Великогабаритна черкаська проблема: як світовий досвід може допомогти її вирішити

Протягом багатьох років питання вивозу великогабаритного сміття залишається актуальним для Черкас. Складування великогабариту біля сміттєвих майданчиків виглядає неестетично. До того ж невирішеним залишається питання: хто має сплачувати за великогабаритне сміття? Всі чи той, хто його утворює? 

Давайте розбиратися. Пропонуємо почати з вивчення світового досвіду вирішення цього питання. 

Німеччина

У кожному мікрорайоні німецього міста є господарські подвір’я, куди жителі щосуботи звозять великі предмети, які заборонено викидати до звичайних контейнерів. Якщо містянам потрібно викинути великогабаритне сміття, вони мають замовити спеціальну машину або самостійно відвезти в пункт прийому. Щоб здати великогабаритні відходи, мешканці мають заздалегідь (за тиждень або навіть і за місяць) сповістити про свої наміри в утиль-контору та заплатити за вивезення певну суму. Якщо мешканці затіяли ремонт, вони замовляють контейнер для свого будівельного сміття за 50 Євро, встановлять на подвір’ї, а потім відвозять до пункту прийому великогабариту.

Японія 

Тут питання утилізації сміття починається ще на етапі покупки речей: в магазині на товар наклеюється спеціальна марка. Отже, в ціну товару вже закладено вартість його утилізації. Якщо великогабаритне сміття такої наклейки не має, мешканцю необхідно зателефонувати в офіс, сплатити певну суму в касі та отримати наклейку-квиток і повідомлення про те, що сміття заберуть. У встановлений день потрібно віднести таке сміття із наклейкою до входу в будинок і його заберуть. 

Щоб викинути побутову техніку, потрібно придбати талончик на її переробку (в ціну входять витрати на утилізацію і транспортування) і прикріпити його до предмета. Тільки тоді можна залишити біля сміттєвих баків. В окремих префектурах вимагають віднести техніку до магазину, де купували, сплатити кошти за утилізацію та транспортування і доручити власнику маркету подальшу «долю» техніки. Велосипеди утилізують за тою ж схемою, що і побутову техніку.

Зламану, або таку, яка не підлягає ремонту, побутову техніку, електронну апаратуру (телевізори, комп’ютери, планшети) в Японії забирають у населення спеціальні утилізатори на завод, який здійснює рециклінг таких предметів. Якщо ж під час покупки побутової техніки людина заздалегідь  оплатила в магазині вартість її утилізації, вона наклеює на побутовий непотріб спеціальний ярлик і залишає його біля сміттєвих баків. У цьому випадку працівники сміттєвоза самі здадуть таку техніку на переробку.

Данія

В цій країні існує 3 способи поводження з великогабаритними відходами:

  • Люди залишають сміття на тротуарі біля свого будинку на ніч перед збором сміття або до 6 ранку (у кожного муніципалітету свої правила та вимоги).
  • Замовляють послугу вивозу (інформація розміщена на сайті їхнього муніципалітету).
  • Або ж самостійно здають відходи в центр переробки.

Килими та великі шматки картону потрібно зв’язувати мотузкою. Якщо мешканці викинули велосипед як великогабаритне сміття, він має бути відмічений певним чином (наклейкою «storskrald»).

Нова Зеландія 

В Новій Зеландії великогабаритне сміття збирається безкоштовно. Тобто місто бере витрати на себе.Мешканців заздалегідь попереджають, коли в їх районі буде організовано збір такого сміття.

Підсумовуючи, ми бачимо, що за великогабаритне сміття у більшості країн сплачує утворювач сміття. Тобто саме той, хто користується послугою. Сміття не накопичується на території міст, а одразу вивозиться. Також існує відповідальність виробника, що закріплено на законодавчому рівні: у вартість товару вже закладаються витрати на вивезення та утилізації.

Яка ж із моделей поводження з великогабаритним сміттям може бути застосована в Черкасах?

Поки-що на законодавчому рівні не закріплена відповідальність виробника, але вже і сьогодні є можливість упорядкувати питання з великогабаритним сміттям. Правильно сформувавши порядок надання даної послуги, місто вирішить декілька проблем та отримає переваги:

  1. Естетичність місто звільниться від громіздких і непривабливих контейнерів та постійного безладу навколо смітників.
  2. Сплачувати буде той, хто користується даною послугою, що зніме рівень незадоволення більшості населення міста.
  3. Зросте відповідальність власників житла не лише за свою оселю, а і за своє місто.
  4. З’явиться можливість одразу збирати великогабаритне сміття за фракціями: дерево, техніка, метал, текстиль, скло, ремонтні відходи. Це дозволить направити більшу частину на переробку і заробляти на цьому.
  5. Споживачу простіше буде вирішити питання із великогабаритним сміттям.

Як організувати? 

  • Міська рада проводить прозорий конкурс і визначає надавача послуги. 
  • Проводить інформаційно-роз’яснювальну роботу щодо поводження зі сміттям, зазначає умови та графік збирання великогабариту. 
  • Споживач замовляє у підприємства послугу, отримує інформацію про дату та час отримання послуги, сплачує за фактично вивезений об’єм.
  • Також місто має передбачити можливість споживача самостійно доправити великогабарит до спеціального пункту прийому у визначений день або зручний час, де він сплатить за послугу без врахування транспортних витрат.

Сплачувати має той, хто користується даною послугою!

Інші матеріали автора:

    коментарі

    1 Коментар

    1. Неудачные примеры, не приминимые в наших условиях. У нас 5- 6 высоток и 1 мусорная площадка, ремонт длится 3-4 недели и каждый день выносится крупный мусор со всех домов. Как определить хозяина и его объем мусора? Вся информация- только для частных домов.

    Залиште свій коментар

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.