Технології для перемоги: як айтівці з Черкас створили 3D друкарню й допомагають ЗСУ

Айтівцям Віктору Кошовому й Антону Маніскевичу допомагають волонтерити 3D принтери. Черкасці долучилися до спільноти “ДрукАрмія” і вже третій місяць друкують те, що може бути корисним для ЗСУ. Їхні сім принтерів перетворили 70 кілограмів пластмаси на хвостовики, скиди та інші важливі деталі. 

Про те, як долучитися до волонтерської спільноти, про друк на 3D принтерах і про допомогу захисникам черкасці розповіли “18000”. 

Що таке “ДрукАрмія” та що вона пропонує 

До української ініціативи “ДрукАрмія” черкасці долучилися в жовтні 2023 року. Про спільноту друкарів, які мають 3D принтери й забезпечують необхідним військо, вони дізналися з соціальної мережі.

– На відео, яке я спершу побачив, говорив засновник спільноти. Я так зрозумів, що він айтівець. Він розповів, що коли починав це робити, вирішив зосередитися на тому, що уміє. Чоловік створив сайт, суть якого – автоматизувати процес: одні користувачі дають замовлення, а інші – їх беруть. Посередників у цьому процесі немає, бюрократичний процес зведено до мінімуму, нам не треба з кимось контактувати, щоб почати щось робити, – пояснює Віктор Кошовий. 

На сайті спільноти реєструються і друкарі, і захисники. Для волонтерів передбачений випробувальний термін, під час якого потрібно надрукувати до п’яти кілограмів пластику. Ці вироби перевіряють й оцінюють куратори: якщо продукт якісний – друкареві стає доступною більша кількість деталей, які можна проєктувати.

На фото Віктор Кошовий

Військові ж після реєстрації можуть залишати заявки того, що їм потрібно отримати. На сайті вже можна обрати готові моделі виробів або ж за допомогою фахівців створити необхідні. Коли замовлення з’являється на сайті, його беруть у розробку друкарі. Так над одним запитом можуть об’єднатися волонтери з усієї України, навіть із-за кордону. 

– У фейсбуці натрапляю зрідка на дописи, що люди збирають кошти на пластик, бачив, що мають принтери. Однак у Черкасах 3D друк – ще не дуже поширена діяльність. Тому хочемо, щоб більше військових дізналися, що можна не купувати за свої кошти деталі, а замовити їх у волонтерів і отримати безоплатно, – каже Віктор Кошовий. 

“Ми були раді, що є щось, у чому ми шаримо і можемо це розвивати”

Зареєструвавшись на платформі, Віктор і Антон придбали перші принтери. Орієнтувалися на ті, що радять на платформі друкарів. Розмістили їх у своєму невеликому офісі й запустили процес. 

– Це не було чимось емоційним. 3D принтери – дещо близькі до нашої сфери. Ми були раді, що є щось, у чому ми шаримо і можемо це розвивати, – розповідає Віктор. – Спільнота “ДрукАрмія” – це невідомі працівники, вони децентралізовані, і ти не можеш скинути бомбу на цей завод, щоб якось їх зупинити. 

Нині виконують замовлення у черкасців сім 3D принтерів. Вони відносно недорогі, в Україні такі можна знайти за 15 тисяч гривень, а замовити з Китаю за 150-220 доларів. Вони мають мінімум налаштувань і доступні для новачків. Айтівці розповідають, що зібрали їх за п’ять хвилин.

– На сайті розписано, що необхідно для старту. Якщо прочитати ті всі статті, роздивитися фото, перейти за лінками, про все можна дізнатися. В друці нічого складного немає, є нюанси, як зазвичай, але в процесі роботи все можна вирішити, – пояснює Антон Маніскевич. 

Особливістю принтерів, якими користуються черкасці, є їхня поверхня, що автоматично вирівнюється. Це ще одна перевага для початківців, адже непотрібно вручну, за допомогою рівня налаштовувати поверхню, як це в інших пристроях. Крім того, принтер не має випарів. 

– Спочатку, коли почали друкувати, думали, що пластик плавиться й горить, а через це буде дим і запах. Насправді ж такого немає. Лише трішки шумплять, але вже змирилися з цим. А взимку 3D принтери ще й за обігрівачів працюють: усі платформи гарячі, тому повітря добре прогрівається, – сміється пан Антон. 

Якщо електрика, принтер і пластик є – можна приступати до замовлення 

Щоб запустити 3D друк, волонтерам потрібна, зокрема, електрика. Айтівці кажуть, що не помітили значного збільшення суми в платіжках. Принтери, працюючи одночасно, не перевантажують мережу, тому їх можна по кілька приєднати до однієї розетки. Також для друку потрібний матеріал – пластик. На нього ж – основні витрати. 

– Ми використовуємо пластик однієї з українських фірм. Він досить дешевий, якщо купувати оптом, – близько 370 гривень за бобіну. Використовуємо орієнтовно півтори бобіни в день для всіх принтерів, – розповідає Антон Маніскевич. – Також після тестового періоду є можливість попросити пластик у друкарні. Там є промокоди й знижки для волонтерів. 

Чоловік наголошує, що на платформі “ДрукАрмія” пропонують не лише низку виробників хорошого пластику, а й такого, що не варто купувати. 

Після того, як весь комплект для друку зібраний, волонтери обирають замовлення від захисників.

– Є фільтр за матеріалами, що необхідні для друку, за розміром платформи й типу принтера, за пріоритетністю друку, мінімальною кількістю деталей у партії. Колір деталі теж важливий, буває, що треба тільки хакі або чорний. Сам дивишся на перелік замовлень і обираєш, враховуючи свої сили, – розповідає Антон. 

Черкасці пояснюють, що 3D принтери зручні, якщо потрібно виконати невеликі партії. Коли ж ідеться про масштабні замовлення, їх краще виливати за допомогою форми. Нині волонтери завершують друк 150 скидів для дронів, а раніше проєктували ще й різні хвостовики, коробочки й корпуси. Першими були ковпачки до “Старлінка”. 

– Бувають такі запчастини, що ми не знаємо, як їх використовують, для чого, але друкуємо. Хто з військових отримує, також не знаємо. Це замовлення на деталі, ми їх друкуємо і відправляємо, – каже Антон Маніскевич. 

Також читайте. Працювати на себе: як черкаські військові залучають гранти для власної справи?

Переробили 70 кілограмів пластику. І це, не рахуючи відходів

Якщо є пластик, потрібний колір, характеристики принтера підходять до замовлення, волонтери запускають друк. Спершу тестують модель на одному принтері.

– Коли береш замовлення, разом із ним є файл, що містить 3D модель. Потім його спеціальна програма перетворює на інструкцію для принтера. Там є налаштування температури, потрібний вид пластику й колір, кількість стінок, положення поверхні. Тобто основні характеристики виробу прописані, нічого не треба вигадувати. Ті, хто замовляють, знають, що їм треба, – пояснює Антон.

Інформацію про майбутній виріб принтер зчитує з флешки. Водночас на самому пристрої можна почати чи зупинити друк, регулювати його швидкість та обдув “носика”, через який проходить розплавлений пластик. 

Принтери у черкаських волонтерів працюють цілодобово. Вони намагаються розрахувати час так, щоб зранку й до кінця робочого дня завершився друк однієї партії деталей, аби далі запустити нову до наступного ранку.

– Якщо замовлення на 150 штук, то ми одну модель налаштували, поставили на всі принтери і воно друкується. Треба раз у декілька годин знімати надруковані вироби і вмикати друк нових. А коли деталей мало, наприклад, по 20 штук, то налаштування друку займає більше часу, – розповідає Віктор Кошовий. 

За спільними підрахунками, чоловіки вже переробили 70 кілограмів пластику. І це, не рахуючи відходів, яких 10-15 кілограмів. Невдалі вироби чи залишки пластику волонтери складають у коробку. Пізніше зібране передадуть профільній організації для спалювання. 

І невдачі стаються, і принтери “стомлюються”

Майже всі тестові спроби нових деталей, за які бралися волонтери, були невдалі. Віктор каже, що треба бути готовим до того, що з першого разу може не вдатися задум, та головне робити, не зупинятися. 

– Біль для друкаря – це різьба. Військові люблять такі деталі, але для друку – це неймовірно важко: друкуєш ніби все окей, а наступна спроба вже ні. Потім змінюєш висоту шару, температуру, обдув, – додає до слів колеги пан Антон.

Бувають моменти, коли принтери “втомлюються” і потребують уваги. 

– Пластик може застрягнути, треба підійти його почистити, переставити друк або бобіна закінчується. У цьому нічого складного, проте на всі ці речі треба час. Маєш відволіктися від основної роботи, яка дає на це все кошти, – пояснює Віктор. 

Щоб підвищити якість друку, черкасці планують придбати новий 3D принтер. Так вони зможуть проєктувати деталі, які вже зачекалися серед запитів від захисників. 

– Бачимо, що є замовлення, які “висять” постійно, але їх ніхто не бере, тому що треба принтер під них. Це інший тип пластику, більші розміри, – розповідає Антон Маніскевич. 

“Розуміли, що війна – це марафон, а не спринт”

Починали Антон і Віктор із того, що вкладали у 3D друк свої кошти. Нині ж меншу, та все ж значну, частину грошей отримують від донаторів – відвідувачів “CatCafe” у Черкасах. У закладі є поличка з пластиковими 3D фігурками котиків. Їх можна отримати за донат. 

– Із залишків пластику ми робимо котиків, вони всередині пусті. На фігурки витрачаємо близько двадцяти грамів пластику,  – каже Антон. – Так за місяць від донатів ми придбали тридцять кілограмів пластику.

Чоловіки налаштовані друкувати деталі до того часу, поки це буде потрібно. Крім того, вони долучаються до інших волонтерських проєктів.

– На початку вторгнення були тільки донати, потім почали волонтерити. Розуміли, що війна – це марафон, а не спринт, – каже Віктор Кошовий. – Поряд із нашим офісом організація “Наш батальйон”, з часом почав у них запитувати, які запити потрібно закрити. Так став ближче співпрацювати з місцевими волонтерами. Довгий час були й зараз залишаються аптечки й медицина, тепер робимо деталі. Нещодавно анонсували “Народний дрон”, зареєструвалися й туди. Побачимо, можемо ще й дрончики збиратимемо.

Якщо ви ще не знайшли сферу, в якій можете бути корисними для українських захисників, черкасці Антон Маніскевич і Віктор Кошовий закликають вас долучатися до спільноти 3D друкарів.

– Багато людей донатять і не знають, що ще можна робити. Хтось плете маскувальні сітки, хтось робить свічки і, як варіант, – 3D друк деталей для війська. Це вимагає трішки грошей, але більше часу. Думаю, ті, хто не на фронті, цей час можуть знайти, – додав пан Антон. 

Також читайте. У черзі 40 замовлень: жителів Черкас запрошують плести маскувальні сітки для військових.

Перевірена оперативна інформація про ситуацію в Черкасах та Україні. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”