Земельна схема «для своїх» у Черкасах
На початку 2025 року в центрі Черкас розпочалося чергове будівництво чергового комерційного об’єкта. Ми б не звернули на подібне уваги, якби не одна важлива деталь. Будівлю, на місці якої нині відбуваються роботи, місто свого часу отримало в подарунок від іноземних інвесторів. Які прямо заборонили тут комерційну діяльність. Втім, «коротка пам’ять» посадовців, схоже, має дуже вагомі причини. Адже будують тут люди з найближчого владного оточення.
Старожили мають пам’ятати, що колись посеред Черкас була тютюнова фабрика. Як і більшість подібних об’єктів в країні, в середині нульових вона стала частинкою одного з міжнародних гігантів – компанії «Japan Tobacco International». Втім, JTI, викупивши актив, сконцентрувався лише на обладнанні, яке майже одразу перевіз в інше місто. Будівлю ж, яка також опинилася у власності фірми, вирішили віддати місту. Юридично це оформили у 2011‐му.
Тоді ж в угоді зафіксували і єдиний можливий майбутній її статус. На той момент міський голова Черкас Сергій Одарич узяв на місто зобов’язання використовувати подароване тільки для реалізації соціально‐культурних, комунально‐побутових та екологічних потреб. Розвернутися було де, адже йшлося про майже три гектари землі, на якій розміщувалися десятки тисяч квадратних метрів нерухомості.
І спочатку все йшло добре. Тут, наприклад, почали функціонувати муніципальний Центр надання адміністративних послуг, низка волонтерських хабів, а ще – спортивні гуртки та секції. Статус об’єктів теж лишався незмінним – майно було у комунальній власності. Так тривало до 2023 року.
Приміщення ЦНАПу
Тоді, на другий рік повномасштабного вторгнення, місто раптово «забуло» про угоду з міжнародниками. І вирішило продати частину колишньої тютюнової фабрики. Майже тисяча квадратних метрів нерухомості і земля під нею опинилися в приватних руках. Але як, а головне – в чиїх?
Початок реалізації схеми
До 2022‐го приміщення на території тютюнової фабрики передавали в користування громадським організаціям під реалізацію соціальних ініціатив на підставі рішень місцевої ради. Але восени того року департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради раптово оголосив аукціон на право оренди навісу на території фабрики, який раніше був частиною вантажної рампи. Здавалося б, кого міг би зацікавити такий об’єкт?
Місце, де реалізували схему
Втім, дивний процес ставав ще дивнішим. Попри те, що стартову ціну визначили вкрай символічною – 11 тисяч гривень на рік – місцеві чиновники висунули до потенційних орендарів вимогу внести абсолютно непропорційний гарантійний внесок у сумі 120 тисяч гривень. Можна припустити, що так тут намагалися відлякати усіх, кого потенційно навіс міг би зацікавити. І лишити «в грі» потрібних учасників.
У результаті перемогла компанія, що запропонувала 25 тисяч гривень річної оренди. З нею і підписали договір на 5 років. Але майже одразу чомусь вирішили додати переможцю ще кілька бонусів. По‐перше, після укладання договору оренди місцеві депутати проголосували за поділ земельного масиву під тютюновою фабрикою, виокремивши з нього ділянку площею у 13 соток під навісом та довкола нього. По‐друге, надали дозвіл компанії‐орендарю взяти в оренду ще й її.
Протягом цілого року тут нічого не відбувалося, але попри це, наприкінці 2023‐го, переможець прийшов до міської ради знову. Бізнесмени, які не проводили на орендованій території жодних робіт, взагалі вирішили, що тепер хочуть цей навіс викупити. А місто – за дивним збігом обставин – було геть не проти.
Місце реалізації схеми
Угода обійшлася бізнесу в трохи більше 2 мільйонів гривень. Плюс – 25 тисяч сплаченої за попередній рік оренди. Відтак, за вартість «однушки» в новобудові бізнесмени отримали не просто якийсь навіс, а навіс з гарантованим правом на 13 соток землі під ним. В самісінькому центрі міста.
«Це великий шматок землі, на якому у центрі за наявності належних документів можна побудувати багато чого. Якщо з цими документами все в порядку, то ціна однієї сотки землі може сягати і 10 тисяч доларів», – каже ріелтор, обізнаний з ситуацією на ринку нерухомості міста.
То виходить, що місто надурило саме себе? Не зовсім. Швидше – нас з вами. Адже право на оренду навісу в центрі міста у 2022 році здобуло товариство «Комерцентр», яке в надалі його і викупило. Це підприємство вже фігурувало раніше в іншій земельній історії, про яку розповідало медіа «18000». Належить підприємство Миколі Самойленку, який у вільний від заняття власним бізнесом час… працює звичайним менеджером з продажу електротоварів у незвичайному магазині. В чому його незвичайність? В тому, що власником магазину є матір секретаря Черкаської міської ради Юрія Тренкіна.
Втім, історія на цьому не закінчується.
Читайте також: Люксові авто за копійки в деклараціях черкаських чиновників: нове розслідування від «18000».
Нові обличчя у старій схемі
На початку 2024 року злощасний навіс змінив власника. Ним стала інша компанія – «Табавто». Фірму очевидно створювали під цю операцію, адже її зареєстрували за місяць до угоди на черкащанку Ірину Молодичук, про яку досі в місті нічого не було відомо. Попри це, після викупу «Табавто» одразу ж почало на об’єкті будівельні роботи. Вже 6 березня 2024 року департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради видав компанії містобудівні умови та обмеження на, як зазначено у документі, реконструкцію навісу під торгівельно‐побутову будівлю для обслуговування учасників дорожнього руху. Можна припустити, що настільки плутане визначення майбутнього об’єкта ніяк не корелюватиме з реальністю і з’ясувалося – воно тільки через необхідність хоча б за документами дотриматися основного цільового призначення ділянки. Втім, навіть тут міститься словосполучення «торгівельно‐побутова», що, очевидно, вже конфліктує із забороною проводити тут комерційну діяльність.
Будівництво у Черкасах поблизу ЦНАПу
Відповідно до кошторисної документації, офіційна вартість будівництва становить 8 млн гривень або ж 200 тисяч доларів. Чи має такі гроші офіційна власниця юної компанії? В нас є сумніви. Адже до появи в «Табавто», Молодичук протягом 2023–2024 років кілька разів то відкривала, то закривала свій ФОП, а до того не займалося бізнесом взагалі. У низки власників телефонів її номер, як свідчить відповідний сервіс, пов’язаний із наданням послуг манікюру. Сконтактувати з нею за кілька днів дзвінків нам не вдалось. Втім, хтось же має фінансувати масштабне будівництво в центрі міста?
Кадри будівництва
В «Табавто» Молодичук виконує роль лише власниці. Але у фірми є ще й директор – Андрій Страшевський. Попри статус, чоловік чомусь мало знає про те, що саме будує його компанія:
– Здається, там будуть склади. Вибачте, зараз незручно говорити, – заявив нам Страшевський телефоном та кинув слухавку.
Чоловік дійсно може бути не в курсі. Бо, ймовірно, є підставною особою в цьому процесі. Ім’я Андрія Страшевського ми знайшли в пакеті документів, поданих на один з міських тендерів зовсім іншою компанією – «Авто‐мастерок». І схоже, в цьому і є відповідь. Адже належить «Авто‐мастерок» вже згаданій матері Тренкіна.
Виходить, що одна фірма з орбіти секретаря міської ради запустила процес приватизації привабливого об’єкта, який місту подарували для конкретних потреб, а інша – його підхопила і почала будівництво «комерції». Попри це, у коментарі «18000» Юрій Тренкін традиційно відхрестився від об’єкта нерухомості, який фактично зводять працівники, афілійованих з ним компаній:
– Жодного відношення до цього об’єкта я не маю. З людьми, про яких ви кажете, я не знайомий. Жодного разу про Страшевського я не чув, – заявив Тренкін.
Мерська доля
Влітку 2025 року, під час активної фази будівництва, у Молодичук в «Табавто» з’явився партнер. Співвласником фірми став Олександр Сінгаєвський і він, як ви можете здогадатися, теж зовсім невипадковий персонаж. Сінгаєвський – давній соратник міського голови Черкас Анатолія Бондаренка, а також власник люксового «Мерседесу», яким нині користується дружина мера та депутатка Черкаської міської ради Валерія Бондаренко.
У коментарі «18000» Анатолій Бондаренко зазначив, що не має жодного відношення до бізнесової діяльності Сінгаєвського, зокрема і до зведення цього об’єкта. Свого товариша міський голова назвав успішним бізнесменом, який свій капітал сформував ще до його перемоги на мерських виборах у 2015 році.
Іронічно, що «сформований капітал» конкретно в цій історії не має взагалі жодного значення. Адже йдеться геть про інше. По суті, місто вирішило, що термін домовленостей з іноземним тютюновим гігантом вичерпано, а отже, можна починати роздавати подарований актив. Вирішило – і серед перших щасливчиків, які за безцінь отримали можливість будуватися в центрі міста, опинилося одразу двоє людей з найближчого оточення перших двох осіб Черкас.
Місто друзів
Профіт для учасників цього процесу настільки ж очевидний, як і збитки для міста. Втім, Черкасам, схоже, не звикати до подібного. За останні три роки пересічні працівники бізнесу родини Юрія Тренкіна за схожих обставин отримали ще щонайменше дві ділянки в чудових локаціях для створення комерційних об’єктів. Це автомийка по вулиці Чорновола і кондитерська по вулиці Онопрієнка.
У мерії відреагували на розслідування «18000». На фото Юрій Тренкін та Анатолій Бондаренко
Тепер колекцію доповнив і ось цей об’єкт не території колишньої тютюнової фабрики. І тут вже варто нарешті почати ставити не лише питання інтересів міста, але й питання походження коштів на все нові й нові будівництва. Шукати відповіді на них, втім, чомусь ніхто не поспішає.
Читайте також: Націлені на успіх жінки: про лайфхаки збагачення секретаря Черкаської міської ради Юрія Тренкіна.
Здійснено за підтримки програми «Сильніші разом: Медіа та Демократія», що реалізується Всесвітньою асоціацією видавців новин (WAN‐IFRA) у партнерстві з Асоціацією «Незалежні регіональні видавці України» (АНРВУ) та Норвезькою асоціацією медіабізнесу (MBL) за підтримки Норвегії. Погляди авторів не обов’язково відображають офіційну позицію партнерів програми
Розслідування, моніторинг судових справ та оперативна інформація про найбільш резонансні новини Черкас. Підписуйся на телеграм‐канал «18000 | Шо там у Черкасах?»
Зажерлись вже просто вкрай. Землі під ногами не відчувають.