Віктор Павлущик – нещодавно призначений очільник Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) і перший гість подібного рангу у студії “18000”. З ним ми говоримо про проблему корупції, ефективність антикорупційної інфраструктури та інструментів під час війни, а ще про результати розслідувань нашого медіа.
Під час розмови Павлущик старанно добирає слова, його професійний бекграунд помітний одразу. До обрання на посаду голови НАЗК він працював на посаді детектива Національного антикорупційного бюро і, очевидно, знає про проблему набагато більше, ніж нинішня посада дозволяє йому сказати. Тепер Віктор Павлущик вибудовує власну команду в НАЗК, перед якою ставить чіткі плани. Він говорить, що оцінку його роботі поставить час, водночас оцінка може бути і в іншому. На посаду Павлущик прийшов, як свідчать соціологічні дослідження, на тлі негативного балансу рівня довіри як до НАЗК, так і до всієї антикорупційної інфраструктури. Схоже, зростання цієї довіри також є одним із завдань, які стоять перед органом і його молодим та амбітним керівником.
“Ми зобов’язані робити свою роботу якісно”. Про виклики перед НАЗК
– Чому ви завітали в Черкаси? У нас нечасто зустрінеш керівників національних органів.
– Наша робота пов’язана з інтенсивною комунікацією з великою кількістю стейкхолдерів, якими є державні органи, установи, організації і люди. І в нас немає територіальних підрозділів, які могли б здійснювати цю комунікацію в регіонах. Тому ми самі маємо комунікувати максимально з державними органами, з регіональними адміністраціями, з органами місцевого самоврядування, приїжджаючи до них, спілкуючись і налагоджуючи співпрацю.
– Чи відчуваєте ви як керівник перешкоду в комунікації через брак регіональних представництв і можливість “достукатися” туди, куди д мали?
– Однозначно. Я переконаний, що ми повинні створювати регіональні підрозділи і ми будемо це робити. Але тут є багато аспектів в розрізі воєнного стану: це і можливість набору людей на ці посади, і додаткове фінансування, яке наразі проблемне. Нам як країні гроші потрібні для протидії агресору. І обираючи, наприклад, між підвищенням заробітної плати працівникам, які отримують доволі невелику заробітну плату та здійснюють перевірку топпосадовців, і створенням регіональних підрозділів, то я, напевно, на цьому етапі надам перевагу забезпеченню працівників. Але територіальні підрозділи – це мета, до якої ми будемо поступово йти.
– Які ваші пріоритети? Насамперед у відомстві, а потім у вас як керівника.
– Незалежно від того чи це війна, чи мирний час, ми маємо свій функціонал. Соціологічні дослідження показують, що найбільшою проблемою в Україні 97 % людей бачать війну. На другому місці – корупція, так думають 73 % опитаних. І кожен, вважаю, в цій ситуації повинен займатися своєю роботою на своєму місці. І ми перед тими хлопцями, які воюють на передовій зобов’язані робити свою роботу якісно. Це запобігання і протидія корупції. І що стосується певних векторів діяльності в нашій сфері, на які впливає воєнний стан, то тут ми говоримо про перевірку декларацій деяких посадовців ВЛК і ТЦК.
– Із власного досвіду знаю, що коли пропонуєш органам місцевого самоврядування запровадити будь-який антикорупційний інструмент, то досить часто отримуєш відмову. З їхнього боку відчувається формальний підхід і не завжди бажання на практиці використовувати ці інструменти. Як, на вашу думку, можна все-таки відійти від цього? Щоб використовували дієві інструменти в органах місцевого самоврядування?
– Це запитання можна поділити на кілька. Я почну з комунікації громадськості з органами публічної влади. Звісно, для будь-якого органу тон зверху – важливий: якщо керівник бажає, він знайде спосіб мотивувати команду втілювати зміни. І тут важливий контакт громадськості як безпосередньо з виконавцями в певній сфері, так і з керівником. Наприклад, Декларація доброчесності, яка в нас вже понад рік як підписана з Черкаською міською радою, а нещодавно також і з обласною радою, передбачає елемент інклюзивності – залученість громадськості до їхньої роботи. І обласна, і міська влада декларативно заявляють, що вони будуть це виконувати, і це має виконуватись.
Громадськість важливо залучати, наприклад, до формування політики органу при створенні антикорупційної програми, до виявлення корупційних ризиків. Не факт, що посадовці, які працюють з антикорупційною програмою, можуть врахувати всі корупційні ризики. Деякі ризики допомагає виявити громадськість. І це не критика, а важлива підтримка, яку місцева влада має приймати і заохочувати. Загалом чим більше громадянське суспільство залучене до розробки та прийняття рішень, тим менше виникає корупціогенних факторів і тим легітимнішими є дії влади.
А що стосується подальшої роботи з корупційними ризиками, то це є також елементом зовнішнього контролю у повноваженнях НАЗК. Ми можемо перевіряти формування антикорупційної політики в органі і оцінювати, чи правильно визначені корупційні ризики, чи правильно визначені заходи з їхнього усунення, чи виконують їх. І після цього можемо реагувати на дії органів, в яких неправильно визначені корупційні ризики або неправильно проведені заходи з їхньої мінімізації.
– Про які заходи реагування йдеться? Якщо рік тому була підписана Декларація доброчесності з Черкаською міською радою, а непрозорі тендери, аукціони досі залишаються.
– Якщо така інформація є, скажімо, зафіксована громадськістю, ми її проаналізуємо і дамо їй оцінку. Якщо сформується певний перелік запитань до органу, тоді ми ухвалюємо рішення про перевірку. У нас є графік і план перевірок органів. Перевіряти їх всі одночасно неможливо. Але ті порушення, які є, ми можемо під час перевірки встановити, а далі вжити заходи реагування. Йдеться про приписи. За невиконання приписів може бути адміністративна відповідальність, яку застосовуватимуть до керівників органів або інших відповідальних осіб.
Минулоріч ми проводили перевірку Київської обласної військової адміністрації, цьогоріч були у Житомирській обласній військовій адміністрації. Тобто такі перевірки відбуваються почергово і вони базуються, зокрема, на підставі тієї інформації, яку ми раніше отримали і від громадськості. Тому, якщо у вас є запитання або інформація щодо невиконання заходів антикорупційної програми певного органу, ви можете завжди звертатися до НАЗК.
“Оцінку діям НАЗК під час мого керівництва дасть час”, – Віктор Павлущик
– Перевірки органами центральної влади на місцях сприймають, як інструменти політичного тиску на керівництво цих міст. Таке зустрічали під час перевірок Київської військової адміністрації, подібне можна було чути під час місцевих виборів. У Черкасах – гучна історія з аудитом місцевого бюджету Державною аудиторською службою. Тобто риторика незалежна від того, який орган здійснює цю перевірку. Як ви сприймаєте такі речі і які інструменти вибудовуєте для себе, щоб не бути елементом політичного тиску?
– Те, що стосується безпосередньо перевірки органів, я можу довго розказувати, але нас розсудить лише час. Чому? Бо перевірки, які мають на меті політичний тиск і не є обґрунтованими, зазвичай видно. Тому я думаю, що оцінку безпосередньо діям НАЗК під час мого керівництва дасть час. Ми побачимо результати тих перевірок, які ми будемо здійснювати, і ви по ним побачите, чи були там елементи (тиску – ред.), чи ні.
Я впевнений в обґрунтованості і законності дій НАЗК. Бо нам закон дає максимально багато запобіжників в плані незалежності нашого органу, щоб ми діяли без впливу будь-яких політичних мотивів. І також я переконаний в професійності працівників НАЗК. Це фахові люди, які переживають за свою справу і хочуть змінити цю країну на краще.
Коли я звертаю увагу на такі речі в аспекті перевірки декларацій (поширення інформації про нібито тиск, – ред.), одразу бачу в підставах для проведення перевірки: “за результатами логічно-арифметичного контролю”. Це означає, що працівник НАЗК починає перевірку не на власний розсуд, а на підставі роботи автоматизованих комп’ютерних алгоритмів. Я з усією впевненістю можу сказати: після мого призначення я перевірив усі бізнес-процеси щодо початку повних перевірок. Вони є прозорими, відкритими, задокументованими. І якщо декларація має високий рейтинг ризикованості, вона потрапить у перевірку. Все. Тут все банально просто.
– Як потрапляють декларації в статус “ризикових”?
– За три періоди декларування, тобто (за 2021, 2022 та 2023 роки – ред.) подано понад 1 мільйон 880 тисяч декларацій. Далеко не всі вони будуть проходити повну перевірку. Це фізично неможливо, це нереально. Але всі вони проходять автоматизовану перевірку. І за результатами автоматизованої перевірки, яка передбачає логічно-арифметичний контроль, деклараціям присвоюється певний рівень ризиковості. Залежно від того, чи співвимірні витрати та доходи, набуте майно порівняно з попередніми роками, чи мала можливість людина накопичити такі заощадження. Там враховується багато нюансів.
Далі кожна декларація займає певне місце у рейтингу ризиковості. Більшість декларацій перебувають за нижньою межею ризиковості, тобто в них немає ознак суттєвих порушень. Але велика кількість декларацій мають дуже високий рівень (ризиковості – ред.), і ми перевіряємо їх по порядку – від більш до менш ризикових.
– Ще одним аспектом вашої роботи є контроль за фінансуванням політичних партій із бюджету. Чи контролюєте і чи перевіряєте ці кошти нині? Якщо так, то можете поділитись результатами перевірок?
– Ключовою метою цього напряму була деолігархізація впливу на політичні партії. І державне фінансування – це важливий елемент досягнення мети, що було й вимогою міжнародних партнерів. Реалізацію відповідних законодавчих змін, які сприяють мінімізації впливу фінансово-промислових груп або олігархів на діяльність політичних партій, я вважаю правильною і необхідною. Фінансування державою статутної діяльності політичних партій важливе для їхньої незалежності, а НАЗК має забезпечити прозоре і законне використання партіями коштів платників податків.
Із 2020 до кінця 2023 року через ковід та війну політичні партії були позбавлені обов’язку подавати до НАЗК звіти про використання бюджетних коштів. Після відновлення цього обов’язку в кінці минулого року ми отримали понад 22 тисячі звітів, які необхідно перевірити у стислі терміни, по більшості зареєстрованих в Україні політичних партіях. Це як парламентські, так і позапарламентські партії. Водночас багато партій свої звіти не подали. Це теж є підставою для юридичної відповідальності. І ця інформація – опублікована, ми постійно про неї звітуємо відповідно до закону.
Що ж стосується перевірки безпосередньо тих партій, які фінансуються з державного бюджету, наразі це чотири політичні партії. Одна з них, за результатами перевірок, партія “Голос”, нещодавно була позбавлена фінансування через порушення, які виявили вже у звітах, поданих цьогоріч.
“Є багато прямих функціональних обов’язків НАЗК, які потребують виконання”. Про відновлення декларування і конфлікт інтересів
– Ще один напрям роботи, який був гучним медійно в перші роки повномасштабного вторгнення, – це робота з санкційним списком. Зараз НАЗК відмовилося, наскільки я розумію, від адміністрування, ведення і взагалі цієї роботи. Хто її виконує, мені не дуже зрозуміло. Можливо, ви поясните, що відбувається з цим списком і з тими компаніями, які туди потрапили або мали б потрапити?
– Цей реєстр називався “Міжнародні спонсори війни”. Це був один з кількох розділів на порталі “Війна і санкції”, до якого була прикута найбільша увага медіа. Загалом портал містив багато інформації: про іноземні верстати, на яких виготовляли деталі для російської зброї, арт-об’єкти, викрадені росіянами на окупованих українських територіях, російських спортсменів, які підтримували путінську агресію тощо.
Після початку повномасштабного вторгнення НАЗК взяло на себе зобов’язання зібрати і систематизувати цю інформацію, було виконано великий масив роботи. Цього року Уряд вирішив уніфікувати роботу щодо санкційного треку, зокрема синхронізувати інформацію щодо підсанкційних осіб на порталі “Війна та санкції” з реєстром санкцій, який веде РНБО. Зібрану Національним агентством інформацію було передано профільній міжвідомчій робочій групі.
Роботу зі списками інших об’єктів, ми теж зупини, тому що об’єктивно після відновлення декларування, звітів політичних партій, є багато прямих функціональних обов’язків НАЗК, які потребують великих ресурсів для виконання. Портал з аналогічною назвою та дуже схожим наповненням тепер адмініструє ГУР.
– Ще один пласт, про який багато говорять, але у якому, здається, мало хто орієнтується, – конфлікт інтересів. Один з прикладів: нещодавно депутата місцевої ради намагалися притягнути до відповідальності за те, що він зачитав звернення як лідер місцевого осередку політичної сили, що стосувалося підприємців. А він є підприємцем. Є в цьому конфлікт інтересів чи ні? Місцеві правоохоронці визначили, що це конфлікт інтересів, суддя визначив, що – ні. Була витрачена величезна кількість ресурсу з боку правоохоронців, думаю, не один слідчий працював, прокурори, які супроводжували справу, юристи, які захищали депутата.
Що потрібно змінити, щоб поняття “конфлікту інтересів” справді запрацювало і стало відповідальним для всіх: і для тих, хто має це контролювати, і для тих, хто має виконувати?
– Інститут конфлікту інтересів відносно новий. Навіть у Державній антикорупційній програмі до 2025 року передбачені заходи щодо його вдосконалення. Йдеться про чітке розрізнення потенційного та реального конфлікту інтересів, дефініцію приватного інтересу для визначення конфлікту інтересів тощо. Тому, що ви озвучили, я не можу дати оцінку, бо кожну окрему ситуацію ми оцінюємо після опрацювання матеріалів.
Нами опрацьовано багато ситуацій конфлікту інтересів. На нашому сайті в розділі “База знань” є і рекомендації, і що необхідно робити при потенційному чи реальному конфлікті інтересів, як вчиняти, хто має врегулювати, як це потрібно зробити. І хоч це новий інститут, ми детально визначаємо критерії конфлікту інтересів, щоб посадовці не допускали порушень під час виконання своїх повноважень або могли самостійно врегулювати зазначений конфлікт.
Що стосується розподілу функціоналу, то ми займаємося однією категорією – топпосадовцями, іншими категоріями займаються представники Національної поліції. У підсумку рішення виносить суд. Не хочу давати оцінки судовим рішенням, однак є випадки, коли такі рішення місцевих судів могли б бути оскарженими.
Але враховуючи те, що це адміністративна процедура, право оскарження має тільки потерпілий. НАЗК не є стороною під час розгляду таких справ і не має можливості надати суду аргументи на захист своїх позицій Тому довести свою правоту в апеляції наразі неможливо. Ця проблема однозначно потребує врегулювання в законодавстві, відповідні зміни передбачені Державною антикорупційною програмою.
– У Черкаській міській раді майже більшість, 18-19 депутатів, – це працівники структур місцевої ради. Так само і в сусідніх міських радах. Чи не є це проблемою, з якою треба боротися? Чи ви це аналізували, чи є у вас рекомендації до закону про місцеве самоврядування у цій частині?
– Що стосується Закону “Про місцеве самоврядування”, я вам нічого не можу сказати. Те, що стосується конфлікту інтересів в їхніх діях, – щоразу це окрема ситуація, яку необхідно вивчати. Питання конфлікту інтересів полягає в двох ключових критеріях: існуванні приватного інтересу і дискреції (вирішення питання на власний розсуд – ред.) під час ухвалення рішення. І, звісно, під час голосування у міській раді бути “за” або “проти” – це є дискреція. А чи є приватний інтерес – треба досліджувати кожен окремий випадок в деталях. І якщо є такі ситуації, з ними, швидше за все, вже були звернення до НАЗК щодо роз’яснень.
Повторюсь, що для чіткого визначення конфлікту інтересів наразі потрібно детальніше визначити поняття і складові приватного інтересу.
– У Черкасах багато депутатів відмовляються голосувати за питання, що стосуються УПЦ мп. Вони кажуть: “Я в дитинстві ходив в цю церкву, я не буду. Я проти, але голосувати не буду”. Очевидно, що частина виборців сприймає це, як свідому відмову від голосування, але вона прикривається питанням конфлікту інтересів. Як думаєте, в цьому є конфлікт інтересів чи немає? Тобто, якщо людина була колись в церкві, чи може їм антикорупційне законодавство дозволити проголосувати за або проти цієї церкви?
– Знову ж таки, якщо говорити лише гіпотетично, без конкретних юридичних фактів, це може бути використано як амністія для когось або можливість зловживання для інших. У кожній подібній ситуації людина сама визначає, які рішення приймати, а якщо в неї виникають сумніви щодо конфлікту інтересів, ми можемо надати роз’яснення.
– На вашу думку, як часто зловживають конфліктом інтересів, не голосуючи за ті чи ті рішення або не виконуючи свої обов’язки? Як часто до вас звертаються за роз’ясненням?
– Ми отримуємо такі звернення, але навряд вони відображають повну картину можливих зловживань у сфері конфлікту інтересів. Лише за останні півроку НАЗК винесло 12 приписів про порушення топпосадовцями вимог законодавства щодо етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, а також склало 17 протоколів.
Також читайте: Успіх за 8 років: як черкаський депутат-комунальник обзавівся елітними квартирою, машиною та збереженнями.
Павлущик про розслідування “18000” та перевірку черкаських чиновників
– Ми маємо велику кількість розслідувань, що стосуються невідповідності того, як люди живуть, і того, що вони декларують. Це стосується як найвищих чиновників, так і, здавалось би, простих чиновників, але з великими можливостями. Наприклад, серед розслідувань “18000” – забудова міського голови Черкас Анатолія Бондаренка, про водія секретаря міської ради і його статки. Чи потрапляли ці матеріали в поле зору ваших підлеглих? І якщо так, то який результат перевірок?
– Поділю нашу роботу на два напрямки: це повні перевірки декларацій і моніторинг способу життя. Інформація про повні перевірки є на нашому сайті. З нею можна ознайомитись, подивитись, щодо кого розпочато повну перевірку, щодо кого завершені перевірки. І можна ознайомитися з висновком про результати цієї повної перевірки без персональних даних.
Що ж стосується моніторингу способу життя – це інший інститут, дуже перспективний, під час воєнного стану ця робота не зупинялася, на відміну від повних перевірок в умовах призупиненого декларування у 2022-2023 роках. Моніторинг способу життя діяв і тоді, і зараз він діє максимально швидко. Ми працюємо над його удосконаленням, отриманням додаткової інформації як в Україні, так і за кордоном, доступу до камер відеоспостереження у містах, різних реєстрів та баз даних. І в межах моніторингу способу життя важливим є той аспект, що людина, щодо якої проводиться моніторинг, про це не знає.
Тому я б не хотів говорити конкретно про те, хто може потрапити у моніторинг. Бо після того, як це стає публічним, вже з’являються підстави вважати, що більшість доказів буде знищено. Ми можемо цю інформацію запитувати, отримувати, але ми не виходимо на місце, не робимо фотографії, не стежимо за людьми. Це тільки перевірки на підставі широкого кола інформації, яку ми отримуємо в межах своїх законних повноважень.
– Певна кількість розслідувань – про недостовірне, неповне декларування. Наприклад, як людина роками не декларує доходи свого чоловіка, з яким має спільну дитину. Або посадовець, який не декларує величезне поле, 18 гектарів землі. Чому так досі стається? Що потрібно змінити в підходах до декларування, щоб цього не було?
– Тут, напевно, можна розділити на умисне і неумисне декларування недостовірних відомостей. Неумисне трапляється, наприклад, коли особа отримує довідку для декларації, з неї копіює кадастровий номер і вставляє його в графу вартості земельної ділянки. Логічно, що людина не може 14-значну цифру коштів витратити на цю земельну ділянку. Це неумисні помилки.
Є такі люди, які свідомо приховують інформацію. Мене завжди дивували намагання приховати інформацію, яка є, наприклад, в базах даних або в реєстрах. Що з цим робити? Уже зараз ми працюємо над удосконаленням реєстру декларацій. І з жовтня ми плануємо запустити автозаповнення чернетки декларації. Що це дасть? Позитив і нам, і декларантам. Декларантам це зменшить час на заповнення декларації. Чому? Бо вони натиснуть одну кнопку і всі відомості з 18 інтегрованих реєстрів будуть додані в чернетку декларації. Людині потрібно тільки підтвердити їх.
У деяких ситуаціях, звісно, інформація в реєстрі може не відповідати дійсності. Так буває, ми збираємо ці дані. Є випадки, коли інформація, наприклад, є максимально нерелевантною: вона про старі земельні ділянки або будинки, побудовані дуже давно. Такі дані зберігаються у БТІ (Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, – ред.), їх немає в оцифрованих реєстрах. Люди теж повинні додати цю інформацію. Але 70-75 % відсотків даних потраплятиме в декларацію автоматично, це практично вся інформація, яка є у держави про особу в реєстрах.
Держава не повинна перевіряти ті відомості, які в неї і так є, ми маємо слідкувати за тим, що особа хоче приховати. Наприклад, це майно в користуванні – об’єкти нерухомості, транспортні засоби, кошти, які декларанти зберігають готівкою. Також це криптовалюта, інформація про майно за кордоном. Цю інформацію ми не можемо отримати з реєстрів, її має надати особа. Якщо декларант не вказує такі відомості або видаляє достовірні дані, підтягнуті з реєстрів, це вже порушення, які караються законом.
– Ви вже згадували про декларування готівки. Чи перевіряєте цю інформацію? Наприклад, у Черкасах є випадки, коли люди задекларували капітал, який накопичили нібито у 90-ті або ж їхні батьки у сільській місцевості назбирали, і вони за рахунок цього живуть.
– Під час проведення повних перевірок і моніторингу способу життя цю інформацію запитують і отримують документи, які можуть підтвердити існування цих доходів або ж спростувати. У багатьох випадках ця інформація є в реєстрах та базах даних з обмеженим доступом. Інколи ми отримуємо повідомлення про невідповідність доходів і способу життя посадовців, але завдяки розширеному доступу до баз даних бачимо, що доходи таки були і підстав для подальшого моніторингу немає.
Наприклад, в деяких повних перевірках, якщо ви проаналізуєте, зможете знайти інформацію про те, що були отримані документи, які підтверджують або не підтверджують законність набутих статків. В цих документах є обґрунтовані висновки про корупційні порушення, які направлені до правоохоронних органів.
Другим важливим аспектом є інститут спеціальних перевірок. Під час спеціальних перевірок ми даємо оцінку тим відомостям, які зазначені в декларації, при вступі осіб на публічну службу. Ми перевіряємо ці відомості, так само запитуємо інформацію. І особа не має можливості зазначити авансом певні кошти, які є в неї в заощадженнях. Вона має підтвердити законність походження цих коштів. Якщо вона зазначає 300 тисяч доларів готівки, які в неї є, вона зобов’язана пояснити, звідки отримала ці кошти.
– Чи можуть декларанти подати декларацію з нібито уточненими даними?
– Можуть подати виправлену декларацію, але тільки один раз і протягом 30 днів після подання.
– Багато фігурантів розслідувань про недостовірне декларування, кажуть нам: “Ви ж бачите, скільки навколо правоохоронних органів, НАБУ, НАЗК, скільки нас перевіряють, ми кожен день даємо пояснення. Якби щось було у наших діях незаконне, то повірте мені, вже я б давно сидів у в’язниці. А оскільки я не там, це означає, що я найчесніша людина, попри всі виявлені вами факти, які я не можу ні підтвердити, ні спростувати”. Що б ви як голова НАЗК відповіли на це?
– В Україні й справді створено одну з найбільш вимогливих систем контролю за доброчесністю публічних службовців. Наше електронне декларування не має аналогів у світі за переліком статків, які підлягають оприлюдненню. Наші антикорупційні органи постійно перевіряють декларації, моніторять спосіб життя, виявляють корупційні ризики та притягують порушників до відповідальності. Ми також маємо розвинуте громадянське суспільство, широку мережу журналістів-розслідувачів, які допомагають виявляти факти корупції. Це далеко не тепличні умови для того, щоб легко і непомітно займатись корупційними практиками.
З іншого боку, держава, зокрема НАЗК, не має такого ресурсу, щоб перевірити буквально кожного посадовця. Якщо по особі немає результатів перевірки, звісно, це не означає, що вона автоматично доброчесна. Але щоб довести протилежне, потрібні конкретні факти і докази. В правовій державі інакше бути не може.
– Натомість у нас панує інший тренд – презумпція винуватості і корумпованості публічних службовців у сприйнятті суспільства. Хоча, як я вже зазначав, перевірки декларацій показують, що абсолютна більшість посадовців все ж є доброчесними і живуть у прямомі сенсі на одну зарплату.
Дивіться інтерв’ю з Віктором Павлущиком повністю:
Також читайте: «На манежі – всі ті ж». Хто отримує мільйони на утримання та ремонт доріг Черкащини цьогоріч.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами