька секунд думаю. Потім розумію, кажу: - Ні.
- Я так і подумав, – відповідає ентузіаст.
Він називає себе знахарем і травником. Чоловік захоплено розповідає про те, що після візиту до дуба жінки вагітніють, а ікони мироточать. А щоб дізнатися вік дерева – треба (як просто!) запитати й дочекатися відповіді. Я мовчки киваю. Після цього ми завершуємо розмову і йдемо шукати третій тисячолітній дуб.
Він росте біля озер, що за маєтком, на пагорбі. Не схоже, що він живий. Поряд розкидали спиляні гілки, у стовбурі – величезний чорний отвір, у який, здається, може поміститися людина.
Тисячолітній дуб біля маєтку Енгельгардтів у занедбаному стані. Фото: Ірина Ямборська
Ми повертаємося до машини, озираємося ще раз на маєток і їдемо.
Каштани перед маєтком Енгельгардтів на Черкащині. Фото: Ірина Ямборська
Реконструкція маєтку: що пішло не так і чи є ще надія
Після повернення додому телефоную пані Людмилі – заступниці директорки заповідника «Батьківщина Тараса Шевченка». Вона розповідає, що після смерті Енгельгардта у будівлі літньої дачі зробили школу:
- Колись там ще був табір і коледж. Фактично, школа була там до 2013 року.
Будище – невелике село. До школи, як розповідає пані Людмила, ходили 16 дітей:
- Вигідніше було возити у сусіднє Шевченкове, – пояснює вона. Тому заклад у 2013 році зачинили.
Того ж року маєток почали реконструювати. Роботи мали завершити у 2014 році – у рік двохсотліття Шевченка. Проте цього не сталося.
На запитання про причини зупинки реконструкції маєтку у департаменті будівництва Черкаської ОВА відповіли: реконструкцію зупинили через брак коштів. За цінами 2014 року кошторисна вартість об’єкта була 23,89 мільйона гривень. Тоді на реконструкцію витратили 7,94 мільйона. Підрядником на будівництві було приватне підприємство «СФЕРА‐ ПЛАСТ» (Ястребова О. В.). Щодо підрядників, то у 2014 році правоохоронці відкрили кримінальне провадження за статтею про привласнення та розтрату майна.
Як розповіли у департаменті, в маєтку та на території виконали 50 % робіт.
«На об’єкті виконано перекриття та покрівлю добудови, демонтажні роботи, влаштовано перекриття, виконано роботи по покрівлі, встановлено вікна, проведено підсилення фундаментів, виконано фасадні роботи, а також влаштовано брущаті та гранітні доріжки», – повідомили у департаменті будівництва.
На ділі ж це все вже розвалюється.
Пані Людмила каже, що великою проблемою в історії з реконструкцією є те, що територія перебуває під управлінням різних установ. В Управлінні культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА відповіли: земельна ділянка площею 3,15 га, на якій розташована садиба Енгельгардтів, перебуває на балансі національного заповідника. Інша частина земельної ділянки, 7,21 га – на балансі Уманського національного університету садівництва.
За словами пані Людмили, заповідник не може найняти охорону для території – це занадто дорого і до того ж не зрозуміло, хто має цим займатися.
Водночас нещодавно Звенигородська окружна прокуратура звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом проти Управління культури та охорони культурної спадщини Черкаської ОДА. Прокуратура вимагає визнати протиправною бездіяльність, а також скерувати до Міністерства культури подання про занесення маєтку до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. 6 січня 2026 року суд відкрив провадження у цій справі. Це дає надію на зрушення.
Ірина Ямборська
Проходьте тест: Що ви знаєте про магістраль Черкас – бульвар Шевченка.
Читайте більше черкаських новин – важливі події для громади. Знайомся з командою «18000» в інстаграм @18000_team