"Він здавався зовсім інакшим, не таким, як усі. Так красиво умів говорити, помічав дрібниці, постійно робив компліменти", – такими словами черкащанка Валентина згадує своє знайомство із Карлом.

Із майбутнім чоловіком Валентину познайомила сестра Карла. Спочатку – довгі розмови телефоном та в мережі, а вже за кілька місяців Карл приїхав у Христинівку. Пара побралася і почала жити разом в орендованій квартирі.

На той час у Валентини вже були двоє синів від першого шлюбу. Карл запевняв: любитиме як своїх. Проте насправді виявилося інакше. Перші проблеми у стосунках відкридися вже за кілька місяців після одруження – Карл почав морально тиснути на жінку.

– Він постійно мені ставив питання: хто в тебе на першому місці – я чи твої діти? Часом мені вже доводилося хитрити і казати, що так, ти на першому місці. А він тоді: поклянися, – пригадує пані Валентина.

Опісля чоловік почав обмежувати її у спілкуванні з рідними та сусідами. А ще – не пускав на роботу.

– Одного разу я готувала вечерю, діти попросили пюре, а він каже: мені смажену картоплю. А я приготувала пюре спочатку. Він викинув це пюре у смітник і сказав: ні, ти будеш готувати смажену. Зрештою ми дуже посварилися і він мене перший раз вдарив, – зазначає жінка.

Далі удари почастішали: сварки регулярно закінчувалися синцями дружини.

– Якось ми посварилися, я сказала, що нам потрібно розійтися, що це ненормальні стосунки. Він пішов із сусідами у бар, напився. Я була вдома. Він як повернувся, ногою вибив двері, почав усе трощити, ламати меблі, телевізор. Мене теж почав гамселити, об стіну вдарив, – згадує Валентина.

Жінка сховалася, поки приїхала поліція. Сам же чоловік утік. У цій ситуації Валентину підтримала сестра. Разом вони поїхали в лікарню, аби зняти побої. Валентина написала заяву в поліцію. На чоловіка наклали терміновий заборонний припис, який забороняє йому наближатися до жінки.

Карла не було 1,5 місяці. Та згодом він знову повернувся у життя Валентини: на колінах просив пробачення, запевняв, що кається і більше ніколи не підніме на неї руки. Сама жінка дізналася, що завагітніла від Карла, і вирішила, що це знак, тож прийняла його назад.

Опісля – знову "медовий місяць", який, щоправда, тривав лише два тижні. Компліменти та солодощі змінилися на нові синці. Останнє побиття завершилося втратою дитини.

Уже від слідчого Валентина дізналася, що Карл – судимий і кілька років тому уже відбув термін покарання за вбивство першої дружини.

Останні пів року жінка живе у кризовому центрі в Черкасах. Та вже колишній чоловік знайшов її і тут.

А на наступній зустрічі показав їй тату з її портретом, вибите на своєму тілі. Випадкові зустрічі супроводжувались дзвінками та повідомленнями із погрозами. Зрештою два місяці тому чоловік нарешті зник із її життя.

Валентина мріє про нове життя, у якому зможе купити власне житло і будувати майбутнє разом із двома синами.

– Чому ми (жінки, – ред.) боїмося піти? Дехто тримається за сім'ю, хтось фінансово залежний, – роздумує Валентина. – Головний висновок, який я зробила, – не пробачати. Якщо чоловік раз вдарив, треба відразу тікати, не сподіватися, що він зміниться.

Валентина каже, що раніше не знала про існування кризового центру в Черкасах. Звернутися сюди їй порадили в поліції після останнього побиття колишнім чоловіком. "Мережка" стала прихистком, який нарешті дав змогу вирватися із пастки.

Кризовий центр для жінок у Черкасах почав свою роботу у 2015 році. Спочатку працював як ініціативна група самодопомоги для жінок, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Нині це заклад, у якому можуть безоплатно отримати безпечне та комфортне тимчасове житло жінки, які постраждали від домашнього насильства. Проживати тут можна з дітьми.

Якщо жінка втрачає паспорт, у закладі надають консультативну допомогу із відновленням документів.

Нині в закладі облаштували окрему карантинну кімнату для нових мешканок з ознаками ГРВІ. Там вони проживають, очікуючи результати тесту на COVID-19.

Максимальний термін перебування у кризовому центрі – 6 місяців (проте кожен випадок обговорюється окремо). За цей час жінці надають комплексний соціальний супровід, психологічну/юридичну допомогу. Окрім того, жінці надають допомогу із пошуком роботи, житла, влаштуванням дітей до навчальних закладів тощо.

Одночасно у закладі можуть проживати до 20 осіб.

У корені насильства завжди лежить потреба однієї людини здійснювати владу і контроль над іншою, зауважує співзасновниця центру "Жіночі перспективи" Марта Чумало. Їхня організація регулярно працює із постраждалими від гендернозумовленого насильства у Львові та адмініструє притулок для постраждалих.

– Кривдник завжди розміщує себе в центрі життів своїх постраждалих і диктує, як їм жити. Будете жити так, як я сказав, ви не маєте права на свою ініціативу чи бажання, ваші потреби не є важливими – це позиція кривдника. З неї все починає розгортатися, –каже Марта Чумало.

За її словами, у 80-90 % постраждалими від насильства є жінки.

– Це пояснюється тим, що гендерна система легітимізує насильницьку поведінку чоловіків. У корені насильства лежить гендерування: коли я вирішую, я диктую, тому що я народився чоловіком, – додає пані Марта. – До речі, коли ми говоримо про стать постраждалих від насильства, тут є певна пастка. Складається враження, що постраждалих чоловіків (10-20 %) кривдять жінки. Насправді їх теж часто кривдять чоловіки. Наприклад, чоловік потерпає від сина або тато б'є сина. Ці всі випадки теж ідуть у статистику.

Насильство можна поділити на кілька фаз, які регулярно повторюються, утворюючи "колесо насильства".

– Через деякий час – знову напруга. Вибухи відбуваються спочатку дуже рідко, наприклад, раз на два роки, потім вони стають дедалі частішими. Інтенсивність насильства, на жаль, теж зростає. Є багато сімей, у яких це колесо насильства крутиться так швидко, що воно стається по кілька разів на день, –зазначає Марта Чумало.

Головне, переконана експертка, постраждалим "не закриватися" у собі.

Цього року в Черкаській області зареєстрували вже 354 заяви про домашнє насильство. Про це "18000" повідомили у Головному управлінні Нацполіції у відповіді на інформаційний запит.

Ще одним важливим моментом було запровадження норми, відповідно до якої діти, що були свідками насильства, також мають статус постраждалих від домашнього насильства і отримують належний захист від державних органів.

– Також змінами була запроваджена кримінальна відповідальність за домашнє насильство. За систематичне домашнє насильство зараз передбачена кримінальна відповідальність, тобто реальний строк. Це може стати певним превентивним заходом для потенційних кривдників, – переконана пані Галина.

Окрім того, було внесено зміни до Кримінального кодексу, які стосуються сексуальних злочинів, зокрема, зґвалтувань.

*Ім'я героїні було змінено з етичних міркувань