“Лідерство — це постійний розвиток і рух уперед”, – черкащанка Ірина Каландирець

Ірина Каландирець зі Шполянщини про лідерський шлях

Ірина Каландирець родом із Полтавщини. Була активною ще з юнацтва, тож в університеті, де здобувала педагогічну освіту, організовувала різні заходи. Каже, завжди хотілось робити щось цікаве, тому досить комфортно почувалася в цій ролі. Попри «публічність» у студентському середовищі, завжди хвилювалася перед виступами на сцені, але й була переконана, що якщо чогось боїшся, треба йти в цьому напрямку. Ось чому на випускному вечорі в інституті підготувала промову та виголосила її зі сцени.

«Коли я це зробила, то зрозуміла, що вже не буду боятися публічних виступів. Не буду боятися говорити на загал те, що народилося в моїй душі, у моєму серці. І я навіть повинна це робити, якщо хочу поділитися з людьми своїми ідеями».

Після закінчення педінституту Ірина вийшла заміж та переїхала на Шполянщину, де вже понад 20 років працює публічною службовицею. Нині Ірина є заступницею міського голови з питань діяльності виконавчих органів Шполянської міської ради. Вона відповідає за гуманітарний напрямок та розвиває не лише свою громаду, а й допомагає іншим жінкам досягати кар’єрних висот.

Від культорганізаторки до керівниці міжнародного проєкту

1998 року Ірина приїхала на Шполянщину та почала працювати культорганізаторкою і методисткою у Будинку школярів. Посада хоч і не була керівною, але вимагала неабияких лідерських якостей. 

«Адже необхідно було працювати з дітьми, а тут якщо не проявиш лідерство, тебе ніхто не слухатиме», — згадує Ірина. 

Адаптуватися на новому місці допомогли колеги. Ірина наголошує, що їй завжди дуже щастило на хороших людей і мудрих керівників. 

«На початку 2000 року директорка Будинку школярів Людмила Чорна запропонувала створити дитячу телестудію. На той час таких студій було дві: у Смілі та Умані. І ми теж її створили, вона досі працює. Тоді я зрозуміла, що це цікаво й важливо, коли тобі в житті хтось дає ініціативу, ви разом робите, запускаєте цей корабель і бачите, як він пливе і розвивається. Як навколо цієї ідеї гуртується багато дітей, яке задоволення вона приносить, як це впливає на розвиток інших людей. Тоді я зрозуміла, що мені дійсно подобається бути новаторкою — робити те, що хтось до цього моменту ще не робив».

Отримання відзнаки за перемогу громади в Другому загальнонаціональному конкурсі кращих практик історій незламності та співдії в громадах під час війни, 2024 рік

Маючи такий приклад на початку своєї кар’єри, нині, будучи заступницею голови, Ірина теж намагається бути такою керівницею, яка надихає та підтримує.

Згодом у неї була робота в методичному кабінеті відділу освіти. Попри певні успіхи, все ж таки робота методистки – це переважно робота з документами. А хотілося працювати саме з людьми і створювати нові сенси. Тож коли в громаді розпочав роботу українсько-канадський проєкт «Молодь – за здоров’я», Ірина стала його районною координаторкою. Саме ця  посада дала неабиякий поштовх у становленні її як лідерки та загалом розуміння того, як робота в громадському секторі може розвивати громаду. 

«Я два роки працювала в цьому проєкті, і це був досить насичений період: багато відряджень, захист перед конкурсною комісією в Києві, робота з різними людьми — від представників посольства Канади в Україні до керівників інших областей. Цей проєкт показав мені, наскільки для керівниці важливо бути відповідальною. Коли те, що ти робиш, як готуєшся до зустрічей, впливає не лише та тебе, а й на багатьох інших людей».

Останні керівниці Шполянського району

2017 року відбулася реформа децентралізації й утворилася Шполянська міська громада. Зміна меж громади потребувала реорганізації роботи різних управлінь. Тодішній голова громади запропонував Ірині Каландирець посаду керуючої справами виконавчого комітету. 

«Я розуміла, що це суттєвий ріст у професійному розвитку. Але сама посада – переважно робота з паперами, тож відмовилася від цієї привабливої пропозиції.  Бо це не для мене. Я освітянка до кінчиків нігтів. Згодом мені запропонували очолити відділ освіти в міській раді, якого раніше ніколи не було в органі самоврядування. Звісно, одразу погодилася, хоча розуміла, що це буде нелегка робота, адже необхідно було з нуля розбудувати таку потужну галузь».

Після кількох років на посаді та успішної розбудови відділу Ірина відчула, що плітки, наклепи та заздрощі призводять до дедалі більшого знецінення її роботи керівництвом громади. Чоловіки (голова громади  та його заступник) часто вдавалися до сексистських коментарів, які важко було витримувати. Тож коли Ірині запропонували посаду заступниці голови районної державної адміністрації, погодилася, хоча й шкода було лишати колектив відділу освіти, плідну взаємодію з майже пів сотнею освітян, серед яких здобула повагу й авторитет. Це був усвідомлений, але вимушений крок задля збереження власного здоров’я. 

Епізод із засідання комісії міської ради з питань захисту прав дітей, 2025 рік

«У травні 2020 районну адміністрацію вперше за час існування Шполянського району раду очолила Наталія Коваль. Вона шукала собі заступницю. Запропонувала перейти працювати до неї в команду. Хоча до цього двічі колишні голови адміністрації мені пропонували вже посади заступників, я відмовлялася. Вважала, що мені ще бракує управлінського досвіду. Цього разу наважилася.

Ми працювали 9 місяців, допоки не відбулася зміна територіального устрою та ліквідація Шполянського району. Тож ми, фактично, були останніми керівницями на цих посадах».

Впливати на процеси й розвиток громади

Після двомісячної паузи в роботі Ірина Каландирець стала радницею голови Звенигородської районної ради.

«Загалом ця посада була найнижчою за категорією в штаті районної ради. Тож спочатку дехто сприймав мене як «секретарку, яка варить каву» для керівника. Це було неприємно, адже радниця – це не лише людина, яка готує документи, а й та, хто впливає на процеси».

Та, як завжди, Ірина знайшла однодумиць, із якими можна робити важливі зміни. 

Участь у Всеукраїнському форумі «Стан та перспективи ветеранської політики в громадах», 2024 рік

«У Звенигородській районній раді працювали разом із Ольгою Вельган, керуючою справами, сильною, далекоглядною, високопрофесійною лідеркою. Ми зійшлися в поглядах і підходах до роботи, тому нам спільно вдалося зробити багато хорошого.

Коли почалася повномасштабна війна, налагодили співпрацю з 12 міжнародними фондами, завдяки чому залучали гуманітарну допомогу. А згодом — виграли грант на 35 000 доларів від українсько-американського благодійного фонду Razom for Ukraine. За ці кошти закупили продукти харчування та засоби гігієни для понад 3000 переселенців у чотирьох громадах. 

Крім того, ми двічі ставали переможцями Всеукраїнського конкурсу «Кращі практики управління персоналом». Я дуже пишаюся цим. Це показує, що наша робота — не формальність, що вона має реальні результати».

У квітні 2023 року виконуючий обов’язки міського голови Шполи Олег Кошовий запросив Ірину Каландирець на посаду заступниці міського голови. Ірина погодилася, і вже майже два роки на цій посаді координує роботу таких галузей, як освіта, культура, медицина, соціальний захист, туризм, ветеранська, інвестиційна, молодіжна та інформаційна політики, служба у справах дітей. 

Участь у засіданні Офісу Ради Європи в Україні, 2024 рік

«Чи думала я, що зможу ось такий шлях пройти? Років двадцять тому – ні. Інколи я навіть не вірю, що мені це вдалося на Шполянщині. 26 років тому я приїхала в Шполу з Полтавщини, у мене не було тут впливових родичів, друзів, які б  допомогли влаштуватися на роботу.  

Вважаю, що мені вдалося цими сходинками пройти завдяки тому, що є людиною команди. Я завжди цінувала те, що мені довіряли, що керівництво бачило мою відповідальність та професіоналізм. 

Але я б не досягла нічого, якби поряд зі мною не були мудрі керівниці й керівники, у яких я вчилася.  Серед них — моя мама Любов Кудря, яка 16 років поспіль була депутаткою  Кобеляцької міської ради. Тітка Любов Чуб, яка очолювала школу на Диканщині понад 40 років. Віра Коваленко – моя подруга, освітянка, директорка Топильнянського ліцею. Лідерка Катерина Дудник, яка працювала заступницею голови Шполянської райдержадміністрації. Наталія Лісова — проректорка інституту післядипломної освіти, професорка.  Саме в  цих дорогих мені, сильних, мудрих жінок я навчилася сміливості, дисциплінованості, умінню брати на себе відповідальність, прагнути до інновацій».

Секрет успіху — постійне навчання та підтримка від близьких і колег

Окрім підтримки від керівників та колег, Ірина має ще неабияку підтримку в сім’ї та від подруг. 

«Я можу впевнено вам сказати: мені пощастило, що я маю підтримку в родині у всіх моїх починаннях. Чоловік каже, що чим більше в мене досягнень, тим більше він мною пишається. Мені здається, це важливо для кожної жінки. Адже я знаю жінок, які справді могли б досягнути більшого, але або чоловік не підтримує, або більше домашніх обов’язків, які немає кому делегувати».

Окрім роботи, яка не завжди нормована, Ірина в 47-річному віці здобула другу вищу освіту.  

«Я розуміла, що, працюючи на державній службі, в органах місцевого самоврядування, недостатньо лише моєї педагогічної освіти. І згодом вступила в Дніпропетровський регіональний  інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України на факультет державного управління.

Родина й подруги мене підтримали. Півтора року навчання швидко минули. А 23 лютого 2022 року, за день до повномасштабної війни, я отримала свій червоний диплом». 

Учасницs панелі на Українському Жіночому Конгресі, 2025 рік

Окрім формальної освіти, Ірина Каландирець часто відвідує різні навчання та тренінги, які допомагають розвивати громаду. Тут теж, каже, відіграє роль прогресивність керівника та загалом «зарядженість» працівників міської ради. 

«Голова нашої громади розуміє, що гранти – це додатковий ресурс для залучення й розвитку громади. Тому в нас є відділ інвестиційного розвитку, працівники міськради долучаються до різних програм. Я ініціювала активізацію участі всіх працівників та старост в онлайн-курсах, вебінарах, програмах підвищення кваліфікації.  

Ми зацікавлені в цьому розвитку, тож шукаємо можливості й навчаємося. Минулого року, завдяки одній із таких програм, ми їздили з навчальним візитом до Львова, де мали змогу подивитись як розвивається місто, як змінили свою роботу під час повномасштабної війни. І це дуже цінний досвід».

Ще однією сильною стороною міської ради Ірина вважає залучення грантових коштів та налагодження співпраці з місцевими громадськими організаціями. Завдяки такій взаємодії в громаді відкрили ветеранський простір, оновили склад молодіжної ради, започаткували шкільний громадський бюджет. 

Важливо не перетворитися на «холодець» — застиглу у власних досягненнях людину

Ірина Каландирець каже, що за час своєї кар’єри стикалася з сексизмом, але нині помічає, що суспільство змінюється. 20 років тому завдяки українсько-канадському проєкту «Молодь за здоров’я-2», який координувала Ірина, уперше на Шполянщині заговорили про гендерну рівність як один із чинників формування здорового способу життя. 

Форум імені Гуго Ґроція. Врученння відзнаки громаді від ГО “Десяте квітня”

«У школах громади учні й учениці згуртувалися в центри соціалізації «Дівчинка. Дівчина. Жінка» та «Хлопчик. Юнак. Чоловік». Педагоги зі щирим інтересом уперше в житті укладали словники гендерних термінів. Світ, де жінки продовжували боротися за рівні права та можливості, змінювався, і все частіше жіноче лідерство ставало невід’ємним фактором змін у нашій громаді. За період із 1938 року по цей час Шполянську міську раду очолювали 16 чоловіків і лише одна жінка. Нині в колективі міськради працюють 112 жінок і 34 чоловіки, із них відділи, сектори  й управління очолюють 13 жінок та 5 чоловіків», — зазначає Ірина Каландирець та каже, що ще 10-15 років тому вважалося, що керівна посада – це суто чоловіча справа. Зараз же цей стереотип зруйнований на 80%. Жінки керують громадами, стають міністерками, а багато хто бере активну участь у військових діях. 

«У нашій громаді більшість керівних посад обіймають жінки. І це свідчить, що компетентність важливіша за гендер. Я працюю в середовищі сильних лідерок, і це надихає. Ми створили міцну мережу взаємопідтримки, що дозволяє не лише ділитися досвідом, а й спільно боротися за права жінок у професійному середовищі.

Мене не раз намагалися переконати, що «жінка – це емоції, а влада вимагає раціональності». Але насправді успішний керівник має бути не лише раціональним, а й емпатійним. Уміння відчувати людей і розуміти їхні потреби – це те, що робить управління ефективним.

Лідерство — це постійний розвиток і рух уперед. Не можна просто зупинитися і вважати, що ти вже всього досягла. Тут важливо не перетворитися на «холодець» — застиглу у власних досягненнях людину. Я також переконана, що справжнє лідерство неможливе без людяності. Адже є вислів: «Посадіть людину в крісло керівника і ви дізнаєтеся, хто вона насправді». І, на жаль, часто влада змінює людей, вони починають принижувати інших. Лідерство — це насамперед відповідальність за людей, із якими працюєш.

Отримання подяки за участь у проєкті Ради Європи за створення простору «Школи солідарності».

Сьогодні жінки, які не спасували перед обов’язком керівництва громадами, несуть нелегку ношу. Коли замість підборів — кросівки, і в кожної із нас свої, коли замість ароматної кави все частіше вранці в голові Стусові рядки «Терпи, терпи, терпець тебе шліфує», бо чимало справ на день. Ми часто відзначаємося високим рівнем емпатії та вмінням налагоджувати співпрацю, що є важливими якостями для ефективної лідерки.

Кожен день лідерок у місцевому самоврядуванні — це нова історія: з планами, цілями, викликами та досягненнями. І я по-справжньому відчуваю неймовірне задоволення від результату, усвідомлюючи, що працюю задля людей. 11-річна війна навчила робити обґрунтований вибір, брати відповідальність за життя жителів громад і ніколи не почуватися безсилою. Я хочу працювати  й жити так, щоб, коли мене не буде більше на цій землі, люди згадували мене тому, що я справді щось змінила. 

Колись мій чоловік сказав, що керівні посади — це як автобус: одні заходять, інші виходять. Але я хочу, щоб у моєму автобусі вистачило місця для всіх, хто прагне змін».

Олена Андрушко 

«Це медіа продукт стало можливим завдяки підтримці Уряду Великої Британії,  наданої через Міністерство закордонних справ, у справах Співдружності націй та розвитку Сполученого Королівства в межах проєкту «Жінки. Мир. Безпека: діємо разом», який реалізує Український Жіночий Фонд. Інформація, що представлена у матеріалі, не завжди відображає погляди Уряду Великої Британії, Українського Жіночого Фонду та Урядової уповноваженої з питань ґендерної політики»

Усі актуальні новини Черкас та області за сьогодні – у вайбер-каналі “18000”. Підписуйся, аби не пропустити!