У попередньому тексті блогу ми описали, яким має бути простір міста, щоб задовольняти потреби розвитку дітей різного віку. І переконалися, що не існує єдиної універсальної моделі дитячого майданчика, яким би був на користь усім. Місто – це складна система, діти – ще складніша. Але вони можуть чудово пристосовуватися одне до одного і взаємодіяти, якщо ми – дорослі – візьмемо на себе відповідальність і почнемо рухати місто назустріч дітям.
Сьогодні ділимося своїм баченням шести простих та доступних кроків, які покажуть напрямок такого руху. Це будуть “бюджетні” рекомендації, для яких не треба ні значних грошей, ні супер-експертності. Ці кроки під силу кожному, хто поділяє нашу любов до міста та дітей. Починаємо!
Крок 1: піднімаємо рівень безпеки тих середовищ, які ми вже використовуємо разом з дітьми. Це елементарно, друзі! Сила-силенна можливостей чекають на малих дослідників і грайликів у власних дворах та чагарниках біля будинків, якщо зробити ці місця безпечними. Поспостерігайте. Ви буде вражені тим, скільки обмежень на активність діти мають навіть у так званих спеціально призначених для дітей місцях. Безпека простору знімає купу таких обмежень і розширити цю безпеку можна за допомогою:
- Прибирання. Якісне прибирання та розчистка кущів на митницьких пляжах здатна перетворити небезпечні зарослі на природні лабіринти і хованки. І замість найнесподіванішого сміття діти зможуть знаходити там справжні пляжні скарби – наприклад, мушлі). Чи дивилися ви на порослі кущами береги як на природний ландшафтний парк розваг для дітей?
- Демонтаж. Прибудинкові території часто “укомплектовані” стирчаками з арматури, гострими скелетами лавок та гойдалок, рештками бетонних доріжок. Демонтаж таких решток дає, як мінімум, більше простору для безпечної фізичної активності, створює нові маршрути на звичній території. Навіть один демонтований у дворі багатоповерхівки кілок робить простір більш дружнім і творчим.
- Догляд за рослинами. Мова йде, перш за все, про утилізацію, а краще – творчу стилізацію сухих дерев, аби діти не падали додолу разом з обламаними гілками. Також про розчистку дерев і кущів потрібно дбати для більшої візуальної доступності. Коли ми бачимо дітей під час прогулянки, то даємо більше свободи дій малятам і спокою собі. Коли діти можуть бачити нас, то граються більш розкуто і творчо.
Звісно, далі підуть заміна покриттів на майданчиках, наповнювачів у пісочницях тощо. Та для початку роздивімося навколо себе і зробімо перший крок. Один дворовий демонтаж, один розчищений кущ – звучить як цілком здійсненна місія для групи ініціативних сусідів).
Крок другий: майструємо вуличні меблі. Cлава палетному буму! Елементарні рішення, що змінюють простір, в якому бракує об’єктів: доріжки й помости, що ділять простір на зони, дозволяють “сидіти на землі”, використовуються дітьми як предмети-замінники.
Це нам, дорослим, бувають неодмінно потрібні щогли і вітрила, щоб побачити корабель. Дитині цілком може вистачити морського настрою, місця для гри і палуби. Далі йдуть прості куби, рамки і ширми, що здатні трансформувати навіть найбідніший простір. З міркувань безпеки палети (як і інші дерев’яні матеріали) мають бути добре зашліфовані.
Інші матеріали: старі вікна без скла, тумби й столи, мінімально впорядковані й, може, пофарбовані, прослужать принаймні один сезон декораціями до купи дитячих дійств! Спитайте у дітей, куди таке обладнання можна б встановити у дворі. Вони обожнюють “виносити надвір” те, що переважно стоїть без діла в помешканнях.
Крок 3: домальовуємо реальність. Вертикальні поверхні у місцях, де грають діти, можуть стати справжнім полотном для творчості. Понурі безбарвні стіни гаражів, що виходять в двори й сквери, сотні метрів бетонних парканів. Доба муралів в Черкасах ще настане (або пройде повз), а намалювавши на старому паркані клавіатуру піаніна – ми вже змінюємо простір. Можна використовувати також цифри, букви, географічні дані та інші корисності. Уявляєте: “мій вивчив таблицю множення в дворі”)
Подивіться самі і спитайте у дітей: а що ви фантазуєте, коли дивитеся в оцей або той безбарвний простір? Мозаїка з залишків оздоблювальних матеріалів чи старих керамічних посудин може скласти конкуренцію звичайним фарбам.
Звісно, щоб не впасти у радикальних ЖЕК-арт з лебедями із шин, варто зберігати здоровий глузд і довірити керівництво процесом людині з художнім смаком, а краще – освітою). У Черкасах таких чимало, ми в Промолоді перевіряли і співпрацювали з ними і з радістю поділимося контактами.
Крок 4: обігруємо взаємодію дитини з інформацією, яку вона бачить у міському просторі. Прості елементи здатні наповнити міські сквери і парки захопливими квестами та історіями, які так подобаються дітям. Прогулянки добре знайомими маршрутами можуть бути зовсім різними, якщо на деревах висять букви, з яких потрібно скласти слово, або на доріжках деінде крейдою намальовані складники чудового печива – знайди і приготуй!
Навігацію в парках теж можна обіграти по-різному. І стрілки-вказівники вестимуть малят до пригод і творчості, а не просто інформуватимуть відвідувачів.
Крок 5: додаємо об’єкти для дітей у простори для дорослих. Недитячі місця? У більшості випадків це чистісінька маргіналізація. Що означає – не для дітей? Громадський транспорт, державні установи, відділення пошти, території навколо підприємств – в усіх цих та інших суспільних локаціях мають бути хоча б мінімальні атрибути, що обслуговують таку верству населення як діти в їхній ключовій потребі: розвиватися через гру.
Згадайте своє дитинство – будь-який дорослий простір, в якому вам дали погратися рахівницею, понатискати клавіші на друкарській машинці чи помалювати – вже ставав особливим і запам’ятовувася. Перші кроки по організації комфортного перебування дітей в муніципальних установах вже зроблені, пора рухатися далі!
Приклади: малюнки на задній частині сидінь тролейбусів – лабіринти, різний транспорт; скриня з іграшками на вході в установу, щоб було чим зайнятися, поки дорослі сидять у чергах (виходячи, поклади на місце). З нашого досвіду – одне крісло-мішок і одна коробка олівців роблять будь-який офіс чайлд-френдлі.
Крок 6: організовуємо зустріч дітей, дизайну та виробництва. Добре б дати їм нарешті познайомитися і повзаємодіяти одне з одним)
Чомусь залучати дітей до розроблення просторів для дітей – у нас досі незвична практика. І це, надіємося, тимчасова помилка. Варто лише дати дітям можливість розказати, показати, намалювати свої ідеї щодо міських просторів. Нам, дорослим, такі креативні і водночас прості рішення і не снилися.
Наш досвід співпраці з Дитячою архітектурною школою (з Харкова) влітку 2017 це підтвердив. Тоді група дітей разом з професійними архітекторами-модераторами протягом тижня розробляла ідеї для непрацюючого фонтану біля Краєзнавчого музею. Дитячі рішення були про те, що справді цікаво дітям – досліджувати, взаємодіяти, спілкуватися, грати у найрізноманітніший спосіб.
Мріємо, щоб така практика стала звичною в Черкасах. Ми в Промолоді готові організовувати схожі воркшопи для дітей на ваш запит і залучати кращих фахівців для цього
З любов’ю до міста і дітей
Даша Подолян, керівниця Промолоді, мама двох
Оля Чі, процесуально орієнтована терапевтка, фасилітаторка, мама трьох
Чудові ідеї, реалізувати їх нескладно.