Гурт «In Signs» – молоді українські музиканти, які починали свій творчий шлях саме з аудиторією міста Черкаси. Зараз учасники гурту мають на меті створення такої музики, яка б дійсно могла зацікавити й до глибини зачепити людину.
Історія створення гурту, а також подальні плани – в інтерв’ю з учасниками «In Signs».
- Коли у вас з’явилась ідея створення гурту та як швидко вона втілилась в життя ?
Арсен, фронтмен гурту: Все відбулось дуже спонтанно, якщо чесно. В мене першого виникло таке бажання, зробити щось цікаве у сфері музики і один мій друг підтримав цю думку. Існування гурту можна й брати від того дня. Тобто день народження нашого In Signs – це 1 листопада 2014 року. Вже на той момент в мене було написано близько 20 треків англійською мовою, які чули лише найближчі мені люди, тому ми відразу почали процес створення музики. Я і мій друг були гітаристами, тому відразу покликали до себе ще й барабанщика, а він в свою чергу згодом запропонував приєднатись до нас ще одного учасника – басиста. Насправді всі гурти так і збираються – друзі, знайомі – от і маєш хорошу команду.
- За час існування гурту ви завжди були вокалістом ?
Арсен, фронтмен гурту: Був період, коли в нас на вокалі була дівчина, а я в той час поєднував гітару й бек‐вокал. У процесі нашого розвитку я став не лише вокалістом, а й фронтменом гурту. Але можу впевнено сказати, що для будь‐якого музиканта важливо освоїти як можна більше музичних інструментів. Наприклад, барабани допомогли мені краще розуміти структуру треків, їхню динаміку, це дає можливість краще відчувати те, що робиш.
- Який стиль музики ви обрали на початку свого шляху ?
Арсен, фронтмен гурту: Як такового вибору в нас не було, бо творчість – вона не в жанрах, ми грали те, що йшло від душі. Оглядаючись назад, я розумію що це був пост‐гранж з елементами інді музики. Ми ніколи не збирались і не вирішували, в якому напрямі будемо рухатись – ми хочемо виражати внутрішні почуття в піснях і робити цікаву музику, яка буде зачіпати людей, і байдуже, в якому жанрі це буде.
Вже скоро буде реліз нашої нової пісні під назвою «Bloom», яка ще більше розкриє нас і вже тоді всі дійсно зможуть відчути цей мікс жанрів.
- Як створювали перший трек: складнощі, основна ідея та назва ?
Арсен, фронтмен гурту: Жодних складнощей в нас не було, бо кому потрібна музика, створення якої проходить через муки вибору мелодії, тексту й іншого. Так склалось, що просто хотілось виразити себе в цій пісні. Я й до цих пір не відчуваю ніяких труднощів у написанні треку – натхнення приходить від різних життєвих ситуацій, зазвичай негативні фактори теж відіграють роль, проте на пісні це ніяк не впливає.
Не можу виділити якийсь трек однозначно першим, проте я добре пам’ятаю, що одним із перших став «Old Man» і зараз, через роки, мені надзвичайно приємно грати його наживо.
- Як складно зібрати навколо себе однодумців та людей, які люблять і роблять таку ж музику, як і ти ?
Богдан, бас‐гітарист: Ми асоціюємо себе зі словом «команда» або «сім’я». Разом нас четверо – фронтмен/ритм гітара – Арсен, гітара – Олег, бас‐гітара – Богдан та наш манагер Максим.
Звісно, однодумців знайти складно, але можливо. І зачасту ці зустрічі стають випадковими.
- Настільки тісне спілкування підтримують учасники в повсякденному житті ?
Богдан, бас‐гітарист: Неформально ми зараз спілкуємось не так часто, як би хотілось, все тому, що багато часу потрібно присвячувати на життєву рутину. Частіше всього ми бачимось на студіях або ж онлайн. Але ми дружимо сім’ями і стабільно раз у місяць‐півтора ми збираємось разом, щоб відпочити і просто потеревенити.
- Чи підтримують вашу творчість рідні та знайомі ?
Олег, гітарист: Однозначно! Мої близькі люди із захватом спостерігають за всім, що я роблю разом із In Signs. Всім дуже подобається, як ми рухаємось зараз і це просто нереально надихає. Дуже хочеться, щоб карантин скоріше закінчився і під час живого виступу побачити рідні очі.
- Яким був ваш перший публічний виступ та які підготування були?
Арсен, фронтмен гурту: Наш перший концерт відбувся в Черкасах. Ми вже встигли зіграти в Стереоплазі та на Атласі, проте перший свій виступ я ніколи не забуду. Я щиро вдячний нашим друзям та знайомим, які нас підтримували і допомогли зробити такий важливий крок тоді.
Перший концерт мав свою програму, яка складалась порівну з власних треків та каверів. Розбавили сет‐ліст акустичними виконанням деяких треків, тому було дуже лампово. Не можу сказати, що всі ми відчували грандіозні переживання, адже знали, чого ми хочемо, і нам дуже хотілось вперше наживо зіграти власну музику.
- Скільки альбомів налічує гурт та який з них став найяскравішим для аудиторії ?
Олег, гітарист: Наша творчість породила 3 альбоми та 3 сингли (деякі з них нам довелось видалити, адже ці пісні були записані вдома особисто мною і їх якість бажала кращого). Ми почали працювати з професійними студіями і музичними продюсерами. Кожен з них зробив дуже вагомий вклад в гурт і його розвиток. Зараз ми рухаємось далі і не зупиняємось на EP «Find Your Home» з п’ятьма треками, синглами «Blood For Blood» та «Knock Knock», які вже доступні на всіх майданчиках.
- Який з треків став улюбленим для вас ?
Арсен, фронтмен гурту: Улюблена пісня – однозначно «Too Much», вона особлива для мене. Після її написання я зрозумів, куди ми будемо рухатись і що я хочу від In Signs. Тому можна сказати, що саме ця пісня була головним стимулом і досі лунає на кожному нашому концерті незалежно від формату.
- Як зароджуються ідеї до створення відеороликів і чи складно візуально передати ідею та задум, який було покладено в трек ?
Арсен, фронтмен гурту: Втілити в життя і показати на екрані те, що ти маєш у своїй голові, на жаль, неможливо, адже це дуже великий бюджет. Проте завжди поряд з новим треком я бачу картинку до нього і всі свої ідеї я накопичую на майбутнє – це стосується власної творчості.
Ідеї до кавер‐версій приходять спонтанно, а от ілюстрація задуму до треків In Signs виношуються значно довше.
- Скільки часу проходить від моменту зародження ідеї треку до її повної реалізації і етапи цього процесу, які приносять найбільше задоволення ?
Арсен, фронтмен гурту: Я не можу сидіти довго над ідеєю нової пісні – це відбувається не довше 10–15 хвилин, бо я маю натхнення, яке приходить в різний час, і тому стараюсь відразу писати і музику, і текст. До речі, маю таку особливість, що не люблю використовувати телефон для запису і зазвичай користуюсь блокнотом. Гаджети в цьому випадку можуть допомогти мені лише диктофоном.
Зараз головна робота над продюсуванням пісні відбувається на студії, там і обговорюється остаточне звучання: для запису барабанів ми запрошуємо людину, яка втілює моє бачення та бачення музичного продюсера в життя; над гітарами та басом ми працюємо ще вдома і приходимо на студію зі своїми ідеями.
Весь процес займає близько місяця, та найбільше подобається момент продюсування пісні, коли ти бачиш її повну картину і можеш більш детально попрацювати з ефектами, звуками, вокалом та інструментами.
- Яка найбільш дивна історія траплялась з вами на концерті?
Богдан, бас‐гітарист: Якщо говорити про форс‐мажорні обставини, згадується випадок, коли у мене зламався колок на інструменті, уявіть, за кілька годин до концерту, а заміни у мене не було. Так, я шукав по всіх закладах, які займаються продажем/ремонтом музичного обладнання у Вінниці і знайшов останній у крамниці. Як вирішив проблему на майбутнє? Придбав безголовий бас.
- Якими досягненнями ви дійсно пишаєтесь і до чого найдовше й наполегливо йшли ?
Олег, гітарист: Я дуже пишаюсь кожним нашим треком та прослуховуваннями на Spotify й Apple Music. Особливо приємно, коли бачу, що нас слухають по всьому світу – від Австралії до Японії, адже саме для цього ми завжди стараємось.
Богдан, бас‐гітарист: Пишаємось кожним результатом, але найбільше радує концерт на Stereoplaza для декількатисячної аудиторії, виступ в Atlas, де ми грали на одній сцені з Денні Ворснопом (вокаліст Asking Alexandria), приємно за перший професійний альбом й трек «Blood for Blood», який зібрав більше 30 000 стрімів на Spotify, це дійсно хороші результати.
- Як змінювався стиль музики та реліз пісень протягом часу?
Арсен, фронтмен гурту: Я б сказав, що наша музика постійно збагачується. Для поділу на жанри нам потрібні музичні журналісти і блогери, а ми просто маємо незвичайний підхід до власної творчості, а вона вже знайде свою нішу сама.
Ми значно підняли інструментальний та вокальний рівень, більш глибоко познайомились з синтезованим звуком, над яким витрачається, мабуть, ще більше часу, ніж над записом інструментів.
- Складно в наш час розвиватися в сфері музики? Як багато потрібно вкладатися і віддавати свого часу, щоб зробити якісний контент і отримати віддачу аудиторії?
Олег, гітарист: Складно, тому що зараз величезна конкуренція. Багато хто створює зараз музику – на Spotify завантажуєтся більш ніж 50 тисяч треків за добу, хоча якість зазвичай бажає кращого, проте слухач зараз не дуже вибагливий, і ми вимушені конкурувати з усіма. Через це гурт повинен постійно генерувати контент та нагадувати про себе кожного разу яскравіше.
- Які маєте мрії для розвитку вашої музики в подальшому?
Арсен, фронтмен гурту: Не знаю, чи можу називати це просто мрією. Зазвичай мрію чекають, а ми набираємо потрібні оберти. В 2021 році ми вперше зазвучали на радіо в Британії, Канаді та Західній Європі, дали близько 20 різних інтерв’ю закордонним журналістами та музичним блогерами з різних країн, вперше досягли почначки 30 000 прослуховувань одного треку в Spotify, а за 2020 прозвучали в 81 країні світу. Для нас це дуже багато значить, і ми готові до всього, що нас чекає в майбутньому.
- Яку мрію дуже б хотіли втілити разом всім гуртом ?
Олег, гітарист: Моя мрія – це тур по Сполучених Штатах Америки величезним автобусом в підтримку останнього альбому, який нещодавно став мультиплатиновим.
З учасниками гурту In Signs спілкувалася Ліна Костенко
