Таксистка зі Шполи розповіла про виклики професії та свій шлях

У 2024 році дві служби виклику таксі запустили так зване «жіноче таксі» у деяких містах. Хоча й Черкаси та область не потрапили у цей список, водійки тут – не рідкість. Ця історія про водійку зі Шполи, яка щоденно, прокидаючись, бере до рук ключі від автівки, телефон і везе людей у справах.

До професійного свята «18000» поспілкувалися із таксисткою OnTaxi Лідією Дегтяр й дізналися про її шлях від виховательки у садочку, приватної підприємниці до служби таксі, побоювання та виклики професії для жінки у невеликому місті.

За кілька днів до інтерв’ю ми зателефонували Лідії, тоді вона із таким захопленням розповідала про свою професію, що одразу було зрозуміло –  жінка живе цією справою.

Мріяла стати кондитеркою, працювала на пошті та була підприємницею: шлях Лідії до професії таксистки

- Маленькою мені дуже подобалось готувати, я пекла торти, мама мені дозволяла. Мріяла бути кондитеркою. На цю спеціальність навчалася в обласному центрі, але відповідну роботу не знайшла, – розповідає Лідія. 

Тоді пішла на роботу в один із садочків у Черкасах помічницею вихователя, де працювала два роки. Згодом через операцію, на той момент Лідії було 19 років, довелося повернутися на Шполянщину до батьків у Товмач. У Шполі вона зустріла свого майбутнього чоловіка та народила двох дітей. Так Шпола є рідним домом для Лідії вже 20 років.

- До таксі я пробувала себе у різних сферах. Працювала на Укрпошті, була підприємницею, мала власний магазин. Через рік зрозуміла, що це не моє. Далі пішла у декрет й допомагала чоловіку у роботі, – розповідає Лідія. 

Родина пані Лідії. Фото із соцмереж жінки

Хоча й за фахом Лідія не працювала, вона завжди намагається порадувати своїх найближчих смачною та ароматною випічкою, а ті дуже радіють, коли мама щось пече.

За кермо Лідія сіла вперше десять років тому. Зізнається, прагнула бути більш мобільною та незалежною у пересуванні.

- Хотіла їздити за кермом. Чоловік був на роботі і його було незручно просити завезти мене кудись. Тож я здала на водійські права і вже десять років їжджу як вільна пташка, – згадує Лідія й додає: – Вперше, коли сіла за кермо без чоловіка або інструктора, було страшно, але потім зрозуміла, що пора переборювати страх. Небайдужі допомагали мені, «студенту», запаркуватися або виїхати. 

Першою автівкою у жінки був Peugeot, на ній вона й вчилася. Нині у Лідії червоний електромобіль Nissan Leaf, на якому вона працює. Лідія зізнається, ніколи не думала, що стане жінкою‐таксисткою, але нині від цього отримує задоволення.

Від маленького страху до великого відкриття: перші дні Лідії у таксі

До професії таксистки Лідію підштовхнув чоловік Ігор, який також таксує. Мовляв, багато жінок у місті уже цим займаються. Однак Лідія довго вагалася через страх того, чи впорається вона з відповідальністю. 

-  OnTaxi у нашому місті з’явилося майже рік тому. Спершу чоловік спробував працювати там, йому сподобалося і запропонував мені, оскільки у нас є ще одна автівка, – пригадує Лідія, – Спільну мову з людьми знайти було легко, а от швидко орієнтуватися – складно. Я хвилювалася, але зараз не шкодую. Дякую своєму чоловіку, що він наполіг і що спробувала нове для себе.

Головним аргументом, щоб спробувати, каже Лідія, був підробіток, оскільки старша донька нині студентка. Хоча заробіток буває різним, та каже, «жива» копійка кожного дня є. 

Пані Лідія біля автівки. Фото з архіву жінки

Свій перший виклик Лідія пам’ятає й нині. Замовлення надійшло від користувача, який був недалеко від дому таксистки‐початківиці. Маршрут – з Дар’ївської до «Фори». Вона хвилювалася, проте, коли все вдалося, зрозуміла, що буде приймати замовлення ще і ще. Найстрашніше, каже, було їхати у село, бо не скрізь знала дороги, проте тут у пригоді ставав навігатор. Водночас він не працює, коли триває повітряна тривога. У такому випадку таксистці допомагають клієнти.

-  Коли починала таксувати, думала, що наша Шпола маленька, але виявилося, вона не така вже й мала. За час роботи вже вивчила вулиці, орієнтуюся. Є постійні клієнти, яких вже знаю, куди везти. Вони завжди радіють, що я приїхала, кажуть: «Ой, як класно, що ви приїхали». Це мотивація працювати далі, – розповідає Лідія.

«Ти ж хотів, щоб я спробувала, бачиш? А мені це сподобалось»: як поєднати таксування й дім 

Ігор, чоловік Лідії, продовжує працювати в OnTaxi, але попри це подружжя бачиться зранку та пізно ввечері.

- На лінії буває у нас по‐різному: то я раніше завершую, то він уже вдома, а я ще працюю. На 8 березня я лише о 20:30 його вперше побачила і він мене привітав. Зате одне одному не набридаємо, навпаки дуже сумуємо, – розповідає Лідія й додає: – Я йому завжди кажу: «Ти ж хотів, щоб я спробувала, бачиш? А мені це сподобалось».

Лідія разом з доньками. Фото з власного архіву

Також у Лідії є дві доньки – старша Вікторія та молодша Настя. За словами жінки, донькам  подобається її професія. Вони зраділи, коли Лідія стала таксисткою. Хоча й хвилюються, щоб все було добре.

- Вчора до мене підійшла Настя й попросила навчити її їздити за кермом. Я їй пообіцяла навчити тоді, коли вона трішки підросте. Взагалі, коли везу їхніх знайомих, іноді в процесі діалогу запитують, чи я не їхня мама і швидко пишуть повідомлення донькам: «А нас везла твоя мама, туди й туди». Дівчата мої зацінили роботу, – розповідає Лідія.

Від ранку до ночі: як виглядає день жінки‐таксистки у Шполі

Пік навантаження у таксі припадає на ранок, коли люди їдуть у школи, садки та на роботу: з 07:00 до 08:30. А також ввечері. Також багато замовлень у вихідні із 22:00 до 00:00. 

- Графік у таксі вільний, хоча й ненормований. Захотіли – зійшли з лінії й не приймаємо замовлення. Є можливість зайнятися своїми справами, наприклад до лікарні поїхати, і не хвилюватися, що ти когось підставиш. Проте у святкові дні не те, що поїсти, вгору нема коли глянути, – розповідає таксистка.

Таксистка за кермом автівки

Ранок пані Лідії зазвичай починається о 06:00, хоча й це залежить від того, о котрій вона взяла минулої зміни останнє замовлення. За годину після пробудження Лідія бере перше замовлення. Зізнається, спершу було важко за кермом, хотілося спати, але тепер звикла.

- З ранку до вечора працювати без відпочинку дуже важко. Тому я маю кілька годинок для себе і відпочинку. Зазвичай вимикаю телефон і на 15–30 хвилин засинаю, – розповідає жінка.

Таксистка зізнається, інколи робота являється у снах. Був випадок, коли вона прокинулася о 02:30 та автоматично ввімкнула програму OnTaxi, щоб приймати замовлення. Каже, добре, що люди в таку пізню пору не викликали таксі й вона нікого не підвела. 

У своїй професії жінка спілкується з різними людьми: діти, чоловіки та жінки, й саме за це, за її словами, вона любить свою роботу. 

- Усі так радіють, коли бачать жінку‐водійку. Особливо діти, кажуть: «Тьотя приїхала, тьотя за кермом». Люблю їздити з дітьми, вони щирі. Також від мам чула, що їм спокійніше, коли я везу їхню дитину, – додає Лідія.

За день жінка робить орієнтовно 30 поїздок як по місту, так і у ближні села, у святкові та вихідні – більше. Найчастіше шполяни їдуть у центр до парку Слави, магазинів, у лікарні й у час пік до освітніх закладів.

Лідія під час роботи в OnTaxi. Фото з архіву жінки

Під час довгих маршрутів Лідія полюбляє вмикати музику. В її плей‐листі зазвичай сучасні українські пісні, але, зізнається, іноді вони набридають і вона вмикає «музику для дороги». Не менше, ніж поїздки з дітьми та музику, Лідія любить доставляти квіти. 

- Пам’ятаю, військовий замовив великий букет хризантем, 100 і 1 гілочка для бабусі. Мені так було приємно, ніби я цей букет отримала. Плакала там біля неї. Коли роблю подібні доставлення, мрію, щоб і мене так порадували у майбутньому, – розповідає таксистка.

Лідія доставляє один із букетів. Фото з архіву жінки

«Ось до чого довела війна»: з чим стикається жінка‐таксистка у Шполі

Жінка згадує, що на початку її роботи у Шполі зі здивуванням реагували на жінку‐таксистку і ставили безліч запитань про її страхи, але й через вісім місяців її роботи ці теми не вщухають. Деякі, за словами жінки, кажуть: «Ось до чого довела війна».

- У суботу возила чоловіків і вони у мені питали: «А ви не боїтеся возити нас, коли ми, випили, і чи не боїтесь таксувати?» Я кажу: «Нині нам страшно в Україні жити через війну». Страшно, буває різне, сподіваюся на краще, – розповідає таксистка.

Одного разу Лідія везла далекобійника, який цілу дорогу не міг вгамуватися: говорив, що йому незручно, що його везе жінка, бо звик до того, що він за кермом.

За весь час роботи в таксі жінка не потрапляла у небезпечні ситуації, проте згадує один випадок у Лебедині, який її налякав.

- Влітку був виклик у Лебедин близько 23:00. Я його взяла і по карті не могла зрозуміти, де перебуває людина. Зателефонувала, щоб уточнити, де забрати клієнта, а він каже: «Я в лісі». Дуже тоді злякалася, біля себе тримала про всяк випадок засоби оборони, і все ж поїхала. Вирішила, якщо побачу щось підозріле – скасую виклик. Але чоловік виявився ввічливий, культурно вів діалог. Хтозна, що у нього сталося. Я людину довезла, – розповіла Лідія. 

Таксистка каже, що з колегами замислюються над «тривожною кнопкою» для водіїв: 

Автівка Лідії. Фото з архіву жінки

- Ситуації бувають різні, особливо коли люди в стані алкогольного сп’яніння, але ми намагаємося десь закрити очі, змовчати й довезти людину до пункту призначення. Моя знайома з Черкас таксувала у 90‐х. Вона завжди казала, що ця професія небезпечна тим, що ти не знаєш, хто до тебе сяде, – додає Лідія.

Проте жінка зазначає, в їхній службі таксі не чула історій від водійок та водіїв, коли доводилося викликали правоохоронців або застосовувати засоби захисту. 

В лютому Лідія стала водієм місяця в OnTaxi. Фото з архіву жінки

- Жінкам, які хочуть спробувати себе у цій професії, я раджу насамперед не боятися та йти вперед і тільки вперед. Налаштовувати себе на краще й не думати про те, хто і що скаже. У всіх сферах потрібна практика і досвід, тут теж. Найгірший сценарій ми малюємо у своїй голові. Варто пробувати та намагатися, особливо, коли є можливість, – зазначає Лідія.

Таксистка додає, змінювати роботу не планує – хоче їздити доти, поки отримує від цього задоволення. І щоранку знову бере ключі від авто й виходить на «лінію».

*Реклама

Вікторія Тулуман

Ми «підсвітимо» тебе. Напиши нам!