У Києві чубляться, а у Черкасах лоби болять – таке вільне трактування українського фольклору досить точно характеризує політичну ситуацію, що нині складається в державі. Конфлікти між різними групами впливу всередині правлячої партії «Слуга народу» вилилися в низку кадрових змін, що зачепили й Черкаському область.

Ювал Харарі у своїй книзі «Людина розумна» писав, що людям ще з давніх давен важко триматися разом і комунікувати у великих групах. Власне, так він підводив до пояснення появи мови і в подальшому так званого «спільного міфу» - для об'єднання і тримання людей в купі.

У праці Харарі йшлося про десятки homo sapiens. Коли ж ми говоримо про політичну партію «Слуга народу», розуміємо, що йдеться про кількасот людей. І все це люди з різних сфер, із різним соціальним статусом, різним рівнем впливу і, що головне, по суті не пов'язаних жодними ідеологічними вузлами. Єдиний об'єднуючий «міф» для цих людей має назву «Слуга народу» і є по суті лише оболонкою, що будується на тимчасовому збігові інтересів.

ЗМІ уже неодноразово повідомляли про різні конфлікти всередині партії. Звучить, наприклад, так звана «група Коломойського» у Верховній Раді, згадується вплив екс-нардепа по смілянському округу Віктора Тимошенка, що працює в центральному штабі партії, свого часу публічним став конфлікт між фракцією та Кабінетом міністрів тощо. І це лише вершина айсберга - протистояння, що стали публічними. Можна лише уявити, скільки таких триває в кулуарах.

Одним із перших проявів напруги всередині механізму політсили стала заява про відставку голови Київської ОДА Михайла Бно-Айріяна. Інформаційний тиск на нього нібито здійснював депутат Олександр Дубінський. При цьому Бно-Айріян є одногрупником спікера Дмитра Разумкова, а Дубінського натомість зараховують до вже згаданої «групи Коломойського».

Очевидно, що певні відцентрові процеси призвели зокрема й до розколу в баченні ситуації в регіональних квотах. Адже якщо раніше посади голів обласних адміністрацій неофіційно ділилися між партіями і були розмінними монетами для певних політичних домовленостей, то після появи так званої «монобільшості» ситуація змінилася. У попередні роки Черкащина була спочатку вотчиною УДАРу, потім БПП (хоча фактично віддана Косюку), тепер наш регіон, як і всі інші, розподіляється виключно в межах внутрішньопартійних домовленостей «Слуг народу». І ці домовленості з часом змінюються.

Ігор Шевченко став головою Черкаської ОДА після особистої зустрічі із заступником глави Офісу Президента Сергієм Трофімовим, що відповідає за регіональну політику. Очевидно, для того, щоб лишити успішний бізнес і спробувати себе на відповідальній посаді, Шевченко мав отримати серйозні гарантії. Також очевидно і те, що у числі цих гарантій – певна свобода дій і карт-бланш на формування в адміністрації власної команди.

Можливо, так би й було, якби не втручання згори в кадрову політику та спроба взяти під контроль найбільш ласу дорожню галузь. Власне, ці речі призвели до формування в ОДА «нездорової атмосфери» та подальшого уходу Ігоря Шевченка з посади голови області.

Зазначимо, на сьогодні звільнилися уже 3 із 8 голів обласних державних адміністрацій, що були призначені Зеленським влітку. Окрім Шевченка та Бно-Айріяна, також із посади у Луганській ОДА пішов Віталій Комарницький.

Через втручання нардепа у черкаські реалії в обласній адміністрації розпочалося кулуарне перетягування ковдри з голови на першого заступника. Це, наприклад,засвідчив розподіл обов'язків між заступниками, за результатами якого Лебедцов став «куратором» по суті ключової що у фінансовому, що у демонстраційному планах сфери доріг. Паралельно Культенко-старший був прилаштований штатним радником голови адміністрації. Фактично він став «смотрящим» за дорожньою галуззю області.

У публічну площину конфлікт Шевченка із нинішньою владною верхівкою та її ставлеником Лебедцовим фактично так і не вийшов. Напружена ситуація між ними, відсутність надійних соратників з числа заступників та відсутність діалогу з Києвом привели до того, що Шевченко написав заяву на відставку. Як розповідають наші співрозмовники, він намагався знайти особисту підтримку в Офісі Президента. Але не знайшовши її, вирішив покинути пост.

На Форум єдності у Маріуполь 30 жовтня черкаська делегація уже не поїхала.

21 жовтня Роман Боднар подав декларацію кандидата на посаду голови Черкаської ОДА. По суті з тих пір він лишався єдиним реальним претендентом на губернаторське крісло.

Проте, схоже, така думка навіювала нудьгу на представників місцевих еліт. Тож, ще при Шевченку-голові, кулуари наповнила низка чуток щодо охочих отримати посаду, що ось-ось мала стати вакантною. При цьому різного роду плітки у цій ситуації більше підходили під приказку «на безриб'ї і рак риба» і більше годилися на обговорення за кухонним столом, ніж, приміром, у стінах облдержадміністрації чи то пак міськради.

Більшість співрозмовників нашого видання із політичних кіл запевняли, що новий голова призначений не буде і виконання його обов'язків буде покладене на плечі Бориса Лебедцова, якого, мовляв, для того і робили першим заступником. Проте це не підтвердилося.

При тому наші джерела повідомляють, що кілька впливових черкащан все ж спробували протоптати стежину в ОП. Згадаємо їх виключно для ознайомлення читача.

Так, говорили про кандидатуру екс-міського голови Черкас Сергій Одарича. Проте з огляду на публічний конфлікт між Ігорем Коломойським та Михайлом Бродським на ґрунті «любові» до українського баскетболу, це призначення мало вкрай маловірогідний вигляд. Також називали прізвище екс-глави області та нинішнього ректора ЧНУ Олександра Черевка та екс-прокурора області Володимира Литвина. Мовляв, вони їздили на співбесіди, які закінчилися нічим.

Перед потенційними кандидатами на посаду голови адміністрації в Офісі Президента ставили кілька чітких умов: самодостатність і відсутність політичного бекграунду. Якщо під першу категорію підпаде чимало черкащан, то під другу – навряд. Окрім того, в останній момент спеціально для проблемної Черкащини вирішили додати ще одну умову – місце реєстрації та досвіду фактичної діяльності за межами нашої області.

- Він (Боднар – ред.) добре працював із командою Президента щодо безпекових питань і боротьби з корупцією в Маріуполі. Його розглядали як потенційного борця з бурштиновою мафією в Житомирі. Але потім вирішили відправити в Черкаси. Тут треба чужа людина без жодних зв'язків, яка може навести порядок, - пояснює впливовий черкаський політик.

Боднар був офіційно призначений у понеділок, 4 листопада, а вже наступного дня вперше зайняв місце у президії під час позачергової сесії Черкаської обласної ради.

Обласна рада і новий голова Черкаської ОДА – це взагалі окрема історія, яка у вівторок отримала дещо комічне забарвлення.

Інформація про те, що облдержадміністрацію очолить «чужоземець» із досвідом роботи в Службі безпеки серйозно «напружила» групи впливу в обласній раді. Бо чутки чутками, а реальна інформація швидко розповсюдилася закутками області. І от вже 26 жовтня очільник обласної «Батьківщини» та за сумісництвом міський голова Черкас Анатолій Бондаренко рапортував про створення у раді «міжфракційного обєднання» у складі фракцій «Батьківщини», «Черкащан», УКРОПу та «Радикальної партії». Таким чином депутати вирішили перестрахуватися перед прибуттям невідомого їм «варяга» і фактично приготувати певний форпост на випадок можливого протистояння з новим головою.

І від початку все йшло нібито й непогано. Уже 29 жовтня Бондаренко першим вітав агробізнесмена Анатолія Підгорного із обранням головою ради. А от далі щось пішло не так. Справа в тому, що подібні політичні домовленості мають властивість дуже швидко переформатовуватися. Так і цього разу, «джентельменська угода» швидко дала тріщину і лишила «Батьківщину» ні з чим.

Давній соратник мера і один з найбільш яскравих дійових осіб і сесій обласної ради Михайло Мушієк «домовлену» посаду заступника голови обласної ради так і не тримав.

Того таки 29 жовтня голосів на Мушієка очевидно не вистачало, тому питання вирішили відкласти і «попрацювати» з депутатським корпусом до 5 листопада, на коли й було призначене продовження сесійного засідання.

- Люди, що претендують на керівні посади, повинні мати бездоганну репутацію, - досить несподівано розпочав з трибуни у вівторок, 5 листопада, Роман Боднар і звернувся до Мушієка з риторичним питанням: Ви вважаєте себе такою людиною?

Далі Боднар пригадав Михайлу Григоровичу справу про незаконне збагачення,через яку його свого часу обшукували детективи НАБУ.

Як виявилося, подібним тоном новий глава області поставив жирну крапку на амбіціях Мушієка щодо теплого місця в президії. Формат таємного голосування та й елементарне бажання «сподобатися» новому очільнику області змусили частину депутатського корпусу не ставити «галочку» навпроти прізвища одіозного «батьківщинівця»: лише 38 «За» у підсумку. І конструкція об'єднання, яке в кулуарах прозвали за першими літерами партій ОБРУЧ, посипалася, проіснувавши два тижні.

Співрозмовники 18000 запевняють, що після деструктивних процесів у Черкаській облдержадміністрації в області має змінитися «куратор»: замість Культенка ним повинен стати Олександр Завітневич – друг Давида Арахамії.

Наскільки це відповідає дійсності, стане зрозуміло з огляду на імена заступників нового глави області. Окрім того, ці ж таки персоналії мають вказати, чи готові в Офісі Президента йти на компроміси із місцевими елітами, бо немісцевий голова це ніби й добре, але акліматизуватися до регіону якось треба.

При цьому закцентуємо увагу на головному аспекті: успіхи і термін роботи Боднара за великим рахунком буде залежати від того, чи продовжиться втручання в його діяльність зі столиці, незалежно від персони "куратора" області, і чи не отримають деструктивні тенденції продовження вже при новому голові.

А поки резюмуємо, що Боднару буде складніше за його попередника. Шевченка призначили на хвилі популярності президента Зеленського. Місцеві центри впливу були готові будь-яким чином сподобатися йому, в обмін на персональні симпатії і неформальну підтримку на майбутніх місцевих виборах.

Боднар приходить в інший час. Рейтинг президента уже падає. При цьому справа навіть не дійшла до земельної реформи, а перші платіжки за тепло ще не втрапили у поштові скриньки адресатів. Змінюються і настрої регіональних еліт: на зміну лестощам і намірам перевзутися швидко приходить готовність вдарити в болюче місце і відкусити шматок електорату в ослаблених "Слуг народу". І саме Боднару тут доведеться захищати честь партії, незалежно від того, весною чи восени пройдуть місцеві вибори.

Справа в тім, що наша країна наскрізно заполітизована. У політику тут грають всі, включно з правоохоронцями, суддями та прокурорами. І голови адміністрацій - не виключення. Посадовці виконавчої вертикалі, окрім вирішення господарських питань у області, повинні активно втручатись у місцеві політичні процеси. Тим більше в країні, де виборчий процес по суті не припиняється.

На долю Вельбівця випали дві провалені виборчі кампанії. Шевченко пов'яз у боротьбі зі столичними чварами. Яке випробування чекає на Романа Боднара? Якщо це тримання політичного рейтингу, що стає дедалі важчим, то його завдання буде найскладнішим.