13-річній дитині з Черкас, Дані Дудник, уперше в Україні пересадили легені
До певного моменту ця черкаська родина мала звичне для більшості життя: школа, прогулянки, домашні справи, плани на майбутнє. А потім 13-річна Дана Дудник почала задихатися. Дівчині стало складно підійматися сходами, вона синіла під час прогулянок і потребувала більше зупинок, аби відпочити. Згодом дівчинці встановили діагноз – легенева гіпертензія. Через деякий час дитині першій в Україні пересадили легені. Восьмигодинна операція дала змогу Дані самостійно дихати. Після двох місяців у лікарні черкащанка повернулася додому, де продовжує реабілітацію та вчиться жити з пересадженим органом.
«18000» поспілкувався з мамою дівчинки – Інною Дудник та трансплантологинею Софією Чайковською, яка виконувала пересадку, про причину хвороби, симптоми, зміни в житті після оголошення діагнозу, лист очікування органу та день трансплантації. А також про перші подихи Дани новими легенями, ризики в посттрансплантаційному періоді, відновлення та масштабне значення розвитку дитячої трансплантології в Україні.
«Вона починає синіти»: хвороба, яку не помічали роками
Нині Дані 13 років. До цього часу вважали, що в дівчини з легенями все добре. Родина не підозрювала, що протягом усього життя в Дани розвивається важка патологія. Першим симптомом в черкащанки стала задишка: вона важче переносила прогулянки та підйом сходами.
- Сьогодні в неї день народження, 22 березня, а вже завтра йдемо по сходах – вона задихається. Вийшли на вулицю – сідаємо на лавочку, бо вона починає синіти, – пригадує пані Інна.
Інна та Дана Дудник
Мама Дани працює операційною медсестрою, тому, розуміючи, що точно є проблема, одразу почала звертатися до лікарів. За її словами, синюшність – це ознака нестачі кисню в організмі. Жінка розповідає, що одразу подумала про серце.
Проте, як з’ясувалося пізніше, змалку в дівчини була вада серця – відкрита артеріальна (Боталова) протока. У нормі вона закривається після народження, однак цього не сталося.
- Через відкриту протоку в Дани виникла висока легенева гіпертензія. Це призвело до того, що легені перестали працювати, а серце було сильно перевантажене, – зазначає трансплантологиня Софія Чайковська.
Софія Чайковська на форумі. Фото з архіву
Мама Дани, розповідає, що не одразу зрозуміла масштаб недуги. Після народження її обстежували, але лікарі не помічали дефектів.
- Ми просто втратили 13 років, якщо б незакриту протоку помітили одразу, то не треба було б трансплантувати органи. Якщо б про це було відомо одразу, то просто закрили протоку, – розповідає Інна Дудник.
«Слухала, чи вона дихає»
Черкаський кардіолог направив дівчинку на УЗД серця, у результаті в лікарів виникла підозра на легеневу гіпертензію – тиск у судинах легень патологічно підвищений. Тому серце працює з перевантаженням, а легені втрачають здатність забезпечувати організм киснем. Дану направили до Києва, там їй повторили УЗД, провели зондування серця та легеневих судин. Після цього діагноз підтвердився.
13-річна Дана. Фото з архіву
Фахівці також пояснили, що в черкащанки не лише гіпертензія, а й синдром Айзенменгера – ускладнення вродженої вади серця, коли через тривалий патологічний кровотік судини легень зазнають незворотних змін.
- Я за все життя про легеневу гіпертензію не чула, а про синдром Айзенменгера взагалі не знала. Серце мало качати кров в один бік, а воно робило це по-іншому. І через це легені вже стали «поганими», – розповідає мама Дани Дудник.
Після встановлення діагнозу сім’я допомагала жити Дані максимально звично. Проте фізичні навантаження стали небезпечними.
- Вона ходила до школи, але, звісно, ми контролювали, щоб вона себе нормально почувала. Рюкзаки носили їй я чи тато, відвозили на уроки чи додому на машині. Якщо їй стане погано, ми домовилися, що вона надішле смайлик пальчиком униз, тоді я розуміла, що маю їхати, – пригадує Інна Дудник.
Дана Дудник на навчанні. Фото з архіву героїні
Окрім проблем з легенями, у трирічному віці у Дани виявили глухоту. Відтоді вона почала носити слухові апарати. Тому, за словами мами, біля неї в школі ще й постійно був асистент. Водночас, за словами Інни Дудник, комунікувати з донькою важко не було.
- Я приходила вночі й слухала, чи вона дихає. Це було страшно, я боялася, щоб їй повітря вистачало. Ми одразу ще придбали пристрій, щоб на пальчику їй сатурацію міряти (ступінь насичення крові киснем, – ред.), – розповідає черкащанка.
Також юна черкащанка почала приймати підтримувальні препарати для легень, ліки для гемоглобіну, який був знижений.
«Я сказала, що не готова»
Дізналися про критичну потребу трансплантації вже у квітні цьогоріч в Інституті серця в Києві.
- Я підійшла до лікаря й сказала, що не готова. Тоді мені лікар сказав прямо: «Одразу так думають усі, а коли дитина задихатиметься – думка зміниться», – згадує мама.
Дана Дудник із лікарями. Фото: Інститут Серця
Тоді Дану внесли у лист очікування органу. За словами пані Інни, це довгий процес: постійні обстеження, готовність у будь-який момент поїхати до лікарні, очікування доленосного дзвінка. Вперше щодо пересадки легень зателефонували вже за два місяці, однак пізніше лікарі повідомили, що легені не підійшли.
По імунологічній сумісності орган пройшов, але коли ми приїхали, то побачили ураження легень, це була пневмонія. Легені – вередливий і капризний орган, – розповідає трансплантологиня Софія Чайковська.
У липні була ще одна спроба пересадки – родина поїхала в Київ, Дана пройшла додаткові обстеження, але орган знову не підійшов.
- Це не так, що подзвонили – і ми бігом пересадили їх. Кожного разу треба було їхати, обстежуватися та чекати, – зауважує пані Інна.
Читайте також: Дві Покрови, одна віра? Репортаж із одного з останніх храмів УПЦ у Черкасах.
Думала, що робитимуть зондування, а прокинулась з новими легенями
4 серпня родині зателефонували з лікарні. Донорські легені знайшлися.
- Подзвонили о п’ятій ранку, ми поїхали. Лікар зайшов і сказав, що цей донор – хороший, – пригадує Інна Дудник.
Однак мама вирішила не говорити Дані, що легені знайшлися, щоб її не хвилювати. Коли Дану забирали на операцію – батьки сказали, що їй робитимуть зондування.
- Вона тоді плакала, ніби розуміла, що її чекає, – пригадує Інна Дудник.
Дана та Борис Тодуров. Фото з архіву Інни Дудник
Як зазначає хірургиня Дани Софія Чайковська, донором стала 11-річна дівчинка. Трансплантацію, яка тривала вісім годин, виконував дитячий кардіохірург Борис Тодуров за асистування трансплантологині та кардіохірургині Софії Чайковської. До команди також увійшли ще один хірург, анестезіологи, перфузіологи та медичні сестри.
- Чесно, я думала, що вона (операція, – ред.) буде довше тривати, бо я навіть не уявляла, як все це робиться. Це ж були три операції – закрили Боталову протоку, пересадили одну легеню, а потім іншу, – розповідає пані Інна.
Трансплантація легень Дані. Скрин із відео Софії Чайковської
За словами трансплантологині, раніше в Україні не робили трансплантацію легень дітям, адже не було донорських органів. Пані Софія Чайковська вважає, що за сім років донорства в лікарів вийшло змінити ставлення українців щодо дитячого донорства. Перша дитяча трансплантація в Україні була у 2023 році, тоді Соломія Книш отримала серце.
- Це дуже чутлива тема, батькам важко дати згоду для забору у маленької дитини. Важко почати розмову з ними, коли їхня дитина в інтенсивній терапії, реанімації. Про те, що давайте, щоб ваша дитина ще й стала донором органів, – пояснює хірургиня.
Протягом останніх трьох років команда лікарів кожні два місяці їздила до провідних світових центрів трансплантації в Австралії, Америці, Канаді та Європі. Вони переймали досвід, вивчали різні техніки й запозичували «фішки» закордонних фахівців.
- Складність саме дитячої пересадки легень полягає у тому, що хірург має сформувати з’єднання з урахуванням росту легень разом із дитиною-реципієнтом. Це потрібно для того, щоб у майбутньому не виникло звуження судин чи дихальних шляхів, – зауважує лікарка Софія Чайковська.
Навчання лікарів в Америці. Фото Софії Чайковської
Після операції, ввечері, Дану перевели до реанімації, тоді вона була у стабільно тяжкому стані. Лікарі сказали, щоб батьки вже приходили вранці.
- Я не могла дочекатися, о 08:00 я з чоловіком стояла вже в реанімації. Коли зайшла до неї і побачила, що вона самостійно дихає, без штучної вентиляції легень, мені не вірилося. Дуже важке дихання було, я не розуміла, як вона це робить. До неї були підключені дуже багато крапельниць, які змінювалися постійно, – пригадує пані Інна.
Дана після пересадки та Борис Тодуров. Скрин із відео із сторінки лікаря
Коли Дана прийшла до тями, вона не знала, що вона вже дихає новими легенями, однак, за словами її мами, вона показувала на них, і поступово зрозуміла, що відбулося.
Уже за тиждень вийшла на вулицю: як Дана відновлювалася після операції
За словами Інни Дудник, реабілітація Дани почалася майже одразу після операції. Уже в перший день із дівчинкою почала займатися реабілітологиня. Спочатку вправи виконували лежачи, а згодом дівчинку почали поступово підіймати. Перші кроки давалися не просто, адже в юної черкащанки були дренажі з легень. Спочатку ходили в палаті, потім збільшували відстань і виходили на коридор реанімації.
Юна черкащанка на реабілітації
- Ми, напевно, на другий чи третій день її підняли. Але все це було з лікарями та реабілітологами, під контролем. Уже за тиждень Дана вперше вийшла на вулицю разом із лікарями. Вона по життю боєць, – розповідає пані Інна, а Дана показує великий палець вгору, що означає «все добре».
Дівчина під час розмови показує, що все добре
«Після трансплантації все тільки починається»
Після виписки з лікарні дівчинка займається на велотренажері та виконує дихальні вправи. Дані вже дозволили бігати й стрибати, однак підіймати важке – зарано. Після пересадки є ризики відторгнення чужого органу, тому юна черкащанка щодня приймає 16 пігулок. Її мама з бабусею розробили графік прийому препаратів, який висить на стіні та придбали для зручності таблетницю.
- Ще Дані не можна їсти цитрусові, бо вони несумісні з ліками, – розповідає Інна Дудник.
Графік прийому ліків
У перший рік після трансплантації варто захищати дівчинку від інфекцій. Через це Дані поки не можна перебувати в місцях великого скупчення людей. Її перевели на патронатну форму навчання: один-два рази на тиждень вона відвідуватиме школу вранці та займатиметься з учителями індивідуально, в окремому кабінеті.
Таблетниця Дани
У вільний час Дана складає картини з алмазної мозаїки. Одну з робіт вона хоче передати Інституту серця.
Трансплантологиня Софія Чайковська пояснює, що після пересадки орган залишається чужорідним для організму, тому імунна система може намагатися його відторгнути. Щоб запобігти цьому, пацієнти мають пожиттєво приймати імуносупресивні препарати, які пригнічують імунну відповідь.
- Після трансплантації все тільки починається. Через дію цих ліків організм стає вразливішим до інфекцій. Найбільшим цей ризик є в перші шість місяців після операції, тому важливо своєчасно виявляти та лікувати інфекційні й вірусні захворювання, зокрема грип і герпес, – зауважує лікарка.
«Вона відкрила двері»: чому пересадка легень Дані важлива для України
У листі очікування на трансплантацію легень наразі перебувають 18 людей, ще 15 пацієнтів очікують на пересадку комплексу серце-легені. Серед них переважно діти. Зокрема, в Інституті серця перебуває семирічна дівчинка Софія, якій терміново потрібна трансплантація легень.
Також, за словами пані лікарки, медики планують уперше транспортувати донорське серце для пересадки за допомогою дрона, адже орган може «жити» без організму чотири години, що ускладнює можливість трансплантацій в умовах війни.
Перша пересадка легень дитині в Україні дала надію на життя всім людям, які чекають на трансплантацію. Вона відкрила двері на те, що люди можуть отримати життя, – усміхається хірургиня.
Софія Чайковська радить людям, які лише наважуються на щось уперше, не боятися, довіряти лікарям і зберігати позитивний настрій.
- Потрібно чітко усвідомлювати мету і просто йти за мрією, – підсумувала трансплантологиня Софія Чайковська.
Валерія Кісільова
Читайте також. «Рак боїться сильних людей»: історія шполянки, яка пройшла лікування раку молочної залози.