“У психології такого поняття як “лінощі” не існує. У будь-якої нашої дії чи бездіяльності є мотив”, – черкаська психологиня

Іноді ми можемо відчувати періоди безсилля або постійно відкладати заплановані справи. Але чи можна все це пояснити лінню? У нашому матеріалі черкаська психологиня, кандидатка психологічних наук, доцентка Сабіна Раджабова пояснила, у чому причина такої поведінки, а також поділилася, за якими ознаками можна виявити у себе прокрастинацію і як їй протидіяти.

У чому може проявлятися синдром відкладеного життя?

Термін “прокрастинація” є тотожним до “синдрому відкладеного життя”. Кожен із нас хоч раз у житті відкладав якісь завдання. Але це нормально і не завжди пов’язано з прокрастинацією. Ми не можемо робити всі завдання з різною пріоритетністю одночасно й виконувати сто різних справ на день. Тому краще визначити найбільш значущі для себе і почати з них.

Люди з прокрастинацією відкладають почасти навіть найбільш актуальні й значущі задачі. Виникає відчуття, що от завтра настане той особливий день, і от тоді я обов’язково зроблю щось важливе, вагоме, цікаве, а сьогодні я ще відпочину. Проте новий день настає, але нічого не змінюється. І при цьому людина сильно собі дорікає, але на жаль контролювати цей стан не має можливості, адже все це відбувається підсвідомо. Кількість невиконаного накопичується – самопочуття погіршується.

У результаті чого може виникнути цей синдром?

У побуті прокрастинацію звикли часто називати “лінню”. Але психологи говорять про те, що лінощів не існує та у будь-якої нашої дії чи бездіяльності є мотив, часто неусвідомлений. У нашого мозку завжди є потреба, мета або мотив щось робити,  якось реагувати або не діяти та не реагувати – відкладати.

Отже, навіть якщо людина усвідомлює, що їй потрібно робити щось важливе, але не робить цього, а постійно відкладає на завтра та післязавтра, то в цьому завжди є внутрішня причина (мотив).

Причини виникнення прокрастинації
  1. Виснаження та вигорання. Так відбувається, коли людина бере на себе більше завдань, ніж вона здатна опрацювати. Тоді ресурсів та енергії недостатньо і в результаті цього все відходить на задній план, особливо громіздкі та складні задачі. У такі моменти ми непомітно для себе опиняємось у хаосі дрібниць, тобто коли для нас має значення лише наявність великої кількості справ, навіть якщо вони малозначимі. А коли завдання виконане, то мозок отримує насолоду від виконаного завдання, навіть якщо воно малозначиме і його легко завершити. Це створює ілюзію того, що ми почали працювати над чимось серйозним.
  2. Перфекціонізм. Люди з таким поглядом на речі завжди намагаються досягнути ідеального результату. Іноді перед ними постає рішення: “зробити ідеально або не зробити ніяк”. І, на жаль, найчастіше виходить ніяк.
  3. Невпевненість у собі та власних силах. Низький рівень самооцінки призводить до того, що в мозку з’являється установка “навіщо починати, якщо я все одно не зможу?”. Наприклад, потрібно підготуватись до екзамену, а він видається настільки складним, що з’являється відчуття, ніби його неможливо скласти. І не завжди такі думки є наслідком свідомого осмислення ситуації. Для перфекціоністів це має бути ідеальний результат, а людина, яка страждає на знижену самооцінку, не впевнена, що вона досягне взагалі якого-небудь результату.
  4. Відсутність мотиву. Наприклад, так може відбуватися, коли певні завдання та дії є нав’язаними. Зазвичай ті, хто змушують братися за виконання певних обов’язків – це батьки, керівництво на роботі чи на навчанні тощо. Обставини змушують людину діяти певним чином, але проти її власного бажання. Тоді мозок оцінює завдання як нецікаві, марні, не варті уваги або вони якимось чином шкодять. Також це може розцінюватися як зайва витрата енергії та часу.
Чому так багато людей сприймають теперішнє лише як підготовку до “справжнього життя”?

Тому що так стається, що ми живемо добре або в минулому, або у майбутньому. Ми залишаємось подумки в минулому через те, що нам зручніше думати про те, що вже не можна змінити, чи у майбутньому, де ми перебуваємо тільки уявно, оскільки воно десь дуже далеко й не скоро втілиться в реальність. Жити сьогодні й зараз буває дуже непросто, нас можуть не влаштовувати умови, наш фізичний чи моральний стан, здоров’я та інше. Важливо помічати такі особливості та старатися жити у моменті. 

Чому ми часто ставимо собі початок змін саме на період після свят або “з понеділка”?

Людині зручніше, коли на певні вчинки її спонукають зовнішні умови. Тому здається, що якщо почати нову справу від початку якогось періоду, то це буде як додатковий поштовх, що це додасть сил, енергії та ознаменує початок нового етапу. Якщо людина стикається із тим, що це не працює, то треба розбиратися в собі та не прив’язуватися до понеділка чи кінця свят. 

Як можна позбавитись або мінімізувати вплив цієї проблеми на життя?

Для того, щоб мінімізувати вплив прокрастинації, людини потрібно працювати над собою. Немає якоїсь панацеї чи конкретного методу, які б допомогли повністю виключити із життя прокрастинацію. Бо все це залежить від внутрішнього стану людини, її бар’єрів, переживань, страхів, відчуттів. У легших випадках нерідко допомагає планування (на день, тиждень, місяць). Бо найлегше відкладати, коли нічого не сплановано. Тоді побічні фактори впливають на нас та відволікають. А планування сприяє тому, що ми все-таки завершимо всі або більшість наших справ у вказані терміни без відкладання роботи у довгий ящик. 

Якщо людина має вигорання, то тут допоможе якісний відпочинок і більше часу для себе. Якщо людина дійшла висновку, що це нав’язане їй завдання, то тут треба самому собі придумати мотивацію. Наприклад, пообіцяти собі щось приємне після виконання необхідних справ. Якщо ж це якимсь чином пов’язано із перфекціонізмом або заниженою самооцінкою, то можна спробувати впоратися із цим самостійно або також звертатися до психотерапевта. Але головне – робити все це усвідомлено. Тобто розуміти наслідки того, що я зараз відкладаю та одночасно з цим причину та сенс потім повернутися до цього завдання. 

Як запобігти появі цього синдрому?

Найголовніше – це жити усвідомлено, тут і зараз; підвищувати власний рівень рефлексії – це наш самоаналіз, обдумування мотивів, ставлення до ситуації, причини робити чи не робити щось і тому подібне. Саме тоді буде менша стомлюваність, з’явиться мотивація, енергія у достатній кількості та причини працювати над чимось.

Текст підготувала Ірина Горпинчук

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.