Яке прізвище мали мої предки, як їх звали, чи були мої пращури поміщиками або військовими, а де проживали, можливо, в Черкасах? Напевно, хоч одне з цих запитань ви ставили собі. Щоб отримати на них відповіді, треба досліджувати своє генеалогічне дерево. Це непросто, проте можливо!
“18000” поспілкувався з генеалогами, з черкащанином, який на власному досвіді знає, як досліджувати свій рід, і відвідав Державний архів у Черкаській області. Все це для того, аби розповісти вам, куди йти, які документи шукати і як створити родинне дерево аж до 10 покоління.
Ще був підлітком, коли почав досліджувати родинне дерево
Ярославу Кузьменку – 22 роки, він студент-магістрант. І вже четвертий рік самостійно досліджує свій рід. Насправді ж минуле цікавило хлопця змалечку. Він пригадує розповіді своєї бабусі про молодість, родичів. Ставши старшим, Ярослав і сам розпитував про своїх прабабусь і прадідусів.
Корені черкащанина розкинулися на Канівщині. Він досліджує рідне село Бабичі, а також ті, що поряд – Межиріч і Конончу. Каже, під час ковіду був час на пошуки інформації про пращурів, до того ж Ярослав досліджує свій рід онлайн за оцифрованими документами. Необхідні йому матеріали, зокрема з Центрального державного історичного архіву міста Києва (бо раніше Черкаський повіт був у складі Київської губернії Російської імперії), Державного архіву Черкаської області розміщені на сайті FamilySearch.
Фото надав Ярослав Кузьменко. На фото – родина Чередніченків. Межиріч
Перед тим, як почати пошуки, хлопець читав, як це робити, в генеалогічних групах у соцмережах, у статтях в інтернеті. Йому траплялися і посиланням на джерела, за якими він орієнтувався, у фондах якого архіву можна знайти, ймовірно, потрібні документи.
– Оскільки я з села і мій рід також, то шукав інформацію з трьох джерел. Перше – метричні книги, де записували дати про народження, одруження і смерть людини за конкретний рік. Друге – сповідні розписи, які робив священник, коли люди приходили сповідатися. І третє – ревізькі казки. Це перепис населення, який проводила Російська імперія, – розповідає Ярослав Кузьменко.
Знайшовши сповідні розписи Покровської церкви села Бабичі, знаючи прізвища предків, імена, а деяких і по батькові, черкащанин почав шукати далі в метричних книгах записи про їхні народження, одруження, народжень дітей і тому подібне. Знаючи, де потрібно було шукати, за кілька днів Ярослав знайшов пращурів по одній із ліній до другої половини 18 сторіччя.
– Відкривши сповідний розпис, я побачив перелік парафіян, знайшов родичів, подивився на їхній вік. Якщо сповідний розпис 1865 року, і є та людина, яка мені потрібна, і їй 20 років, я віднімаю ці роки і потрапляю на 1845 рік. Відкриваю метричну книгу цього року і шукаю за іменами. Часто можу не знаходити родича, бо у той час вік ставили умовно. Тому треба опрацьовувати від 1845 року ще по кілька метричних книг в обидва боки лінії часу, – пояснює дослідник роду.
Фото надав Ярослав Кузьменко. Сповідний розпис Різдво-Богородицької церкви с. Межиріч, 1866 рік
Щоб не збитися з пошуків, черкащанин звіряв один факт у кількох документах. Якщо було відоме ім’я дитини та її батьків, але була підозра, що родина змінювала прізвище, тоді доводилося більше шукати в сповідних розписах. Хлопець вивчав їх за кілька років, де бачив, що в один рік родина фігурувала за одним прізвищем, а в інший – уже зі зміненим. Ярослав каже: якщо священик вів перелік парафіян, то старі записи міг доповнювати відомостями про тих, хто народився, або тих, хто помер.
– Одна лінія з батьківського боку з роду Нагорних. Там протягом кількох десятків років тричі змінювали прізвище. Вони були спершу Нагорні, потім за 1836 рік писали про предка, як про Коваля, потім Коваленка, і з 1860-х знову, як про Нагорного. Це дещо ускладнило пошуки інформації, – зізнається Ярослав.
Ще один документ, до якого планує звернутися черкащанин – це всеросійський перепис населення. Там він хоче знайти дату народження одного зі своїх прапрадідів по материній лінії. Хлопець шукав предка за датами, що вказані на його пам’ятнику. Але так сталося, що вони неправильні або дід народився чи був охрещений в іншому селі.
Фото надав Ярослав Кузьменко. Метрична книга з дописами по селу Бабичі
Ярослав Кузьменко по одній із гілок роду зміг встановити родичів до 10 коліна. Також спостереження вказують, що його рід виходить за межі сучасної Черкаської області і деякі прізвища зустрічаються на Чернігівщині.
– Усе, що можна знайти, буду шукати. Якщо в історії можна побудувати логічні ланцюжки, як воно було, то в генеалогії так не працює, має бути документальне підтвердження. Інакше це буде фентезі, – вважає юнак. – Для мене дослідження роду – насамперед це збереження пам’яті. З моєї рідні майже ніхто не брався за це, я перший, людина з історичною освітою, кому це цікаво до маніакалізму. Важливо зберегти пам’ять хоча б для себе.
Генеалогічне дослідження: в яких документах шукати
У Державний архів Черкаської області потрапляють документи старші 75 років. Тобто найсвіжіші тут нині – актові книги за 1947 рік. А найстаріші документи дають змогу дослідити родинне дерево до 10-11 покоління, а якщо рід був шляхетним, то є ймовірність, ще глибше. Про це нам у стінах архіву розповідає генеалог із Черкас Анатолій Шостопал.
Метричні книги, що є в обласному архіві, розміщені на сайті FamilySearch. У них вказували ім’я дитини, дату народження, хрещення, прізвища, імена, по батькові матері та батька, їхній соціальний статус, у католиків також можна зустріти дівоче прізвище матері, а також була графа про тих, хто був хрещеними. Запис про шлюб – це дата одруження, хто був нареченими, може бути інформація про батька нареченої і свідків. Запис про смерть – дата смерті і поховання, інформація про батька, якщо померла дитина, або прізвище, ім’я, по батькові людини, її вік і причина смерті.
Фото надав Анатолій Шостопал. Метрична книга села Худоліївки 1859 рік
Йдеться про документи за другу половину 19 століття і по деяких населених пунктах за першу половину 19 століття. Найгірше збереглася інформація по колишніх Монастирищенському, Христинівському, Драбівському і Смілянському районах.
Водночас, якщо потрібно досліджувати рід глибше, ніж друга половина 19 століття, то існують консисторські копії метричних книг. Такі книги робили в двох екземплярах: одним користувалися у парафії, інший передавали в консисторію (установу з церковно-адміністративними й судовими функціями). Черкащина в основному підпорядковувалась Київщині. Відповідно регіональні консисторські копії орієнтовно за 1874-1876-ті і до кінця 19 століття, а також небагато за 1793-1795 роки залежно від населеного пункту зберігаються у Центральному державному історичному архіві Києва.
Також генеалогічними джерелами, які можна знайти в черкаському та київських архівах, є сповідні відомості, про які вище вже згадував черкащанин Ярослав Кузьменко. У них були нотатки про сім’ї, приблизний вік членів родини, хоча наприклад дітей до року могли не вказувати.
Фото надав Анатолій Шостопал. Сповідний розпис
Також існують ревізькі казки, теж уже загадані. Це джерело 19 століття. Російська імперія провела десять переписів населення по всій своїй території у різні роки. До шести з них із 1795 до 1858 року потрапили жителі Черкащини. У ревізьких казках можна знайти інформацію про двори: хто голова сімейства, про його сім’ю, вік.
Фото надав Анатолій Шостопал. Ревізька казка 1858 рік
Фото надав Анатолій Шостопал. Ревізька казка
Також у Державному архіві Київської області є листи всеросійського перепису населення 1897 року, щоправда не по всім населеним пунктам. Тут інформація про сім’ю, вік членів родини, зайнятість людей. Більше деталей варто шукати у джерелах, що вказують професійну діяльність людини: якщо пращур був священником, то у клірових записах, якщо чиновником – у формулярних списках.
Фото надав Анатолій Шостопал. Бланк перепису 1897 року, що зберігається в Державному архіві Київської області
У сільрадах вели погосподарські книги, вони переважно післявоєнних років. Книги берегли інформацію про родини, які мешкали в тому чи тому селі. А в містах існували домові книги, проте їх не передавали в архів.
В обласному архіві та сховищах СБУ містяться архівно-кримінальні справи, що нині розсекречені. З ними можна ознайомитися, навіть не маючи родинних зв’язків із репресованою людиною.
Як створити родинне дерево
Тому, хто хоче самостійно досліджувати рід, потрібно починати не з архіву, наголошує черкаський генеалог Анатолій Шостопал. Спершу потрібно опитати про пращурів найстарше покоління. Ба більше, дізнаватися не лише прізвища, імена, по батькові і дату народження, а й те, де вчилися, працювали, чи мали партійну приналежність, що робили під час Другої світової війни.
– Коли зібрали інформацію про предків, зокрема, де вони народилися, тоді треба писати запит у РАЦС, якщо документам ще не минуло 75 років. Тут збираєте документи про смерть бабусь, дідусів, далі прабабусь і прадідусів, – розповідає пан Анатолій.
Після встановлення радянської влади на території України, у 1918-1920-х роках, обов’язок реєстрації актів цивільного передали в сільради. До 1918 року реєстрацією актів займалися релігійні установи: церкви, костели, синагоги, залежно від віросповідання батьків.
– Потрібно знайти, в якому населеному пункті жив предок. Далі шукати, яка церква була в населеному пункті. Потім з’ясувати, до якої області належить населений пункт і звертатися до того архіву. В кожній установі на зберіганні є метричні книги тієї ж області. Хоча, як виняток, у нашому архіві можуть бути документи з сусідніх областей і навпаки. Вони стосуватимуться сіл, що біля кордонів областей, – пояснює Анатолій Шостопал.
Актова книга з черкаського архіву
Якщо актові книги також перейшли в архів, тоді через опис на сайті потрібно знайти необхідні документи, а потім завітати в приміщення архіву. Актові книги ще не оцифровані.
– На сайті архіву відкриваєте колекцію документів черкаського фонду Р-5899 і бачите низку описів. Переглядаєте, за якими роками вам потрібні актові книги. Приходите в архів, пишете заяву на перегляд книг, вказуєте їхній шифр. Співробітник визначає дату, коли вони будуть готові, адже справи потрібно підняти зі сховища, потім перевірити їх на цілісність. Приходите до архіву, отримуєте справу і в читальному залі працюєте. Є обмеження – 10 справ, 1000 аркушів, – пояснює генеалог.
Що стосується метричних книг, що на відміну від актових книг є онлайн, то їх, як і сповідні відомості, заповнювали у церквах. Якщо в населеному пункті дві церкви, то, відповідно, – дві книги. В Черкасах були три собори, тому за один рік маємо три метричні книги. Їх треба опрацювати, щоб зрозуміти, до якого конкретного приходу (церкви) пращури ходили сповідатися. При цьому треба знати, якого віросповідання дотримувалися в роду: православні, католики чи євреї.
– Тож у метричній книзі знаходите запис про свою прабабусю, наступний крок – треба знайти запис про шлюб її батьків. Так рухаєтеся по поколіннях. Неочікувано можете знайти запис про дитину, яка померла в п’ять років. Половина дітей із сім’ї могла не дожити до цього віку, здебільшого було по 10-12 дітей. Потім знову рухаєтеся по метричних книгах і знаходите запис про шлюб, де вказано вік наречених. Наприклад, дідусю тоді було 18 років. Ви віднімаєте цей вік до того року, коли він народився, і шукаєте в книзі орієнтовно за ті роки вже його ім’я, – розповідає генеалог.
Анатолій Шостопал каже, що в Черкаський обласний архів приходять відвідувачі, хоч і небагато. Він знає двох черкащан, які займаються краєзнавчивчими дослідженнями. Родоводи досліджує, напевно, лише він. За його спостереженнями, у Черкасах у 19 столітті було з два десятки поширених прізвищ, зокрема Майборода, Сердюк, Доброштан. Хоча осередків цих прізвищ чимало.
Також читайте: Не плакати, а жити: черкащанка про першу книгу і власне видавництво, назване на честь полеглого чоловіка.
Хто і як досліджує родоводи українців
На початку 2023 року відбувся бум на генеалогічні послуги, розповідає засновник Центру вивчення генеалогії “Пращур”, генеалог Віктор Долецький. Він пригадує, що аналогічно більше охочих дослідити свій рід було і в 2015-2016 роках. Українці не чекали завершення війни, а почали цікавитися своїми коренями в процесі.
Пан Віктор почав створювати своє родинне дерево ще у 2008-му, а його професійний досвід у генеалогії – стартував у 2011-му. Його команда виконує замовлення по всій країні, зокрема нині в роботі 10 родоводів із Черкас.
– Найчастіше люди хочуть якомога глибше дослідити родовід. Про бабусь і дідусів ще знають, а чим далі, то все менше. Бувають вужчі запити, коли клієнта цікавить конкретна прабабуся, звідки вона, ким була. Також переповідають сімейні легенди, що хтось був сином поміщика чи дворянином, або ж бабуся – єврейкою. Тоді ми вивчаємо ці питання. Окремий напрямок роботи – підтвердження національності, коли клієнт здогадується, що його пращури були поляками, євреями, болгарами, німцями, чехами чи румунами, і треба знайти документи, щоб це підтвердити. Шукаємо інформацію в архівах: інколи це вдається підтвердити, а буває, що це неправда, бо предки мали іншу національність, – розповідає Віктор Долецький.
Якщо рід виходить за межі України, генеалоги продовжують працювати з тамтешніми колегами. Здебільшого закордонна архівна система відрізняється від української, щоб розумітися в ній, треба бути фахівцем.
Пан Віктор попереджає, що дослідження родоводу – процес тривалий, потрібен мінімум рік на дослідження. Це залежить від того, які документи доступні, наскільки розгалужений рід.
– У нас є дослідження до 17 покоління, але це виняток. Ми попереджаємо клієнтів про 7-10 поколінь, і це, зокрема, залежить від поколінного інтервалу між родичами. Це певна класика в Україні. Глибше – рідкість, якщо родина була шляхетна, дворянська чи рід вийшов за межі України, – пояснює генеалог.
В Україні дослідників роду не так і багато. Близько 15 років тому Віктор Долецький пригадує з десяток генеалогів, нині ж колег-практиків у цій галузі, напевно, до сотні.
– Ми дивимося на дослідження родоводу комплексно. Маємо досвід із різних родів, як вони формувалися, які є винятки з правил, знаємо про нетипові документи. Наприклад, про загальний перепис населення не всі знають, люди не завжди здогадуються, що інформація про їхніх пращурів може зберігатися в архіві іншої області, – розповідає Віктор Долецький. – Якщо не зайшли в одному населеному пункті, шукаємо в сусідньому, дивимося не за прізвищем, а за ім’ям. Інколи роди змінювали прізвища не на одну літеру, як Коваль – Ковальчук, а наприклад, Лаврентій став Середою. Такі прізвища можуть походити від імені предка, спершу був Василь – сім’ю називали Васильчуками. Потім його нащадок став Фомою Васильчуком. Пізніше його нащадків стали називати Томчуками. До речі, літеру Т мало хто враховує.
Фото: Depositphotos
Поради, як створювати родинне дерево
Якщо ви дійшли до цього розділу, можна вважати, що вас зацікавила генеалогія – наука, яка вивчає походження та родинні зв’язки. Наприкінці пропонуємо прочитати поради, як дослідити свій рід.
Почніть із розмови з родичами
– Зазвичай кажуть, що вже нікого з родичів немає. Але ви й самі щось знаєте. Сядьте, почніть згадувати і записуйте. Ви точно щось чули. Концентруйся не лише на датах народження, шлюбів, смертей, а й де відбувалися ці події. Дізнавайтеся про те, чим людина займалася, де працювала, що любила. Після бабусь і дідусів звертайтеся до їхніх сестер і братів, запитайте тіток і дядьків, – радить Віктор Долецький.
Термінологія важлива
– Людина має орієнтуватися в термінах. Що таке актова книга, метрична книга, хто займався реєстрацією актів цивільного стану населення в той час. Бо на кожну людину припадають три основні документи: запис про народження, смерть і одруження. Завдання – знайти ці документи, – зауважує Анатолій Шостопал.
Досліджуйте прізвище загально
– Вивчайте не лише свою гілку, а й прізвище загалом із боковими гілками. Це підвищує якість дослідження родоводу. Шукайте не лише свого діда, а й всіх із його прізвищем в одному населеному пункті. Можливо, в селі житимуть дві такі людини. Можна зіскочити на сусідню гілку, не на свою, а на кузена, наприклад, – каже пан Віктор.
Треба вміти читати документи
– Основна порада, тим, хто, як і я, самотужки досліджує родовід, навчитися читати старі документи, розуміти палеографію. Тоді писали від руки, а в людини не завжди був хороший почерк, а ще гірше, якщо чорнила вицвіли, – розповідає Ярослав Кузьменко.
Віктор Долецький додає, що на Черкащині в 19 сторіччі документи здебільшого вели російською мовою з вкрапленням української. А у 18 сторіччі був скоропис.
Фото теж важливі
Світлини для дослідження родоводу важливі, вважає Віктор Долецький, хоча зараз важко визначити, де і хто на них, тому треба про це запитувати в родині. В архівних пошуках фото швидше не допоможуть, окрім випадків, коли на них зображені військові у формі. Тоді можна визначити що це за війська, інколи й підрозділ, у якому служив предок.
Сайт FamilySearch
– На цьому сайті розміщені оцифровані архівні документи. Більшість їх є онлайн. Але функціонал платформи, коли тільки починав дослідження роду, був не до кінця зрозумілим. Треба навчитися правильно шукати, – радить Ярослав Кузьменко.
ChatGPT не допоможе з родоводом
Перші розробки штучного інтелекту навіть створювали родинне дерево, але вони були з вигаданими іменами, пригадує пан Віктор. Тепер ШІ генерує, куди краще звернутися за інформацією про предків.
Вік пращурів може бути умовним
– Не завжди дати в документах бувають точними, особливо, роки народження. Інколи доводиться переглядати документи на десяток років в обидва боки часу, – зазначає Ярослав Кузьменко.
Нагадаємо, до Дня Незалежності України “18000” та друзі редакції оголошують збір 2,4 мільйона гривень для черкаських захисників. Кошти спрямують на закупівлю: дронів, РЕБів та іншого обладнання, щодо якого із запитами в редакцію звернулися військові.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами
Звідки походе фамілія Хараїн