Ціни, атмосфера та мелодія черкаського базару: скільки коштує різдвяний стіл у 2025 році – репортаж

головне фото репортажу

Репортаж з черкаського центрального ринку: ціни до Святвечора

Незабаром українці святкуватимуть Святвечір, а за ним – Різдво. Тож на місцевих базарах все частіше можна побачити різдвяні атрибути, а разом із ними – людей, які потихеньку скупляють до свят овочі, фрукти та ласощі. Скільки ж коштуватиме різдвяний стіл у 2025 році?

Журналістка «18000» відвідала черкаський центральний ринок у пошуках продуктів на Святвечір і підсумувала, у скільки черкащанам обійдеться накрити святковий стіл із 12 традиційних страв.

Хочеш читати ще більше класних репортажів?
Підтримай незалежний журналістський проєкт «18000»

DONATE

 

Базарна мелодія, сухофрукти та спогади

Середа, дев’ята ранку. Разом із десятком бабусь із кравчучками виходжу з міського автобуса й прямую до входу в базар. У перехожих в руках різне: хтось з пакетом із зеленню, картоплею, рибою, чоловік поряд несе штучну ялинку, загорнуту у синій папір та поліетилен. Все ж свята. Десь на старенькому радіо ввімкнули пісню Тома Джонса «Sexbomb», хтось із продавців прикрашає свої ятки святковим дощиком. Відчувається той самий настрій з дитинства, коли мене будили о шостій ранку, щоб поїхати по щось смачне до свят.

Поблизу наметів із фруктами й горіхами бачу ворону, яка вперто намагається підняти викрадений у продавчині горіх. Минаю цю сцену й прямую по сухофрукти для узвару та куті. Базар окутав холод, який поєднався із запахом нового, турецького одягу та дешевої кави 3 в 1, яку п’ють продавці, щоб зігратися. 

Пройшовши ближче до прилавків під накриттям, бачу багато сухофруктів у поліетиленових пакетах: горіхи, сушений терен, вишні, яблука, глід, дикі груші та калган. А запах, немов зайшла до бабусиної кухні влітку, коли там сушаться фрукти.

сухофрукти на базарі

Сушені ягоди та фрукті на прилавку під накритятм

За прилавком стоять три жіночки, п’ють чай, а може й каву. Перша пані, одягнена у чорний одяг, не хоче говорити, мовляв, що краще розкажуть молодші. Вони ж мені махають рукою, демонструючи, що говорити не будуть, і далі смакують свої напої у паперянках. Бачу над яблуками папірець з написом «15 гривень», ймовірно, за баночку.

Прямуємо далі. Мене поглядом проводять десятки перехожих і продавців. Кожен має свої турботи: хтось нервово перебирає пакети, хтось дістає з‐під прилавка відкладені овочі або бакалію для знайомих, хтось говорить по телефону про політику, а хтось закликає скуштувати свій продукт: «Такого вкусного ще точно не пробували».

Овочі та пані в жовтому

За прилавком з овочами одягнена у жовту куртку, пухнасту, теплу шапку з яскраво підведеними очима стоїть пані Людмила. Її погляд, як у тієї самої маминої знайомої, яка по знайомству дістане тобі найкраще з‐під поли.

капуста на прилавку

Капуста на прилавку продачині Людмили

На її ятці – здебільшого овочі: синя, біла, пекінська капуста, свіжі огірки, синя, біла, довгаста цибуля, картопля, кабачки, баклажани. Пані підходить ближче до мене, поправляючи свою шапку. Запитую, чи багато в неї покупців. Вона ж немов трішки засміялася й каже: «На базар зараз ніхто не їздить, бо для цього нада конкретна ціль, а яка ціль у молодих, яким і магазину після роботи достатньо». Коли розмова почала складатися, дізнаюся, що ціни на овочі не зросли порівняно з торішніми. Чи зростуть вони до Різдва, продавчиня поки не знає, каже: «Все залежить від людей».

пані Людмила

Людмила, яка розповіла про овочі

Пані Людмила радо консультує щодо продуктів: цибулю радить обирати або червону, або ялтинську: «Без хліба можна їсти, солодка», її ціна – 100 гривень за кілограм; серед своєї картоплі радить сорту «Орізона», додає жартома: «Яка різниця, який сорт, аби хтось її натер і посмажив». Картопля у пані Людмили коштує 20 гривень за кілограм. 

Для голубців обираю білокачанну капусту за 35‐ть. Пані Людмила дістає з‐за прилавка дві й розповідає: »Та, що менша і видовжена, м’якша, краще підійде для голубців. А ще смачні будуть із пекінською капустою». Продавчиня каже, що рідко готує 12 страв на Святвечір, частіше її страви непісні, намагається підлаштуватися під дітей. На Святвечір може посмакувати і смажену картоплю з яйцем. 

овочі

Ціни на цибулю та інші овочі у пані Людмили

Читайте також: А де ж сало ще купувати? Репортаж із черкаського ринку.

Кутя та мед

Блукаючи між різнобарвними ятками, за ароматом печі знаходжу пані, яка продає горіхи та сухофрукти. Думаю, може цього разу пощастить. Жінка одягнена надто «легко», як на грудневу погоду. Збоку чути, як її колега гукає: «Люд, а ти шо знов рекламу робиш собі?», згодом з’ясовую, що жінка вже давала коментар журналістам, на це пані у светрі відповідає: «Да». 

продавчиня сухофруктами

Пані Люда біля прилавка

На прилавку у пані Люди стоять сухофрукти у пластикових стаканчиках. Яблука сушені по 20 гривень за літрову баночку, чорнослив – 250 за кілограм, грушка з печі – 200 гривень за кілограм. А ще горіхи у пакетах: по 200, 250, 300, 350, 400 за кілограм. Їхня ціна залежить від кольору та форми. 

Пані Люда підкупила мене тим, що має сушені в печі груші. Для мене такі ласощі – різдвяна традиція. Коли варю узвар, яким потім заливати кутю, кімната наповнюється запахом фруктового диму, пряністю та затишком. Біля пані Люди зібралися голуби – вона торгує ще й насінням. Але птахи надовго не затримуються, летять геть, коли бачать людей. Хоча перших тут і більше, ніж других.

сухофрукти

Сухофрукти у пані Люди, зліва видніються ті самі груші

Пані Люда радить сходити до її колеги по мак. Як тільки відходжу, роздається: «Ніна Миколаївна, красьте губи, йдуть до вас знімать». На що Ніна Миколаївна біжить хутенько пити каву «У Ігоря». Коли ж повертається до прилавка і бачить камеру, оголошує всім: «Всьо, сйомка закончєна». Якщо закінчена, то я піду далі, до пана Володі, чиє ім’я Ніна Миколаївна сказала мені навздогін, коли почула, що я шукаю крупу.

кава у Ігоря

Пані Ніна Миколаївна з кавою

За рогом дійсно стоїть ятка, ймовірно, того самого Володі. Кілька покупців чекають у черзі. За склом видніються мішки з різними крупами та радянські ваги, які не змінювали тут, ймовірно, стільки ж років, як і написи з умовами покупки. Проте пан Володимир не хоче розмовляти, радить йти до «пасажу», де мають продавати крупи «правильно». Я так і не зрозуміла, що означає «правильно», але крокую в пошуку основи для куті. Дорогою мене спиняє бабуся, яка продає мак. Ціна за гранчак – 30 гривень. Каже, що вартість за рік майже не змінилася, та й люди ще не скуплялися до Різдва. Дорогою мені трапляється вірменин, торгує родзинками. Для куті я зазвичай обираю сорт золотий, тут він коштує 35 гривень за 100 грамів. 

люди на базарі

Люди біля прилавка пана Володі

З‐поміж прилавків з одягом, де гомонять покупці, помічаю ятку, увінчану штучними соняхами. Тут пірамідою стоять мед і свічки із вощини різної форми: від класичних форм до обрисів жіночого тіла. Продавчиня підходить згодом, каже, що ціни на мед поки не ростуть. Вибір – від 150 до 200 гривень за літр. 

прилавок з медом

Медова ятка із свічками

Риба, м’ясо, піст та соління: що беруть люди та скільки це коштує

Під час пошуків рису заходжу до рибного павільйону. Тут все у кращих традиціях: завалені свіжою рибою прилавки, чоловіки між ними рубають велику тушу та носять її менші частини до продавчинь, посеред кімнати – холодильник із замороженими продуктами, де видніється у баночках ікра, у відрах скумбрія та ще якісь морські соління. 

риба на базарі

Риба на прилавку базару

Мою увагу привертає пані у синьому фартуху – Тетяна. Вона побачила мене ще зі входу та провела до свого прилавка. У неї – лише кілька видів риби, серед них – короп, якого я й шукала. Пані Тетяна показує зябра – червоні, отже, риба свіжа. Зізнається, що покупців стало менше, попри те, що ціни не зросли, навіть нижчі, ніж у магазинах, – 150 гривень.

продавчиня у рибному ряду

Пані Тетяна з рибного

Поки пані Тетяна дістає щось особливе з‐під поли для пані у мохнатій шапці, поглядаю на її сусідку по прилавку. Тут вибір риби більший: щука, карасі, соми – це лише те, що я впізнала. Каже, що ціни підіймати не планують, принаймні найближчим часом. 

Вийшовши із рибного ряду, хапаю ковток свіжого базарного повітря, хоч воно змішалося із запахом бензину від генераторів. Прямую у м’ясний. Він поруч. 

На Святвечір за традицією готують пісні страви, проте цікаво, чи збільшується попит перед святами саме на м’ясо. У цьому ряду майже напівпорожні прилавки, але не через брак товару – немає покупців та продавців. 

М'ясний ряд на базарі

Прилавок пані, що показувала товар

Пройшовши повз кількох жінок та чоловіків, які бубонять про щось між собою, зустрічаю пані у фіолетовій куртці. Вона стоїть за прилавком номер 109. Одразу показує свіжу вирізку, розміром з долоню, й бідкається, що людей немає. Каже, що це не через піст – люди обирають магазини, хоча й ціни на базарі відносно нижчі, ніж у супермаркетах.

Тримаюся свого маршруту, шукаю соління: і в салат, й у капусняк потрібна капуста, а гриби мариновані – обов’язковий атрибут святої вечері. Біля м’ясного ряду стоять ятки, де за склом холодильники із засоленими продуктами: шампіньйони й вишеньки, капуста по‐різному шаткована, помідори, огірки та якісь екзотичні посоли. Торгує ними жінка азійської зовнішності. Питаю в неї теж про ціни. Каже, з минулого року все подорожчало гривень на 20. Огірки – 100 гривень, мариновані гриби – 40, квашена капуста від 100, хоча можна знайти й дешевшу. 

соління

Солоні огірки, помідори та деякі фрукти

Незакінчена рисова історія та різдвяна випічка: скільки коштують крупа та солодощі

Вийшовши із павільйону, згадую про дещо важливе – крупу та борошно. Минувши стихійну торгівлю консервацією, насінням та ковбасами, помічаю жінку, яка немов сховалася за баштою з круп та борошна. Видніється лише її голова. З боків стоять дві колони товару, а по центру – старезні ваги «Тюмєнь». Пані Валентина на базарі понад 20 років, ймовірно, ці ваги «торгують» довше за неї.

жінка з-за прилавка

Пані Валентина визирає з‐за прилавка

Аж раптом чую церковні дзвони, певно, близько 11–12 годин дня. Пані Валентина не звертає на це увагу, розповідає, як важко стало торгувати з новими законами та конкуренцією із великими магазинами. Дзвони дали ще два «дзинь». І Валентина показує крупу, яку обирають на голубці та кутю. Ціни на неї стартують від 58 до 65 гривень, а на пшоно у капусняк – 35 гривень.

Борошно пані Валентина радить обирати тальнівське – воно, за її словами, якісніше та дешевше порівняно з іншими. Його ціна – 19 гривень за кілограм.

перехожі на базарі

Люди блукають базаром

Ось до неї підходить покупчиня, низенька жінка з кравчучкою, яка підслухала, що я питала за кіоски з хлібом, і вказує мені направо. Я вже там була, коли тільки прийшла за сухофруктами, проте не звернула уваги. Пані запевнила, там найсмачніший хліб. Проте продавчиня тут не охоча до розмови. Тож іду до іншого кіоску, він ближче до виходу з базару. Тут на весь хліб ціна однакова – 24 гривні, солодка випічка по 24 гривні. Чи буде різдвяна випічка на базарі, поки ще невідомо. 

випічка на базарі

Випічка у кіоску пані, яка була неохоча до розмови

Біля виходу гудуть генератори, мчить остання за сьогодні ятка з кавою та їжею, де продають печінковий торт та олів’є. Наостанок вдихаю базарне повітря і прямую на зупинку, цього разу без бабусь з кравчучками.

У  скільки обійдеться стіл на Святвечір у 2025 році та що найдорожче

Уже вдома рахую приблизну суму святкового столу – 1211 грн. Розраховувала так, щоб накрити стіл з 12 страв середніх порцій для чотирьох людей. Щоправда, у свій перелік не додала соняшникову олію, сіль, перець та інші спеції. 

Найдорожче мені обійдуться голубці, оскільки їх готуватиму найбільше – 230 гривень, а найдешевше – варена картопля з часником – близько 20–25 гривень собівартість. Риба обійдеться у 225 гривень за 1,5 кілограма, а кутя, яку в Інституті аграрної політики охрестили найдорожчою стравою, обійдеться у 127 гривень за середню порцію. Проте і я готую її не за класичним рецептом.

ціни на стави

Орієнтовна вартість страв на Святвечір

Для порівняння у 2024 році в Україні середній чек на закупи був 1365 гривень. Про це йшлося у звіті Інституту аграрної економіки. Але неважливо, скільки коштів витратите на святковий стіл, головне – атмосфера.

Вікторія Тулуман

Читайте також: Між ріпаком, акацією та соняхом: як пасічник розвиває медову справу у ярах Чигиринщини.

Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди «18000» - підписуйся на наш інстаграм

коментарі

Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Останні новини