Нагадаю історію питання: у 2019 році в деяких школах України, зокрема Черкасах, розпочалось викладання курсу “Основи сім’ї”, який був схвалений Науково-методичною комісією з проблем виховання дітей та учнівської молоді МОН. Згодом низка батьків та батьківських організацій, обурених змістом цього курсу, звернулися до тодішньої міністерки Ганни Новосад із вимогою провести антидискримінаційну експертизу. Ця експертиза була проведена і її висновки були наступні: підручники не відповідають недискримінаційному підходу в освіті, містять значну кількість юридичних помилок та необґрунтованих трактувань законодавства, а тому експерти вважали за неприпустиме їх використання у закладах середньої освіти до усунення всіх зазначених недоліків. Тож курс перестали викладати.
Нещодавно з’явився оновлений варіант підручника, якому знову повернули дозвіл на викладання, хоч автор вимоги експертів врахував лише частково. В поновленому дозволі, однак, зауважили, що курс може бути лише факультативним і ці підручники не можуть купуватися за кошти батьків. Тож автор тепер подорожує Україною та намагається вмовити міські ради купити їх за бюджетний кошт й поновити викладання курсу. Вартість комплекту – 270 грн.
Декілька слів про автора: Адріан Буковинський іменує себе експертом з питань сімейної політики і сімейних стосунків. Адже з 30 років він почав працювати “в Комісії родини Греко-Католицької Церкви”. Також він автор різних курсів підготовки до життя в подружжі та голова БФ “Сім’я”. Дуже “зворушливо” що на сайті, який має назву “Сім’я Буковинських”, розписана вся біографія пана Адріана, а от про дружину всього два рядки: “за освітою – музикант. Пише вірші. Активно допомагає і надихає чоловіка на різні творчі починання”. Більш відомим Буковинський став після того, як його майже призначили Уповноваженим з питань сім’ї, але тут же передумали через “гомофобно-релігійний” скандал.
Коли до мене потрапили примірники цих підручників (а їх не так легко роздобути!) я старалась поставитись до них неупереджено. Читала їх з точки зору:
- людини з психологічною освітою;
- мами 2-х підлітків (один якраз 10-го класу);
- дружини з 20-річним стажем у шлюбі;
- 5-річного досвіду реалізації освітніх програм для підлітків;
- феміністки.
Я старалася читати і думати: чи згодилися б мені ці поради в шлюбі? чи хотіла б я, щоб це знали мої діти? чи зайде це взагалі підліткам? чи якісний це освітній продукт?
Почну з хорошого: там справді є цікава і корисна інформація! Наприклад, про необхідність усвідомленого планування шлюбу, важливість комунікації між партнерами, довіри і поваги, ведення сімейного бюджету, ролі батьків у вихованні дітей і т.п. Є багато інтерактивних і творчих вправ, завдань на дослідження та розмірковування, тощо. Найбільше мене порадувало, що я навіть знайшла про книгу Чепмена “П’ять мов любові” і саме тут подумала: от, це дійсно було б корисним, адже я про неї дізналася не так давно. Тож приблизно 60-70% підручника – цілком “годні” речі.
Натомість, якщо перейти до недопрацювань, то загалом ці книги – досить неякісний продукт. І я не про поліграфію – із цим якраз все ок. Просто з точки зору наукового підходу, логічного викладання і причинно-наслідкових зв’язків тут купа недоліків. Книжка написана різними стилями: таке враження, що частини писали різні люди й це переплетіння досить хаотичне. Один стиль цілком простий і зрозумілий. Інший – пафосно-архаїчний, складний і менторський. Наприклад: “Сім’я – невсипуща хранителька моральних чеснот, національних звичаїв і традицій, невтомна плекальниця родоводу, совісті і честі минулих, сучасних і прийдешніх поколінь”. Як вам це барвінково-калинове визначення? Як воно 16-річкам? Інколи оцей, другий автор, транслює відверту маячню: “Зі страхом очікуючи апокаліпсису зовнішнього світопорядку, ми не помітили, що апокаліпсис повною ходою рухає всередині нас”.
Загалом у світогляді автора існує ідеалізоване минуле, де осяйні наші предки, наділені усіма можливими чеснотами, жили в любові і злагоді. А потім прийшли темні сили (які уособлюють ЗМІ, Інтернет, індивідуалізм, контрацептиви, аборти і позашлюбний секс) і цю ідилію зруйнували та ведуть нас до кінця світів. І саме це транслюють інші 30% підручника. І це абсолютно не є науковим підходом, адже будь-який притомний дослідник, який вивчав проблеми сім’ї у минулому, знає, що в селянських родинах були зовсім інші традиції та культура стосунків: толерувалося та легітимізувалося насильство, панувала нервіність, а причиною створення родин було зовсім не взаємне кохання чи свідомий вибір вибір молодят, а економічний та соціальний примус. Грубо кажучи, все було цілком НАВПАКИ від тих принципів родини, яку цей самий підручник і сповідує.
Насправді книга в багатьох випадках протирічить сама собі або штучно протиставляє непорівнювані речі. І це помітив навіть мій 16-річний син, якому я теж давала почитати. Наприклад, завдання: дітям слід вибрати одне з тверджень: “спільнота – це добре” або “індивідуалізм – це добре”. І далі стверджується, що перше твердження – духовно-моральна цінність, а друге – нав’язане соціумом, ЗМІ та іншими чортяками… Але ж, що поганого в другому твердженні і чим воно суперечить першому? Чи не з поваги до індивідуальності розпочинається повага до спільноти? І так часто дитину ставлять перед вибором там, де обирати не потрібно. Постійно апелюють до якихось “традиційних, національних, морально-духовних цінностей”, хоча звідки беруть той перелік – невідомо. На одних сторінках розповідають про особистість, свободу, волю і те, що всі люди різні. На других пишуть, що “одна з головних проблем сьогодення – це світоглядна розгубленість перед величезною кількістю можливостей вільно обирати цінності, ідеологію спосіб життя”. Тобто вільний вибір для авторів є суспільною проблемою і дитину свідомо запихають в свою “традиційну рамку”, погрожуючи інакше біллю і стражданнями, стресами і депресіями.
Ця книга є цілком про-релігійною та про-християнською. Адже там час від часу згадують церковні традиції, Христа, пропонують обдумати цитати з Біблії і т.п. Наприклад, є цілий розділ про церковний шлюб і християнські засади шлюбу (інші шлюбні традиції взагалі не розглядаються). І такого там приблизно 10%. Тож батькам, які виховують дітей нерелігійними або згідно традицій інших релігій, цей курс не підійде. Однак знаменитої фрази “Бог – єдиний дороговказ” я не знайшла, можливо, її замінили на більш м’яке формулювання.
Щодо рекомендацій антидискримінаційної експертизи, то значна частина недоліків так і залишилася в тексті. Так само сім’я розглядається лише як шлюб чоловіка і жінки, а цитування “Сімейного кодексу” дуже перекручене, маніпулятивне і неповне. Наприклад, свідомо ігнорується, що сім’єю також вважається “будь-який інший союз людей (кровний, шлюбний та інший), який забезпечує спільний побут та взаємні права і обов’язки”, а також той факт, що живучи в незареєстрованому шлюбі майнові права людини також захищені. Залишаються на місці твердження, що діти з так званих “неповних сімей” або діти-сироти виростають потенційними злодіями, алкоголіками та іншими асоціальними людьми.
Загалом, найнеприємніше, що автор пропонує лише один догматичний шлях створення родини – познайомились цнотливими, рік “пізнавали одне одного” духовно, одружилися, народили дітей. Ідеальна родина – як сферичний кінь у вакуумі! Розлучення, громадянські союзи, дошлюбний секс і навіть контрацепція – все це засуджується, а як докази наводяться цифри з досліджень, на які немає посилань. Наприклад: “ті, хто вступає в інтимні стосунки до шлюбу, набагато частіше виявляються невірними своєму подружжю”.
І от що я вважаю відверто шкідливим – то це нападки на контрацепцію! Так, автори дуже категорично стверджують, що не лише аборт є вбивством (що суперечить українському законодавству) але і засоби контрацепції називають “абортивними” і шкідливими. Аргументація дуже дивна: “мета контрацепції – протидіяти зачаттю, що певною мірою суперечить природі сім’ї. Завдяки контрацепції сексуальність стає товаром, доступним тоді, коли тільки є бажання. Під питанням опиняється подружня вірність, а почуття сенсу людської статевості стає дедалі поверхневим…” WTF? Натомість, пропонують покладатися лише на “природне планування”, яким є спостереженням за менструальним циклом, а тому дозволені стосунки лише в “неплідний період”. І тут я ржу вголос, бо мій старший син Кузьма “зроблений” саме в такий період (тоді я була дурненька і вірила в оце існування “безпечних днів”). Добре, що ми вже тоді були одружені, дорослі та фінансово самостійні як пара. А ви хочете, щоб вашу дитину вчили відмовлятися від презервативів і покладатися на спосіб, який у звичайному використанні дає 76% гарантії? Я – точно ні. І в країні, де така жахлива статистика підліткових вагітностей, вести таку агітаю вважаю просто злочином!
І ще одне тривожне: в підручнику є розділ про насильство в сім’ї. І в ньому приводяться види і ознаки насильства, що є плюсом. Однак, розглядається насильство виключно по відношенню батьків до дитини! І жодного слова нема про те, що найчастіше жінка є жертвою! Більше того: із 4-х практичних кейсів, які там пропонується обміркувати, у трьох агресором є саме жінка, а ще в одному – обидва батьки. Тож цю проблему подано викривлено і жодним чином ніде немає такої важливої інформації про те, як жінці захищати себе в шлюбі.
Загалом, як на мене, курс явно недопрацьований: наприклад, у підручнику для 11 класу автори пишуть, що несправедливий розподіл домашніх обов’язків входить в 5-ку найчастіших причин розлучень, але самі такій важливій темі не приділяють уваги. Зате багато часу присвячують абстрактним темам типу “духовні основи життя людини”.
Також список використаної літератури містить лише старі джерела, в основному 90-х років, а статистика, яку ми також бачимо в підручнику, є несвіжою. Тож наукова база курсу виглядає сумнівно сучасною.
Власне, батькам в першу чергу вирішувати, чи навантажувати свою дитину цією мішаниною корисної та шкідливої інформації, авторських фантазій та релігійних догм. Я абсолютно згодна з Буковинським в тому, що саме в сім’ї закладаються основні моделі поведінки людини, а отже, втручання в це діло школи або релігії вважаю недоречним. А щодо купування підручників за бюджетний кошт, то впевнена: більшість батьків були б раді, аби школи краще придбали підручники з іноземних мов, які більшості доводиться купувати самим.
Очевидно, що в автора дружина народжувала кожний рік або він займався сексом кілька разів за все життя для народження дітей. Презервативами не користувався ніколи. Сімя для для того, щоб виростити дітей, а не наробити іх без розуму. Категорично проти таких предметів в такому висвітленні в школі. Мораль формується до школи, в сімі, навчити цьому неможливо. Предмет-суцільна демагогія.
Авторка статті Вікторія Феофілова провела певну роботу по дослідженню матеріалу. Проте я, як батько своїх дітей, з нею не згоден. Її стаття написана упереджено та зневажливо, як до автора курсу так і до морально-духовних цінностей, до того ж з частими перебільшеннями.
Звісно, що у двох підручниках не висвітлиш та не відповісиш на всі виклики сім’ї та сьогодення.
Натомість, вбачаю в данному курсі величезну кількість ефективних порад створення міцної сім’ї та для подружжя.
На мою думку, “Основи сім’ї” – цінний аналітичний та практичний матеріал.
Міцна сім’я – це запорука міцної нації.
Я та мої рідні і друзі з честю підтримаємо курс “Основи Сім’ї” для наших дітей. До того ж, це факультатив, де кожен обирає самостійно для своїх дітей та порівнює результати.
Дякую за небайдужість!
а я вважаю, що підручники написано знважливо і упереджено до тих, хто зростав у неповних сім’ях та мав дошлюбний секс.
Виходячи з вищевказаного неповні сім’ї – вороги повних сімей. А як же статистика, що третина сімей в Україні є неповними? А діти загиблих АТОвців також потенційні маргінали, які перераховані в книзі? В повних сім’ях не обовязково двоє батьків включені до виховання дитини. З огляду на кризові ситуації із захистом дітей в нашій країні, без додаткового вивчення та грамотної подачі та роз’яснень з предметами етики, та права дана книга зловтішається із життя звичайних сімей, яких прагне навчати створювати сім’ю та порядкувати сімейне життя. Згодна, що це не справа школи. Школа має давати щось корисне, етику вже скасували. Тепер хамити можуть навіть вчителі..