«Коли кимось розроблялася президентська програма «Велике будівництво», то треба було дописати ще одне слово: «Велике будівництво держави», – Роман Боднар говорить повільно, розлого і ставить логічний наголос на останньому слові у реченні.
За 10 місяців перебування на посаді голови ОДА він відмінно «прокачав» свої вміння у риториці.
Мудрі кажуть: «заговори, щоб я тебе побачив». Тож за великим рахунком саме поставлене мовлення, відкритість до спілкування та нетипове для нашого регіону вміння вплітати у свій говір складні філософські сентенції стали головними публічними «фішками» Боднара-очільника області.
Ця невідповідність зашкарублим політичним стереотипам дозволила йому за рекордний час із ноунейма і «варяга» перетворитися на одного з найбільш впізнаваних та популярних політиків нашого регіону.
Місяць тому кар’єра Боднара на посаді глави області несподівано перервалася, і до сьогодні фактичні обставини тієї відставки лишаються невідомими. Зараз у його мовленні відчувається певне розчарування та навіть образа насамперед за форму звільнення, хоч це він і заперечує красивими фразами.
На сьогодні Боднар уже в статусі екс-голови будує амбітні й певною мірою ідеалістичні плани на майбутнє. Своє власне «велике будівництво держави» він хоче почати тут, в Черкасах.
Чого звільнили? З ким конфліктував? Що планує робити на Черкащині? 18000 розбирався з цими та багатьма іншими питаннями. Відповіді читайте в першому інтерв’ю Романа Боднара після складання повноважень глави Черкаської області.
«Образи – це про слабких»
– Три головні досягнення Романа Боднара на посаді голови Черкаської ОДА?
– Часто про це думав і будучи на посаді і після звільнення. Ми маємо розуміти: посада голови ОДА – це певна архаїка з досить уявними повноваженнями. За 10 місяців в такому нормативному полі важко зробити прорив. Але насправді в нас багато результатів.
Як представник президента я мав налагодити ефективну комунікацію із суспільством. Важливо, коли люди відчувають свою причетність до певних рішень, до реалізації програм, до діяльності органів влади. Ця комунікація спочатку нам досить важко давалася. Але через деякий час я побачив, як перелаштувалися всі структурні підрозділи. Ми швидко реагували і відповідали на людські запити. Мені досі дзвонять і пишуть люди, дякують за комунікацію, тому я вважаю, що її було досягнуто. Це перше досягнення.
Друге – нам вдалося налагодити всі процеси будівництва інфраструктурних проектів. Ми зайшли в область, де була лише купа незавершеного будівництва. Щоб ви розуміли, за роки незалежності в цілому це майже 500 об’єктів. Мільйони закопаних грошей. Будівництво – це величезний клапоть роботи і суто будівельної, , який нам вдалося запустити. Багато об’єктів мають бути здані вже восени.
Третє – розробка і затвердження перспективного плану. Це кропіткий, важкий та емоційно напружений процес. Нам, на щастя, вдалося цей процес оптимізувати і затвердити план.
– Щодо будівництва. Вам не образливо, що ви займалися цим питанням 10 місяців, а пожинати плоди, тобто відкривати об’єкти, будуть інші люди?
– Образи – це про слабких. Якщо ти робиш свою роботу якісно і по совісті, то тебе оцінять в будь-якому разі. Я думаю, люди здатні відрізнити: хто просто намагається попіаритися, а хто налаштований на результат.
– Думаєте, люди це відрізняють?
– Ми не можемо всіх рівняти під одну гребінку. Суспільство – структуроване. Так у всьому світі. Просто є структури більш сприятливі для розвитку, а є менш сприятливі. Кількість людей, які задумуються над тим, що відбувається, які аналізують політиків, – зростає.
Щодо образ. Їх в мене немає. Ми робили все, що могли. Без посади я теж буду контролювати ситуацію і вимагатиму від влади до кінця року здати об’єкти, які планувалися.
– Хочеться мати уявлення про те, що ви кажете. Який відсоток таких людей, які реально аналізують політичну ситуацію?
– 15% таких достатньо, щоб розпочати модернізацію, але недостатньо, щоб її завершити. От, за моїми власними оцінками, людей із критичним мисленням у нас десь 15%. Я переконаний, це більше ніж в Росії та Білорусі.
– Питання як логічне продовження першого: три речі, які ви не встигли реалізувати будучи главою області?
– Враховуючи обмежені повноваження голови ОДА, все, що я міг, я робив. Багато залежить від кадрової команди. Я би ще кільком керівникам структурних підрозділів запропонував інше місце роботи з меншим навантаженням. Це я не встиг довести до кінця. У мене були чіткі дані про не зовсім порядну поведінку певних людей. Проте від правоохоронців я так і не дочекався результатів перевірки.
– Щодо кадрів. Вячеслав Швець відпав від вашої команди майже відразу. Потім згодом і Юрій Лесюк. Зараз, аналізуючи свої рішення, оцініть вибір кандидатур заступників.
– Коли я зайшов в область, знав, що тут багато талановитих людей. Проте мені треба було дистанціюватися від всіх політичних груп та еліт. Тому я запросив людей з інших регіонів. Всіх, окрім Романа Карманніка. Він представляє собою інституційну пам’ять і є носієм цінних знань. По рівню мислення – він тягне на заступника, тому я дав йому ці повноваження.
Вимоги до всіх були високими. Нічого особистого. У кожного були певні обставини.
– Тобто Швець і Лесюк – це не ваші помилки?
– Кожна людина має плюси і мінуси. Її можна перевірити лише в роботі, коли є ритм, є відповідальність, є здорова агресія. Не кожен з цим справляється. Я вимагав від кожного заступника лідерства. Це має бути людина, яка може автономно налагодити всі процеси.
– Далі про кадри. Ви кажете, що не всіх встигли звільнити. Можна прізвища? Я, наприклад, знаю, що розглядалося звільнення Чубаня (директор департаменту інфраструктури, розвитку та утримання мережі автомобільних доріг загального користування місцевого значення – ред.).
– Я не буду називати прізвища.
«Я не міг подумати, що ця політика буде такою брудною»
– Історично склалося, що партії розділяють між собою області, і голови призначаються за квотним принципом. Ткаченка лобіював Ковальчук, Вельбівця призначали за квотою Косюка. За чиєю квотою чи за чиїм лобіюванням був призначений Боднар?
– Не було ніякої квоти. Я пройшов декілька співбесід. Спочатку я розглядався на посаду голови військово-цивільної адміністрації Луганської області. Потім ситуація перегралася, і я опинився тут. Двічі проходив співбесіду в президента України. Щоб зняти всі інсинуації, кажу відразу: жодних зобов’язань я на себе не брав, вказівок виконувати доручення, які не входять в обов’язки голови ОДА, мені не було.
– Ще одна історична традиція. У Черкасах традиційно мало не кожен місяць ходять чутки про звільнення голови ОДА вже багато років. Так було 5 років при Ткаченку, так було при Вельбівцю і Шевченку, так було і при вас. Десь із весни спочатку були чутки, що ви йдете на підвищення, з травня – що вас мають звільнити. Наскільки ця інформація була реальною?
– У мене не було подібної інформації. Чутки були. Вони почали ходити навесні. На той час в мене багато назбиралося ворогів тут. Я працював сумлінно. Я виконував доручення президента. Мені здавалося, що такі чутки – це невід’ємна частина регіональної кулуарщини.
Мені намагалися висловити недовіру депутати облради. Але та спроба потерпіла фіаско. Це додало мені впевненості.
Я ставив перед собою завдання пропрацювати мінімум рік. Хотілося показати результат. 4 листопада я хотів вийти із широким звітом. На той час ми мали здати і драмтеатр, і амбулаторії, і «Країну добра». У такому темпі за 3 роки можна повністю перебудувати процеси в області. Але треба врахувати, що по суті в мене не було жодної “дружньої” депутатської фракції в облраді, в нас були специфічні стосунки з міськрадою…
– У Черкасах ніколи не було нормальних стосунків між містом та областю.
– Тут закладена системна проблема на рівні законодавства. Треба доводити до завершення адміністративно-територіальну реформу. Така посада, як голова ОДА, має відійти в небуття. Має бути префект і голова виконкому. Префект відповідає за законність і координацію з правоохоронними органами. Він наглядає за процесами. Виконком обирається обласною радою і несе відповідальність за розвиток, будівництво, за екологію, освіту – це все їхня парафія.
– Назвіть три свої ключові помилки за час перебування на посаді в ОДА. Наприклад, ваш прихід на засідання виконкому у травні ви зараз вважаєте помилкою?
– Я не думаю, що прихід на виконком – це помилка. Я ніколи не ховався від людей. Ми ж розуміємо, що вся історія з карантином – це чистий піар. 22 числа Офіс Президента проводить селектор, запрошує міських голів, і мер Черкас офіційно керівнику офісу каже, що в нас хороша співпраця, карантин і все добре, зауважень немає…
– Вибачте, а вас, коли ви перебували на посаді, не попереджали, що не завжди варто вірити в те, що говорить мер Черкас?
– Попереджали. Але я не міг подумати, що ця політика буде такою брудною.
– Окей, якщо це не помилка, то назвіть три помилки свої.
– Я не можу загадати помилок. У тих умовах і ритмах я робив все, що міг.
– Тобто немає такої штуки, заради якої хотілося б повернутися в минуле і виправити її?
– Обставини так складалися, що саме так треба було діяти і в такий спосіб. Якщо ви запитаєте, чи погодився б я рік назад піти на посаду голови ОДА, то я би сказав, що погодився б. Той досвід, який я отримав за 10 місяців, дає мені можливість з висоти подивися на процеси, які відбуваються. Вірю, що цей досвід допоможе мені бути ще більш корисним для суспільства.
– Чи змінилися ви як людина за час перебування на посаді?
– Слава богу, не змінився. Можливо, став психологічно більш витривалим і готовий до більш рішучих дій. Мене це загартувало. Я відчув впевненість у своїх силах. Я відчуваю, що готовий до більш серйозних викликів.
– Які свої вміння ви “прокачали” під час перебування на посаді? Можливо, ораторське мистецтво?
– Це було велике випробування. Перші інтерв’ю – це був величезний стрес. Обов’язково будь-яка людина, яка претендує на статус публічного лідера, повинна тренуватись і має вільно почувати себе перед великою кількістю людей. Ти можеш багато знати всього, але переживання можуть скувати тебе. Тому це хороше тренування. Ще я прокачав свої знання. Всі книги по психології та менеджменту, які я перечитував, я бачу, що вони реально працюють. Я це випробував і на службі у останні роки, і також у адміністрації.
– Охарактеризуйте цитатою із художньої чи наукової літератури своє перебування на посаді голови Черкаської ОДА.
– Кожен фініш – це по суті старт.
“Коли ти усвідомлюєш, що твої задачі куці, примітивні і косметичні, ти не можеш рухатися із відкритим забралом на всі проблеми області”
– У приватній розмові один черкаський висопосадовець назвав вашу відставку “щеплення від боротьби”. На вашу думку, чи пов’язана ця відставка із конфліктами з лісівниками чи із забудовниками берегової лінії?
– Що вкладається в суть цієї фрази?
– Наскільки я зрозумів, він мав на увазі «щеплення» для ваших наступників. Тобто, якщо ти хочеш довше посидіти в кріслі, то краще боротися поменше.
– Якщо високопосадовці так думають, тоді для країни – це тупік.
– Добре, щодо причин відставки?
– Було кілька причин. Останні місяці я відчував дискомфорт, бо у нас було ментальне несприйняття. Щоб віддаватися роботі на сто відсотків, ти маєш бути впевнений, що робиш щось важливе. А коли кожен день вбивають в голову «до виборів», то складається враження, що після виборів закінчується життя. Це сфокусованість всієї роботи на піарі. Це не є системна робота.
– Тобто ви не очікували, що таке буде? Це ж прогнозовано: показати результат під вибори.
– Коли ти хочеш надихнути команду на серйозні речі, то ти не маєш звужувати цю риторику до дріб’язкових цілей. У рамках амбітних цілей ти виконуєш оперативні завдання. Ясно, що до виборів треба було максимально активізуватися, але не може колективний лідер, або еліта, або критична маса людей, які задають темп і напрямок, дрібнити задачі. Вони мають мислити глобально.
Коли ти усвідомлюєш, що твої задачі куці, примітивні і косметичні, ти не можеш рухатися із відкритим забралом на всі проблеми області.
– Тобто ви не очікували, що ваші задачі будуть такими?
– Ні, були амбітні задачі.
Ворогів насправді було дуже багато. Я думав, що хтось на горі розуміє реальні потреби людей. Дороги будувати – це дуже добре, пофарбувати садочки і стадіони – теж добре. Але за ці 29 років люди вже хочуть реальною ґрунтовної модернізації, серйозних реформ.
З чим людина найчастіше зустрічається у своєму житті? Чиновник, правоохоронець, суддя, прокурор. Сприйняття простою людиною влади відбувається на основі комунікації з ними. Якщо ці чиновники ставляться до людини, як до непотребу, все решта не має значення.
– Коли почала наростати ваша конфронтація із Офісом президента? З якого моменту у вас з’явилися сумніви, про які ви говорити зараз?
– У мене не було ніякої конфронтації ні з Офісом Президента, ні з президентом. Зараз прийшла оцінка з мінрегіону за 6 місяців. Ми всередині. У нас 15 місце. Нас тягне трохи на низ показник інфраструктурних об’єктів. Тут справа в тому, що в попередні роки нічого не здавалося. Тобто в нас хороші оцінки.
– Давайте я уточню запитання. У ході розмови ви кажете, коли йшли на посаду, то бачили одні задачі, проте з часом зрозуміли, що вони інші. Це змусило вас сумніватися. Коли була пройдена точка неповернення?
– Десь в кінці весни. Пам’ятаю, квітень-травень. Запускали програму «100 садочків, 100 стадіонів». Я відразу зрозумів, що це гарна обкладинка. Невже в області недостатньо фахових людей, депутатів обласної ради, які тут визначать, які об’єкти треба здавати в експлуатацію? Для чого нам 5 садочків, 5 стадіонів, 5 шкіл?
– Наче «п’ятирічка» звучить.
– Мені доводилося довго пояснювати в міністерстві. По-перше, нам не треба 5 садочків, по-друге, є відповідна законна процедура. Нам нав’язують згори, що тут будувати, а реальні об’єкти, які треба добудувати, ми відкидаємо в сторону. Тим більше обрізали ДФРР із 177 мільйонів на 111. Ми ледь включили драмтеатр в це будівництво. Я їх переконував, що 5 років будується театр, і ми мусимо його здати. Такі нюанси були. Важко було пробити цю стіну нерозуміння.
Я хотів пропрацювати рік. Знаєте, фиркнути, махнути рукою і сказати, що я розумний, а всі дураки, це просто. Важливіше, в таких складних умовах показати менеджмент, показати, що ти можеш. Хотів допрацювати до 4 листопада. А далі доля покаже.
– На фоні цього, шо ви кажете про «стіну нерозуміння», наскільки були готові, що вас можуть звільнити?
– Ти маєш бути готовий завжди. Ти не залежиш від уподобань людей. Навіть якщо люди тебе підтримують.
– Це ідеальна картина. Не можна бути кожного дня готовим до того, що тебе звільнять.
– Готовим – це значить сприйняти, як данність, не посипати голову попелом і не вважати, що життя на цьому не закінчується. Ти працюєш на всі сто, але якщо настає момент, коли тобі кажуть, шо ти більше не потрібний, ти приймаєш це спокійно.
– Тобто для вас це не стало ударом?
– Ні. А форма звільнення мені здалася дивною. Я думав, це по-іншому буде
Коли кимось розроблялася президентська програма «Велике будівництво», то треба було дописати ще одне слово: «Велике будівництво держави»
– Як склалися стосунки з нардепами?
– Вони були непростими, але не з усіма. Ми “притиралися”, ми десь чули один одного, десь сварилися. Але я намагався їх чути.
Коли наближалися вибори, я думав, що буду мати більший вплив на формування списку кандидатів в депутати хоча би до обласної ради. Бо фракція в обласній раді – це люди, з якими мені потім працювати і нести за це відповідальність.
Жоден нардеп не був на жодній сесії обласної ради, хоча були складні сесії. Я ставив питання про це і вже тоді були певні непорозуміння. Другий конфлікт виник, коли я…
– А перший конфлікт коли був?
– Перший – це коли були кадрові непорозуміння. Вони пропонували мені своїх заступників.
– Це ще одна традиція, коли нардепи за квотами “приставляють” своїх заступників.
– Коли це відверто слабкі кандидатури на посаду заступника голови, то я не міг на це піти. І тоді в нас такий “холодок” пройшов. Прийде час я розкажу, кого вони пропонували.
– Це хто пропонував?
– Зараз не можу сказати.
А деякі депутати народні, до речі, навіть намагалися відстояти мене під час звільнення.
– Добре, це перший конфлікт. Коли стався другий?
– Я вирішив шукати людей, які можуть стати кандидатами в кандидати. Посада голови ОДА, щоб там не казали, це напівполітична посада. І я не хотів вдавати, що я не займаюся політикою. Ми шукали ефективних, незаангажованих, незаплямованих людей. Я ставив задачу головам РДА шукати таких. Для мене це була також і оцінка голови РДА. Якщо голова дає мені 3-4 людини, які не тягнуть по своїй компетенції, то в мене відразу питання потім до цього голови, в якому середовищі він працює?
Тоді це викликало велике обурення в депутатів. Мовляв, вони самі справляться на своїх округах. Вони сприйняли це як ущемлення їхніх повноважень. Але ж ми все одно подавали цих людей на розгляд штабу і була домовленість: 50 відсотків формує штаб, ще 50 – нардепи.
– Традиційно на період виборів голова ОДА відповідає за забезпечення результату провладної партії. Того ж таки Вельбівця звільнили відразу після провалу парламентської кампанії. Через те ніби логічним мало бути, оскільки голова відповідає, то він і має формувати. Проте цього року щось змінилося. Від «Слуг народу» звучало, що голови ОДА усунені від формування списку, а пізніше від виборів усунули й Трофімова, що відповідає за регіональну політику. Як так вийшло?
– Це велика помилка. Голова ОДА – представник президента. На сьогодні рейтинг президента все ще порівняно високий. Тому треба було акцентувати увагу на вертикалі адміністрації. Треба було зробити голову ОДА реальним і впливовим чиновником. Оці хаотичні звільнення принижують політичний вплив посади в регіоні. Голови ОДА рвуть на собі сорочки, реалізовують «Велике будівництво», а потім за 5 хвилин приймаються такі рішення.
– Яка ситуація в інших регіонах?
– Всюди таке.
– Ви неоодноразово говорили, що голова ОДА має поєднувати політичну та господарську складову. На мою ж думку, голова ОДА – це насамперед господарник та управлінець.
– Така система, як є зараз, вкрай неефективна, бо поєднує і політичні, і господарські моменти. Не можеш ти забезпечувати законність на території і в той же час залежати від бюджету і депутатів. За таких умов неможливо бути незаангажованим і принциповим. Тому розділення цього вкрай важливе і вже давно назріло.
Коли кимось розроблялася президентська програма “Велике будівництво”, то треба було дописати ще одне слово: «велике будівництво держави».
Те, що зараз є – це конфлікт породжений в державній системі управління. Якщо ти займаєш принципову позицію, то в тебе немає з ким працювати. У нас всі правоохоронці замикаються на Київ. Вся відповідальність на тобі, і ти бачиш, що є проблеми: ліс, земля, екологія, незаконне будівництво.
У мене були конкретні до окремих представників контролюючих органів. Але я чув: то в нас карантин і не можна перевіряти, то ще щось.
– До кого у вас були претензії?
– У мене претензії до управління лісового господарства, до пана Дзюбенка. Претензії до Поліщука (держекоінспекція – ред.), до міського і обласного керівників ДАБІ, до керівництва держгеокадастру…
Я говорив з керівником Лісагенства. Він каже: «ми не можемо виїхати на перевірку, бо карантин, але якщо він напише заяву, то ми відразу її підпишемо». Таке щось. Звертаюся до правоохоронців: “є в мене така інформація, перевірте”. Вони кажуть: «у нас питань до нього немає». Інші: «це не наша компетенція, зверніться в ДБР». ДБР: «дайте матеріали». НАБУ, СБУ – і так далі. У мене купа цих матеріалів. Зараз, будучи простим смертним, я доведу, що були конкретні порушення кримінального характеру.
Щоб ви розуміли, мені через посередників натякали на можливу щомісячну грошову винагороду, щоб я лишив у спокої.
– Ви відмовились?
– Як я міг на це піти?
Потім дзвонили: попросили прийняти одного директора держлісгоспу. Дзвонили з дуже серйозної інстанції: з Конституційного суду. Я відмовився.
Тому в мене був вибір: або пливти за течією і стати елементом цієї системи, або залишатися на принципах і очікувати, коли “зіб’ють”.
– У Черкасах міцні позиції має кримінал: вихідці з 90-х, які легалізувалися через бізнес і політику. Чи від них були “ходаки”?
– Вони не відчувають загрозу від ОДА.
– Ну, була ж інспекція на землю біля Дніпра. Та ділянка належить впливовим людям.
– Не було погроз. Я в цьому житті нічого не боюся. Питання в мене були більше до правоохоронної сфери.
До екологічної інспекції багато питань, до держгеокадастру. Там половину можна звільняти через службову невідповідність.
«Вони ходили до заступників керівника офісу і розказували: з цим губернатором ми вибори не виграєм»
– Є нашуміле інтерв’ю Гордона з Богданом. Там Андрій Богдан пояснює, що одна з проблем у комунікації команди президента це те, що в певних речах вони не дотримуються «традицій». Я маю на увазі, коли звільняють, то це повідомляється особисто, дякують, пропонують якусь іншу посаду. За словами Богдана, подібного ритуалу зараз не дотримуються: подзвонили, сказали, що відставка і все. Скажіть, будь ласка, чи це справді так?
– Я не претендував на посаду та ритуал. Я очікував, що це хоча би буде завчасне попередження. У кінці тижня пішли чутки, потім депутати обласної ради зверталися до мене, що президент приїжджає і буде заміна голови. Мені це видалося дивним. У вівторок ввечері, коли з’явилася декларація нового голови, мені ніхто нічого не казав. Я не знаю, чому так.
Як мало бути: «у нас до вас такі претензії, ми вам даємо час, щоб виправити ситуацію». Інший варіант: «так сталося, дякуємо, але треба зробити рокіровку». Все нормально, претензій немає, я спокійно відійшов. Але коли вся область знає, а ти все дізнаєшся останнім, то хто ти тоді? Що це за посада? Коли таке відбувається, то кожен наступний розуміє, що він залежний від багатьох впливів.
Насправді ти маєш бути таким самураєм: витягувати меча і йти рубати оці зв’язки. Але коли ти розумієш, що крок вправо, крок вліво і тобі може щось прилетіти, то ти будеш сидіти рівно і ні з ким не сваритися.
– Коли дізналися офіційно про звільнення?
– Вже потім написав Сергію Володимировичу (Трофімову – ред.): «якщо так, то які мої дії»? Я дуже поважаю Трофімова: він порядна людина. Розумію, що він не зміг вплинути на це рішення, він був неготовий до нього. Ми з ним нормально розійшлися, я готовий його завжди підтримати.
– Окей, але які причини? Ви чули якісь претензії?
– Там ціла купа дріб’язкових причин, які накопичувалися.
– Наприклад?
– Непорозуміння з деякими нардепами.
– Тобто вони ходили і «капали» на вас?
– Так, мені з Офісу Президента постійно приходили сигнали. Ходили до заступників керівника Офісу і розказували: “з цим губернатором ми вибори не виграєм”.
– Корінь зла – вибори?
– Я так розумію, це вже на особистому рівні. Коли я ініціював зустріч, дивився їм в очі, знав, що вони ллють бруд і питав: є претензії? Вони: “ні-ні”, і посміхалися в очі. Хоча, як я зараз розумію, вже готувалася програма дій новому голові ОДА.
Те, що відбулося – це найкращий для мене вихід із ситуації. Президент не телефонував, не викликав, ми так і не спілкувалися.
– У той вечір президент приїздив, він був в «Україні». Ви намагалися з ним поговорити?
– Я не маю виходу напряму на президента. Я спілкувався з нардепами і Трофімовим. Якщо він був зайнятий і не вважав за необхідне – то про що я маю говорити?
– Коли вас призначали, Зеленського теж не було: на представлення приїздив Трофімов. Скільки разів вам вдавалося контактувати безпосередньо з президентом? Охарактеризуйте в цілому враження від Зеленського.
– Це некоректно, якщо я буду оцінювати когось, тим більш свого керівника. Жодних протиправних вказівок мені не надходило: ні від Офісу, ні від президента.
– А оточення його можете оцінити? Зараз популярний меседж: президент хороший, свита – погана.
– Некоректно.
“Якщо мислячі, моральні, освічені люди об’єднуються і системно працюють – то ця сила більш впливова і потужна, ніж 5 депутатів у міськраді”
– Боднар йде на посаду міського голови Черкас?
Ні, не йду (відео з поясненням можна переглянути ТУТ – ред.)
– Назвіть 5 осіб, яких би ви взяли собою в список, якби балотувалися в міську чи обласну раду?
– П’ять людей – не рятує. Посада мера – це не прагнення всього мого життя. Я думаю, що більш серйозні проекти можна реалізувати, якщо є консолідована група людей із схожими цінностями, які можуть генерувати певну візію.
– Ви маєте на увазі громадянське суспільство?
– Так. Якщо мислячі, моральні, освічені люди об’єднуються і системно працюють – то ця сила більш впливова і потужна, ніж 5 депутатів у міськраді.
– Які інструменти цього впливу?
– Апелювання до суспільства. Головний політичний капітал – це підтримка суспільства. Коли ти системно працюєш і політичний капітал наростає – тоді з тобою рахуються. Головне, не вхопити зірку. Бо відразу скотишся.
– Щодо людського капіталу. Коли з’явилася інформація про вашу відставку, дуже багато людей виступили з підтримкою вас. Навіть петицію на сайті президента зареєстрували. У ОП якось на це реагували?
– Не знаю, ми після того не спілкувалися.
– Ваша реакція?
– Я думав, якщо мені десять чоловік скажуть кілька слів і все, то буде добре. У нас традиційно не люблять чиновників, якби ти не вискакував із штанів щось зробити для людей. Але є парадоксальні заповіді. Одна з них: щоб ти не робив, ти маєш бути готовим що тобі дадуть по зубам, тебе забудуть, але незважаючи на це ти маєш робити корисні речі.
Така підтримка людей для мене була відкриттям. Це дало мені величезний поштовх до подальших дій. Мене вмовляли люди кудись балотуватися, але я не хочу розмінюватися на швидкоплинні проекти під вибори. Мій курс – стратегічний: я хочу зібрати команду. На вибори йти можна, але є вірогідність розмитися в цій політичній тусовці і нічого не зробити. Тому я схильний на довгу і правильну гру.
– Впевнений, у вас були пропозиції від різних партій на осінні вибори. Можете сказати, хто це був?
– Так, багато було. Пропонували першим в обласний список багато команд. Легше сказати, хто не пропонував.
– «Слуги» пропонували?
– Один народний депутат пропонував, але я сказав, що це неможливо.
– Чому?
– Я не думаю, що ми можемо щиро підтримувати один одного після того, що відбулося. Це може бути хіба удаване спілкування. Спілкуватися і тримати дулю в кишені – це не є робота. Це не прояв синергії в колективі.
– В цілому плануєте лишатися на Черкащині?
– Так. Я залишаюсь. Чому? Давайте говорити об’єктивно. Адміністративна посада дала мені певний поштовх і підтримку людей. Без неї було би важко пробитися на такий рівень впізнаваності. Якщо вже так доля розпорядилася, і велика кількість людей мене оцінила, то я не маю права зараз піти. Можливо, люди вкладають в мене надію координатора прогресивних сил у суспільстві. В нас багато прогресивних людей, але вони неорганізовані, розпорошені і кожен бореться сам.
Сильних перемагають організовані. Якщо організувати хоча би 50 чоловік однакомислячих людей, то це перетвориться в дуже потужну силу. Я не хотів би, щоб проект формувався під особистості, під вибори, або під фінансові мішки. Можете не вірити мені. Але наступає епоха, коли є затребуваність на щось інше.
– У вас є плани на всеукраїнську політику. Це плани на парламентські вибори чи йдеться про створення власної політсили?
– Я спілкуюся з групою людей, які мені симпатичні, і які не були в політиці. Вони готові на великі жертви, щоб змінювати цю країну. Ми спілкуємося в Києві. Це може стати першим кроком до зародження кристалу, що буде розростатися.
Тут багато залежить від нас. Ми маємо презентувати суспільству щось правильне і ціннісне, та показати, що можемо це ще й захищати. Це буде успіхом. Якщо ми ставимо перед собою амбітні цілі – ми маємо бути готові до особистих жертв.
– Проанонсуйте, чим будете займатися на Черкащині найближчим часом?
– У мене є багато знань і навичок. Думаю, кожна з них дасть мені можливість заробити на хліб насущний. Також є військова пенсія. Будь-яка діяльність, якою я буду займатися, буде пов’язана з відстоюванням інтересів громадянського суспільства. Я завжди кажу: ми можемо писати різні закони, можемо міняти десятки разів уряди і владу, але єдиний чинник, який забезпечить сталий розвиток нашого суспільства – це дозрівання і збільшення впливу громадянського суспільства.
Активна меншість визначає напрямок розвитку держави і суспільства. Розвиток громадянського суспільства, просвітництво, організація, пропонування регіональних стратегій, – це те, де я можу докласти свій досвід і свої знання.
Ми будемо змушувати чиновників працювати більш ефективно більш динамічно, допомагати чесному бізнесу відбиватися від нападів недоброчесних представників корумпованої системи.
– Чи не боїтесь ви, що це дозрівання може затягнутися через суб’єктивні причини: розчарування владою та приріст проросійських електоральних симпатій?
– Що таке розчарування? Розчарування владою – це новий досвід.
– Так в нас завжди так. Приходить нова влада, а за нею – розчарування.
– Супер. Ми розчаровуємося іншими відтінками влади. Був лукавий і хитрий Кравчук, потім два терміни червоного директора, спробували махрового патріота, ми пережили «пацанів з понятіями», ми пережили псевдопатріота, зараз ми переживаємо епоху популізму. Але з кожною цією епохою ми стаємо дедалі більш досвідченими. Суспільство дозріває.
– Але наслідки цієї епохи можуть бути серйозними. Ця епоха популізму – це послаблення центральної влади, це концентрація сили на місцях. Ми додамо сюди те, що згадували вище: розчарування і приріст інтересу до проросійських сил. Чи не несе ця епоха популізму загрозу українській державності?
– Звісно, несе. Ми маємо ці іспити пройти. Нас чекає багато випробувань. Але ми нація, яка пережила складну долю. Нині у нас розбалансована держава.
– Навколо яких цінностей і принципів будуватиметься політика Романа Боднара?
– Формула успіху не в пошуку цих принципів, а в спроможності їх реалізувати. Послідовність, чесність, прозорість, системність і багато інших корисних слів, які гарно звучать, але які так складно реалізувати на практиці.
Говорив Сергій Макаренко
