Молода вчителька обрала роботу в селі, а не в місті
Поки статистика невблаганно свідчить про скорочення кількості учнів у сільських школах, а молодь масово обирає мегаполіси, у селах зароджується зворотний тренд. Попри відсутність чи недостатню кількість сучасного обладнання та щоденні виклики сільського побуту, молоді педагоги все ж обирають сільські школи замість престижних міських закладів.
Що змушує вчорашніх випускників їхати за сотні кілометрів від дому, аби навчати дітей у селі, та як цифрові технології змінюють освіту там, де ще донедавна панував лише підручник — у матеріалі «18000».
Із коледжу — у сільську школу
Анастасії Гедзик – 24 і вона вже 5 років працює вчителькою англійської мови у Юрківському ліцеї, що в Уманському районі. Вчителювання — сімейна традиція: мама Анастасії теж педагог, і саме вона, за словами дівчини, «поставила її на педагогічний шлях».
Викладати почала ще у 19: тоді, після закінчення бакалаврату в коледжі, почала шукати роботу і почула про вакансію вчителя англійської мови в сільській школі за 100 кілометрів від її дому — і поїхала дивитись.
— Дізналася, який автобус їде, сіла і приїхала. Мене зустріла адміністрація — директор, завуч, кілька майбутніх колег. Вони допомогли з житлом у сусідньому селі і я залишилась, — розповідає Анастасія.
Одні із перших уроків Анастасії
Батьки поставились до рішення викладати в селі, а не в місті, спокійно. Мама казала: «молодець, працюй — і все вийде». Підтримка з їхнього боку, за словами Анастасії, була і є беззастережною: від мами — педагогічна порада, від тата — допомога в усьому іншому.
Своє педагогічне життя вона починала в Посухівській загальноосвітній школі як основний працівник. До Юрківського ліцею спочатку приїжджала за сумісництвом — коли тут виникла потреба у другому вчителі англійської. Згодом, коли попередня вчителька звільнилась, Анастасії запропонували основне місце.
— Ми її не шукали спеціально, — пояснює директорка школи Людмила Дячук. — Вона прийшла до нас за сумісництвом із сусідньої Посухівки. А потім прижилась. Так буває: молоді приїжджають по вакансії і залишаються.
Діти на уроці вивчаютьслова граючи
Нині Анастасія викладає англійську в початкових класах і паралельно — у п’ятому та шостому. Крім школи, вона працює ще й вихователькою з англійської мови у двох садочках у сусідніх селах. Із 2026–2027 навчального року англійська стане в дошкільних закладах обов’язковою — і вона вже до цього готується.
Читайте також: Між обіцянками та реальністю. Як у Паланці спрямовують мільйони й не можуть відновити ліцей та дитсадок.
Реп, квізи та ШІ: як викладають англійську в сільській школі
Коли Анастасія почала викладати англійську, рівень знань у дітей був різним. Хтось орієнтувався у словах та перекладі, розумів значення, дехто знав граматичні конструкції — але говорити боялись майже всі. Страх усного мовлення, каже вчителька, універсальний: він є і в дорослих, і в дітей.
— Іноземна мова — це велике терпіння і постійна практика. Для дітей — особливо. Тому намагаємось робити так, щоб було цікаво і не страшно, – каже вона.
Діти на уроці англійськой мови
Анастасія активно стежить за трендами в інтернеті й адаптує їх до потреб на уроках. З останніх – тренд, який не має сенсу як такого, але дуже подобається дітям – «67».
— Вони постійно повторюють його при будь‐якій нагоді. Коли потрібно відкрити сторінку 67, вони дуже захоплені, – згадує вчителька.
На уроках Анастасія Гедзик намагається використовувати різні формати. Останнім часом активно використовує реп: під музичний біт діти промовляють і запам’ятовують нові слова, розвиваючи водночас фонетичний слух. Популярні серед дітей і квізи в телефоні — учні змагаються між собою, навіть не помічаючи, що вчаться.
До кожного класу — свій підхід. Те, що спрацьовує у шостому, не завжди підходить для п’ятого. Молодші потребують більше руху й гри, старші — змагальності й технологій.
Урок англійської
— Коли англійська не лише в підручнику чи зошиті, вона відчувається зовсім інакше, — розповідає вчителька.
Із технічним забезпеченням — складніше. Анастасія каже: не вистачає такого технічного забезпечення, як принтер, ламінатор, телевізор, інтерактивна дошка для того, щоб якісно й ефективно проводити свої уроки, щоб заохочувати дітей.
— Сучасні діти народилися зі смартфоном у руках. Їм потрібні сучасні інструменти. Поки що доводиться викручуватись, – зізнається вона.
Підручник та зошит з англійської
Багато матеріалів готує вдома: друкує на власному принтері, робить презентації та створює цікавий для дітей інтерактивний матеріал, який можна було б вивести на дошку – презентації, ігри, завдання. Інтерактивна панель є в сусідньому кабінеті — у колеги. Анастасія домовляється й приходить туди, коли потрібно. Колеги не відмовляють.
Під час тривалих відключень світла вона готувалась на кілька днів наперед: друкувала наочний матеріал, продумувала завдання, які можна виконувати без електрики — словесні ігри, кросворди, пантоміму. Коли лунає повітряна тривога, клас спускається в укриття і продовжує урок там.
Анастасія Гедзик на конкурсі
Нещодавно Анастасія взяла участь у конкурсі «Оскар молодого вчителя» для педагогів Черкащини — і представила досвід використання штучного інтелекту та STEM‐методів на уроках англійської. ШІ, каже вона, справді допомагає: генерує ідеї для уроків, створює інтерактивні завдання, економить час на плануванні. Каже, що старається постійно розвиватися і робити урок для дітей цікавим, живим та інтерактивним.
Без інтерактивної дошки, але з ШІ: як працює молода вчителька в селі
Хоча працює Анастасія в селі Юрківка, живе вона у сусідній Антонівці, що за 10 кілометрів звідси – саме там вона отримала будинок, коли тільки починала викладати. На роботу їздить шкільним автобусом, який завозить до ліцею дітей із навколишніх сіл.
Робочий день у неї починається о 07:00, найпізніше – о 7:10. Робота у школі завершується о 15:40. Після — садочок, де вона веде заняття до 16:30. Потім домашні справи: прибирання або готування. Після – підготовка до наступного дня.
— Після роботи ще й город, а після городу — готуватись до уроків. Ось таке сільське вчительство, — каже вона і сміється.
Анастасія в Англії у мовній школі. Фото: Юрківський ліцей
Коли Анастасія вперше приїхала до Посухівки, в неї тут не було нікого. Нове місце, нові люди, нові правила. Але місцеві сприйняли її швидко — у селі завжди знають, хто новий. Ще в перший день, піднімаючись на другий поверх школи, вона почула, як чиясь бабуся каже онукові: «Ось це буде твоя нова вчителька англійської».
Анастасія каже, що хоч і сама з села, саме тут почала помічати такі маленькі речі, на які не звертала уваги раніше. Наприклад, на зелену траву чи спів пташок.
— У селі ти більше звертаєш увагу на природу, на її красу, на те, що вона творить. Село – це про спокій для душі, – ділиться вона.
Молоді педагоги у селах: рідкість чи новий тренд
Юрківський ліцей сьогодні — це 200 учнів із шести сіл. У школі працюють 25 педагогів. Переважна більшість — середнього і молодого віку, лише двоє старші за шістдесят. Це рідкість для сільських шкіл, де кадрова проблема часто стоїть гостро. Директорка школи пояснює: ті, хто приходить до них — залишаються. Не міняють школу заради іншої. Йдуть лише тоді, коли переїжджають.
За її словами, відтоді, як з’явились молоді вчителі, в колективі змінилась атмосфера.
— Молодь приносить інновації. З ними є про що поговорити, є що перейняти. І дітям це теж відчутно, – зазначає Людмила.
Учениця Анастасії у vr‐окулярах
Директорка школи каже, що молоді вчителі з’являються в колективі з очевидним острахом — але вже через день‐два почуваються, як вдома.
- Ми всім колективом працюємо над тим, щоб зігріти молодого вчителя, показати, що тут немає чого боятись, – пояснює керівниця ліцею.
Учителі зі стажем сприймають нових колег з радістю: вони розуміють, що наставництво треба передавати. Анастасія підтверджує: може звернутись до будь‐кого за порадою — чи то про підхід до конкретної дитини, чи то про педагогічну ситуацію – відповідь завжди знаходиться.
Як сучасні діти змінюють самих учителів
Анастасія переконана: стереотип про незацікавлених сільських дітей — хибний. Вони просто потребують більше підтримки та правильно скерованої енергії. Якщо це зробити — відгук є.
— Вони вчать мене відстоювати кордони. Сучасні діти кажуть прямо: подобається чи ні. І вони миттєво відчувають нещирість — ніби внутрішній компас. Тож ти мусиш бути відкритою, – ділиться Анастасія Гедзик.
Анастасія Гедзик з учнями. Фото: Анастасія Гедзик
Про конкретні результати в балах чи іспитах Анастасія говорить обережно: учні сільських шкіл рідко обирають англійську для складання НМТ, вважаючи свій рівень недостатнім. Обирають такі предмети, як історія України, географія та біологія, англійську ж вважають заскладною. Але є інший результат — діти менше бояться говорити.
Що тримає молодих педагогів у селах Черкащини
Поки що Анастасія не планує переїжджати та змінювати вчителювання в селі на роботу в місті. Хоче і далі навчати дітей, бо бачить результат, який вони дають.
— Можливо, якби завершилася війна, то можна було рухатися трішки далі, вперед до міста. Але поки тут відносна тиша і спокій, і школа функціонує та потребує спеціалістів – то можна залишитися і працювати, – кажеАнастасія Гедзик.
Анастасія додає: якщо цінуєте тишу і спокій, то можете приїжджати працювати вчителем у сільську школу, місцеві жителідопоможуть і підтримають у всіх починаннях. І не тільки у педагогічній діяльності. Звісно, іноді у неї бувають моменти, коли хочеться усе покинути. Зізнається: в кожного вчителя буває такий момент. Але потім настає новий день і діти дарують свої усмішки, щирість – і все погане забувається.
Анастасія з колегою з британської школи Принца Уельського. Фото: Юрківський ліцей
— Місія молодого вчителя в сільській місцевості – це показати дітям можливості, які їх чекають в майбутньому, які вони вже можуть почати розвивати зараз як свої здібності, і навчити їх мріяти, – підсумовує вчителька англійської мови Юрківського ліцею Анастасія Гедзик.
Читайте також: Поверніться в свою юність: учителі з різних шкіл Черкас поділилися історіями.
Читайте на сайті 18000: «Новини Черкаси» — що відбувається в місті та області. Без маніпуляцій та неперевіреної інформації. Підписуйся на телеграм‐канал 18000 | «Шо там у Черкасах?»