Звичаї, традиції та Різдво: як на Черкащині канонічно відсвяткувати
За кілька днів українці святкуватимуть Святвечір та Різдво. Частіше надворі з’являються тематичні прикраси, люди скуповують подарунки та ялинки, повітря наповнюється запахом випічки та кориці. Та особлива атмосфера в храмах. Тут поряд зі святом – надто близько реалії війни.
Напередодні різдвяних свят журналістка «18000» відвідала Свято‐Михайлівський гарнізонний собор у Черкасах. І дізналася, як правильно готуватися до Різдва, чому українській церкві було важливо перейти на «новий» календар. А ще – які традиції варто зберігати, а від яких – відмовитися. Про все розповів протоієрей Свято‐Михайлівського гарнізонного собору, колишній військовий капелан отець Олександр Барей.
Різдвяна служба в Черкасах
Перед розмовою з отцем Бареєм йду на ранкову службу. У храмі людей де‐не‐де. Найбільше біля ікони Божої матері. Священники по черзі виходять до людей, ті ближче підходять до богослужителів. Один з них розпочав проповідь, люди синхронно перехристилися кілька разів.
Після ранкової служби дворище потихеньку наповнюється людьми. Помічаю чоловіків у військовій формі з квітами. Вони стоять біля собору. Отець Олександр промовляє, що зараз прощання з військовим.
Віддавши шану полеглому воїну під звуки дзвонів та оркестру, йдемо з отцем Олександром до лавки біля собору. У нас розмова про різдвяні свята – життя триває попри біль і втрати.
Чоловіки тримають гвоздики у руках. Фото Свято‐Михайлівський кафедральний собор
- Як парафіянам підготуватися до Святвечора та Різдва?
- Готуватися потрібно, немов в гості до близької людини йдемо на свято. Духовно очиститися, постувати, читати Євангеліє, жити по заповідях Божих та покаятися у гріхах, сповідатися та жити совісно. Не лише перед Різдвом, а взагалі. Це буде найкращим подарунком Христові на день народження. Свято Різдва обов’язково потрібно зустрічали з очищеною душею.
- А як собор підготували до свят?
- Прикрасили головний вхід аркою із хвої та шишками, а також всередині бильця. Ще, можливо, встановимо ялинки. Готуємося і духовно – священники розповідають, як дотримуватися посту, готуватися до свят, навіть комунікують із парафіянами про це у фейсбуці.
- Ви зазначили, що під час проповідей, зокрема, розповідаєте, як правильно постувати. Розкажіть про це детальніше.
- Найсуворіший піст – 24 грудня. До вечора не можна їсти, вечеря – після служби. Якщо людина не була в храмі, перед вечерею обов’язково читає молитву. У моїй родині заведено йти на вечірню службу, а вже вдома їсти кутю з маком і горіхами та пісну здобу. Дванадцять пісних страв готували не завжди. Велика кількість страв не є гріхом, якщо людина дотримувалася посту, однак переїдати у цей день не варто.
Цьогорічні прикраси собору
- Коли у соборі відбуватиметься служба на Різдво і Святвечір? Коли на неї варто приходити вірянам?
- З 24 грудня у соборі відслужать навечір’я – це передріздвяна служба. Вона триває близько чотирьох годин і передбачає апостольські та євангельські читання. Такі богослужіння звершують перед Різдвом і Водохрещем. Навечір’я Різдва Христового служать за чином Василія Великого о 08:00, а о 17:00 – нічне богослужіння. Під час нього освячують хліб, вино та оливу, які потім роздають вірянам.
25 грудня зранку буде літургія Івана Золотоустого, а після неї разом із владикою та парафіянами будемо колядувати.
- Як змінився порядок богослужіння в умовах війни?
- Найбільші зміни відчули ті церкви, які близько до зони бойових дій. У містах, де відносно спокійно, – все, як зазвичай. У прифронтових містах служба скорочена. Коли я був капеланом, ми зазвичай вітали хлопців в укритті. Коли хтось хотів причаститися – причащали без сповіді. Із собою брали дари засушені, так і причащали. Коли хлопці хотіли молитися, ми запалювали свічку і вони молилися. Нам у всіх канонах говорили не затягувати службу.
- Чи всі парафіяни адаптувалися до нових дат, чи ще просять правити за «старим» календарем?
- Люди по‐різному ставляться до переходу на новий календар. Дехто каже: «Я не можу, звик до 7 січня, це ж католицьке Різдво». Я пояснюю, що це просто Різдво за іншим календарем. Раніше ми служили за Юліанським календарем і Різдво було 7 січня. За Григоріанським календарем – 25 грудня. Щоб не було непорозумінь, церква перейшла на Григоріанський календар, тож тепер святкуємо так.
Люди починають розуміти це, але не всі можуть налаштуватися на «новий стиль». Навіть моя мама каже: «Не можу переналаштуватися», на що я відповідаю: «Звикла – так святкуй, коли тобі зручно».
Щодо парафіян, то лише близько 5 % не адаптувалися. Решта цілком прийняла новий календар. Ми готували людей до цього переходу ще з 2020 року.
Отець Олександр Барей. Фото Свято‐Михайлівський кафедральний собор
- Як у соборі святкують Маланки, Василя та Водохреще?
– Минулого року після служби в соборі діти з недільної школи меланкували. На Водохреще ми також запрошуємо вірян на богослужіння, заздалегідь публікуємо анонси.
Колись Різдво і Водохреще святкували в один день, однак приблизно з 5 століття ці події розділили. Водночас традиції залишилися близькими: напередодні Водохреща також готують кутю й дотримуються суворого посту. Під час богослужіння читають апостольські та євангельські тексти – це лише на ці свята. Водохреще ще називають Богоявленням, адже, за християнським вченням, Бог явився у трьох іпостасях: Отця, Сина і Святого Духа.
- Чи транслюватимуть богослужіння з собору для вірян, які виїхали за кордон або перебувають на фронті?
- Я знаю, що транслюють зі Святотроїцького собору, але зі Свято‐Михайлівського собору трансляції немає. У нас не встановлені камери. Нема людей, які будуть цим займатися, треба спеціаліст, який буде перемикати з камери на камеру, робити правильний огляд. А взагалі‐то ми плануємо це зробити.
Віряни в церкві
- Чи є правила щодо перебування у Святий вечір у храмі?
- Правил на перебування в храмі на Різдво і на інші свята немає. Важливо, щоб людина була твереза, приходила й молитися перед Богом. Якщо людина поводить себе неадекватно, ми просимо її вийти з храму, щоб вона не заважала.
- З якими запитами найчастіше приходять люди до храму останнім часом?
- Найчастіше приходять військові та їхні родичі. Щодо запитів, то це захист на службу перед виїздом у гарячу точку, просять підтримки, коли безвісти зник військовий, приходять, коли не знають, молитися за живого чи мертвого.
У неділю багато молоді приходить. Самі сповідаються і причащаються, дітей приводять для того ж. Це надихає, коли сімейні пари приходять, які, можливо, ще не уцерковленні, роблять перші кроки до духовного зростання. Буває таке, що дитина пішла у недільну школу і приводить потім у церкву батьків. Це радує, коли бачиш більше і більше таких черкаських родин.
Віряни на службі у церкві. Фото Свято‐Михайлівський кафедральний гарнізонний собор
- У період зимового циклу людей побільшало в церкві?
- У селах у період зимових свят більше людей на службі, бо влітку зайняті господарством, навіть у неділю. У місті ж – приблизно однаково на недільних службах, а от на великі свята – велелюдно. Наприклад, цього року на Миколая храм був заповнений настільки, що ми дивувалися, не встигали сповідати до причастя. Торік людей було менше. Тому на Різдво очікуємо таку ж кількість вірян.
Читайте також: Рік, як найбільший черкаський собор перейшов в українську церкву: як це було і що змінилося?
Коли сідати за стіл на Святвечір та які страви готувати
- У моїй сім’ї заведено сідати за стіл на Святвечір тоді, коли з’являється перша зірка на небі. Коли ж можна збиратися за столом?
- Краще збиратися за столом, коли стемніє. Священники вечеряють після служби, як і віряни, які ходили у храм. До першої зірки краще постити. Але, звичайно, ці обмеження не для людей, які мають проблеми зі здоров’ям.
- Чи обов’язково готувати 12 страв?
- Ми з дружиною обов’язково готуємо кутю та узвар або компот. Проте якщо діти щось хочуть, пісні вареники чи пиріжки – дружина робить. Аби тільки не було м’яса, бо піст.
- Яких помилок люди припускаються під час святкувань?
- Важко сказати, можливо, якісь забобони, пережитки язичництва. Чув, що у деяких людей є традиція кукурікати чи щось таке. Я думаю, що цього робити не варто. Цей звичай не християнський. Є звичаї, які потрібно зберегти, наприклад стелити сіно у хаті, на ньому народився Христос, це як образ тієї печери.
Вертеп – хороший звичай. Чому ми говоримо «коляда», але коли колядуємо, то представляємо Христа. Коляда – це ж був Бог язичницький. Свято припадало в одні й ті ж дні. Щоб людей відвернути від святкування на його честь, придумали прославляти Христа у колядках.
Собор зсередини
Отець звертає увагу, що з собору виносять труну. Ми піднялися з лавки, на якій сиділи під час інтерв’ю. Знову роздався церковний дзвін, а за ним марш. Уже останній для воїна.
- У моїй родині на Святвечір завжди сервірували місце за столом для тих, кого з нами немає.
- Я вважаю, що це непоганий звичай, думаю, що церква це не засуджує, тому що наш народ завжди пам’ятав своїх предків. Ми ж в церкві завжди молимося за спочилих, навіть, не у поминальні дні.
Колядки на Різдво
- Чи будуть цьогоріч колядувати учні недільної школи?
- Так, не лише дітки у нас колядуватимуть на Різдво, а всі охочі. Вся церква співає. Це надихає і радість святкова, різдвяна. Можливо, буде вертеп, у храмі зроблять сцену. В нас торік дітки ставили сценку з біблійними персонажами, після колядували.
- Як ставитеся до згадувань політики та війни у колядках?
- Я позитивно ставлюся до колядок, у яких згадують війну чи історичні події. Є колядки про депортації, Сибір, про родини, розділені лихом, але навіть у них звучить надія й згадка про Христа. Сьогодні з’являється багато колядок про сучасну війну і це природно. Коляда для церкви це своєрідна молитва. Я сам дуже любив колядувати з братами в Миколаєві, ми співали на чотири голоси, це було гарно.
Зараз ми ходимо по селу, я ще в Леськах служу, беремо зірку, колядуємо з жінками й з чоловіками, всі радіють, хто нас приймає, кажуть, аби приходили ще.
Це такий атрибут нашого народу, наприклад, в росіян немає таких традицій.
Минулорічний вертеп у соборі. Фото Свято‐Михайлівський кафедральний гарнізонний собор
- Чи є особливі традиції на Черкащині щодо святкувань?
- Помітив невелику особливість на Черкащині: колядки не співають, а говорять «Коляд, коляд, коляда і так далі». А так тут все, як зазвичай: ходять діти, їм за колядки дає хто що може: яблучко, банана, апельсина, а можуть і гроші дати чи щось смачненьке.
Взагалі неважливо, скільки колядників прийшло, головне те, що вони несуть радість і зі щирими намірами.
Пам’ятаю, як з братом колядував у дитинстві у Миколаєві. Нам один чоловік відчинив і каже: «Як вам не соромно?». Він російською говорив, як нам не соромно, обіцяв пожалітися на нас у школу. А ми здивувалися, бо нічого ж поганого не зробили. Вдома розповіли про це батькові, а він сказав, що чоловік безбожний і щоб ми не звертали увагу. Це були 1980‐ті. Хоча дехто радів і кликав нас приходити наступного року.
- Є різниця, скільки разів заколядували у будинку?
- Немає різниці. Знаю такі історії, коли немає колядників, люди бідкаються, що їх Бог не благословив і дзвонять, щоб ми приїхали поколядували. Проте не важлива їхня кількість, важлива щирість намірів.
Війна та церква
- Як за цей рік собор підтримував військо?
- На великі свята ми збираємо у соборі військових, підтримуємо їх молитвою, сповідуємо. Думаю, це для них розрада духовна. Можливо, військовим немає, коли й помолитися, або соромно стати перед усіма, щоб тебе бачили. Також важко назвати це підтримкою, але ми постійно відспівуємо військових у соборі.
Будь‐хто може залишити фінансову підтримку для військових у храмі, для цього є скриньки. Також долучаємося продуктами. Кожен місяць чи навіть два тижні звідси відвозять кошики для військових із продуктами.
Отець Олександр Барей за часів служби капеланом у Нацгвардії
- Раніше ви були військовим капеланом, розкажіть, як святкують Різдво військові?
- Я був капеланом у Нацгвардії з 2020 до 2024 року. Проводили молитви, щоправда, у недобудованому храмі. На одне Різдво ми домовилися з командиром про родинну службу. Я взяв матінку і дітей. На літургію прийшли близько 50 людей. Опісля сповідував хлопців. Потім вони причащалися: нагрів їм водички, подав проскуру, вони все заїли.
Далі ми пішли у щось схоже на клуб, робили для них невеликий концерт, п’ять-сім колядок. Діти ще розповідали віршики, після них – побажання військовим.
Святвечора у них не було, був обід 25‐го числа після богослужіння. Ми йшли в їдальню, там були накриті столи. Казали одну чи дві колядки. Хлопці завжди раділи Різдву, Великодню, оскільки багато смачного подавали. Ось, як святкують Різдво в Національній гвардії.
- Що б ви побажали черкащанам перед Різдвом?
- Я бажаю всім черкащанам духовного зростання. А для всіх українців, дай Боже, хочеться побажати перемоги та справедливого миру. Оце моє бажання і для себе, і для черкащан, і для всіх. Дай Боже, щоби Христос, який народився, подав цю радість у цьому році.
Вікторія Тулуман
Читайте також: Ціни, атмосфера та мелодія черкаського базару: скільки коштує різдвяний стіл у 2025 році – репортаж.
Дивіться розслідування, прямі ефіри, опитування від «18000» на ютубі. Не забудьте підписатися!