Трудові іммігранти на Черкащині: соціальна напруга, допомога економіці та російська пропаганда
Протягом останніх місяців в українському суспільстві активно обговорюють тему трудових іммігрантів. У соціальних мережах та на вулицях можна побачити масу невдоволення тим, що в нашу країну нібито масово завозять іноземців для роботи. Хтось називає це «заміщенням українців» і б’є на сполох. У Києві навіть виходили з мітингом проти іммігрантів.
Не оминула ця тема й Черкаси. До прикладу, місяць тому мер міста Анатолій Бондаренко повідомив, що до асфальтування в Черкасах залучать іноземних працівників. В умовах загострення теми це викликало резонанс та обговорення. Уже через тиждень міський голова виступив ще з однією заявою щодо іммігрантів. Сказав, що категорично проти, аби вони працювали на комунальних підприємствах.
Водночас Інститут масової інформації оприлюднив дослідження, в якому вказав, що наратив «заміщення українців» іммігрантами походить з росії, але його активно підхопили деякі українські медіа та суспільство.
Тема завезення трудових іммігрантів охоплює не лише економіку. Вона має куди глибше коріння і прямо впливає на українське суспільство, адже незадоволення помітне. Не лише серед цивільного населення, а й серед військових. Зокрема, керівник черкаського осередку Ветеранського корпусу, військовий Третього армійського корпусу Андрій «Шрам» Колдов записав відеозвернення, в якому гостро відреагував на спроби завезення іноземців. Він висловив незадоволення й закликав насамперед піклуватися про своїх.
У статті журналіст «18000» розбирається, чи дійсно Черкащина відчуває прилив іммігрантів. Як приїзд іноземців може вплинути на економіку? В яких сферах люди з інших країн найчастіше працюють? Також розкриває іншу сторону медалі цієї теми – соціальну напругу, яка виникла серед цивільних та ветеранів, та як її заспокоїти.
Відповіді на усі ці та ще низку запитань – шукайте у статті далі.
Іноземці на Черкащині: про що говорить статистика
У пресслужбі Центрально‐південного міжрегіонального управління Державної міграційної служби «18000» розповіли, що на початок травня цього року на Черкащині офіційно перебувають 9212 іноземців з посвідками на постійне проживання та 722 – тимчасово. На початок 2025 цей показник становив 9254 та 742 відповідно.
Найбільше в регіоні ізраїльтян — 17 %. Далі йдуть громадяни Грузії — 12 % та Узбекистану — 8 %. Трішки менше жителів США, Азербайджану та Вірменії. Також є люди з Китаю, Туркменістану, Молдови та Туреччини. У міграційній службі перерахували представників держав, яких найбільше. Втім додають, що є й громадяни інших країн, але їх значно менше. Загалом на Черкащині проживають іноземці з понад 40 держав світу.
Іноземці з яких країн живуть на Черкащині
Для працевлаштування на 1 травня цього року прибули 108 іммігрантів. У міграційній службі стверджують, що збільшення кількості іноземців не спостерігають. Загальні показники відповідають минулорічним.
В одному з питань, пов’язаних з іноземцями, таки зафіксували зростання. Йдеться про порушення міграційного законодавства. Від початку року в області виявили 115 порушників, хоча торік за аналогічний період було 86. Більшість з них нелегально перебували в країні, тому мають її покинути.
«Зарплата вища, ніж на їхній батьківщині»: що відбувається на українському ринку праці
Для того, аби ширше охопити питання впливу трудових іммігрантів на українську економіку, журналіст «18000» поспілкувався з доценткою кафедри менеджменту та бізнес‐адміністрування ЧДТУ Оксаною Руденко, а також з міжнародним економістом, доцентом ЧНУ Тарасом Ромащенком.
Оксана Руденко у коментарі «18000» зазначає, що нині Україні фіксують рекордний дефіцит робочої сили. Країні бракує близько 4,5 мільйона працівників, а 69 % підприємств називають нестачу кадрів головною перешкодою для ведення бізнесу.
Тарас Ромащенко відзначає, що роботодавці Черкащини оцінюють нестачу робочої сили на рівні трохи менше ніж 60 %. Що також є доволі високим показником у регіональному контексті.
Найбільше Україна відчуває кадровий голод у робітничих професіях, логістиці, будівництві, медицині та освіті. Найгостріше людей не вистачає у таких галузях:
- транспорт;
- логістика та автосервіс (водії, автослюсарі та ремонтники);
- електрики;
- слюсарі;
- кваліфікований робітничий персонал та виробництво (електромонтери та електрики, слюсарі, зварювальники та токарі, швачки, оператори верстатів з ЧПК);
- будівництво та відновлення (мулярі, монтажники, різноробочі);
- охорона здоров’я та освіта;
- сфера послуг та торгівля.
Водночас ринок висококваліфікованих офісних професій залишається перенасиченим і там фіксують профіцит кадрів.
- Для подолання критичного дефіциту кадрів приватний бізнес залучає іноземних працівників переважно з Туреччини, Узбекистану, Індії, Бангладешу, Азербайджану та Пакистану. Також у менших обсягах оформлюють дозволи для громадян Колумбії, Непалу та деяких країн Центральної Азії, – каже Оксана Руденко.
Ці країни для залучення іммігрантів обирають, тому що, наприклад, у державах південної та центральної Азії є величезний надлишок робочої сили, а люди готові до важкої фізичної праці. Крім цього, рівень зарплати в Україні залишається вищим, ніж базові доходи іноземців з цих країн на їхній батьківщині.
Турецькі ж компанії, за словами Оксани Руденко, роками мають сильні позиції у великому інфраструктурному будівництві, зведенні мостів та ремонті доріг. Вони, як правило, привозять власних інженерів, працівників для робіт.
Фахівців з Азербайджану та Узбекистану залучають через відсутність сильного мовного бар’єра та досвід у логістиці й будівництві.
Не дешеве рішення? Чому бізнес залучає іммігрантів
Оксана Руденко говорить, що, попри міфи, найм іноземців не можна назвати дешевим рішенням для підприємців. Причина цьому – офіційне оформлення, безпекові перевірки, отримання робочих віз та дозволів тощо.
- Проте компанії йдуть на ці витрати, оскільки без робочих рук заводи та будівельні майданчики просто зупиняються. Український бізнес почав залучати іноземних трудових іммігрантів через неможливість закрити критичні вакансії місцевими працівниками. Це не спосіб зекономити на зарплатах, а вимушений крок для виживання, – наголошує Оксана Руденко.
На думку Тараса Ромащенка, в Україні не йдеться про масове залучення іммігрантів. Їхня кількість після початку повномасштабного вторгнення навпаки зменшилась. Експерт каже, що за 2025 рік залучили до робіт іноземців, які покрили лише 3 % від потреб, що відчуває український ринок праці.
Обидва фахівці виділяють основні причини нестачі кадрів та спроб залучити до робіт іммігрантів. Перша – високий рівень зовнішньої міграції. Другий аспект – висока смертність та маленька народжуваність в Україні, що також впливає на ринок праці.
Оксана Руденко пропонує ще одну причину – мобілізація. Іноземців не зможуть призвати до українського війська, а значить вони раптово не покинуть робоче місце. Це дозволяє підприємствам, на думку експертки, мислити більш довгостроково.
Іммігранти на Черкащині: збільшення кількості працівників‐іноземців лише міф?
У пресслужбі Черкаського обласного центру зайнятості кажуть – на 19 травня цього року в регіоні діє 168 офіційних дозволів на працевлаштування іноземців. Тобто попит на іноземну робочу силу стабільний, але, як говорять в центрі зайнятості, не надмірний.
Протягом 2025 року центр оформив 133 дозволи для іноземців – йдеться і про нові, і про продовження чинних. Від початку 2026‐го цей показник налічує 39, що відповідає попереднім рокам.
Кількість трудових іммігрантів
- Якщо говорити про динаміку – торік до нас зверталися 44 роботодавці, які хотіли залучити іноземців. За перший квартал цього року таких звернень 18, і з огляду на сезонність це цілком очікуваний показник, – зазначили в пресслужбі Черкаського обласного центру зайнятості.
Найчастіше протягом минулого року зверталися по роботу громадяни Китаю (46 осіб), а також Бангладешу – 16 людей. Далі – Узбекистан, Непал, Вірменія.
Цьогоріч лідерство тримає вже Пакистан – 15 дозволів. Утім Китай з Узбекистаном лишаються в трійці лідерів. Серед підприємств найчастіше іммігрантів залучають компанії деревообробної галузі. Це пов’язано насамперед зі специфічними вміннями, яких потребує ця сфера. У центрі зайнятості кажуть, що на місцевому ринку таких експертів бракує.
Головні переваги: що дають українській економіці трудові іммігранти
Тарас Ромащенко зазначає, що головна перевага залучення іммігрантів – це подолання кадрового голоду.
- Якщо робочі місця зайняті, не буде простою. Підприємства працюватимуть на економічну стабільність держави, розширюватимуть потужності, – говорить міжнародний економіст. – Якщо іноземці працюватимуть так, як треба, то підприємства платитимуть більше податків. Виробництво товарів також зростатиме. Ланцюговою реакцією економіка буде більше працювати й розвиватися. Позитив має місце, якщо все працюватиме саме так.
Ще одна перевага, яку можуть принести іммігранти – стабілізація зарплат. На думку Тараса Ромащенка, дефіцит кадрів змушує роботодавців підвищувати рівень оплати праці. Часто через це бізнес не може розширюватися. Якщо приїдуть іноземці, то попит на підвищення заробітних плат може зменшитися, адже не буде такої боротьби за працівників. Тоді зекономлені кошти підприємства зможуть направляти на власний розвиток.
Оксана Руденко виділяє ще одну перевагу: в Україну можуть приїжджати іноземці, які мають специфічний досвід у інфраструктурному будівництві, що допоможе скорішому відновленню зруйнованих об’єктів.
Відтік валюти чи соціальна напруга: головні недоліки залучення іммігрантів
Тарас Ромащенко зазначає, що недоліки можуть відчувати насамперед самі ж роботодавці, адже іноземців потрібно забезпечити житлом, оформити відповідні договори, допомогти їм подолати мовний бар’єр. Часто це тягне за собою чималі додаткові фінансові витрати.
Оксана Руденко називає ще низку проблем, які виникають, зокрема:
- відтік валюти з країни. Левову частину зарплати іноземці конвертують у власну валюту та відправляють рідним за кордон, що створює додатковий тиск на український ринок;
- потенційне стримування росту місцевих зарплат. У довгостроковій перспективі іноземці можуть «законсервувати» низькі зарплати в окремих галузях. Це однозначний мінус для громадян України та впливатиме на повернення біженців з‐за кордону.
Обидва фахівці у галузі економіки наголошують на ще одній проблемі, яку створюють трудові іммігранти – соціальна напруга.
Читайте також. Військовий очолив Ветеранський корпус у Черкасах: як допомагають ветеранам і що вже змінюють.
Бомба заповільненої дії або соціальна напруга: інший бік проблеми
Питання трудових іммігрантів не можна розглядати винятково в економічному контексті, адже за цим криється більш глобальна проблема, як‐от невдоволення суспільства, що призводить до соціальної напруги. Вона може діяти як бомба заповільненої дії.
У мережах можна почути масу тез, зміст яких говорить: «поки українці гинуть на фронті, влада дивиться у бік трудових іммігрантів, які тут житимуть, працюватимуть й витіснятимуть нас».
Міжнародний економіст Тарас Ромащенко наголошує, що попри певні переваги від іноземних працівників, саме українці мають бути в пріоритеті.
- Наші громадяни готові повертатися, але для цього мають бути обов’язкові фактори. По‐перше, безпека, по‐друге, належні заробітні плати. Також вирішення нагальних питань, пов’язаних із проживанням. Адже багато українців, які виїхали, втратили своє житло через війну. Їм немає куди повертатися, – каже Тарас Ромащенко. – Не маю нічого проти іноземців, практика говорить, що без них ніяк, провідні країни від них залежать, але все‐таки держава має дбати саме про українців.
Особливо гостро на можливе заміщення українців іноземцями відреагували військові. Зокрема, керівник Черкаського обласного осередку Ветеранського корпусу Андрій «Шрам» Колдов ще у травні цього року записав відеозвернення, в якому висловив незадоволення завезенням трудових іммігрантів.
Журналіст «18000» звернувся за коментарем до Андрія Колдова, аби роз’яснити, яку проблему в іммігрантах убачають військові та ветерани та як це створює соціальну напругу.
За словами «Шрама», тисячі ветеранів, військових після поранень, ВПО та інших громадян потребують підтримки, але в цей момент в інфополі починають дедалі частіше говорити про потребу в іммігрантах. Через це й виникає гостра реакція в суспільства.
- Суспільство хоче бачити державну політику, де пріоритетом залишаються українці, які захищали країну та працюють на її відновлення. Ми не виступаємо проти людей за національною ознакою. Наше головне питання — пріоритети держави. У центрі політики країни мають бути сотні тисяч ветеранів, які повертаються з фронту та потребують перекваліфікації, – зазначає «Шрам».
Військовий вбачає найбільший ризик у тому, що держава заміщує увагу з українців на пошук швидких рішень кадрового дефіциту. За словами керівника осередку Ветеранського корпусу, говорити про залучення іноземців можна, але лише після того, як використають усі внутрішні ресурси.
- Люди, які сьогодні ризикують життям заради України, хочуть бути впевненими, що після повернення матимуть можливість гідно працювати, утримувати свої сім’ї та реалізувати себе в мирному житті. Для Ветеранського корпусу це не просто позиція, а один із ключових напрямків роботи, – наголошує Андрій Колдов. – Якщо військові після повернення зіткнуться з труднощами у пошуку роботи, а держава паралельно робитиме ставку на залучення зовнішньої робочої сили, це закономірно викликатиме нерозуміння та відчуття несправедливості.
На думку «Шрама», для зниження соціальної напруги насамперед потрібна чесна та відкрита розмова зі суспільством, аби люди розуміли, кроки робить держава для працевлаштування власних громадян, а не іноземців.
Якщо зважати на статистичні дані, що наведені вище – розуміємо, що фактичного збільшення кількості трудових іммігрантів та іноземців загалом в Україні, зокрема на Черкащині немає.
На це «Шрам» відповідає, що реакція суспільства не базується лише на статистиці. Вона формується на перетині чутливих тем – війни, економічної невизначеності, конкуренції за робочі місця тощо.
- Навіть за стабільних показників ринку праці будь‐які розмови про міграцію можуть сприйматися емоційно, особливо коли людям бракує чітких пояснень і довіри до рішень держави. У таких умовах інформаційний вакуум часто заповнюється чутками або перебільшеннями, – каже Андрій Колдов.
Іммігранти в Україні та на Черкащині: міфи, статистика, напруга
«Іммігранти заміщають українців», – ця теза блукає соціальними мережами. Утім, як бачимо, сильного притоку іноземців не спостерігають ані в міграційній службі, ані в центрі зайнятості. Всі, як один, заявляють, що показники стабільні і нічим не відрізняються від минулорічних. Ба більше, до початку повномасштабного вторгнення цифри були значно більшими. Наприклад, у 2021 році в Україні загально перебувало близько 300 тисяч іноземців з дозволами. Сьогодні ж ця цифра є недосяжною. І щоб досягти довоєнних показників з нинішньою тенденцією – знадобляться роки.
Трудові іммігранти дійсно можуть врятувати українську економіку, заполонивши робочі місця. Держава отримуватиме більше податків, зокрема від самих іноземців, а бізнес не відчуватиме кадрового голоду та зможе працювати на повну. Принаймні такий вигляд має ідеальна картина. І цей сценарій можливий. Недоліик також існують, ситуація, мабуть, 50/50.
Рятуючи за допомогою іммігрантів економіку, можна наткнутися на іншу проблему, яка може бути ще більше небезпечною. Це соціальна напруга, яка утворилася навколо цієї теми.
Воно й не дивно – велика кількість безробітних, ветерани, які намагаються адаптуватися до цивільного життя та реалізуватися, поранені військові, які також шукають працевлаштування.
І в цьому випадку дуже вдало заходить російська пропаганда, яка накручує свої наративи, поки українські – відсутні. Автор матеріалу схиляється до думки експертів «StopFake» про «антимігрантську кампанію» від росіян. Адже основою тут став факт реальної демографічної кризи. Росіяни вміють грати в інформаційну війну, а тому підхопили цю тему. У підсумку маємо розкол суспільства, скандали та «срачі». За цим усім «накрутом» люди не бачать статистичних даних або відмовляються бачити й розуміти.
Підсумовуючи, іммігранти дійсно можуть допомогти українській економіці, але це рішення навряд можна назвати довгостроковим. І воно не врятує державу від значно більшої проблеми – розколу всередині.
Читайте також: «Впихнути невпихуєме». Як Черкаська обласна рада далі мучиться із головою.
Читайте на сайті 18000: «Новини Черкаси» — що відбувається в місті та області. Резонансні розслідування, ефіри з відомими й цікавими гостями – усе на каналі «18000» в ютубі. Підписуйтеся!