Зоомагазин Леопольд

Черкаський прикордонник боронить державу разом із чотирилапим другом

Прикордонник Андрій підібрав на прифронтовій території одинокого собаку. Відтоді вони служать разом.

Історію дружби оборонця кордонів та його чотирилапого напарника розповідають “18000”.

Військові разом із собакою їдуть у бойовому авто на позиції. Пес сидить на коліні у водія і уважно роздивляється дорогу. Один із захисників запитує:

– Яків, які ваші враження? 

– Він зайнятий, він за кермом, – вигукує один із бійців, відповідаючи нібито за собаку.

Їхній побратим підібрав хвостатого друга, дорогою зі служби на відпочинок. 

– Дружища ми зустріли, коли наша група виходила під Новомихайлівкою. Він до нас прийшов, почав просити їсти. Був дуже худий, знесилений. Стало дуже шкода його і вирішив забрати, – пригадує прикордонник. Яків, Яша – так його назвав мій побратим. Часто співслужбовці навіть не знають, як звати мене, але завжди знають, як звати собаку, – каже прикордонник.

До початку великого вторгнення Андрій жив десять років за кордоном. Коли розпочалася повномасштабна війна, повернувся в Україну. Каже, півтора місяця поновлював документи, потім подався до воєнкомату.

– Потрапив до ДПСУ (Державної прикордонної служби України, – ред.). У мене батько був офіцером-прикордонником. Він вже помер. Але я тут колись жив (в Україні, – ред.), якби не приїхав, мене мучила б совість, – ділиться чоловік.

Так Андрій почав служити у складі 11-го прикордонного загону на Донеччині.

– Після того, як я пройшов навчання, нас об’єднали з військовослужбовцями з Хмельницького і відправили на підсилення до Краматорського прикордонного загону. Почали виїжджати на позиції: Солодке, Новомихайлівка, Мар’їнка. Яків проїхав із нами майже всі кордони: Придністров’я, Суми, Донбас, Волинь, – говорить черкащанин.

Він розповідає, що Яків завжди відчуває, коли наближаються люди. А коли виходять ворожі снаряди, він перший спускається у підвал. 

– Ми по ньому орієнтуємося, коли потрібно спускатися разом з ним. Яша може зранку обійти з нарядом лінію кордону і цього дня потім об’їхати ще два-три наряди. Коли хлопці під’їжджають машиною, він ззаду застрибує до автомобіля. Їде спочатку до одних, потім до інших, а ввечері завше повертається до мене. Коли на вулиці зустрічаємо військових, він йде до них і сприймає як друзів, – розповідає захисник.

Андрій ніколи не тримає собаку “на прив’язі”, тому Яків звик до диких країв та прикордонних територій.

Анастасія Бут

Читайте також: “Найважче – коли не вистачає переноски”: черкащанка про евакуацію хвостатих з-під обстрілів на Харківщині.

Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди “18000” – підписуйся на наш інстаграм.

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні новини