Ти вже марафонець чи ще ні?

Чи стала війна частиною моєї рутини?

Чи я беру участь у війні регулярно?

Чи вибудував я свій war-life balance?

Чи здатен я в такому режимі рухатися як завгодно довго?

Перемога на марафонській дистанція потребує не максимальної напруги, а регулярних зусиль, рівного дихання, акуратного розподілу ресурсів.

Відмінність від справжнього марафону в тому, що переможе не той, хто першим добіжить до фінішу, а той, хто ніколи не зупиниться. Ніколи.

Ось я дивлюсь на те, як міняється поведінка благодійників. Спочатку насипали багато і просто людям, яким довіряли. Аврально латали діри в обороні.

Потім насипали під конкретні цілі. Легко і швидко закривали конкретні закупки конкретним підрозділам.

Тепер залишаються у грі тільки ті, хто або приберіг до цього моменту заначку, або зберіг регулярні доходи і акуратно їх розписує на місяць:

  • Ось за це житимемо
  • Ось це – на перемогу
  • Ось це – прибережу
  • Ось цей час – працюю на себе і сім’ю
  • Ось цей час – працюю на перемогу (волонтерю/воюю)
  • Ось цей час – відновлююсь, радію життю, поповнюю запаси

Якщо у вас якось по-іншому, значить ви вже зійшли з дистанції, навіть якщо вважаєте інакше.

Я не засуджую, ми вільні люди і маємо право обирати. І у кожного свої обставини і свої можливості вивозити навантаження і стреси. Це нормально. Ви нормальні.

Я констатую факт, бо краще його якнайшвидше відверто визнати і ухвалити рішення: Марафон вимагає дисципліни. І я або дотримуюсь дисципліни і отримую шанси на перемогу, або гарантовано програю.

Ти вже марафонець чи ще ні?

Хочеш чи не хочеш ставати марафонцем?

Готовий чи не готовий?

Тільки відверто

Витривалі об’єднуються з витривалими і йдуть вперед

Поважаймо тих, хто втомився і випав з обойми. Двері для них мають залишатися відкритими.

Але поки вони не стали марафонцями – не покладаємось на них.

Інші матеріали автора:

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.