Як працює ветеранський корпус у Черкасах і що відомо про Андрія Колдова
Повернення з фронту для багатьох ветеранів означає нову боротьбу – з бюрократією, нерозумінням і пошуком себе в цивільному житті. У Черкасах є місце, де обіцяють допомогти подолати ці виклики, – це обласний осередок громадської організації «Всеукраїнське об’єднання Ветеранський корпус».
Керівник черкаського осередку – військовий Третього армійського корпусу Андрій Колдов із позивним «Шрам». Чоловік захищає Україну від росіян, відколи йому виповнилося 18 років. У війську – понад дев’ять років.
Поки тривав запис інтерв’ю, «Шрам» був малослівним. Проте кожне його речення, що стосувалося ветеранського напрямку, було обміркованим і влучним.
«18000» поспілкувалися з Андрієм Колдовим про те, що таке Ветеранський корпус і чим він відрізняється від інших подібних ініціатив. А ще про те, чого бракує в Черкасах для ветеранів і які завдання стоять перед суспільством для змін.
Зміст:
- Мати була проти: як у 18 років поїхав у військо, не сказавши правду
- Від Черкас до Бахмута: як бойовий досвід формував «Шрама»
- Ветеранський корпус у Черкасах: навіщо він потрібен
- Пільги, житло, чати: які ініціативи просуває Ветеранський корпус у Черкасах
- Контакти Ветеранського корпусу в Черкасах
Мати була проти: як у 18 років поїхав у військо, не сказавши правду
- Знаю, що пішли у військо у 18 років. Що вплинуло на ваше рішення?
- Було кілька факторів. Один із них – мій побратим. Він показав, що триває війна, хлопці нашого віку захищають Україну. Війна не ефемерна, не «по телевізору», а реальна. Вона триває на сході країни, так, але на нашій території. І ми з ним вирішили, що теж маємо стати на захист.
- Як поставилися до вашого рішення рідні?
- Мати була проти. Я поїхав у військо, а їй сказав, що вступатиму в Києві. Пізніше вона побачила мене на одному з відео. Зателефонувала, сказала, що так не можна. Вона у мене теж військова, на пенсії, тому змирилася з цим.
- Яким пам’ятаєте свій 2015 рік?
- Ми потрапили на тренувальну базу наприкінці літа – початку осені. Важив тоді, певно, близько 50 кг (пригадує з усмішкою Андрій, – ред.). Ті, хто працював з нами, виховували в нас дисципліну, характер. Це вищий рівень, навіть якщо порівнювати з БЗВП (базовою військовою підготовкою, – ред.), яка є зараз. Було класно.
Після ми приїхали в зону виконання. Я потрапив у піхотний підрозділ, потім перевівся в медичний. І мав кілька виїздів з хлопцями однієї з груп.
Андрій Колдов у війську. Фото з інстаграму Шрама
- Чи була в юному віці внутрішня вимога до цивільних чоловіків, чому вони не на фронті?
- Та ні. Навіть зараз такого немає. Я чітко розумію, що є люди, які мають тримати економіку. Я кажу про великі бізнеси, критичну інфраструктуру. Не беру до уваги, наприклад, невелику кав’ярню, де людина працює і платить податки, думаючи, що цього вистачить. Це не так, одними податками під час такої повномасштабної війни ми не вивеземо. Сказати, що я роблю достатньо – найлегший спосіб. Складно змусити себе зробити більше, ніж можеш.
Але кожна людина формує себе й у кожного є своя думка, і він чи вона думає, що ця думка правильна.
- Чи мали перерву у війську після 2015 року й до повномасштабного вторгнення?
- Так, були дві перерви до року кожна. Це, швидше за все, був пошук себе. Однак не скажу, що ці перерви минули для мене позитивно. Було складно, іноді погано, але добре, що я зміг завдяки цим подіям у своєму житті прийти до того, що є тепер. Поки триває війна, моє місце тут, і я маю займатися саме обороною своєї держави. Тому що, чим би я не займався, що б не робив, якщо я не буду до цього дотичний, це все буде марно.
Кожен вносить якусь свою частку. Чим цих часток більше, тим краще і легше наступним хлопцям, які прийдуть у військо. І тим більше ми можемо зробити для того, щоб все ж таки перемога була за нами.
Від Черкас до Бахмута: як бойовий досвід формував «Шрама»
Де зустріли повномасштабне вторгнення?
- Я був у Черкасах. Уже 25 лютого в мене стоїть відмітка у військовому квитку, що я прийнятий на службу за мобілізацією.
- Як почався ваш шлях у Третій штурмовій бригаді?
- На початку повномасштабної ми були у місцевій бригаді, 118‐й. У нас був окремий взвод в піхотній роті, яким я командував. Було забезпечення, екіпірування – все своє. Після цього ми поїхали в Попасну, де відбулися події, про які всі гарно знають (йдеться про оборону міста, внаслідок якої загинули й зникли безвісти немало черкащан, – ред.). Після зателефонував Дмитру Кухарчуку і сказав, що ми готові до переводу, що хлопці всі обкатані. Зі мною подали документи на перехід у тодішнє ССО «Азов» близько 16 людей.
Дехто був неофіційно оформлений. Вони на власній ініціативі, як і ми, несли службу. Ми з хлопцями навіть виплачували їм зарплату зі своїх коштів. Віддавали у загальний збір певну суму і потім розподіляли її серед хлопців, які не оформлені.
- Що було далі?
- Запорізький напрямок. Пробули тут недовго. Після цього – рівненський полігон, там де вже формувалась бригада. І після цього – Донецький напрямок.
Далі був Бахмут – дуже успішна кампанія під керівництвом тодішнього нашого командира батальйону Дмитра Кухарчука. Хлопці, які зі мною перейшли, високо оцінили рівень піклування про особовий склад.
Шрам про події після 24 лютого 2022 року. Фото з інстаграму військового
- Чи думали ви тоді про своє повернення в цивільне життя?
- Ні…
- Як опинилися на посаді в тилу?
- З’явилася можливість і підібрали мою кандидатуру. Зазвичай командири обирають тих людей, які готові працювати і будуть вкладатися у свою роботу.
Потрібно було створити осередок тут, маючи вже підґрунтя для цього. І дуже важливо, що ми хочемо розповсюдити наші традиції, ставлення один до одного. Щоб братерство було не тільки у нас, у Третьому армійському корпусі, а щоб на це мали можливість усі ветерани з будь‐яких підрозділів.
Наприклад, я знаю, що в будь‐який момент можу зателефонувати своїм хлопцям і мені допоможуть із будь‐яким питанням. А в більшості ветеранів цієї підтримки немає. Не знаю, чому так стається, але після служби у них немає фундаменту, на якому можна далі будувати майбутнє. Ми ж хочемо зробити так, щоб цей фундамент у ветеранів був.
- Чому ви були зацікавлені у новій посаді?
- Коли ветерани повертаються з фронту, вони стикаються з багатьма проблемами. Це і бюрократія, і несприйняття суспільством, нерівність, несправедливість. А більшість ветеранів – люди з посиленим відчуттям справедливості.
Я два рази звільнявся з війська і кожен раз, коли повертався, стикався з цими проблемами сам. Тому знаю, якщо не створити платформу для ветерана, яка буде реально працювати, то це буде проблема для держави.
Ветеранський корпус у Черкасах: навіщо він потрібен
- Що для вас означає Ветеранський корпус?
- Це можливість правильної інтеграції для хлопців, можливість багато кого врятувати від того, що вони замкнуться в собі. Це можливість грати на випередження.
Наприклад, у нашій країні є така проблема як алкоголізм. Чому людина починає пити алкоголь? Через те, що вона зневірена, і методи, якими намагається достукатися до будь‐яких дверей, не працюють. І якщо людині не допомогти в цей момент, то ми можемо її втратити. А мені б не хотілося втрачати кращих синів України, які повертаються після пекла і мають проблеми банально через те, що хтось десь щось недогледів.
Це взагалі наш обов’язок. Так, тому що поки ми захищаємо Україну, плекаємо надію, що тут будуть ті, хто готовий нас підтримувати й допомагати у будь‐яких питаннях. Хоча б і просто перейти дорогу. Але ми бачимо, що це не працює. Проте, щоб це працювало, створена організація. Ми хочемо на власному прикладі показати ветеранам з інших бригад, що життя не закінчується на звільненні з війська.
- Хто в Черкасах, крім вас, представляє Ветеранський корпус?
- Команда, наш кістяк, створений з ветеранів «Трійки». Наразі це семеро людей. Також є ті, хто дотичні до нашої команди. Їх набагато більше і вони працюють у найрізноманітніших сферах. Хтось займається протезуванням, інші – готові допомагати з реабілітацією. Є ті, хто організовує і надає площу для спортивних змагань.
Ветеранський корпус Черкащини об’єднав зусилля Ветеран PRO в Черкасах. Фото з фейсбуку Ветеранського корпусу
- Ви вже уклали співпрацю з поліцією, громадами, Черкаською ОВА. На чию підтримку ще розраховуєте?
- Ми комунікуємо як з громадськими організаціями, так і з державним сегментом, наприклад, «Ветеран PRO». Також їздимо у громади області, налагоджуємо комунікацію з їхніми представниками й фахівцями з супроводу ветеранів. Наприклад, у межах співпраці нещодавно відвідали одну зі шкіл, провели заняття з надання домедичної допомоги. Дітки дуже круті, мені сподобалось. Навіть ті, хто спершу не хотів долучатися, за 10 хвилин зацікавилися.
Ветерани є в усіх громадах, але не всі громади розуміють, як комунікувати з ветеранами, які потреби у них. Ми ж спрямовуємо громади у правильне русло.
Буває, що до нас звертаються партнери, водночас шукаємо їх і ми. Навіть серед ветеранів є ініціативні люди, які готові допомагати, маючи свій досвід. І це круто. Наприклад, нині є можливість ветеранів залучати в економічну галузь: створювати їм «Власні справи», щоб ветерани надавали робочі місця, зокрема для ветеранів.
- Чим громадська організація «Всеукраїнське об’єднання «Ветеранський корпус» відрізняється від інших подібних ГО?
- Можливо, йдеться про державну політику, яку вибудовує країна, але, схоже, цього недостатньо, якщо утворюються благодійні фонди, громадські організації. Держава не завжди встигає, тому що має велику «бюрократичну машину». І не завжди вона може надати допомогу вчасно. Що робити, якщо людині потрібно на завтра, а держава може забезпечити це тільки через місяць?
Чим відрізняємося від інших? У нас є чіткий план, за яким ми працюємо. Ми маємо і вертикальні зв’язки, і горизонтальні. Підходимо до вирішення проблеми ветерана індивідуально, бо єдиного алгоритму не існує: інколи треба зробити два дзвінки, а в іншому випадку – поїхати в іншу область.
Читайте також. З тимчасового у постійне. Яку небезпеку приховують шелтери для ВПО у Черкасах.
Пільги, житло, чати: які ініціативи просуває Ветеранський корпус у Черкасах
Андрій Колдов – керівник Ветеранського корпусу в Черкасах
- Ветеранський корпус запрацював у березні 2026 року. Що вже встигли реалізувати?
- Наше завдання зараз – зробити так, щоб осередок працював на повну потужність. Для цього потрібно зробити чимало підготовчих робіт.
Але я вже входжу в міську раду ветеранів. І ми вже з побратимами зробили ініціативу від міської ради щодо пільг на авто і механізмів забезпечення житлом ветеранів. Нещодавно попросив побратимів з обласної ради підтримати це звернення до Кабміну, щоб цей проєкт, який лежить далеко під столом, знову дістали, роздивилися і все ж таки ухвалили, щоб полегшити життя ветеранам.
Ми масштабуємо чат для ветеранів. Це ідея побратимів із Вінниці, яку вже реалізують в інших осередках. Такий чат – «свій для свого». Це жива платформа з активною аудиторією. В чат усі, хто дотичний до війни, надсилають корисну інформацію, пропозиції й комунікують між собою.
Наприклад, хтось пише: «Друзі, працював з таким‐то юристом, є певне недопрацювання». Це підхоплює інший і відповідає: «О, так я знаю, як вирішити це недопрацювання». Усе – відбувся контакт. Або ж інша розмова: «Друзі, хочу в п’ятницю з сім’єю поїхати в аквапарк. Хто з нами?». Зібралися й поїхали.
Паралельно триває робота, про яку ми не говоримо на загал. Йдеться про великі потреби для ветеранів, до вирішення яких залучаємо партнерів.
- З якими проблемами стикаються військові, які звертаються до вас?
- Якщо брати бюрократію, то проблеми стосуються переважно фінансування від держави, виплат. Також є проблеми з документами від військових частин, які не видають повний «пакет». І саме це унеможливлює розв’язання питання в інших інстанціях.
Вирішити це можна тоді, коли люди, які займаються бюрократичними процесами, будуть включені в роботу. Бо йдеться не про якийсь черговий штампик. Від цього штампу залежить те, наскільки довго людина будуватиме своє подальше життя. Це потрібно розуміти.
Також є потреба у психологічній і фізичній реабілітації. Є земельне питання – законодавство заборонило відвід землі ветеранам, як це було раніше. І до цього ветерани були в пріоритеті в черзі. Проблема ще в тому, що землю отримують не ті, хто на неї заслуговує.
Завдання ж Ветеранського корпусу зробити так, щоб ветеран менше «спотикався». І неважливо, чого це стосується: юридичної чи психологічної допомоги, створення власного бізнесу чи елементарного відпочинку.
- Які завдання нині стоять перед цивільним населенням?
- Одне із завдань – це повноцінна інклюзія. Нині в місті над цим працюють. Наприклад, розробили маршрут безбар’єрності. Сподіваюся, що ідею реалізують повністю і безбар’єрним у нас буде все.
Також важливо, щоб такі потреби розуміли місцеві жителі. Певно, ви чули про випадки, коли біля під’їздів роблять пандуси, а люди не сприймають цього і просять прибрати.
Акція на честь безвісти зниклих та полонених військових у Черкасах. Фото з інстаграму Шрама
- Які б завдання ви поставили місцевим?
- Одна з наших ініціатив, яку плануємо впровадити, це мілітарі етикет. Ми організовуватимемо зустрічі з цивільним населенням, щоб пояснити й показати, що ветеран – це людина, яка пройшла пекло, і він гідний поваги. Поважати його потрібно просто за те, що він зробив внесок в майбутнє нашої країни й забезпечив можливість відпочинку решті.
Така вдячність не приходить просто так. Для цього потрібно систематично працювати з населенням і роз’яснювати, чому так.
Нещодавно мав прогулянку з побратимом, в якого ампутація рук. Помітив, що у деяких людей навіть немає розуміння, що не треба витріщатися. Це створює дискомфорт. Якщо хочеться щось запитати, краще підійти й запитати, але витріщатися – це, як мінімум, некультурно.
- Нині приміщення для Ветеранського корпусу в Черкасах ремонтують. Яким воно буде?
- Це невеликий офіс, де працюватиме ядро команди й психолог. Тобто це люди, які допомагатимуть з розв’язанням будь‐якої проблеми. Цей офіс доступний не тільки для ветеранів, а й для сімей військовослужбовців, безвісти зниклих, сімей тих, хто загинув.
- Чи ставите для своїх завдань дедлайни?
- Наша мета – зробити суспільство, в якому ветерану буде комфортно. Немає дедлайну, над цим треба працювати й ми готові робити це надалі. Ми в цьому зацікавлені.
Друже, якщо ти думаєш, що тебе не чують і ти не знаєш, куди тобі йти, ми завжди на зв’язку і готові працювати над розв’язанням твоєї проблеми. Навіть якщо тобі погано і хочеться побути десь біля річки, прогуляймось. Якщо людині цього буде достатньо, щоб знову почуватися потрібним суспільству, і це дасть поштовх або розпалить вогник для подальшої роботи всередині суспільства, чому ні?
Контакти Ветеранського корпусу в Черкасах
Вікторія Нянько
Читайте також. Інформаційне піратство: як телеграм‐канали крадуть контент у черкаських медіа і чому це небезпечно.
Розкажіть нам про актуальні новини Черкащини. Якщо ви або ваші знайомі творите сьогодення в області, надішліть інформацію про це в бот «18000»