Гроші на ЗСУ — це гарне формулювання. Але не точне. Нагадаю спільноті точну формулу вимог нашого руху:
Усі непріоритетні витрати міського бюджету перенаправити на задоволення потреб бойових підрозділів сил оборони.
У цій формулі немає жодного зайвого чи випадкового слова. Кожне поняття деталізоване і обґрунтоване.
Непріоритетні витрати — це ті, які можна поставити на паузу на декілька років і це не призведе до катастрофічних наслідків для громади.
Катастрофічними вважаємо наслідки, що несуть загрозу життю городян.
Це дає простий фільтр, просте перевірочне питання для розстановки пріоритетів:
- які катастрофічні наслідки стануться, якщо місто не виділить 1,6 млн грн на ремонт покрівлі СІЗО? Хто загине?
- які катастрофічні наслідки стануться, якщо не повертати в школи безкоштовного харчування на 120 млн грн? Хто загинув за цей час, хто загине? Скільки сімей в Черкасах зараз на межі виживання і об’єктивно не впораються з прогодуванням своїх дітей без такої підтримки?
- а які катастрофічні наслідки стануться, якщо підрозділ не має мавіка, щоб зробити розвідку?
- які катастрофічні наслідки стануться, якщо підрозділ не має FPV дронів для вибивання техніки та піхоти на своїй ділянці?
- які катастрофічні наслідки стануться, якщо в підрозділі не вистачає аптечок, якщо підрозділ не має транспорту, медеваку, генератора, зарядної станції, тепловізора, нічного бачення, хімічних чи електричних грілок, окопних свічок і ще довгого-довгого списку матеріальних штук, які можна купити чи зробити?
Прості питання очевидні відповіді.
Друге: Чому замість простого і зрозумілого “ЗCУ” ми використовуємо складніше формулювання “бойові підрозділи сил оборони”.
Це теж про критерій, про спосіб розставити пріоритети.
Бойова робота сьогодні є найважливішою в країні. Це база, фундамент нашого виживання. Фундаментом усього, що ми можемо робити в тилу, є хлопці і дівчата, які зараз є живим кордоном нашої країни. Кордоном, який щодня помирає. Щодня. От прямо зараз. Помирає, втрачає кінцівки, отримує запалення легенів. Прямо зараз, коли ви читаєте ці рядки.
Бойову роботу виконують не лише ЗСУ. Б’ються також Нацгвардія, Поліція, Прикордонники, СБУ, ДФТГ (так-так, ці рібята теж, наприклад, виїжджають щоночі на перехоплення шахедів, знали про це?)
У них у всіх є потреби, які держава не здатна закрити повністю.
Наша відповідальність перед ними — зробити все від нас залежне і сподіватися, що цього вистачить для того, щоб відбитися.
Ми донейтимо, але тільки найбільші фонди країни можуть збирати кошти сотнями мільйонів. А ми маємо ресурс, яким досі розпоряджаються маленьке коло людей без урахування пріоритетів воєнного часу.
Тільки ремонт Гагаріна обійдеться громаді в більш, ніж 100 млн грн. Тільки безоплатне харчування для 1-4 класів обійдеться громаді в більш, ніж 100 млн. грн.
І це тільки Черкаси.
У цих і у багатьох інших витрат на сотні мільйонів гривень є конкретні імена та прізвища. Ці люди прямо зараз живуть поміж нас. Цим людям ми з вами довірили право розпоряджатися нашими коштами. І вони не впоралися. Не через свою безпомічність чи необізнаність. А через свою зацікавленість у направленні цих ресурсів громади в інші русла. Через те, що їхні особисті пріоритети їм важать більше, ніж наші спільні.
Ви, наприклад, знали, що у 2023 році Черкаси витратили рекордні кошти на рекордну кількість утеплень громадських приміщень? Це наша з вами відповідальність, змусити наших обранців виконувати свої обов’язки перед нами. Ніхто за нас не зробить цю роботу. Ніхто крім дорослих, відповідальних громадян міста не зможе змінити пріоритети у витрачанні громадських коштів депутатами міськради на чолі з міським головою. Ніхто крім нас не здатен зупинити це беззаконня. І коли я кажу про беззаконня, це не пафосний оборот.
Наприклад, ви знали, що депутати місцевих рад зобов’язані законом вивчати громадську думку, інформувати міськраду про потреби громади та вирішувати ці проблеми?
Ви знали, що за невиконання цих обов’язків законом передбачено відповідальність?
Крім нас з вами немає більше нікого, хто міг би зробити цю роботу. Не передбачено іншого механізму. І ми з вами цю роботу обов’язково зробимо.
Разом, організовано, вперто.
Вірю в це, докладаю до цього усі можливі зусилля. Запрошую доєднуватися.
Зараз вони почали ховатися від нас у мікроскопічний зал засідань, щоб ми банально не могли увійти в залу. Вони тягнуть час і не оприлюднюють проект бюджету на 2024, бо знають, що ми його розберемо на запчастини і поставимо багато неприємних питань. Вони хочуть уникнути громадських обговорень проекту бюджету, яких від них вимагає закон. Вони бояться. І я їх розумію.
Запрошую усіх городян сьогодні опублікувати вимогу з хештегом: #покажіть_бюджет2024
Мають бути великі відкриті громадські обговорення. У просторі, де можуть поміститися усі охочі. Якщо доведеться — не один день.
На цій зустрічі з громадою мають бути присутні міський голова, секретар ради, члени бюджетної комісії. Ми маємо перейти від емоцій до діалогу. Це має бути саме обговорення. Результати обговорення мають бути перетворені на зміни до проекту бюджету 2024. Рішення громади має бути зафіксоване депутатами і впроваджене відповідними департаментами.
Допис Івана Подоляна у фейсбуці
