Ні примусовій вакцинації!

Фото Василя Артюшенка, ZN.UA

Ні примусовій вакцинації!

Якщо когось під білі рученьки затягнуть в центр вакцинації і примусово щось вколять, я готова проконсультувати, як наказати тих, хто таку “дурь” зробить.

І от чим мені подобається все, що зараз відбувається, що народ згадав за права та почав читати Конституцію. Правда, ще явно не дочитав всю та не усвідомив, що, крім прав, є обов’язки. Тому продовжую рубрику розвінчання міфів та просвітництва.

Спойлер: обов’язкова вакцинація – це законно)

Стаття 19 Конституції передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Законодавство – це система нормативних актів, якими регулюються суспільні відносини.

Нормативний акт – це прийнятий уповноваженим державним органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

При цьому Закон України “Про Основи законодавства України про охорону здоров’я” передбачає, що громадяни України зобов’язані у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб” встановлено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов’язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов’язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов’язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.

Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.

Кодекс законів про працю також визначає, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Тобто МОЗ законом уповноважений визначати перелік професій та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням. І при цьому є законодавчі підстави для відсторонення працівників, які відмовляються від зазначених щеплень.

Наказом МОЗ від 04.10.2021 №2153 “Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням” затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним щепленням.

Цей наказ зареєстровано Міністерством юстиції України 07.10.2021 за №1306/36928.

Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Після набрання чинності 08.11.2021 року наказ є обов’язковим до виконання. Кожен, хто вважає, що його права порушені може звернутися до суду та оскаржити його. Але поки нормативний акт не зупинений, не скасований чи не відмінений він має виконуватися. При цьому винні у невиконанні особи можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності та на них може бути накладено штраф: на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб – від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звісно, є абсолютні протипоказання до вакцинації, про що теж передбачено в Наказі МОЗ. Але це не будь-що, що сказала сусідка баба Глаша чи навіть хтось переляканий у білому халаті, а чітко визначений перелік, який можна переглянути ТУТ.

Тому мене реально бісить, коли люди, які прочитали декілька статей в Конституції, волають про незаконність обов’язкової вакцинації та відсторонення від роботи. На днях одна особа в білому халаті з піною у рота це мені доводила. Чесно кажучи, я б побоялася до такої звертатися за медичною допомогою. Бо, якщо людина дозволяє собі, не розібравшись у питанні, щось впевнено доводити, то як вона призначає лікування? Може теж так, пальцем в небо?

Обов’язкова вакцинація – це не примусова і Наказ прийнято на підставі законів. Звісно, не виключено, що суддя, який розглядатиме позов про скасування Наказу може теж виявитися антиваксом)

Але давайте робити висновки і щось стверджувати на підставі ретельно перевіреної інформації, а не фейків і лякалок, зокрема з-за порєбріка.

Допис Наталії Даньковської у фейсбуці

коментарі

2 Коментарі

  1. С самого начала кампании по вакцинации против COVID-19 предусматривалось, что она будет добровольной для всех лиц. Именно так было указано в Дорожной карте по внедрению вакцины от острой респираторной болезни COVID-19, вызванной коронавирусом SARS-CoV-2, и проведению массовой вакцинации в ответ на пандемию COVID-19 в Украине в 2021-2022 годах (приказ МОЗ от 24.12.2020 № 3018):

    ЦИТАТА

    Вакцинация от коронавирусной болезни COVID-19 в Украине будет добровольной для всех групп населения и профессиональных групп.

    Основным нормативным основанием добровольности вакцинации работников является ст. 284 Гражданского кодекса Украины. В ней гарантируется право на отказ от лечения.

    Такое же правило содержит и Закон Украины «Основы законодательства Украины о здравоохранении» от 19.11.92 № 2801-XII (далее — Закон № 2801). К тому же в ст. 43 этого Закона указано, что пациент должен дать согласие на любую медицинскую помощь, в частности и на прививку (кроме случаев, когда имеет место прямая угроза жизни).

    Более детальные правила относительно вакцинации установлены ч. 6 ст. 12 Закона Украины «О защите населения от инфекционных болезней» от 06.04.2000 № 1645-III (далее — Закон № 1645). Ею предусмотрено, что совершеннолетним дееспособным гражданам профилактические прививки проводятся по их согласию после предоставления объективной информации о прививках, последствиях отказа от них и возможных поствакцинальных осложнениях.

    Следовательно, делаем вывод, что вакцинация — это только право, а не обязанность лица. Поэтому человек должен сам выразить желание вакцинироваться, а работодатель не может заставлять или настаивать на этом.

    Однако, если работодатель заинтересован в вакцинации работников, он может поощрять работников к этому. Например, предоставив возможность вакцинироваться в рабочее время и/или установив дополнительный оплачиваемый отпуск для таких категорий лиц.

    В своем разъяснении* Минэкономики настаивает на том, что нельзя отстранять от работы или увольнять работника, который отказался вакцинироваться от COVID-19 или не имеет «сертификата вакцинации». Ведь, кроме вышеприведенных норм, в сфере трудовых отношений Конституция Украины гарантирует каждому право на труд и защиту от незаконного увольнения. А КЗоТ устанавливает запрет любой дискриминации в сфере труда в зависимости, в частности, от состояния здоровья.

  2. МОЗ не має законодавчого права ,лише виконавче , тому всі законопроекти і підзаконні акти не мають силу

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.