Дідух – стародавній символ родючості
Здавна на Різдво українці ставили у домі дідух. Він був символом родючості та зв’язку із минулими поколіннями. У часи Голодоморів ця традиція зникла. Нині українці повертають стародавній атрибут до своїх домівок, осучаснюючи його.
У розмовах із журналісткою “18000” черкащани етнолог, історик Микола Темченко та майстині народного мистецтва Ольга Собкович і Ольга Мартинова розповіли усе, що знають про дідухи: яких традицій дотримувалися предки, що вони символізували та що робили з атрибутом після свят. А ще у матеріалі ви дізнаєтеся, як створити дідух власноруч і скільки це коштує.
Що символізує дідух?
У дохристиянський час дідух був символом врожаю і достатку. Предки вірили, що він символізує родючість і багатство. Правильно наголошувати “дідУх”, що означає дідівський дух.
За словами членкині національної спілки народних майстрів України Ольги Собкович, раніше замість дідуха був сніп: або перший – зажинковий, або останній – обжинковий. У кожному регіоні було по-різному. Його прикрашали стрічками, калиною, навіть квітами. Батько із сином заносили його в хату як символ Різдва.
Дідух та ляльки мотанки
– Наприклад, я із містечка на Вінниччині, то у нас я такого не пам’ятаю. А от мій чоловік із заходу України, то у них ще дуже довго був цей звичай. Крім того, на Святвечір під скатертину клали сіно, подекуди досі існує така традиція, – розповідає майстриня.
Що таке Велесова або Спасова борідка?
Етнолог, доктор історичних наук ЧНУ ім. Б. Хмельницького Андрій Темченко пояснює, що раніше замість дідухів предки проводили інший обряд. Так званий “дідух” тих часів залишали на полі на Хлібного Спаса.
– Коли селяни жали хліб, на полі вони лишати нескошений жмут колосків. Його скручували червоною ниткою і говорили: “Велесу на борідку”. Хто такий Велес, люди вже не знали, тому згодом почали говорити: “Спасу на борідку”. Так відбувся симбіоз між християнськими і дохристиянськими традиціями. Злишене колосся вважали пожертвою для Бога Велеса, який зв’язував підземний світ пращурів із живими. Ми ховаємо предків у землю, аби вони живили своїми тілами гумус, на якому росте урожай. Метафорично ми споживаємо тіла пращурів, так зерно пов’язує минуле і майбутнє, – каже історик.
Велесова або Спасова борідка – зв’язаний сніп на полі
За його словами, Велесова борідка або Спасова – це символ останньої сили землі, яку вона віддавала людям. Це ознака достатку.
Після того, як пшениця поросла ще трохи, зв’язана на полі, цей жмуток колосків зжинали і робили із нього дещо схоже на сучасний дідух – сплетений жмут колосків. Його ставили на покуть (східний кут будинку, на якому висіли полички з іконами, – ред.). Потім його знімали, молотили і додавали до зерна майбутнього урожаю, а солому давали їсти худобі або обкурювали нею щось.
Як зробити дідуха?
Майстриня Ольга Собкович живе у Легедзиному на Звенигородщині. Почала створювати дідухи 6-7 років тому. Черкащанка розповідає:
– Якось мене попросили виготовити дідуха, я пообіцяла і зробила. Потім ще для когось зібрала, ще і ще… Так розпочалося це захоплення. Зараз усі компоненти для дідухів вирощую самостійно, тому підготовка розпочинається ще восени.
Дідух у виконанні майстрині Ольги Собкович
Підготовка матеріалів для виготовлення дідуха
До дідуха додають різні злакові: жито, пшеницю, ячмінь та овес. За бажанням його декорують льоном, сухоцвітами, маківками тощо.
Аби виростити перераховані компоненти, спочатку потрібно виорати город, почекати, щоб земля встоялася, а потім засіяти матеріал. Ольга Собкович розпочинає цей етап з кінця вересня до початку жовтня – засіює озимі культури. А весною досіває льон та сухоцвіти.
Залежно від того, коли колосся починає квітувати, у кінці травня чи на початку червня його збирають у молочній стадії. Майстриня пояснює, що так потрібно для того, аби дідух прослужив не один рік і у ньому не заводились міль і комахи.
– Раніше у дідух додавали зрілу пшеницю, бо її потім молотили і сіяли, а тепер – недозрілу, щоб вона не сипалася і була жива, – зазначає Ольга Мартинова.
Колоски, зібрані у дідух
Злакові для дідуха Ольга Собкович жне серпом, аби не пошкодити колосся.
– Влітку доводиться жати під температурою +30°С. Коли жну серпом, то завжди залишаю “бороду” – один снопик. Його перев’язую стрічками. Так українці робили здавна, мовляв, щоб “відпочив дух поля”, – розповідає майстриня.
Потім сформовані пучки жінка підвішує в ангарі, аби вони висохли. Далі обчищає руками кожне стебло – з кожного колоска знімає листочки.
Колосся сохне в ангарі. Фото: Ольга Собкович
За словами Ольги Собкович, нині дідух – це поєднання сучасності та традицій. Зараз, у виконанні майстрів, дідухи стають витворами мистецтва.
– Минулого року я спробувала додати у дідухи сучасний елемент – лаванду. За рік побачила, що інші майстри теж так роблять. Цьогоріч почала додавати бавовну, яку також воростила самотужки. Мені найбільше з усіх оздоблень подобається льон. Золотисті коробочки мають дуже гарний вигляд на тлі колосочків, – ділиться майстриня.
Дідух із лавандою у виконанні Ольги Собкович
Ольга Мартинова також розповідає, що до деяких дідухів додають чортополох, будячки та інші колючі рослини. Предки вірили, що вони слугують для відвороту від нечисті та зла.
Нині дідухи збирають у різні форми: флористичними букетами, снопиками, родовидними деревами з гілочками.
На верхівці дідуха чортополох та будячки
Методика створення дідуха
За словами Ольги Собкович, сучасні дідухи роблять невеликі, адже у квартирах великі непотрібні. Дідух складають зверху донизу.
Спочатку потрібно взяти маленький оберемок, він буде найвищим і центральним. Потім один за одним докладати до нього нові колоски та квіти, поступово спускаючись донизу. Далі оберемок потрібно міцно змотати. Стебла, які залишилися знизу, підрівняти секатором і розділити на три рівні пучки, обмотавши кожен.
– “Ніжки” у дідуха – це ніби минуле. Тому, чим міцніше “ніжки”, тим стійкіший він. Так само, якщо людина знає своє минуле, то вона впевнено йде по життю і міцно стоїть на ногах. У мене особисто така асоціація. Три ніжки дідуха також символізують трійцю, – говорить майстриня.
За її спостереженнями, зараз найчастіше замовляють дідухи висотою 25-30 сантиметрів, аби можна було поставити його на поличку з іконами.
Дідухи невеликих розмірів та класичної форми у виконанні Ольги Собкович
Що робили з дідухом після свят?
Очільниця Черкаського обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України Ольга Мартинова родом із Тернопільщини, вона пригадує:
– У нас на Тернопільщині казали: “Занесли діда в хату”, малося на увазі, що ми занесли щось старе, давнє. Це був великий красивий сніп колосків, перевеслом (джгутом зі скрученої соломи для перев’язування снопів, – ред.) підкручений. Над ним читали молитву, ставили під ікони і можна було сідати вечеряти.
Після свят дідух виносили в стодолу (будівлю для зберігання снопів, сіна, – ред.), змолочували разом із усім іншим зерном і засівали в поле.
– Він відбув свята в хаті під іконами, його окропили свяченою водою, на нього молилися і коли зернята з нього розсіювалися поміж усе зерно, яке сіяли, то вірили, що наступного року матимуть хороший урожай, – розповідає Ольга Мартинова.
Дідух на підвіконні поруч із глиняними глечиками
Якщо ж у дідуху були маківочки, то їх відкривали і освячували таким чином оселю:
– Колись говорили, якщо освячений у церкві мак засипати у хаті, то мак потрапляє у найменші щілиночки. Так освячується помешкання. Вірили: те, що має насіння, позитивно працює.
Майстриня Ольга Собкович додає:
– Частину обмолоченого із дідуха зерна клали посівникам у торбу. Це були сильні традиції задля збереження зерна. Зараз же це зерно можна використовувати для годування птахів.
Колоски та маківки, які додають до дідухів
Чи справді ялинка “вижила” дідуха?
Історик та етнолог Микола Темченко розповідає, що традиція ставити ялинку на Новий рік прийшла в Україну ще у 19 столітті.
– Російський імператор Микола І привіз із Німеччини ялинку, яку поставив у Зимовому палаці. Щоб проявити лояльність, губернатори, пани і шляхта почали робити, як цар. У 1914 році цю традицію скасували, тому що сказали, що все це німецьке, а вони вороги. У післяреволюційний період також не ставили ялинок, тому що говорили, що це панський звичай.
Знову ставити ялинки до Нового року почали у 1936 році, коли Павел Постишев видав указ, що на новорічні свята діти повинні веселитися і славити партію.
Дідух поруч із ялинкою
– До всього, традицію створення дідухів втратили через Голодомори, колективізацію та урбанізацію. Від горя люди забули все. Наприкінці 20 століття дідухи вже не ставили, – додає Микола Темченко.
Скільки коштує дідух?
Ольга Собкович не лише збирає дідухи, але й готує набори для їхнього виготовлення. Каже, останніми роками матеріали закінчуються ще восени:
– Думала, що під час війни буде менше замовлень, менший попит, однак навпаки – зараз майже кожен хоче, щоб дідух, хоча б маленький, але був на столі. Ми згадуємо своє коріння і це важливо.
За словами майстрині, середня ціна за колосок орієнтовно 1-2 гривні:
– Я особисто вираховую вартість дідуха за кількістю матеріалу, який залучила для створення. Середня вартість цього року становила близько 500 гривень, але багато майстрів ставлять значно вищий цінник, залежить від того, хто скільки дораховує за роботу.
Дідух, зібраний у формі флористичного букета. Виконання: Ольга Собкович
Також Ольга Собкович проводить майстер-класи зі створення дідуха, каже, бо хочеться передавати традиції дітям:
– Для мене головне – показати, що це нескладно, бо коли я починала, збирала інформацію по краплиночках. Зараз з’явилося багато інструментів і матеріалів, які дозволяють виготовляти дідухи у різноманітних формах, а також оздоблювати їх, навіть виробами із соломки.
Завдяки виготовленню дідухів також вдається допомагати військовим. Майстриня часто надсилає свої вироби волонтерам на аукціони для збору коштів.
– Цього року брала участь у проєкті “Доля розквітне”. Виготовила для цього багато дідухів, кошти з їхнього продажу перерахували на допомогу військовим. Так збережені традиції допомагають виборювати незалежність, – додає пані Ольга.
Дідух у формі родовидного дерева, прикрашений маківками, льоном та солом’яними фігурками
Анастасія Бут
Читайте також статтю “18000”: “Оберігав житло та родину”: черкаська етнологиня про різдвяного “павука” і традиції.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами.