Смілянський психоневрологічний інтернат уклав більше тисячі договорів із трьома місцевими підприємцями. Більшість із них – без проведення жодних торгів. Сума коштів, яку отримали за цими договорами підприємці, сягає 30 мільйонів гривень.
У ході розслідування журналіст “18000” з’ясував, що частина підприємців уже кілька років за кордоном, а локації, які вказані як склади, насправді є звичайними квартирами або покинутими будинками.
Публікуємо текстову версію розслідування про Смілянський ПНІ.
Дев’ять із десяти. Або як укладає договори Смілянський інтернат?
Смілянський психоневрологічний інтернат – один із закладів мережі ПНІ в області. Загалом на Черкащині працюють десять таких установ. Усі вони перебувають в оперативному управлінні департаменту соціальної політики обласної військової адміністрації, а їхнім засновником є Черкаська обласна рада.
Саме з обласного бюджету ці заклади отримують левову частину власного фінансування. За ці кошти забезпечуються поточні потреби підопічних цих установ. Окрім оплати роботи персоналу, що за ними доглядає, це також закупівля різних необхідних товарів: від їжі до меблів та одягу.
Де бюджетні кошти та закупівлі, там відповідно мали би бути й конкурентні процедури – тендери. Але у випадку із цими установами трохи не так.
Конкретно Смілянський психоневрологічний інтернат від початку повномасштабного вторгнення уклав понад одну тисячу договорів на суму в майже 40 млн гривень. 9 із 10 договорів інтернат укладає без проведення конкурентних торгів. Ці 9 із 10 договорів – понад 20 млн гривень лише за останні два роки.
Чому така кількість прямих угод – це поганий маркер і сигнал, запитуємо в одного із творців порталу “Дозорро” Івана Лахтіонова. Він уже багато років слідкує за публічними закупівлями.
– Можна зробити ґрунтовну, якісну роботу і укласти, навіть за прямим контрактом, нормальний договір з ринковими цінами і з нормальними умовами, але далеко не завжди так буває. Як показує практика, прямий контракт – це завжди можливість до переплати. Тому, власне, і закладався оцей принцип прозорості, підзвітності і змагальності учасників між собою, який врешті-решт і несе якусь ефективність, – каже Лахтіонов.
Тендерні “улюбленці” інтернату
За менш аніж останні два роки майже половину безконкурентних угод, а це понад 10 бюджетних мільйонів, Смілянський інтернат уклав з трьома місцевими фізичними особами-підприємцями – Євгеном Нагорнюком, Віталієм Модлим та Дмитром Вороною.
Із жодним іншим розпорядником публічних коштів ці підприємці майже не співпрацювали. Натомість інтернату постачали та постачають широкий спектр товарів. Переважно – продукти харчування.
Перше, що об’єднує підприємців, це нібито складське приміщення, яке вони орендують у Черкасах. Про це свідчать відповідні угоди. Втім знайти будь-що, пов’язане із продажем харчів, на місці нам не вдається. Тут уже багато років швейна фабрика, а віднедавна ще і меблевий магазин.
Швейна фабрика в Черкасах, на місці якої мали би бути склади успішних підприємців
Інформацію про те, що насправді жодних продуктових складів тут немає, підтверджує й Петро Чернявський, власник приміщень.
Повертаємося у Смілу, на місце офіційної реєстрації та проживання підприємців.
Робота з-за кордону
Почнемо свої пошуки із Євгена Нагорнюка. За понад 5 років співпраці із закладом у його активі майже 400 договорів на суму в 11 млн гривень. Офіційно він зареєстрований у старенькій будівлі у Смілі.
Проте місцеві повідомляють, що він уже кілька років за кордоном. За інформацією, яку нам вдалося отримати із власних джерел, Нагорнюк покинув Україну наприкінці червня 2022 року і більше не повертався. З того моменту він зміг підписати із смілянським інтернатом ще 13 угод на понад 200 тисяч гривень. Все – прямі контракти.
Виїзд за кордон не завадив Нагорнюку продовжити співпрацю з закладом. Уже фактично перебуваючи за межами України, він отримав ще 800 тисяч гривень на власні рахунки за нібито поставлені товари по раніше укладених угодах. Інформація про найманих працівників Нагорнюка відсутня.
Не відповідає й офіційний номер. У реєстрі він також значиться за місцевим товариством ПРАТ “Смілянський завод металевих виробів”. Серед бенефіціарів підприємства – Андрій Мороз. Прізвище ідентичне з прізвищем директорки психоневрологічного інтернату Тетяни Мороз, яка очолює заклад вже майже 10 років.
Пів тисячі угод за п’ять років
Наступний у списку успішних підприємців – Віталій Модлий. За його спиною за п’ять років півтисячі угод із все тим же інтернатом на суму у понад 13 мільйонів.
Саме у цьому будинку Модлий нібито веде свою підприємницьку діяльність і саме тут зареєстровані його виробничі потужності, відповідно до довідки Держпродспожитслужби.
Місцеві зазначають, що прізвище Модлого тут ніколи не фігурувало. Слова місцевих жителів підтверджує ось платіжка із кругленьким боргом за комунальні послуги. Давненько тут ніхто не платив. Видана на прізвище Мороз Любові… Пам’ятаєте це прізвище?
Кірм того, за цією ж адресою зареєстроване нині ліквідоване товариство “Фактор”, власник якого – Віталій Мороз.
Журналіст “18000” також завітав за місцем прописки Модлого. Його батько повідомив, що Віталій покинув Україну ще два роки тому. Він на заробітках у Чехії.
Також батько підприємця повідомив, що син колись працював у чоловіка із прізвищем Мороз, а ця родина свого часу була їхніми сусідами.
Вивіска біля під’їзду, де нині проживає батько підприємця Модлого та свого часу жили Морози
Прізвище Мороз надто часто переплітається із фігурантами нашого матеріалу. Тож, Віталій. Його підприємство було зареєстроване за адресою Модлого чи точніше Модлий був зареєстрований за адресою нині ліквідованого підприємства Віталія. І йому приписують родинні зв’язки з керівницею бюджетного закладу.
У коментарі “18000” Віталій Мороз зазначив, що знайомий із підприємцями, проте в нього вони нібито ніколи не працювали.
На питання про те, як вони стали контрагентами психоневрологічного інтернату, він відхрещується.
– Я не втручаюся в ті справи. У мене є свої проблєми, якими я займаюся. Звертайтесь до Тетяни Михайлівни, – каже Віталій Мороз.
“Хтось когось свого знайомого приводив”
Свої питання про те, чому психоневрологічний інтернет укладає договори без тендерів, ставимо його керівниці – Тетяні Мороз.
Директорка Смілянського психоневрологічного інтернату
– У нас недостатньо коштів для повного проведення тендера, щоб закрити цілий рік. І поки проводились тендери, закупівлі були по потребі прямими договорами, невеликими шматочками. Потім тендерні угоди, тобто тендери, які не відбулися, ніхто не з’явився, також були проведені прямими договорами, – пояснює появу прямих договорів пані Тетяна.
Про постачальників директорка також намагається відповідати впевнено:
– У цьому році було багато постачальників. І ті, що працювали за минулий рік, хтось когось свого знайомого там приводив. Приходить або сам ФОП, або його представник.
Втім коли лунають прізвища згаданих нами підприємців, тональність розмови змінюється.
– Ну дивіться, ми виставляємо потребу на тендер, вони беруть участь у тендері, і потім або документи передають, або пошта, або самі приносять, або хтось приносить, хто там, кого він, мабуть, уповноважує, – зазначає керівниця ПНІ.
На питання про те, коли вона востаннє бачила підприємця Модлого, вона відповісти не може.
За інформацією з наших джерел, Віталій Модлий вилетів з аеропорту Бориспіль ще у серпні 2021 року. З того моменту в Україну він більше не повертався. За цей час заклад, який очолює пані Тетяна, підписав з ним угод на суму в майже 9 млн гривень. Чоловік постачав в інтернат продукти харчування, взуття, текстиль, електротовари. 313 угод. І все це фактично будучи за кордоном і не маючи найманих працівників.
Водночас Тетяна Мороз підтвердила, що перебуває у стосунках із Віталієм Морозом. Андрій Мороз, ім’я якого також неодноразово фігурувало в ході розслідування, за нашими даними, є сином Віталія від першого шлюбу.
Склади у квартирі
Що ж, лишився ще один ТОП-підприємець для смілянського інтернату – Дмитро Ворона. Сподіваємося, хоч він досі в Україні.
Склади, з яких Ворона постачає харчові продукти до Смілянського психоневрологічного інтернату, нібито розташовані у квартирі багатоповерхівки.
На місці застаємо батька Ворони. Той повідомляє, що Дмитро на роботі у зубпротезному підприємстві. Про багатьомільйонні договори сина він дізнається вперше від нашого журналіста. Як і про те, що у його квартирі нібито розташований склад із продуктами.
Водночас батько підприємця підтверджує про те, що свого часу Ворона працював на підприємці Віталія Мороза.
Від коментарів у телефонному режимі сам Дмитро Ворона відмовився.
Отже, що ми маємо? Директорка комунального закладу укладає сотні угод на десятки мільйони гривень із особами, яких фізичної немає в Україні. Особами, що на папері є підприємцями, а по факту звичайні колишні наймані працівники родинного підприємства Морозів. Чи законно це? Мали б встановити аудитори.
Аудитори роблять цю історію настільки глибокою, що вона стає повнометражкою. Яку ми покажемо в наступному випуску.
Артур Чемирис
Дивіться також: На чиїх авто їздить секретар Черкаської міської ради?
Розслідування, моніторинг судових справ та оперативна інформація про найбільш резонансні новини Черкас. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”
Бандитов в тюрьму