Читаючи коментарі з радісними вітаннями, на кшталт: тепер депутатів можна буде притягати до відповідальності, стали вони, мовляв, як усі ми, розумію, що багато-хто не зовсім усвідомлює, що то воно таке та депутатська недоторканість. І чому більше боятися скасування недоторканості треба, якраз, депутатам більшості?
Оскільки була суперечка на засіданні: Конституційний цей проект, чи ні, вирішила спочатку розібратися з цим. Так-от, Закон «Про регламент ВРУ» справді містить норму, яка передбачає, що наявність застережень Конституційного Суду є перешкодою для розгляду. Але в чинних нормативних актах я не знайшла визначення, що таке застереження і яким чином Суд їх має викласти.
Чи можна вважати це застереженнями: «Водночас Конституційний Суд України вважає за доцільне звернути увагу на те, що, ухвалюючи рішення щодо скасування депутатської недоторканності, необхідно враховувати стан політичної та правової системи України – її здатність у разі повної відсутності інституту депутатської недоторканності забезпечити безперешкодне та ефективне здійснення народними депутатами України своїх повноважень, функціонування парламенту, а також реалізацію конституційного принципу поділу державної влади».
Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що недоторканність народних депутатів України не є особистим привілеєм, індивідуальним правом народного депутата України, а має публічно-правовий характер. Вона спрямована на убезпечення народного депутата України від незаконного втручання в його діяльність, на забезпечення безперешкодного та ефективного здійснення ним своїх функцій та належного (нормального) функціонування парламенту (висновок від 11 липня 2000 року № 2-в/2000, рішення від 27 жовтня 1999 року № 9-рп/99, від 26 червня 2003 року № 12-рп/2003).
Крім того, на наслідки повного скасування депутатської недоторканності звертала увагу і Європейська Комісія “За демократію через право” (Венеціанська Комісія). Вона зазначала, що у політичній системі з вразливою демократією, такою, як в Україні, повне скасування недоторканності може бути небезпечним для функціонування та автономії парламенту (пункт 18 Висновку щодо проекту закону про внесення змін до Конституції України щодо недоторканності народних депутатів України та суддів, ухваленого Венеціанською Комісією на її 103-му пленарному засіданні 19-20 червня 2015 року), може вирішити якраз Конституційний суд, якщо таки хтось туди звернеться після ухвалення цих змін.
Для справедливості зазначу, що є висновки КСУ, в тексті яких так і написано «…Конституційний Суд України висловлює застереження щодо можливості їх внесення…» (висновок від 23.11.2018 року №4-в/2018). Тому суперечка була не безпідставна, оскільки можна трактувати і так, і так, не маючи чіткого визначення.
Щодо самої суті недоторканості, якщо дочитали аж сюди, то дуже правильно розписав Суд, що ми живемо в умовах вразливої демократії. А зараз, маючи монобільшість і керівництво в руках фактично однієї особи, то відбирати повністю можливість захисту «неугодних» народних депутатів це не зовсім логічно.
Наразі ми маємо:
«Стаття 80. Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.
Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.
Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані.»
Пропонується:
“Стаття 80. Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп”.
Тобто наразі більшість депутатів мають ухвалити рішення, яке передбачає, що народного депутата можна притягнути до кримінальної відповідальності, затримати чи заарештувати. Звісно, маючи більшість, вони можуть це зробити швидко і без питань. До речі, в минулій каденції це робили неодноразово. Але, все ж таки, коли мова йде про голосування, то частина депутатів задумається, схоче та зможе розібратися чи не політичне це замовлення і чи за мною так безпідставно не прийдуть завтра, якщо я проголосую не так, як вимагає хтось. Чи просто в будь-який момент, якщо не має недоторканості, кинуть в кутузку за «випадково знайдений пакетик з білою речовиною», наприклад, якщо я виступлю проти якихось проектів.
Знову ж таки, наявність чи відсутність недоторканості ніяк не впливає на сам факт притягнення до відповідальності. Бо є різні слідчі, прокурори і судді, тому починати треба саме зі завершення реформи правоохоронної і судової систем. Бо наразі, я би на місці народних депутатів тричі подумала чи варто ловити хайп і вестись на повідку в народу, який не зовсім розуміє суть цих змін.
Як варіант, можливо розглянути обмеження депутатської недоторканості, наприклад, дозволити затримувати без рішення ВРУ, бо насправді, поки рішення буде ухвалено, депутат може виїхати за межі України. У будь-якому випадку краще не спішити з ухваленням таких неоднозначних рішень, бо можна наламати невиправних чи важко виправних дров. Мудрості нашим обранцям!
Ти-ба? Як бідним депутатам важко жити 🙂 . А весь народ не потерпає від такої побудови демократії? Чому і всім іншим не надати недоторканість від міліції??? Хай сусіди по дому чи колеги по роботі будуть дозволяти: притягати до відповідальності чи ні.