Роксолана Підласа. Фото: Суспільне мовлення
“Якщо будете питати про Бондаренка і Табурця, то кажу відразу, я з ними незнайома”, – говорить перед інтерв’ю Роксолана Підласа.
Попри те, що вона народилася і закінчила школу в Черкасах, нині Роксолана слабо асоціює себе з місцевим політичним життям.
Як політик вона відбулася на зовсім іншому рівні. У свої 29 років Підласа керівниця, вірогідно, ключового комітету Верховної Ради України – бюджетного, і без перебільшення – одна з найбільш впливових жінок у нашій політиці прямо зараз.
У 2021 році “Фокус” поставив Роксолану Підласу на 58 місце у своєму ТОПі впливових українців. Із черкащан трохи вище – лише аксакал Ірина Геращенко (№54), а позаду – Труханов, Садовий, Гереги і навіть Андрій Шевченко.
І при цьому всьому до четверга, 16 листопада, у жодному черкаському ЗМІ досі не було інтерв’ю з молодою політикинею.
“18000” взявся виправляти це.
Про роль місцевого бюджету під час війни, про головний кошторис держави на 2024-й рік, про міжнародну допомогу і, звісно, трохи про вибори спілкувалися з Роксоланою Підласою Ірина Малюкова та Сергій Макаренко у студії “18000″.
“Наші партнери не готові давати гроші на фінансування армії”
І. М.: Минулого року ви оголошували збір на ремонт укриття в черкаському ліцеї. Це певне ноу-хау як для народної депутатки. Чому зробили це? Як просувався збір? Хто скидав кошти, як швидко зібрали?
– Пам’ятаю, мене критикували в черкаських фейсбук-групах за те, що я збираю кошти. Мені це було максимально дивно чути, тому що укриття, яке робили у ФІМЛІ, тоді коштувало 250 тис. гривень. Там був гарний ремонт, проєктори, книжки. Для мене це була велика сума. Я не могла її просто взяти й дати на укриття. Але якщо кинути клич по колегах – 50 колег скинулися і вже є фактично кошти на укриття.
Плюс Київська школа економіки дала половину суми, тому що в них є проєкт “Безпечна освіта”, за яким вони ремонтували укриття по всій Україні ще до того, як з’явилася субвенція з державного бюджету на це.
Ще 3900 доларів дала нам румунська громадська організація на підтримку саме будівництва укриттів. Це мої давні знайомі ще від початку війни. Спочатку вони возили гуманітарку в Україну для потреб дитячих будинків та внутрішньо переміщених осіб. Тому я до них звернулася. Ми не всі ці кошти використали на черкаське укриття, більшу частину, здається, 2 тис. доларів, спрямували на укриття в херсонському ліцеї. Вони були якраз після деокупації, це було дуже актуально. З обстрілами, які зараз є в Херсоні, я вважаю, це важливо.
І. М.: Прозвучала фраза “Я не можу взяти 250 тисяч з кишені.” Але їх можна взяти із бюджету. Коли ви оголошували збір, то вказували, що в міському бюджеті бракує коштів на ремонт усіх укриттів. Чи аналізували загалом надходження і спрямування коштів із міського бюджету Черкас? Куди йдуть наші кошти, чому на ремонт укриття доводилося збирати? На що тоді мають іти бюджетні кошти, якщо не на оборону і захист?
– Повністю погоджуюся з цією тезою. Зараз є вже програми на будівництво укриттів у школах. Тут не стільки питання, відверто кажучи, з міським бюджетом. Це однак субвенція з державного бюджету. Більше питання з головним розпорядником цих коштів.
Ми акцентуємо велику увагу і профільному міністерству, й комітету, щоб наступного року в нас, нарешті, почали будувати укриття, тому що ситуація катастрофічна.
Про черкаський бюджет – це окрема історія (сміється), можна дисертацію написати. Насправді я глибоко в цифрах не розбираюся, але однозначно принцип, що українські гривні повинні спрямовуватися на оборону, має бути. Я зараз спробую пояснити, чому.
Державний бюджет нині фактично ділиться на дві частини. Перша – це всі наші внутрішні ресурси: податки, збори, митні платежі, приватизація, навіть розміщення боргових цінних паперів. Усі українські гривні, акумульовані всередині країни, йдуть на потреби оборони. Є й інша частина бюджету, кошти партнерів. Партнери не готові надавати кошти на фінансування армії. Ні на харчування, ні на зарплату військовим, ні на закупівлю зброї чи боєприпасів. Навіть на виробництво зброї та боєприпасів в Україні не можна спрямовувати кошти міжнародних партнерів. Тому ми обмежені бюджетом – близько 2 трильйонів гривень (50 млрд доларів, – ред.), які ми можемо спрямувати на оборону.
Для порівняння, на наступний рік бюджет війни російської федерації – 115 мільярдів доларів. Нехай вони 30 чи 40 % вкрадуть, це однак більше ніж Україна може собі дозволити спрямувати.
Коли йдеться про місцеві бюджети (не лише міста Черкаси) – вони на 99,9 % наповнюються із внутрішніх ресурсів. Із податків, зборів, які сплачують українські громадяни. І весь цей бюджет можна було б спрямувати на потреби оборони. А спрямовується мільярд гривень. Це, до речі, не лише в місті Черкаси. У Києві при залишках 28 мільярдів гривень на рахунку було оголошено про те, що 1 мільярд буде спрямовано на потребу бригад, які зареєстровані чи-то в Києві, чи біля нього. А решта залишається лежати на рахунку.
С. М.: Ви згадали про мільярд. Мали на увазі інформаційну кампанію, яку проводила Черкаська міська рада? Таку рекламу мерія розміщувала й на білбордах.
– Зокрема, мала на увазі й Черкаси. Але місто Київ оголошувало про спрямування такої ж суми.
С. М.: Це окрема тема, тому що якщо говорити про Черкаси, там все не так насправді. У міській раді спочатку казали, що дали на армію 600 мільйонів, потім – мільярд. Коли починаєш ці цифри розбирати, то бойові підрозділи отримали значно менше.
– Я поцікавилась цим питанням у казначейства й дізналася, скільки було проплачено платіжок Черкаською міською територіальною громадою на потреби оборони. Йдеться і про закупівлі, які робить сама міська рада, і про трансферти, спрямовані з місцевого бюджету або в державний бюджет, або безпосередньо військовим частинам.
У 2022 році було спрямовано з Черкаського міського бюджету 253 мільйони гривень. Це 7 % видатків бюджету. А в 2023-му році, станом на 15 вересня, спрямовано 396 мільйонів гривень. З одного боку, це краще, ніж минулого року. Це 14 % від усіх видатків. Можна сказати: непогано, вдвічі збільшили видатки на Збройні сили.
Але тут є нюанс: капітальні видатки міського бюджету зросли втричі.
С. М.: Так, тут варто не забувати, що на ремонт однієї з вулиць в Черкасах, Героїв Дніпра, заклали більше 150 мільйонів. Тож усе справді пізнається у порівнянні.
– Якщо говорити про державний бюджет, то тут 51 % видатків спрямовується на потреби оборони. Наступного року 100 % власних надходжень ітимуть на оборону, тому що в нас немає іншого вибору.
І коли дохід бюджету, зокрема, наприклад, черкаського, становить 4,5 мільярда гривень, українських податків, а з них на оборону спрямовують 396 мільйонів, у мене дуже великі питання. Для мене це має дуже цинічний вигляд.
І. М.: Зараз навіть ті люди, які були дуже далекі від політичних процесів, починають досліджувати цифри, які були спрямовані на армію, виходять на мітинги. Це відбувається по всій країні. Зокрема, в Черкасах є рух “Гроші на ЗСУ”. Ваше ставлення до подібних рухів, таких мітингів? У нас вони, наприклад, тривають уже четвертий тиждень.
– Підтримую. Коли я намагаюся місцеве самоврядування у бюджетному комітеті або у Верховній Раді якось обмежити у їхніх видатках, вони починають це перетворювати на політичні баталії, скандал, де говорять про наступ на місцеве самоврядування, знищення реформи децентралізації тощо.
Хочеться, щоб українці теж сказали своїм мерам, яких вони обирали, що так не може бути. Повертаючись до видатків на Збройні сили України, з 4 мільярдів, я думаю, половину можна було б спрямувати.
Мій “улюблений” тендер на місцях – капітальний ремонт бетонного равлика в селі Одеської області. Коли готувалася до нашого інтерв’ю, переглядала й закупівлі Черкаської міськради, таких ідіотських тендерів не знайшла. Але є інші тендери, які викликають запитання. Наприклад, чотири тендери на загальну суму майже 3 мільйони гривень на озеленення. Якби це ще фінансувалося з коштів міжнародної підтримки, є питання щодо доцільності, але це було би допустимо. Коли ти за українські гроші це фінансуєш – замість того, щоб перерахувати 3 мільйони гривень на будь-яку військову частину, мені це видається не дуже.
“Ми не залишили міські бюджети без копійки грошей”
С. М.: На щастя, на Черкащині справді не було таких дивних закупівель, як придбання барабанів в укриття тощо. Але в нас тут свій контекст. Наше видання постійно моніторить закупівлі в області. І що ми бачимо? Наприклад, в Умані на безпілотники спрямовують 10 мільйонів, паралельно оголошуючи тендер на ремонт двох кілометрів дороги за 40 мільйонів. У Смілі доріг ремонтують на 50 мільйонів, дронів купують на 10 мільйонів.
У цьому контексті хотілося б поговорити про вилучення військового ПДФО з місцевих бюджетів. При ухваленні цього рішення Верховна Рада аналізувала і опиралася на такі закупівлі в містах чи це рішення вже давно назріло?
– Відповідь на обидва запитання: так. У мене є табличка від державного казначейства, де є кожна громада і два роки їхніх витрат на потреби Збройних сил України: які матеріали купували, яку суму передавали військовим частинам, на які суми купували дрони тощо. Це був масив даних, які ми використовували для спілкування з депутатами.
Наприклад, коли хтось казав: “Мер моєї громади просив мене не голосувати за переспрямування військового ПДФО в державний бюджет”. Ми говорили: “Давай подивимося, як твій мер допомагає Збройним силам чи Національній гвардії, наприклад”.
Але це було дуже політизоване питання, і його політизували саме представники місцевого самоврядування.
С. М.: Військовий ПДФО вилучили в повній мірі. Чи розглядали варіант, щоб якийсь відсоток від цієї суми все ж залишити в місцевих бюджетах?
– Голови громад на цьому наполягали. Але, мені здається, цей торг був не дуже доречним. Не знаю, що незрозумілого у фразі, коли ти кажеш місцевому самоврядуванню і народним депутатам: колеги, у нас зараз складна ситуація з бюджетом. Нам потрібно цього року ще проплатити артилерійські системи для Міністерства оборони і проплатити контракти на дрони, по яких поставка буде в січні. Нам потрібно, щоб 26 мільярдів з першого жовтня були спрямовані в державний бюджет і могли бути використані на ці цілі. А у відповідь ти чуєш аргументи про реформу децентралізації. Розмова сліпого з глухим.
С. М.: Я так розумію, ви маєте на увазі опозиційні партії? “Європейська Солідарність” постійно ці тези оголошувала.
Але крім цього є, наприклад, питання реабілітації поранених, плюс у військовослужбовців сім’ї, рідні проживають тут. Очевидно, певна частина суми має йти на те, щоб вони отримували якісні медичні та інші послуги. На вашу думку, чи не варто все ж було залишити певний відсоток суми на ці потреби?
– Доходи бюджету складаються не лише з військового ПДФО. Насправді навіть звичайний податок від фізичних осіб у громадах зріс порівняно з 2021 роком. Наприклад, у Черкасах, якщо я не помиляюся, у 2021 році звичайний ПДФО, без військового, був 1,4 млрд гривень, а наступного року буде 1,9 млрд грн.
Плюс треба не забувати, що в нас є механізм горизонтального вирівнювання – це базова, додаткова і реверсна дотації.
У нас є звичайні трансферти, які щороку перераховують. Наприклад, освітня субвенція. Не можна сказати, що ми залишили громади без копійки грошей.
Що стосується конкретно реабілітації і будь-яких соціальних видатків і допомоги ЗСУ, територіальній обороні та іншим Силам оборони, це можна робити. Ми наклали обмеження на використання залишків на рахунках, щоб із них не можна було капітальні видатки здійснювати: дорогу класти, фасад ремонтувати. І окремо прописали, що з них можна здійснювати підтримку внутрішньо переміщених осіб. Я думаю, це справедливо.
С. М.: Ще одне питання, яке викликало дискусії. Чому ПДФО вирішили вилучити заднім числом, з 1 жовтня? А не, наприклад, з 1 січня?
– Юридично там достатньо чиста історія, тому що зворотної сили в часі начебто немає. Буде перерахунок здійснено державним казначейством і вилучено ці кошти з майбутніх доходів.
Як завжди, коли два юристи, то дві думки, як це зробити. Але в нас діє презумпція конституційності і всі закони є конституційними, поки не визнано інакше Конституційним судом України.
С. М.: Я більше про нагальність…
– Нагальність у тому, що необхідно було 26 мільярдів гривень спрямувати на дві мети: закупівлю артилерійських систем і проплату контрактів по дронах, які будуть поставлені в січні. Це не може чекати, тому що в січні вже з першого місяця будуть проплачуватися поставки в лютому чи, наприклад, у березні.
“Без інфраструктурних об’єктів немає інтриги в бюджеті”
І. М.: Уже кілька разів ми поверталися до теми бюджету. Бюджет на прийдешній рік 276 народних обранців підтримали. Не секрет, що щороку перед голосуванням триває збір голосів. Не думаємо, що війна змінила цей процес. Хто займався збором цих голосів? Хто комунікував із колишніми представниками “опзж”?
– Насправді війна змінила підготовку бюджету. Зокрема, тому що змінився сам бюджет. На 2024 рік не закладено майже жодних видатків. Доходи дорожнього фонду будуть спрямовані в загальний фонд бюджету і будуть використовуватися переважно на зарплату військовослужбовців. Не буде Фонду регіонального розвитку, з якого часто будували стадіони і гуманітарні об’єкти, не буде інвестиційних проєків Мінекономіки, по яких державні об’єкти добудовувалися. І навіть Фонд ліквідації, який раніше наповнювався з частини чистого прибутку Національного банку, а також активів і коштів, конфіскованих у громадян та юридичних осіб російської федерації на території України, у 2024 році буде наповнюватися лише з коштів від конфіскації. Надходження від Нацбанку йтимуть у загальний фонд держбюджету на потреби оборони.
До чого я це все пояснюю? Коли немає інфраструктурних об’єктів, немає інтриги в бюджеті, немає за що боротися, проти кого “строїти козні”. Тому якихось окремих переговорів по бюджету не було.
С. М.: Але ж по ПДФО були суперечки. Вочевидь, були й перемовини.
– По ПДФО – так. Ми ці питання розділили: по ПДФО були переговори, а бюджет проголосували без проблем, тому що це потрібно було зробити.
Перемовинами по вилученню ПДФО я займалася і голова фракції. З представниками колишньої “опзж” я не говорила.
І. М.: Якщо говорити про голосування партії “Слуга народу” за бюджет, то там двоє нардепів утрималися, вісім – не голосували. Зокрема, й нардеп, обраний від Черкащини, Сергій Нагорняк. Чому так?
– Треба запитати в них. Я навіть не знала цього. Щодо бюджету, то минулоріч менше, а цього року вже з’явилося розуміння проблеми з міжнародним фінансуванням. Чим раніше ти проголосуєш бюджет, тим швидше уряд може йти на переговори до міжнародних партнерів і просити підтримку. Поки не порахований бюджет, який затверджений, до речі, МВФ, ця розмова є беззмістовною. А цього року ситуація трохи напружена, депутати почали розуміти її складність.
І. М.: Представники “Європейської Солідарності” не дали жодного голосу за бюджет. У чому була основна суть претензій, окрім ПДФО?
– Вони ніколи не голосують за бюджет і кадрові призначення. В них така філософська позиція: ви – влада, беріть відповідальність, ми будемо лише критикувати.
За підтримку бюджету ми з ними не говорили. Тому що комунікувати можна з тими, кого є шанс переконати. Вибачте за таку відверту позицію.
“Хочеш обговорювати теми контрнаступу в студії – іди в окоп”
І. М.: У цьому контексті не можу не запитати про розмір заробітних плат народних обранців. Вони зростуть наступного року?
– На жаль, зарплата зростає, тому що вона прив’язана до прожиткового мінімуму. Я подавала поправку, щоб заморозити на рівні 2023 року зарплату для депутатів. І вона, на жаль, не була підтримана. Зокрема, й кілька молодих партій у Верховній Раді були категорично проти того, щоб заморожувати зарплату народних депутатів.
І. М.: Можете озвучити цифри?
– Голова комітету на руки отримує 45 тис. гривень. Відповідно заступник голови менше, просто народний депутат – ще менше.
С. М.: Яка загальна сума закладається на зарплати нардепів?
– У нас немає окремої програми на зарплати народних депутатів. Є програма, яка називається “Здійснення законотворчої діяльності Верховної Ради”, в яку входить зарплата депутатів, витрати на компенсацію житла, витрати на помічників і на відрядження для делегацій Верховної Ради.
С. М.: Повідомляли, що 10,2 мільярда гривень спрямують на культуру та медіапростір. Із відкритих джерел ми знайшли інформацію, що 1,5 мільярда піде на “Єдиний телемарафон”. Розумію, що марафон був важливим на початку вторгнення. Але наскільки такий формат прийнятний зараз? Чи потрібен він українцям?
– Це питання дуже сильно пов’язане з дискусією про те, чи потрібна зараз політика. Телевізор – це інструмент політики.
Чи треба? Я не знаю. Я не формую інформаційну політику в державі. Фактично, допомагаю виконувати.
Але чи треба нам на кожному каналі ток-шоу, в якому будуть депутати і експерти, як це зазвичай буває, обговорювати темпи контрнаступу? Я вже таке бачила в ютубі. Для мене це якась дикість. Якщо хочеш таке обговорювати – іди в окоп і там обговорюй, і наближай.
С. М.: Під час телемарафону такі теми не обговорюють?
– Ні. З військовими експертами обговорюють, звісно. Але такого, щоб у студії збирали депутатів, які коментатори на всі теми…
І. М.: Але виходить так, що в нас у телевізорі один порядок денний, а решта переноситься в ютуб. Більшість телеканалів вивели частину свого продукту туди й це відбувається далі. Ці шоу продовжують існувати, просто в іншому форматі.
С. М.: Неодноразово від медіаекспертів лунали думки про те, що інформація, яка подається в “Єдиному телемарафоні”, не завжди відповідає дійсності. Тобто до нього теж є питання.
– Думаю, що є, так само, як і до інформаційної політики кожного окремого каналу. Теж були питання до гостей, яких вони запрошують. Але в телемарафоні, наприклад, є “Суспільне”, наша надія і опора, важлива євроінтеграційна реформа. Вони достатньо збалансовано подають інформацію, запрошують депутатів усіх фракцій, якусь дискусію презентують. Плюс “Рада” почала нарешті показувати в марафоні засідання Верховної Ради. Там можна почути все, що завгодно.
Роксолана Підласа на засіданні Верховної Ради. Фото з фейсбук-сторінки народної депутатки
С. М.: До “Суспільного” немає запитань. Щодо каналів, до яких були зауваження, – вони мають приватний статус. Натомість на “Єдиний марафон” спрямовують 1,5 млрд гривень коштів платників податків.
– Дозвольте, я вас тут поправлю: це кошти міжнародних донорів.
С. М.: Тобто американські платники податків платять за “Єдиний телемарафон”?
– Так не можна казати. Кошти американських платників податків ідуть тільки на ті цілі, які на конкретний місяць затверджені адміністрацією президента США. Найчастіше – це соціальні виплати, зарплати вчителям і лікарям.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Його руки тепер із пластику, але такі ж працьовиті. Історія незламного воїна з Черкащини
С. М.: Продовжуючи питання культури та медіапростору. Більше 0,5 мільярда піде на патріотичне кіно. Ця тема тригерить людей. Було кілька скандалів у соцмережах і за їхніми межами. Наскільки зараз доцільно фінансувати такого роду патріотичні фільми? Часто є питання до їхньої якості. І ще одне: чи дивилися ви щось із цієї кінопродукції?
– Почну з останнього. Так, я дивилась українські фільми. Під час повномасштабного вторгнення не дивилась, лише фільм “20 днів у Маріуполі”. Це документальний фільм про перші дні вторгнення у Маріуполь, який зняв український відеооператор, який працює в Associated Press. Мабуть, цей фільм не фінансувався.
Що стосується самої програми, я особисто не підтримую її. Ми в бюджетному комітеті підтримали доручення уряду переглянути доцільність фінансування цієї програми. Вони провели нараду, чи потрібно це. І вирішили, що потрібно, але з фокусом на художні та документальні фільми про російсько-українську війну.
Але з боку бюджетного комітету нас це не зовсім задовольнило. Ми сказали: добре, якщо ви хочете все ж таки фінансувати ці фільми чи серіали, ми можемо це робити, але створимо робочу групу, яка принаймні затвердить паспорт бюджетної програми, документ, у якому чітко прописані напрямки, на які можуть бути використані ці кошти. Щоб там не було розважального контенту, розважальних серіалів, а були саме ті продукти, які можна показувати на Netflix, наприклад, про війну.
С. М.: Звучить досить абстрактно, знаючи тонкощі української політики. Якщо не помиляюся, про серіал “Інгулець” теж говорили, що там патріотичне виховання закладається в основі. Ця робоча група вже створена? Чи є там керівник?
– Ні, вона буде створена, до речі, при Міністерстві фінансів. Думаю, у Міністерстві фінансів зайву копійку не допросишся. Тому вважаю, що вона в надійних руках.
“Виборів до завершення війни не повинно бути, бо вони вносять розбрат усередині країни”
І. М.: Не можна не згадати ще одну тригерну тему – тему виборів. У медіапросторі останнім часом постійно вірусилася інформація про те, що їх буцімто планують на весну 2024 року. В ефірі одного з телеканалів про це навіть говорив один із народних депутатів. На початку листопада президент виступив із заявою, що вибори не на часі. Чи можна зараз сказати, що в цьому питанні поставлена крапка, і що вони справді не на часі і не плануються? Чи обговорюють досі це питання в коридорах Верховної Ради?
– Мені здається, в коридорах Верховної Ради вже чотири роки готуються до виборів. Є багато розмов, однозначно. Всі про це говорять в кулуарах. Народні депутати з того, що я бачу, вкладають багато грошей в розвиток своїх соцмереж, розкрутку, рекламу. Це завжди означає, що людина готується до чогось, але з якоїсь інсайдерської інформації, що я можу сказати: у першому півріччі 2024 року точно не буде виборів.
Що я можу сказати зі свого боку як громадянин? Я вважаю, що виборів до завершення війни не повинно бути, тому що вибори дуже сильно вносять розбрат усередині країни. В нас і зараз дуже хиткий стан у суспільстві, багато агресії одне до одного. Якщо ми ще викристалізуємося і поділимося на 2-4-5 таборів, особливо, коли йдеться про парламентські вибори, це буде дуже сильно відволікати від проблем і потреб фронту.
І. М.: Яка позиція щодо виборів у західних партнерів?
– Ще пів року тому деякі представники міжнародних партнерів говорили про те, що треба було би провести вибори. Зараз вже ці розмови повністю затихли.
І. М.: Коли говорили, що вибори потрібні, яка була головна мотивація з їхнього боку?
– Дискусія про змінність влади, про підтримку демократії, демократичних цінностей. Але знову ж таки, пам’ятаєте, ще до того, як президент сказав чітко, що не буде виборів весною 2023 року (насамперед йшлося про президентські вибори), але перед тим він ще казав: “Окей, якщо партнери хочуть проводити вибори, забезпечте нам спостерігачів в окопах, щоб усі військовослужбовці проголосували, і забезпечте нам інфраструктуру за кордоном, щоби наші українські громадяни могли проголосувати”.
Я один раз голосувала за кордоном. У 2014 році, здається. В українському посольстві в Берліні. Там тоді ще стояла черга на всю вулицю, щоб проголосувати. Уявіть, що зараз буде відбуватися в посольствах.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: Доброго вечора, ми з-за кордону. Де живуть та ким працюють провінційні “мільйонери”? (ВІДЕО)
С. М.: Наскільки на сьогодні міцна і надійна міжнародна підтримка? Аналітика говорить, що сьогодні кожна друга гривня в нашому бюджеті – це кошти західних партнерів. Лунала інформація, що США поки не передбачили у бюджеті коштів на допомогу Україні.
– Вони ухвалили проміжний бюджет. І там, на жаль, немає підтримки України. Ситуація складна. Не буду намагатися її прикрасити. Ми потребуємо від Сполучених Штатів 11,8 мільярдів доларів на наступний рік, мінімум. А краще – 12-13. Щоб підтримка була, як цього року, 1,1 млрд доларів США на місяць. Це дуже важливі для нас кошти, тому що вони грантові, безповоротні. Вони не збільшують державний борг, який у нас наступного року перевищить 100 % ВВП.
Той факт, що підтримка України стала предметом внутрішньополітичних дискусій, предметом дебатів для кандидатів у кандидати і в республіканській, і в демократичній партіях, – мене дуже лякає. Ми без підтримки міжнародних партнерів не справимося. Ми повністю залежимо в своїх соціальних і гуманітарних видатках від допомоги країн G7.
С. М.: Чи є на сьогодні “план Б”, якщо станеться так, що цих коштів не буде?
– Є, але він дуже поганий. Це буде секвестр бюджету, скорочення по всіх видатках. Секвестр буде не одразу. Спочатку ми будемо скорочувати те, від чого можна відмовитися. Це буде досить сильно бити по нашій економіці. Першою під ніж потрапить підтримка бізнесу. Допомога аграріям, пільги для бізнесу – все це буде скорочено.
Плюс, можливо, будуть підніматися податки якісь. Плюс, можливо, ми знову будемо переспрямовувати якісь місцеві податки до державного бюджету. Це повністю не виключено. Це буде більш імовірно, ніж підняття податку якогось для українців чи підприємств.
С. М.: Не так давно Bloomberg писав про те, що США таємно збільшили свою військову підтримку Ізраїлю. Чому натомість надання допомоги Україні постійно супроводжується якимись політичними торгами?
– Я не готова коментувати військове питання, я не є експертом у постачанні зброї в натуральному вимірі. Але я би переговори про надання фінансування не знецінювала до слів “політичні торги”. Більшість фінансування, яке надходить як пряма бюджетна підтримка в Україну від міжнародних партнерів, має умови щодо певних реформ, які ми повинні виконувати, щоб отримувати ці кошти. Загалом це корисні для України реформи.
Наприклад, для продовження програми з Міжнародним валютним фондом ми виконували багато хороших речей. Бо від програми МВФ залежить і підтримка уряду Канади, і підтримка уряду Японії. На вимогу МВФ ми відновили електронне декларування. До кінця грудня є умова, шо ми маємо проголосувати закон про інституційну незалежність Спеціальної антикорупційної прокуратури. Буде умова про збільшення детективів НАБУ на 300 осіб. Це всі ті речі, які ведуть нас до прогресу. Тому я б не називала їх “політичними торгами”.
С. М.: Я під цими словами все ж більше мав на увазі процеси всередині країни. Як вплине на Україну боротьба за президентське крісло у США?
– На жаль чи на щастя, думаю, ніхто точно не скаже, як вибори вплинуть на підтримку Штатів. Звісно, дуже багато роздумів у публічній сфері про те, що буде. Хтось виявиться правий, а хтось – ні. Такий собі прогноз “50 на 50”.
І. М.: Яка у вас комунікація із черкаськими політиками? З мером міста, головою ОВА?
– Ми не знайомі ні з мером Черкас, ні з головою ОВА.
І. М.: Наскільки тісно спілкуєтесь із черкаськими нардепами?
– Найбільше я комунікую з Олександром Завітневичем, він “списочник”. Ми з ним комунікуємо лише з питань оборони, тому що наші комітети дуже сильно пов’язані між собою. Я часто з ним звіряюся, як використовуються кошти, які ми спрямовуємо.
І. М.: А з іншими колегами з партії “Слуга народу”?
– Любов Олександрівна Шпак у бюджетному комітеті. З нею нормальна комунікація, вона підтримує більшість ініціатив. І все.
І. М.: Відповідь пояснює ваші слова про те, що ви не знали, як голосував Сергій Нагорняк за бюджет.
– Коли законопроєкт набирає достатньо голосів, ніхто не розбирається, хто як за нього голосував. Коли законопроєкт набирає 223, ось тоді розбір польотів відбувається.
ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ: “Ми розглядаємо різні варіанти, але готуємося до найгіршого”, – Ігор Табурець (інтерв’ю)
Відеоісторії про черкащан, добірки корисностей та залаштунки життя команди “18000” – підписуйся на наш інстаграм
Гарна стаття, дякую. Але око ріже величезна купа помилок, переглядайте текст на друкарські помилки перед публікацією