У геополітичному житті з’явився відчутний патріархально-аб’юзивний вайб

8 березня – найкращий день написати те, про що я думаю останні тижні: вітаємо тріумфальне повернення men’s world.

Зараз, коли “у руля” ці пристаркуваті мачо-мени (не якісь там ліберали, жінки чи геї) у геополітичному житті з’явився відчутний патріархально-аб’юзивний вайб, який, я впевнена, жінки впізають одразу:

• Ти не можеш від мене піти, бо ми – одна сім’я (Україна частина росії назавжди, бо ми адін народ!).
• Ти не можеш обирати, ти мусиш терпіти, бо я – главний папа в домі (нравіцца нє нарвіцца – тєрпі мая красавіца).
• Я подарував тобі каблучку, а ти невдячна не цінуєш цього (Я дав вам Джавеліни, а ви не дякуєте!).
•  Ти сама винна, що я мушу з тобою бути грубим, ти погано себе поводила (Україна сама спровокувала росію, бо хотіла в НАТО).
• Я не даватиму тобі грошей, поки ти не станеш лагідною (Я зупиняю поставки зброї, поки ви не сядете за стіл переговорів).
• Я заберу твоїх дітей, бо ти негодяща мати (Скільки там українських дітей вивезли до росії?).
• Якби ти не була в короткій сукні – тебе б не зґвалтували (Якби ти прийшов у костюмі, переговори пройшли б краще).
• Ти не маєш виносити сміття з хати, на людях ховай синці і вдавай, що все добре (Навіщо це було казати на камери? Можна ж було колись там за закритими дверима).
• Ти маєш терпіти, бути лагідною, бути вдячною, уважною до моїх друзів, навіть якщо вони тебе будуть принижувати, бити і ґвалтувати, бо ми великі і сильні, а в тебе нічого нема і не буде (У вас немає сильних карт, а мій друг владімір робить все правильно, тож сідайте і домовляйтеся, і не смійте мені суперчити, бо я – великий і геніальний, а також маю гроші і ядерну зброю).

Можна продовжувати і продовжувати, але суть така: ці люди дістали своє трохи поіржавіле й ущемлене его і почали робити його грейт егейн на світовій арені. Бо патріархат він такий: комусь хотілося повернути його напівшишечки (ну щоб просто можна було знову безнаказано мацати студенток і позбавитись огидних квот), а виявляється, що тепер світ видеруть по самі гланди.

Тому для мене боротьба за жіночі права набуває ще більшого сенсу. Бо це не тільки про жінок – це про справедливість і захист, про сталість і людяність, про повагу і підтримку. Але нам тепер треба “бігти з усіх сил, щоб просто лишатися на місці” (с). Боротися за життя, за право бути собою, за право обирати – тільки в масштабах цілої країни. А може і Європи. А може і світу…

Допис Вікторії Феофілової у фейсбуці