Останні три роки він працює в закладі психіатром. Його попередниця була на цій посаді аж до глибокої пенсії, звільнившись у 76 років.

– Тєкучки кадрів у нас майже немає. Всі медичні сестри працюють 15 років і більше, – додає медик.

Саме він стане нашим «путівником» у життя підопічних інтернату. Та перед екскурсією по території попереджає: побачене вразить.

– Такий інтернет непідготовленим людям небажано йти дивитися. Усе залишається у пам’яті, накладає певний відбиток. Ви побачите, що є люди дуже нещасні. А є більш‐менш. Але думаю, ви вже бути в інтернатах, бачили всяке щастя, яке не потрібне ні родині, нікому. Держава взяла на себе роль опікуна, от вони тут доживуть стільки, скільки зможуть, – каже лікар.

Медичний нагляд над підопічними здійснюється цілодобово. З ними працюють 83 працівники, більша частина яких – санітарки. У кожній зміні також є один чоловік‐санітар. Більшість із них – з Антипівки та Золотоноші. Для працівників здійснюють підвіз і вечірню розвозку. Оскільки часто в закладі працюють місцеві, то й ставлення у селян до нього – позитивне.

Ліками інтернат забезпечений.

– Навіть не хочу вам казати, щоб завидки не брали. Якщо ви колись потрапляли в лікарню загального профілю, знаєте, де там беруться ліки. Правильно, в аптеці і дуже дорого. У мене тут є все. На щастя! Що буде далі – побачимо, – говорить медик.

Окрім того, у достатній кількості наявні й засоби реабілітації ліжкохворих: функціональні ліжка, нові коляски, ходунки.

Розмір зарплат – тема більш болюча. У медсестер вона мінімальна. У лікарів – не набагато більша.

- Держава оцінила мою роботу лікаря в інтернаті психохроніки, де не кожен може працювати, у 4,5 тис. грн. Багато це чи мало – судіть самі. Престижна ця робота чи ні? Я вважаю, ні. Після інституту сюди нікого не приведеш і не заженеш, – жаліється Олександр Строкань.

Його підтримує і директор ПНІ Сергій Лисенко.

- Проблема в нас одна: розмір зарплати, решта – тимчасові труднощі, які можна вирішити самим, – каже Лисенко.

Прийнятною така винагорода є лише для людей пенсійного віку, які, окрім зарплати, отримують від держави пенсію.

Сьогодні інтернат, як і решта подібних закладів, проходить ліцензування. Документи на отримання ліцензії адміністрація інтернату вже подала.

Як і решта ПНІ, інтернат має власне господарство: 27 гектарів землі, а ще кілька корів і свиней. Це дозволяє здешевлювати харчування підопічних. Сергій Лисенко говорить, що кількість худоби вираховує залежно від норми. Щодня підопічний має споживати 450 грамів молока. Для цього йому достатньо 5 корів.

За бажанням підопічні долучаються до трудотерапії.

– Але ж якщо, наприклад, спекотно, ніхто не працює. Навіть працівники, – запевняє Сергій Лисенко.

Золотоніський ПНІ об’єктивно є одним із «найбідніших» закладів системи. Втім логічного бажання до економії у керівництва закладу, як і у їхніх більш заможних колег, особливо не виникає.

Остання допорогова закупівля, оголошена інтернатом, відбулася уже традиційно на початку 2019 року. З того часу він їхнього проведення відмовилися. Утім варто констатувати, що взагалі цей інструмент активно так і не використовувався. Заклад завершив усього 10 «допорогів». З яких у 2018–2019 році – лише два. Відкриті торги також особливо не оголошуються, за виключенням закупівлі газу. Таким чином освоєння коштів закладу відбувається фактично за рахунок укладання прямих договорів.

Однозначними фаворитами інтернату є дві підприємиці із Золотоноші: Ольга та Тамара Харенки. На двох вони отримали від закладу майже 2 млн гривень, здійснюючи переважно постачання продуктів харчування та побутової хімії. Мова йде про десятки укладених із підприємницями договорів. Разом з тим у системі «Прозорро» відображено лише два договори, укладені з Ольгою Харенко. У той час інформація про Тамару Харенко і зовсім відсутня, попри те, що вона отримала від закладу більше 400 тисяч гривень. Попри наявні окремі позиції в додатку до річного плану закупівель з закупівлі продуктів харчування, звіти про укладені договори відсутні, що може бути проявом або недопрацювання, або ж свідомого приховування інформації про постачальників і вмілим поділом предмета закупівель, аби уникнути навіть мінімальної прозорості.

Вже традиційно в частині постачання різних господарських товарів та одягу заклад активно співпрацює з низкою черкаських підприємців, про яких ми писали в наших попередніх матеріалах. Зокрема мова про черкащан Євгенія Романова, який успішно реалізував для підопічних інтернату шкіряні туфлі по ціні 1550 гривень за пару або ж 21‐річну Ірину Бутенко, що пропонує закладу брюки по 580 гривень.