Як у Головківці на Черкащині відроджують хату і народні ремесла
Назустріч вибігає кішка – сіро‐руда на спині, білі боки й черево. Я стою під вишнею: вгорі в білих квітах гудуть бджоли, хоча їх не видно. Хатки тягнуться вздовж прямої вулиці у Головківці, село приблизно за годину їзди від Черкас. На плетеному з темної лози тині – жовті букви з дерева: «Духмяна оселя».
– Кішка не наша, сусідська. Варто лише трохи заскрипіти дверима і вона приходить, – пояснює Наталія Канюка, яка запрошує на подвір’я.
Вона директорка місцевого ліцею, а після занять та здебільшого на вихідних приймає відвідувачів, для яких влаштовують майстер‐класи з декорування сухоцвітами, лозоплетіння та гончарства. А навесні подвір’я вкривають дві тисячі нарцисів – усі посаджені Наталією. До «Духмяної оселі» – простору народних ремесел у Головківці на Черкащині – навідалася журналістка «18000».
Як стара хата на Черкащині стала творчим простором
«Духмяна оселя» одразу впадає в око – на тинькованому фасаді яскраві червоно‐коричневі квіти, на вікнах різьблені наличники. З‐поміж білих і сірих хат на вулиці вона ніби з ілюстрації в книжці.
– Приїжджала художниця з Черкас Лариса Веселова. Ми з нею довго думали та хотіли петриківку. Потім вона вирішила, що буде Самчиківський розпис. Є таке село Самчики (Старокостянтинівського району Хмельницької області – ред.) в Україні, де всі хати отак розписом. Нашому вже буде півтора року і він не втратив своїх кольорів, – розповідає Наталія Канюка.
Справа від хвіртки чи то яблуня, чи то груша. На покрученому темно‐сірому гіллі, на якому де‐не‐де пробилося свіже листя та білі тугі бутони, причеплений чорний дерев’яний птах. Мені він нагадує гусака з помаранчевим дзьобом. Його крила погойдуються від вітру, адже зчеплені залізними кільцями до тулуба, що робить конструкцію рухомою. Здається, ніби він завис у повітрі. Можна також потягнути за важіль від мотузки, яка прив’язана до птаха, аби він ще дужче замахав крилами.
Дерев’яний птах, який махає крилами
Над хатою на щоглі висять два прапори: синьо‐жовтий та біло‐чорний – прапор Надії. Над верандою сплетена з лози табличка з білими літерами «Ласкаво просимо».
Хату, де нині облаштували «Духмяну оселю», придбав Олександр Бондаренко. Будинок звели десь у 1970‐х роках ХХ століття. Він дерев’яний та обкладений квадратною тротуарною плиткою, яку колись виготовляли у Головківці. «Духмяна оселя» має білий тиньк, а от інші будинки на вулиці зберегли сірий колір. Всередині плитка має вибите коло, від якого розходяться лінії, наче сонячне проміння.
Близько чотирьох років від покупки до хати ніхто не заходив, поки навесні 2022 року Наталія Канюка вирішила відпочити від негативних думок і створити творчий простір. Олександр Бондаренко, за словами жінки, надав їй цей будинок. Зрештою вона із друзями зробили тут ремонт, навели лад на території.
Нині Олександр Бондаренко має статус безвісти зниклого.
Що можна побачити у «Духмяній оселі» на Черкащині
Наталія запрошує всередину хати. Довгий стіл, застелений червоною вузькою скатертиною з білою гладдю, займає увесь простір веранди. На ньому виставлені вироби з лози: ангели, повітряні кулі, прикрашені висохлим місячником (декоративна рослина, – ред.), схожим формою та кольором на повний місяць, та геліптерієм (витончений сухоцвіт – ред.). Вже всередині хати мене огортають пахощі різнотрав’я. Спершу відчуваю лаванду – запитаю Наталію, чи вгадала аромат. Жінка підтверджує, але додає, що рослина вже вигоріла й втратила колір, тому не виставляє її на видноту. Натомість господиня показує глиняну мисочку з сухими травами – збір із липи, чебрецю, чорнобривців та нагідок.
Наталія Канюка з гобеленом із сухоцвітів
– Ми виготовляємо чаї з різних трав. Такий тонізуючий збір. У мене свої секрети приготування, – пояснює Наталія.
Справа блакитні двері з прорізаними віконечками вгорі. У них видніються підвішені запарники: червоний з білим горохом, синій із золотим листям, персиковий та білий з синіми квітами. Вони тут прикрашають вхід до кухні. Наталія Канюка пояснює, що одного разу в «Духмяній оселі» зупинялася художниця з подругою. Вона подарувала картину – кульбабку, яка облітає у квітах, яку Наталія повісила над диваном, застеленим різнокольоровим в’язаним пледом.
Всередині «Духмяної оселі»
Від дверей кухні справа поличка зі світлинами. На одній з них – військовий з сивим волоссям та чорним кошеням, яке залізло на його плече.
– Це Сашко Бондаренко (той, хто придбав хатину – ред.). Його книги. Він – поет і режисер. На створення цього простору надихнув він. Сашко – його душа. А ми вже підхопили цю ініціативу. Багато людей з Головківки приходять і дарують нам, наприклад, доріжки, килимки, вишиті подушки, домоткане полотно, хустки, сорочки, навіть є XIX століття з автентичною вишивкою. Влаштовуємо фотосесії в оригінальних костюмах, – додає Наталія Канюка.
Світлини Олександра Бондаренка
Вона запрошує до останньої кімнати у будинку. Тут пахощі сухоцвітів максимально концентровані, адже простір заповнений різними виробами. Справа від входу керамічні вазочки та глиняні горнятка, пластикові горщики та плетені кошики з букетами сухоцвітів: бордові троянди, білі, рожеві та кольору фуксії геліптерії (сухоцвіти, – ред.), кремові та пухнасті зайцехвости та жовтувата пшениця. На підлозі стоїть великий букет з півоніями. На стінах розвішені картини в рамках і вони також із сухоцвітами. Наталія показує свою улюблену техніку – гобелен. На прямокутну дерев’яну раму за допомогою цвяхів натягує мотузку, а між нею переплітає листя рогози. А вже далі вплітає свіжі місцеві трави: безсмертник, материнку, шавлію, звіробій, чебрець.
На столі біля вікна виставлені дідухи з пшениці, а справа на пеньку зробили курочку з трави та поклали видуті яйця. Зі стелі звисають солом’яні павучки.
Майстер‐класи з декорування сухоцвітами, гончарства та лозоплетіння на Черкащині влаштовують для військових на реабілітації, родин, які втратили захисників на війні, та інших охочих. Для тих, хто має пільгову категорію, подія – безоплатна. Для інших – за благодійний внесок. За майстер‐клас, екскурсію та обід – 350 гривень з людини. Частину грошей спрямовують на облаштування «Духмяної оселі», зокрема для відвідувачів зробили санвузол у будинку. Ще частину – віддають на благодійність, зокрема у волонтерський центр Головківки на спанбонд – матеріал для плетіння маскувальних сіток.
Вхід на кухню прикрашений запарниками
Читайте також. Реанімувати не можна покинути: у селі на Черкащині відроджують старі хати‐мазанки (ФОТО).
Як у Головківці відроджують гончарство і лозоплетіння
З прохолодної хати, наповненої пахощами, ми виходимо на двір. Тут нарешті по‐весняному пригріває сонце, небо блакитне з легкими білими хмаринками. На подвір’ї помічаю шахівницю з дерева: білий король нагадує лелеку лише без крил та сягає мені вище коліна. Наталія Канюка каже, що сюди в п’ятницю при теплій погоді приходять учні ліцею: на траві розстилають килими й подушки для них. Крім шахів, діти можуть пограти у «хрестики‐нулики». Для цього вчитель праці ліцею Анатолій Карбовський збив з дерев’яних вузеньких планок поле, три на три клітини, а також фігурки: косий хрест та нуль.
– Я жартома називаю це дачею ліцею, – зазначає директорка навчального закладу Наталія Канюка.
Посуд з Головківки
Гончарство у Головківці: легенди, глина і нове життя ремесла
Також у «Духмяній оселі» на Черкащині влаштовують майстер‐класи з гончарства просто неба: руки весь час у глині, в хаті не попрацюєш. Тут мають механічний круг, але мріють про електричний. Наталія показує роботи учнів – миски, горщики та коник. Усі вони не розмальовані.
– Головківка колись славилася гончарством. Я думала, легенда, що Катерина II замовила сервіз на 200 персон у головківських гончарів і що його возами відправили до Санкт‐Петербурга. Нині він у Парижі у Луврі виставляється. Екскурсоводка у музеї в Медведівці (сусіднє з Головківкою село – ред.) казала, що відвідувачі, які були у французькому музеї, справді бачили сервіз із написом «Україна». Тож хочемо відродити головківське гончарство – і все, що можна зробити з місцевих матеріалів, – зазначає Наталія Канюка.
Вироби учнів з глини
У колишній літній кухні облаштували невелику експозицію. Саме тут можна побачити глиняні горщики, макітри та тарілки з головківським розписом: кручені мазки білим, схожі на пір’їнки. Увесь посуд, що розміщений тут, приносили люди з села.
Кошики, брилі й декор: як у Головківці відроджують лозоплетіння
Лозоплетіння – одне з народних ремесел Черкащини, яке нині відроджують у Головківці. У «Духмяній оселі» такі вироби можна побачити всюди: у хаті й на вулиці. На подвір’ї фігурки серпокрильців з розкритими крилами та бабки. Поряд з хатою біля однієї з грядок, де квітнуть жовті нарциси, – фотозона: фігура жінки в довгій сукні – тонка талія, руки в боки, біля ніг парасолька. На лавках, що розташовані паралельно до грядок з нарцисами, розкладені коричневі кошики, таріль, бриль з широкими крисами (краями – ред.), від якого мені спадають на думку картини з чумаками.
Зі свіжої лози вироби не плетуть. Їй варто відлежатися тиждень або два. Якщо ж вона пересихає, то таку лозу змочують.
– Заготовляємо лозу після листопада, коли вже листя попадає. Це найкращий період. Тоді вона найеластичніша. Ми залучили до лозоплетіння дітей і навіть не думали, що вони так захопляться. Спершу процес може видаватися складним, але це не так, – розповідає вчитель праці Головківського ліцею Анатолій Карбовський.
Кошик та бриль з лози
Чоловік зазначає, що бачив, як плетуть з лози вироби, хоча сам цим професійно не займався. Готове нічим не покриває. А от різний колір має сама лоза: від коричневого до зеленого, для білого ж знімають верхній шар.
– Усе залежить від об’єму та натхнення. Якщо останнє є, то усе швидше вдається. Впливає і якість лози, і кількість вільного часу. Якщо все це складається, то кошик за дві години можу сплести, – додає Анатолій.
Дві тисячі нарцисів у селі на Черкащині: як з’явилася квіткова долина
Поки Анатолій Карбовський розповідає про лозоплетіння, чорно‐руда з білим кицька слідує за нами. Зрештою вона лягає поміж нарцисів на сонці та примружує свої жовті очі. Директорка головківського ліцею, яка влаштовує в «Духмяній оселі» майстер‐класи, розповідає, що висадила дві тисячі цибулин ще восени 2024 року. Нині жовті та білі квіти спускаються рівними грядками вниз від будинку.
Сусідська кішка у нарцисах
– Ідея прийшла випадково: знайома бабуся викопала нарциси й віддала мені – два мішки цибулин. Перший рік квіти були слабенькі, ще й сніг прибив. Але чим мені подобається ця квітка – вона рання: ще ніде нічого немає, а вона вже квітне. І невибаглива – особливого догляду не потребує, – зазначає Наталія Канюка.
Наступного року в Головківці на Черкащині хочуть розширити долину нарцисів і посадити більше сортів квітів. Для відвідувачів тут облаштували фотозони. Наприклад, біля грядки з білими та жовтими нарцисами з краєвидом на вкриті смарагдовою травою холодноярські пагорби встановили арку з зеленим тюлем, що розвивається. За словами Наталії, сьогодні погода не така вітряна, бо зазвичай усе здуває. Та додає, що колись у Головківці стояли вітряки, а люди мололи пшеницю. Та дотепер вони не збереглися.
Долина нарцисів у Головківці та холодноярівські пагорби
Коли ж відквітнуть нарциси, то ділянка не залишиться порожньою, бо поміж квітів насадили чорнобривці.
– Також у цьому році висіяли багато декоративних злаків. Наприклад, різного роду пшеницю: чорну, волосисту, а також льон. З цих злаків робитимемо взимку дідухи, а з соломки – павуків, – додає Наталія Канюка.
У «Духмяній оселі» відбувалися Андріївські вечорниці, збиралися щедрівники, організовували свято гарбуза, влаштовували Масницю тощо. Однак ці заходи камерні – більше для своїх, ніж для широкого загалу. У майбутньому тут хочуть показувати учням ліцею, як пращури працювали зі старовинним знаряддям. Наприклад, клали розпечені вуглі у чавунну праску або молотили пшеницю дерев’яним ціпком.
З Наталією Канюкою та Анатолієм Карбовським прощаємося та виходимо за двір. Слідом біжить кішка, ніби проводжаючи нас. Вона сідає осторонь дороги та дивиться услід, поки не зникає з поля зору за рогом.
«Духмяна оселя» контакти:
- локація на гугл‐мапі – село Головківка Черкаського району;
- фейсбук‐сторінка;
- телефон – 0974090406.
З Черкас до Головківки курсує автобус. Вартість квитка – від 195 гривень.
Ірина Мартинова
Читайте також: Руїни і тисячолітні дуби. Який вигляд має маєток Енгельгардта на Черкащині (ФОТО).
Розкажіть нам про актуальні новини Черкащини. Якщо ви або ваші знайомі творите сьогодення в області, надішліть інформацію про це в бот «18000»