Мандрівка з книгою: як черкащанка створила книжковий клуб

Черкаси CHEтальня

«Сила книжок у тому, що вони вчать нас турбуватися про інших. Це сила, яка дає людям сміливість, а заразом і підтримує»

«Кіт, що рятував книжки» Сосуке Нацукава

Фахівчиня із забезпечення якості програмного продукту, мама трирічної доні, а також читачка, книжкова блогерка та засновниця клубу CHEтальня — усе це про черкащанку Ірину Білоусову. Книги в її житті були з самого дитинства, адже мама працювала вчителькою початкових класів, а бабуся і дідусь були філологами. Згодом на цю ж спеціальність вступила і сама Ірина, чим ще дужче пов’язала своє життя з книгами.

Читання для Іри було способом втекти від реальності 90-х, на які припало її дитинство.

Я так відволікалась від своїх якихось дитячих проблем. Плюс тоді не було ще ніяких соціальних мереж, тому розвагою була книга. Тоді їх не купували, а брали в бібліотеці. І я дуже любила туди ходити. Оскільки моя мама вчителька, то я мала “VIP-доступ” і могла брати додому книги, які можна було читати тільки в залі. Читання — це частина мого життя, — розповідає Ірина.  

У 2020 році, коли світ сколихнула пандемія коронавірусу, Ірина завагітніла. Це трохи вивільнило час, який вона спрямувала на створення та ведення читацького щоденника в Instagram, який згодом перетворився на повноцінний книжковий блог, а ще через деякий час – на книжковий клуб CHEтальня.

Як виникла ідея створити книжковий клуб у Черкасах, які книги там обговорюють, коли зустрічаються та хто і як може долучитися — “18000” поспілкувався з Іриною про книжкове життя Черкас.

Зі Швейцарії до Черкас: ідея створення книжкового клубу

У 2022 році, на початку повномасштабного вторгнення, як і багато українців, рятуючи дитину від російських ракет, Ірина тимчасово виїхала до Швейцарії. Перебуваючи в новій країні без друзів та близьких по духу людей, вона зрозуміла, наскільки важливим для людини є ком’юніті та як це важко бути від’єднаною від суспільства, в якому ти живеш.

Мовний бар’єр, ізоляція, перебування сам на сам зі своїми проблемами — усе це й підштовхнуло Ірину до ідеї створити власний книжковий клуб, де б збирались однодумці. Однак у Швейцарії ця ідея так і не стала реальністю.

— Я думала, що кілька людей точно знайдеться. Будемо збиратися, тримати зв’язок, спілкуватися разом. Воно якось було б веселіше й не так самотньо. Але люди не відгукнулись. Причому я пропонувала різні варіанти: брати електронні книги чи аудіо. Я сама просила чоловіка мені висилати книжки, щоб було тут читати щось, певно, й інші могли так робити. Але чомусь ідея людям не зайшла і мене це дуже засмутило, — пригадує Ірина.

Ірина Білоусова у Швейцарії

Ця ситуація стала одним із поштовхів повернутися назад в Україну після понад року перебування у Швейцарії. І хоч попередній досвід був невдалим, до Черкас Іра приїхала із палким бажанням таки створити свій книжковий клуб.

У мене був невеликий страх, що в Черкасах може теж не вийти. Однак я була вже по-іншому налаштована. Якщо не вийде, то не вийде. Нічого страшного. Але насправді я відчувала, що тут все буде не так, адже там була десь сотня українців, і ніхто не захотів, а в Черкасах майже 300 тисяч людей. Тобто набагато більше, тому 5-10 точно відгукнулись би. Цього разу я була більш позитивно налаштована, каже Ірина.

Так, у жовтні 2023 року, десять місяців тому, з’явилась CHEтальня. Нині у спільноті вже 30 людей, наразі усі — дівчата. На першу зустріч прийшло близько 10 людей. А обговорювали тоді книгу «Дзвінка» Ніни Кур’яти.

Ірина розповідає, що була дуже заряджена. Адже перед зустріччю клубу вона побувала у Львові на Форумі видавців, де відвідала презентацію книги письменниці Ніни Кур’яти.

— Ми приїхали до Львова з іншого приводу. І коли я дізналась, що в цей час там саме відбувається книжковий фестиваль, то сказала: «Так, скасовуємо всі плани. Я іду туди». Тому я пішла на зустріч з авторкою. Взяла в неї автограф, розповіла про те, що ми в Черкасах якраз будемо скоро робити зустріч книжкового клубу за її книгою. Повернулась я дуже натхненна. Мені хотілось поділитися з усіма учасницями деталями написання книги, що мала на увазі авторка, описуючи ті чи ті моменти книги, про що вона думала, коли створювала історію. На презентації я дізналась деталі, невідомі загалі й було круто поділитися ними з учасницями клубу. Перша зустріч нашого клубу була класна і щира, адже я намагалась відразу створити легкий та дружній вайб. Ми обговорювали книгу “Дзвінка”. Наші зустрічі — це не уроки в школі, де треба розказати про прочитане. Тут кожен ділиться власною думкою і приходить тому, що сам хоче, — пригадує Ірина.

Львів "Дзвінка"

Ретельна підготовка та живе обговорення: як проходять зустрічі в книжковому клубі CHEтальня

До підготовки зустрічей Ірина підходить відповідально і кожного разу готується: читає книгу, складає перелік запитань для обговорення. А часом читає біографію письменника чи письменниці, переглядає інтерв’ю, аби на початку розповісти учасницям клубу щось цікаве із життя авторів, яких обговорюють. Адже дуже часто, щоб якомога глибше зрозуміти книгу, потрібно знати й епоху, коли творив автор, і основні віхи з його життя.

— Під час наших зустрічей я намагаюсь дотримуватися певного сценарію. Але, звісно, у нас живе обговорення і, якщо дискусія рухається у своєму напрямі, а дівчата хочуть поговорити довше про якесь питання, я нікого не зупиняю. Я готую питання, але це не означає, що мушу їх всі озвучити. Це швидше орієнтир для нас, — розповідає блогерка.

Книжковий клуб має свій чат в Telegram, в якому вже є 30 учасниць. Раніше саме там і відбувалось обговорення та голосування за книги для наступних зустрічей. Але нещодавно Ірина змінила підхід і тепер визначає самостійно книжки для обговорення, а також час та місце зустрічі. Каже, що так зручніше, адже що більше учасників у клубі, то більш різні у всіх смаки та зайнятість, і знайти компроміс стає складніше. 

— Як засновниця клубу я хочу просувати актуальні книги, які можна цікаво обговорити. Є багато класних книг, але про які немає що говорити. Дехто з клубу пропонує нонфікшн. Це хороша література, справді корисна, але що тут обговорювати? Мені також хочеться, щоб ми більше говорили про українську літературу, але водночас намагаюсь чергувати її із зарубіжною, щоб було всім цікаво, — каже Ірина.

Ірина Білоусова Черкаси

Минулого місяця якраз відбулась перша зустріч після оновленого формату. Для обговорення Ірина обрала книгу «Орландо» Вірджинії Вульф. На зустріч прийшло п’ятеро людей, що є хорошим показником, зважаючи на сезон.

— Не всі з учасниць клубу захотіли читати та обговорювати цю книгу, зважаючи на її неординарну структуру та нелінійний сюжет. Я думаю, що влітку також хочеться читати щось більш позитивне. І це нормально. Проте все ж таки кілька людей прийшло, і в нас була класна зустріч, — розповіла Іра. 

Ірина додає, що з початком повномасштабної війни не всі хочуть читати та обговорювати книги на складні теми, зокрема воєнну літературу. Водночас учасники CHEтальні обирають для себе книги на важливі теми: фемінізм, психологія, травматичні події тощо.

Зазвичай ми беремо для обговорення книги, де йдеться про соціальні теми. Нам подобається обговорювати, що мотивувало героїв вчинити так, як вони вчинили, як на них вплинуло дитинство чи інші герої. Часто можемо складати психологічні портрети, говорить Іра.

Також читайте: Не плакати, а жити: черкащанка про першу книгу і власне видавництво, назване на честь полеглого чоловіка.

Які книги вже встигли обговорити в книжковому клубі Черкас?

  • «Дзвінка» Ніна Кур’ята;
  • «Тривожні люди» Фредерік Бакман;
  • «За перекопом є земля» Анастасія Левкова;
  • «Уроки хімії» Бонні Ґармус;
  •  «Життя за життям» Кейт Аткінсон;
  • «Невеличка драма» Валер’ян Підмогильний;
  • «Ловець повітряних зміїв» Халед Госсейні;
  • «Хто ти такий» Артем Чех;
  • «Я бачу, вас цікавить пітьма» Іларіон Павлюк;
  • «Сила» Наомі Альдерман;
  • «Орландо» Вірджинія Вульф.

Трійкою найкращих, на думку Ірини, за цей час стали історії: «За перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Хто ти такий» Артема Чеха та «Невеличка драма» Валер’яна Підмогильного. 

Ірина розповідає, що зустрічі відбуваються щомісячно. Але бувають випадки, коли учасниці зустрічаються разом і кілька разів, як у липні. Перша зустріч відбулась нещодавно. Під час неї обговорювали книгу «НепрОсті» Тараса Прохаська.

Я вибрала цю книжку, бо чула на неї дуже полярні відгуки. Одні кажуть, що це геніальна історія та сучасна класика, а інші, що це — постмодернізм, коли читаєш і нічого незрозуміло. Її ще порівнюють з Маркесом, тому що тут використані прийоми магічного реалізму. Коли книга викликає такі різні емоції, то хочеться і самій прочитати, дізнатися, що ж там таке. Тому я і подумала, треба брати її на клуб. Але не всі захотіли через суперечливі вислови Прохаська щодо єдності українців у минулому. Тому ми обрали ще одну історію, розповідає Ірина.

Книжковий клуб CHEтальня

Друга зустріч відбудеться 20 липня. І на ній обговорюватимуть книгу «Дім для Дома», яку написала українська письменниця Вікторія Амеліна. Авторку вбили росіяни, поціливши ракетою в центр Краматорська 27 червня 2023 року.

Як долучитися до клубу CHEтальні

Наразі в CHEтальні немає окремої сторінки в соціальних мережах, а про анонси зустрічей можна дізнатися із постів Іри в Instagram. Там вона повідомляє і книгу, яку будуть обговорювати, і час та місце зустрічі.

— Я не створювала окрему сторінку, тому що її треба вести. Я поки що до цього не готова через брак часу. Тому модерую чат і цього ніби зараз достатньо. Анонси публікую у своєму блозі, поширюю і прошу репостнути дівчат, якщо вони хочуть, аби хтось долучився ще, — каже засновниця клубу.

Як долучитися до клубу: алгоритм дій

  1. Напишіть Ірині в Instagram та скажіть, що хотіли б долучитися до клубу.  
  2. Після цього вас додадуть в чат у Telegram, де ви зможете спілкуватися з іншими учасницями клубу.
  3. Приходите на зустріч, прочитавши визначену книгу.

Книжковий клуб є безоплатним для всіх учасників. Та часом у CHEтальні виявляють ініціативу й збирають кошти на актуальні військові чи інші потреби. Але такі донати є добровільними.

— Я просто пропоную відкрити банку, якщо є якісь потреби й ми скидаємось. Ми збирали гроші на допомогу «Фактор-друк», коли друкарню обстріляла Росія. А коли читали й обговорювали книгу Артема Чеха, то закинули на збір, який він тоді проводив для своїх побратимів. Також закидали на збори для черкаської волонтерки Вікторії Хамази. Але скидатися можуть тільки ті, хто має таке бажання або фінансові спроможності. Це добровільно, — розповідає Ірина.

Клуб CHEтальня

Правила клубу

У книжкового клубу CHEтальня немає особливих правил. Ось кілька моментів, які виділяє Ірина:

  1. Головне правило — це повага одне до одного. Підтримка та увага до думки інших.
  2. Бути позитивно налаштованими до нового досвіду, адже учасники клубу збираються для спілкування та класного проведення часу разом.
  3. Долучатися бажано людям з 18 років, тому що в клубі не читають дитячу та підліткову літературу. Це більше не правило, а рекомендація, каже Ірина. Просто молодшим людям може бути не цікаво через теми та вибір книг.

— Основне правило для мене — це повага до інших учасниць клубу. Повага до іншої думки. Щоб не було суперечок, недоречних коментарів. У нас у клубі атмосфера суцільної підтримки, добра і любові. CHEтальня для мене про підтримку. Не тільки про якісне обговорення самої книги, а про якісне спілкування всіх учасниць. Щоби всі вийшли, і всім було класно, каже книжкова блогерка.

Колажування та speaking club: плани розвитку читацького клубу в Черкасах

Створюючи свій книжковий клуб, Ірина брала за основу звичайний формат: офлайн-зустрічі та обговорення книги. Каже, що саме так діють більшість книжкових спільнот. А от уже з часом там можуть з’являтися свої особливості чи родзинки. 

Наразі в Іри немає масштабних планів щодо розвитку книжкового клубу, адже їй подобається той формат, який є зараз. Однак має дві ідеї, які хотіла б втілити в життя:

  • поєднання обговорення книги зі створенням колажів;
  • читання книги в оригіналі та обговорення її англійською мовою.

— Було б класно зробити колаж-сесію й обговорення. Ми можемо говорити про книгу й щось робити руками. Це не заважало б. Ще одна ідея, про яку я нікому раніше не говорила, прочитати книгу англійською і потім англійською пробувати обговорити її. Типу speaking club. Можна брати книгу не дуже важку, можливо, більш розважальну, щоб там була проста лексика. Це прикольно було б, — ділиться Ірина.

Учасниці клубу CHEтальня

Наразі клуб відбуваються тільки в офлайні. Онлайн-зустрічей Іра не планує робити, адже хоче, щоб CHEтальня залишалась затишним місцем, де кожен може поговорити про книгу, а інші будуть включені на сто відсотків, а не квадратики з нікнеймом замість обличчя.

Дівчата з клубу вже подружилися, деякі допомагають одне одному. Радять різні книги в нашому чатику. Одна учасниця казала, що до участі в клубі не любила українську літературу й вважала її нудною. А потім ми читали «Невеличку драму» Підмогильного і вона мені каже: «Це так класно було. Я тепер на українську літературу геть по-іншому дивлюсь». Це було дуже приємно, це я вже недаремно прожила це життя, розповідає дівчина.

Іра додає, що CHEтальня — це і про класне камерне ком’юніті, й про просування читання. Можливо, це невеликий проєкт, але певний вплив він має. Адже учасниці клубу читають книги, а потім розповідають про них іншим, а ті своєю чергою далі. І так любов до літератури потроху завойовує всі Черкаси. 

Я дуже ціную всіх учасниць клубу, їхню дружбу і відданість читанню. Вони допомагають втілювати мою мрію та надихають читати та просувати ідею читання, — каже Іра. 

Матеріал створено у партнерстві з Волинським пресклубом

Світлана Небилиця

Також читайте. Неля Раіна: «Дійшло до того, що в Канаді про наші книжки чули, а в моїй рідній Золотоноші – ні».

Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами

коментарі
Залиште свій коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *