– Слухайте, у серпні все закінчиться. Все вже вирішено, – впевнено каже у телефонній розмові один впливовий уманський нардеп журналісту “18000” у червні цього року.
У редакції ми піддаємо скепсису цю тезу. Адже до цього “все мало закінчитися” восени 2022-го, потім у квітні 2023-го, далі – президентськими виборами весною 2024. Але, як відомо нам, станом на грудень 2024-го – нічого не закінчилося, і навіть закінчуватися не планує.
Однак елементарна логіка процесів, схоже, просто відсутня у ключових осіб із політичних кіл, тож за давньою українською звичкою перед кожною осінню та весною кулуарами ширяться чутки й розмови про вибори.
Чому так? У автора цих рядків є теорія. Певно, ці самі політичні гравці мають багато вільного часу і натомість не мають екзистенційної загрози їхньому життю та здоров’ю їхніх близьких, тому їм просто нудно. Від цього хтось із людей шукає розваг, хтось зловживає алкоголем, а хтось – пліткує про вибори.
“18000” намагається розібратися, чи є якесь підґрунтя під чутками, які останнім часом переповнили інформаційний простір, та, власне, чи дійсно політичні гравці нині на “низькому старті”?
Зміст:
- Чому про вибори так багато говорять саме зараз?
- Партія влади і вибори;
- Народні депутати і вибори;
- Черкаський політикум і вибори;
- Що думають про вибори Табурець і Бондаренко;
- Епілог без виборів.
Чому про вибори так багато говорять саме зараз?
Причина перша
По-перше, як було сказано вище, – відсутність глобальної загрози існуванню великої частини правлячого класу. Варто прийняти: більшість людей, на яких зав’язані бізнесово-політичні процеси в країні – живуть поза війною. Вони не воюють самі, не воюють їхні рідні чи близькі. Вони зручно влаштувалися в ніші “краде, але ж донатить” і почуваються цілком комфортно. Крім того, на відміну від шокового початку і вторгнення, на сьогодні певною мірою війна стабілізувалася. Це могло заспокоїти владні і навколо владні кола, що вже підготували “фінансову подушку” на чорний день і “план Б”.
Страх – як ключовий фактор дії, відступив, відбулася адаптація до наявної реальності, це почалося ще в травні 2022-го, коли ворог відійшов від Києва.
Причина друга
Адаптація і безпека пробудили старі-добрі звички та рефлекси. Україна роками привчала політичних гравців, що осінь та весна – це пора виборів. Отже, за звичкою до них треба готуватися, просувати себе, чавити потенційних опонентів тощо.
Дональд Трамп – президент США
Причина третя
І, власне, ще одна причина, як каталізатор – любов українців до чийогось месіанства. Порошенко і “АТО за два тижні”, Зеленський і “треба просто перестати стріляти” не впоралися із реалізацією гучних і затребуваних заяв. На черзі Трамп, який має “закінчити війну за 24 години”. Його заяви і подальша перемога на виборах підлили масла у виборчий вогонь у нашій країні. Правда, ось він уже не такий певний у своїх словах, але наш “виборчий потяг” уже не зупинити.
Насамкінець автор переконаний, що абсолютна більшість людей, які нині із впевненістю на лиці розпускають чутки про вибори – насправді нічого про них не знають, бо не можуть знати в принципі, як і про те, чим та коли закінчиться війна. Тож говорять про них лише через “стадний рефлекс”, або щоб видаватися більш обізнаними, ніж є насправді. Якщо вам здалося, що це апеляція до першого речення цього тексту – вам не здалося.
Причина четверта
Ще одну вагому причину активізації виборчих розмов додає Максим Михлик – голова Черкаського осередку КВУ.
“Ще один напрямок – російське ІПСО. Багато виборчих питань порушують через російський вплив. Це один з елементів, щоб росіянам «розкачати» ситуацію всередині країни. У мене побоювання, що вони можуть за це серйозно взятися. Це може дуже погано вплинути на нашу внутрішньо політичну консолідацію.
Була напівзакрита конференція щодо теми виборів. Всі погоджуються, що виборів не буде. Єдиний більш-менш вірогідний сценарій, що перемовини почнуться в січні, можливо, на весну почнуть домовлятися щодо припинення вогню, на осінь, можливо, десь зійдуться. Але це дуже оптимістично”, – каже він.
“Підґрунтя для виборів немає. Є консенсус, що вибори не на часі, поки війна. Запиту в суспільства теж немає. Окрім невеличкої групи технологів та частини «старих політиків», яким це потрібно. Так, є запит на зміну політичних еліт. Тобто люди хочуть нові обличчя, але не очікують, що скоро будуть вибори. Отакий парадокс”, – додає Максим Михлик.
Партія влади і вибори
“Перша проблема – українці за кордоном. Оптимальне рішення, яким чином буде проведено голосування для них – невідомо. Серед варіантів, які розглядали – поштове та інтернет-голосування. Однак вони були відкинуті через низький рівень довіри. Друга проблема – неоновлений реєстр виборців. Третя – росія зруйнувала тисячі виборчих дільниць, частина перебуває в окупації. Де будуть ці дільниці працювати – це також колосальна робота”, – глава “Слуг народу” Олена Шуляк багато і з конкретикою говорить про вибори під час онлайн конференції з представниками місцевих ЗМІ 10 грудня.
Враховуючи це, “18000“ логічно озвучив їй питання про можливий ребрендинг “Слуг” у “Команду Зеленського”, про що не говорить лише лукавий із 2022-го року.
“Нині партія зосереджена на трьох речах: допомога ЗСУ, допомога ВПО й релокованому бізнесу, міжнародна діяльність. Після перемоги можна говорити про ребрендинг. Після перемоги діяльність буде змінена. Наші офіси запрацюють у штатному режимі. На сьогодні вони працюють як гуманітарні хаби”, – каже Шуляк, але, певно, трохи недоговорює щодо функціоналу її однопартійців.
Олена Шуляк – голова політичної партії “Слуг народу”
На це вказують кілька легко помітних чинників, що на поверхні:
- Онлайн: просто перегляньте будь-який телеграм-канал-мільйонник на предмет лояльності до партії влади та елементів чорного піару проти ймовірних опонентів, або ж почитайте, що пишуть про Шкіля й Кличка рупори Банкової.
- Офлайн: стабільна активність “мажоритарників” від “Слуг” (і не тільки) із “пакунками“ та “аукціонами” у межах Черкащини, зокрема.
Також про ребрендинг прямо йдеться і в недавньому матеріалі колег з “Української правди”. Зазначають, що “перетворенням” партії нібито має займатися Михайло Федоров із Мінцифри. У тому ж матеріалі вказують, що партію покинуть її нинішні лідери на кшталт Арахамії, що мають “забрати” частину загального негативу.
Люди, наближені до партії, погоджуються: політичні процеси активізувались. Однак не пов’язують це із можливим реальним проведенням виборів у найближчий час.
“Так, активізуються місцеві команди. Це пов’язано не стільки з виборами, стільки із тим, що треба тримати владну вертикаль. Так, є робота на перспективу. Але це не має вигляду виборчої роботи. Кажуть, при Кубракову була провалена регіональна політика. Зараз нею почали займатися. Партсписки зараз не складають. Так, є завдання посилити впізнаваність. Більше згадують президента, владну вертикаль. Весь акцент на президента. Але це не підготовка до виборів, – каже людина, яка в курсі ситуації всередині партії.
Окрім безпосередньо самої партії влади, певну політичну активність різного рівня мають по суті всі головні гравці нашої “сцени”. Однак у всіх випадках це поки має вигляд “промацування ґрунту”, і не більше.
“Європейська Солідарність” зацементувала свій ядерний хейт-електорат, прихильників стало менше, але вони все більше нагадують певне релігійне об’єднання навколо свого лідера. Черкаські партійці поки досить пасивні і обмежуються фейсбук-репостами.
Намагається наростити “присутність” Тимошенко. Зрозуміло, у знекровленій і втомленій війною країні вона матиме особливо широке поле для популізму. Юлія Володимирівна вже взяла в обіход тему “міжнародних аферистів”. Її дописи уже змушені поширювати і представники черкаського осередку.
Нардеп Юрій Бойко
Вірогідно, близькою до “Батьківщини” буде і риторика “консерв” із колишньої опзж. На це прямо натякає недавній гучний спіч Юрія Бойка. Так, партії нема, але її лідери в політиці є, а святе місце пустим не буває. Тож чекаємо збільшення концентрації в повітрі “не все так однозначно” та “пам’ятники не винні”. Певно, і на Черкащині теж.
“Ну, таким чином київські вожді збирають клерків у регіонах і намагаються перевірити стан своїх осередків. А по-друге, втюхують їм те, що вони хочуть. Тренкіну Юля пообіцяла, що підтримає, якшо він йтиме в мери. І так далі. Годують обіцянками. Але не більше”, – відомий депутат Черкаської обласної ради погоджується, що політична активність спостерігається, але у вибори не вірить.
Народні депутати і вибори
“Вони (Любов Шпак і Віталій Войцехівський – ред.) не є членами партії. У списки їх обирали, я не знаю, за якими критеріями. Хотілося би, щоб люди, які обираються до парламенту і до місцевих рад, залишалися вірними партії. Механізму імперативного мандата немає, як для місцевих депутатів”, – каже пані Шуляк, яка щиро і розгорнуто відповідала на питання журналістів щодо виборів і відбудови, а тут змінює тон, бо очевидно, визнавати помилки мало хто любить.
Віталій Войцехівський – нардеп від “Слуг народу”. На фото – праворуч
Прямо зараз Віталій Войцехівський – чи не найбільш активних діяч, що спахує електоральні поля на Черкащині. Застрибнувши у парламент на плечах Скічка та адміністративного ресурсу, нардеп успішно “кинув” партію влади та нині зайнятий розбудовою нового політичного проєкту на базі громадської організації ВПО.
Громадська організація ВПО нині розгорнула активну діяльність по всій країні, намагаючись освоїти потенційну виборчу нішу внутрішньо переміщених осіб (станом на жовтень зареєстровано 4,6 мільйонів осіб в Україні і 137 тисяч в нашій області). Згідно з інформацією сайту ГО, на Черкащині вона має відразу 4 офіси – це найбільше по країні.
На всеукраїнському рівні організацію фронтує нардеп-“слуга” Максим Ткаченко. Широкому колу насамперед він відомий резонансною заявою про повернення на окуповані території 150 тисяч переселенців, яку сам і спростував. Також до рядів ГО входять інші маловідомі нардепи від правлячої партії на кшталт Сергія Козиря та Руслана Горбенка тощо. У жовтні минулого року були Золотоніський, Канівський та Уманський осередки, які очолила помічниця Войцехівського Мар’яна Ніщенко.
Під брендом ГО ВПО в області активно проводять публічні заходи, які позиціонують як благодійні. Серед таких, наприклад, концерти Ольги Полякової, Олександра Пономарьова та Дзідзьо. Сам же Войцехівський у мінімалістичному чорному худі й із задумливим обличчям розповідає по телевізору про проблеми внутрішньо переміщених осіб, апелюючи до віковічної “бідності простого народу”.
Благодійний захід від громадської організації ВПО. Скрин із фейсбуку Войцехівського
Паралельно Войцехівський має тліючий конфлікт з керівництвом області. Вірогідно, у межах якого в соцмережах відбулася “легка перестрілка” сторін щодо того самого заходу із Поляковою, участь у якій взяли “залучені інфлюенсери” з обох сторін, а також ексзаступник командира 118-ї бригади ТрО, а нині радник Ігоря Табурця Руслан Батир.
Хоч Войцехівський і найбільш активний, згадаємо й інших.
Про Любов Шпак чути небагато. Як і про те, чи досі актуальна любов до “Розумної політики”. Тим часом сам Дмитро Разумков із Войцехівським відвідав рідний для екскерманича Золотоноші Жашків.
Нардеп Олег Арсенюк змінив екологічну боротьбу на антикорупційну. Арсенюка на свої постах тегає і Войцехівський, і ще один борець за права ВПО Павло Фролов. Помічник Арсенюка Олександр Джур нині очолює центр зайнятості.
Сергій Нагорняк після невдач із гуманітаркою і перфоменсу з юртою намагається набивати собі впізнаваність через резонансні заяви щодо відключень світла (апокаліптичні або ж навпаки вкрай позитивні), які потім спростовують у Міненерго. Його заяви доволі широко тиражуються у ЗМІ та телеграм-каналах.
Допис Сергія Нагорняка у фейсбуці
Судячи із соцмереж, Андрій Стріхарський продовжує активно працювати на окрузі “дідівськими методами”: свята, вітання, подяки тощо.
Про якусь підвищену активність Шпак, Арсенюка, Нагорняка та Стріхарського не йдеться, вона швидше планова.
“Ну скажу так: вони самі ніхєра не знають, – розповідає “18000″ співрозмовниця із парламентських кіл щодо поінформованості нардепів про можливі вибори. – Навіть заступники голови фракції. Дивляться, як і всі прості смертні, на всі заяви з ОП. Але, звісно, низький старт не може не відчуватися. Той же наш Войцехівський, який входить до складу ГО ВПО, які зараз дуже багато зусиль вкладають до розбудови своїх осередків по всій країні. Там все, як книжка пише: формування списків прихильників, зустрічі, обіцянки і так далі. Так, вони вірять у ймовірність виборів”.
Нардеп Сергій Рудик на фронті
Сергій Рудик, обраний по 198 округу на Черкащині, нині один із 5 народних депутатів, що служать у Збройних силах. Він перебуває на Запорізькому напрямку. “18000″ запитав його думку щодо вірогідності миру з росією та “низького” старту у вищих політичних колах.
“Що я можу сказати? Такі «спалахи» бувають. Поки що нічим це не закінчувалося. Мені з війни важко глибоко аналізувати ці процеси. Але я бачу, що хтось роздає гречку, хтось проводить хороводи… Агресії вже немає, бо ти бачиш, що це триває постійно. Але я розумію, що такі думки (про вибори – ред.) з’являються у людей, що не відчувають війни.
Що я про це думаю? Це явно передчасна історія. Немає передумов, що це закінчиться, крім слів, що Трамп прийде і порядок наведе. На фронті я не бачу дій, які вказують на передумови до миру”, – каже Сергій Рудик.
Черкаський політикум і вибори
“А шо ти? З ким ти? Від кого йдеш? Це постійні питання”, – дивується у приватній бесіді впливовий черкаських бізнесмен, колись наближений до “Слуг народу”, телефонним дзвінками від черкаських політиків. Він же каже, що питання війни (розмова була після одного з дронових ударів по Черкасах влітку) вже давно відійшло на дальній план у особистих розмовах черкаського політикуму.
Черкаська міська рада
Кулуарно виборча тема в Черкасах і не припиняла обговорюватися, здається, ще із 2022 року. Однак публічних маркерів передвиборчої активності у Черкасах немає. На це могли натякати хіба дрібні скандали-наїзди в соцмережах. Однак їх легко пояснити місцевими міжусобицями.
Зокрема, восени відбулася інформаційна атака на міського голову Черкас Анатолія Бондаренка. Матеріали з критикою Бондаренка (зізнаємося, побудовані насамперед на публікаціях “18000”) в унісон з’явилися у телеграм-каналах мільйонниках, у низці національних медіа, на так званих сайтах-зливних бачках, були залучені “чорні” блогери. Візуально було враження, що кампанія коштувала кілька тисяч доларів. Бондаренко у відповідь на це у своєму стилі активно переключав увагу на різного роду емоційні речі та допомогу армії. Згодом “активність” щодо мера Черкас швидко пішла на спад раптово, як і з’явилася.
Хто стояв за “атакою”, достеменно невідомо. У кулуарах подейкували, що цим могли займатися навіть нещодавні соратники мера із міської ради, однак до такої версії автор тексту ставиться скептично.
Припускаємо, що справжнім маркером, що вибори близько, в Черкасах може стати хіба момент, коли з вуст когось із керівництва Черкас чи області нарешті зірветься фраза про недоцільність забудови історичної частини міста, заповідної території чи просто місць, де багатоповерхівкам не місце. Нині ж уся політична верхівка області та обласного центру робить вигляд, що проблеми не існує.
Забудова Замкового узвозу в Черкасах
Тож, дійсно, почекаємо виборів. Адже, можливо, питання і не має вигляд глобального в розумінні пересічного жителя міста, однак очевидно консолідує навколо себе велику частину активної частини місцевої громади.
Черкаська обласна рада
Від Байди, 36, перейдемо через дорогу на Шевченка, 185. Там вперше за останній час ситуація в обласній раді має вигляд більш напружений, ніж у міській раді. Під прицілом – голова облради Анатолій Підгорний. Списи в руках партійців “За майбутнє”, “Слуг народу” та “Батьківщини”. Попереду на бравих конях – Вадим Гайович та Ігор Новицький, які бомбардують Підгорного постами у Фейсбуці.
Серед “пред’яв” – підтримка московської церкви, блокування фінансування будівництва центру екстренки у Черкасах, блокування аудиту комунального майна, недостатня підтримка Збройних сил тощо. З останнього: Гайович закликав партію “Черкащани” відкликати Підгорного з посади, а Новіцький назвав його “негідником”. Кульмінацією “боротьби” стало колісне крісло, яке Підгорному принесли на сесію облради 31 жовтня.
Колісне крісло подарували Анатолію Підгорному. Фото: Суспільне
Як розповідає один із досвідчених депутатів Черкаської облради, ноги в конфлікту ростуть на основі збігу інтересів низки політичних сил:
“«Батьківщина» вже давно хоче свого директора “Фармації”. Чен приводив свою людину на комісію. Він в цифрах не орієнтується. Директор там лишився той самий (Валентина Ніколенко, що балотувалася від «Черкащан», – ред.). Дикун (“Слуга народу”) хотів створити комісію, щоб перевірити комунальне майно. Але є ж уже комісія, її очолює Усик (“Батьківщина”), хай перевіряє. Усик сказав, що не хоче в цьому брати участь. Ну, міняйте голову, працюйте, є весь доступ до інформації. У чому проблема?
А потім ще «спустили» з офісу місцевим «Слугам», що рейтинг «Черкащан» вище, давайте щось робіть там, треба «мочити». І так далі. Гайовича направив Толя (міський голова Черкас – ред.) через землю у Соснівці. І так воно все склалося”, – розповідає впливовий депутат.
Черкаська обласна рада. Перші два на фото – Ігор Табурець і Анатолій Підгорний
Об’єктивно, нині ситуація навколо крісла голови Черкаської обласної ради не має такого загрозливого вигляду, як, наприклад, у червні 2021 року, коли в депутатському корпусі збиралися голоси за його відставку. Нині Підгорний немає ні опонентів того рівня (тоді це були Скічко та Косюк), ні потенційного наступника (тоді – Ігор Віштак).
За проведення позачергової сесії опоненти голови облради зібрали 23 підписи, водночас, наприклад, для його відставки треба 2/3 голосів від 64 депутатів. Саме тому й звучать м’які формулювання про “відкликання” голови з посади, що навряд хтось в облраді сприймає всерйоз.
Що думають про вибори Табурець і Бондаренко
Загалом на сьогодні різного роду “інформаційні атаки” (насамперед в соцмережах), а також дрібні публічні суперечності в радах не можуть свідчити чи бути якось пов’язаними із підготовкою до виборів і нині говорять виключно про рівень “місцевого тертя” на локальному рівні.
“18000” звернувся за коментарем до начальника Черкаської ОВА Ігоря Табурця із запитанням про його думку щодо зростання рівня політичної активності на Черкащині. У пресслужбі відповіли досить абстрактно:
“Хтось працює на перемогу, хтось займається політичною активністю. І добре, коли друге є дотичним до першого якимось чином. Бо є випадки, коли політикам немає, чого вагомого показати у своїй роботі, то починають замовляти брудні кампанії проти інших, влаштовувати «спаринги» з абсолютного деструктиву. Для мене головне – щоб у всіх цих історіях не заробляли політичних балів на голому популізмі на військових, на ветеранах”, – написали у Табурця.
“Хай, хто говорить про вибори, ті і коментують. Дуже дякую. З новим роком. Всього найкращого”, – відповів на запитання “18000″ міський голова Черкас Анатолій Бондаренко.
Епілог без виборів
На думку автора цього матеріалу, запуск навіть передвиборчих процесів має вигляд фальстарту, і нагадав йому кінець 2022-початок 2023 року. Тоді партія влади розпочала масштабні навчання для кадрів, які мали зайнятися реінтеграцією тимчасово окупованих територій після вдалого контрнаступу 2023 року. Участь у тих навчаннях, до речі, брали і люди з Черкащини, зокрема очільниця однієї з районних адміністрації.
Волонтерка Вікторія Хамаза підписала це фото “Два дні до Різдва”
Чим закінчилися ті події минулорічного літа, нагадувати, певно, не варто. Але, схоже, принцип не спішити поперед батька в пекло – це не для наших політичних гравців.
“Знаєш, я думаю, є два варіанти, – роздумує комбат Третьої окремої штурмової бригади Дмитро Кухарчук, який щойно повернувся із США. – Перший – таки реально йде підготовка до виборів. Другий, менш позитивний: росія навмисне створює в нас в країні «порядок денний» підготовки виборів, щоб розхитати суспільство. Ми постійно недооцінюємо росію. А вони, як відомо, найбільше грошей завжди вкидають у іноземних агентів та пропаганду”.
Хотілося би, щоб, як мінімум, другий сценарій точно був помилкою. Але ж дійсно, настільки родючим для ворожих маніпуляцій є наш ментальний ґрунт із безпечністю, розділенням та постійною жагою влади.
Наслідки російсько-української війни в Кураховому. Фото Укрінформ
“Останнє що треба цій країні зараз – це вибори”, – каже Максим Михлик. Важко з ним не погодитися.
Сергій Макаренко
Також читайте: “Щоб, як заїжджаєш у Черкаси, з дамби було видно”: скандальні громадські слухання в черкаській мерії.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами