Птахи – це маленькі дива, які допомагають нам побачити, що навколо нас є більше, ніж просто земля.
Разом із місцевою бьордвотчеркою Дариною Бузовською спробуємо розкрити читачам світ тих, хто пам’ятає про красу і свободу, – світ птахоспостерігачів.
Бьордвотчинг (від англ. bird, watch) – це хобі, пов’язане із спостереженням та вивченням птахів у природному середовищі. Бьордвотчери спеціально вирушають на природні майданчики, ліси, болота та інші місця, де можна спостерігати за різними птахами.
“Це все випадково сталось, мене просто затягнуло”
Дарина дізналась від подруги про орнітологічну екскурсію, тож вирішила, що піде просто прогулятись парком, де розказують про птахів. “Це ж не може бути якось шкідливо чи погано”, – жартує Дарина, але вже два роки у неї нове хобі. Прив’язаність до цього з’явилась не одразу, все почалось зі старенького бінокля.
“О, підкоришника побачила, він там”.
“Спільнота формувалась з часом, але усе почалось з однієї людини”
Дарина познайомилась із черкаським активістом, з яким дізнавалась про місцевих птахів, а потім випадково знайшла групу у Фейсбук “Птахи України”, виклала туди фото і так на контакт вийшла спільнота черкаських бьордвотчерів. Одним з членів спільноти є Максим Гаврилюк, директор ННІ природничих та аграрних наук та орнітолог Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. З ним та іншими птахоспостерігачами вони зустрічаються офлайн, їздять часом на вилазки у межах району. Така спільнота налічує близько десяти людей і вона збільшується.
– З покращенням техніки збільшилась і спільнота, в нас уже багато люди фотографують і так ми дізнаємось про рідкісні види. Взагалі у зв’язку з покращенням техніки збільшилась кількість бьордвотчерів,– розповідає Дарина.
“О, вівчарик-ковалик співає. Запишемо його”.
Яким типом бьордвотчера ви можете бути?
На своїй сторінці Дарина Бузовська суб’єктивно визначила типи бьордвотчерів, з яких вона вирізняє:
- Фотографи – ті, хто не полінується кілька годин просидіти в засідці у кікіморі, щоб сфотографувати омріяного птаха. Вони не полюють за кількістю, а просто насолоджуються одним видом з різних ракурсів.
- Збирачі – азартні люди, які розпізнають одного птаха і одразу шукають нового.
- Науковці – справжні орнітологи і ті, хто намагається їм допомогти. Ці люди досліджують птахів і як зазначає Дарина: “Вони вміють визначати птахів за покликом та відрижками (я не жартую зараз, це називається “пелетки”). Їх здебільшого не цікавлять гарні фото і, здається, вони вже самі стали наполовину птахами”.
- Аматори – початківці, які ще не мають бінокля і не визначились із напрямом.
“Повзик вже був, он, якраз біля нас”.
“Для мене бьордвотчинг – спортивна рибалка”
Дарині подобається бути просто з природою, на самоті. З птахами забуваєш про всякі негаразди, хоча б на певний час. “Я – це такий маніяк, весь в обладнанні і кирзових чоботях десь у болоті”.
Як визначати вид птахів?
Можна через бінокль, фотоапарат або на слух, але останнє, зізнається Дарина, дається їй важко: “У парку можуть бути середній, великий, сирійський та малий дятли. Останнього я ще визначу, а от перших трьох складно, бо вони мають схожий поклик. Орнітологи можуть визначити, а я – ні.”
Інколи, щоб визначити птаха, можна навіть не повністю його бачити. Потрібно знати, які є в місцевості, методом виключення вже орієнтуватися. В Україні є Чепура мала і Чепура велика – це Чаплі, за фото вони дуже схожі, але в Черкасах побачити малу – надзвичайна рідкість, тому це по замовчуванню велика. З часом формується навичка і згодом це буде дуже інтуїтивно.
Ще є такі додатки як “Мерлін ID” і “Птахи України”, які також допомагають визначити вид птахів, що ви побачили чи почули. Вони можуть підказати, на які особливості звертати увагу.
“Точно якась синиця, але не бачу яка”.
Усі спостереження цікаві орнітологам
Ви можете записувати усі свої спостереження, вони обов’язково будуть цікаві орнітологам, от наприклад Максим Гаврилюк збирає фенологічну інформацію, час прильоту птахів.
– Орнітологи збирають різні дані, от нещодавно я побачила велику зграю лелек, десь 30 штук і це дуже нетипово для цього часу, бо вони збираються у зграї пізніше, тому я передала цю інформацію канівському орнітологу Віталію Грищенку, він досліджує їх вже 30 років, – ділиться Дарина Бузовська.
Які додатки можна використовувати та куди вносити свої спостереження?
– Можна користуватись спеціальним додаток від Корнелльського університету “eBird” (міжнародна база), також є український варіант – “UkrBIN”. Я записую все, що бачу і чую, наприклад, – синиця блакитна, 3 штуки, – коментує Дарина.
Окрім записів виду і кількості птахів, це можуть бути фотографії або їхній спів. Орнітологи просять підтверджувати побачений вид фото-відео документуванням, якщо сумніваються у достовірності.
– Я була нещодавно в Карпатах, побачила доволі рідкісну пташку, що записана у Червону Книгу України, я зняла її на відео, де вона трохи виднілась і було чути поклик. Мене попросили підтвердити мої слова, бо це дуже незвичайний птах, що я і зробила, показавши відео. І виявилось, що я була права, – зазначає бьордвотчерка.
Щиглик. Фото Дарії Бузовської
Змагання з бьордвотчингу
Ви можете зіштовхнутись з такими негараздами, як болото, комарі і сніг. Але додатковим викликом емоційного характеру є спортивний азарт, постійне бажання знайти найбільш рідкісних птахів. Цю рису можна використати під час змагань з бьордвотчінгу – “Великий День Україна”.
У цей день самоорганізовані команди збираються у різних населених пунктах України і намагаються знайти якомога більшу кількість різних видів птахів. Вони відбуваються чотири рази на рік, у кожну пору року. Навіть якщо ви аматори – потрібно просто зареєструватися і взяти участь у спортивному полюванні.
Я хочу стати бьордвотчером, що мені для цього потрібно?
Нічого особливого. У парку звичайний одяг, у лісі чи полі – не яскравий, щоб зливатися з місцевістю. На брудні локації запасіться гумовими чоботами і остерігайтесь кліщів, вони там часто водяться.
З екіпірування потрібно мати бінокль. Ще Дарина радить купити недорогий фотоапарат. І оточити себе спільнотою, яка буде розділяти ваш інтерес до цієї справи.
– Зі спільнотою набагато цікавіше спостерігати за птахами, ніж коли спільноти немає. Певний час я жила за кордоном і знаходила цікавих птахів, але поділиться немає з ким, тому що всі в Україні, – зізнається дівчина.
“Спостерігати за птахами можна навіть з вікна будинку”
Дарина живе в центрі міста, і це не позбавляє її можливості бьордвотчити. По-особливому це розкривається у період міграції птахів, якщо дивитись навкруги, то можна побачити і гніздування пари боривітрів на будівлі податкової.
Улюблені місця бьордвотчерки у Черкасах: Долина Троянд, Сосновий Бір, парк Перемоги. Але підійде будь-який сквер чи дерево.
– От у нас є золотомушка жовточуба, восени їх можна побачити навіть у центрі, на кожній ялинці, бо вони шукають корм, влітку ви вже їх не побачите, бо вони гніздяться у Карпатах, – каже Дарина Бузовська.
Найкраща пора для спостережень – осінь і весна, період міграції. Зима цікава тим, що може залетіти рідкісний вид. Влітку, зазвичай, птахи усі однакові, місцеві.
“О, а це два крижні.”
Приручати і експлуатувати птахів – це нормально?
– Якщо приручити – це забрати собі додому, то я вважаю, що це погано для птаха. Хіба якщо птах вже не може жити у середовищі, коли він без крил. Але, знову ж таки, птахи – це не найрозумніші істоти, приучити їх до туалету – неможливо, бо вони фізично це не контролюють. Для мене це мучення птаха, тому я б не забирала, – коментує Дарина.
Бьордвотчерка каже, що використовувати птахів, щоб робити з ними фото чи що інше – жахливо. Птахи мають жити у дикій природі, а особливо хижі, бо вони, як і всі хижі, перебувають на вершині харчового ланцюга. Їх найменше, їм найскладніше здобути корм, і вони найвразливіші. Тобто якщо якісь зміни в екології трапляються, то найбільше страждають саме хижі птахи, у них одразу зникає їжа. Якщо зникнення птахів, яких є велика кількість – не така велика втрата, то орлани, яких мало – можуть просто зникнути.
У 2021 році в Україні ухвалили законопроєкт № 2351 про захист тварин від жорстокого поводження. Тому якщо ви бачите експлуатацію тварин або жорстоке ставлення до них – знайте, що це незаконно, потрібно викликати поліцію і складати протокол.
“Ой, пташеня випало з гнізда. Треба терміново його рятувати!”
Дарина Бузовська наголошує, що не слід надавати допомогу пташенятам, які випали з гнізда, бо зазвичай це не потрібно. Це їхній нормальний спосіб життя. Чекати батьків на землі, зачаївшись у траві – це біологічна звичка багатьох птахів.
Якщо пташеня поранене, то вилікувати його доволі складно і спеціалісти зазвичай не беруться за такі випадки, бо це природний відбір. За лікування беруться, якщо поранена пташка – хижак. Ваш максимум – посадити його на гілочку, щоб захистити від котів, собак і машин, якщо ви не бачите гнізда.
Взято зі сторінки Наталії Атамась, орнітологині
“А це блакитні синиці, ще пташенятка, бо ще чорні”.
“Птахи – індикатори змін клімату”
Для птахів основними є гніздові і кормові угіддя. Якщо щось змінюється, то це зазвичай визначають, як мінімум, за часом їхнього прильоту. Отже, в основному вони активно розшукують такі місця для перебування, і якщо не можуть знайти підходящого, то переходять до інших варіантів.
– Якщо говорити про зміни, які несе за собою війна у життя птахів, то можна констатувати лише те, що птахи зникають. Гніздові ареали, наприклад, коси (вузькі острови), росіяни їх помінували, а них жило дуже багато птахів. Зараз територія не придатна для життя, птахи не загніздилися, не вивили пташенят – їхня чисельність стала меншою. Але точних наслідків науковці ще не беруться давати, тому що це треба порахувати, а щоб це зробити – потрібен доступ до цих територій, щоб впевнено оцінювати наслідки. Я не науковець, це все моє спостереження, але сама не беруся давати конкретні оцінки, – зазначає Дарина.
А яким має бути співіснування? Людей і птахів
Бьордвотчерка каже, що найкраще, що ми можемо зробити для птахів – не чіпати ні їх, ні гніздові угіддя, не засаджувати степи, не розорювати, не вирубувати ліси і також не чистити ліси, тобто не косити траву, бо багато птахів живуть в траві.
– Це для них нормальна поведінка і мені, наприклад, боляче дивитися, коли комунальники викошують усю траву, особливо у сезон гніздування. Мені здається, що це блюзнірство. Птахи там вже загніздилися і не факт, що вони вдруге зможуть зробити там кладку, – пояснює Дарина.
Дівчина погоджується, що парк – міська екосистема, але, на її думку, було б добре залишати частини землі у “незайманому вигляді”. Старі повалені дерева – індикатор здорового лісу, там з’являються різні організми, яких їдять птахи, це годівничка, навколо якої вони живуть.
– Бувають моменти, коли людина сама створює певні умови для проживання птахів, от у нас по руслу Дніпра оселилися баклани і мартини. Зараз виходить, що ми відповідальні за тих, кого приручили і маємо їх якось охороняти, – каже Дарина Бузовська.
Важливо підвищувати обізнаність людей, базові правила мають закладатись зі школи. Це дасть можливість уникнути поганих наслідків. Коли людина більш свідома, вона намагається зберегти все і не приносить, наприклад, совеня додому.
#Даша_про_цікаві_книги, пов’язані з птахами
Авторкою перших двох книг, які радить Дарина, є Наталія Атамась, українська вчена у галузях зоології та екології.
1. “Пташина історія. Скандали, інтриги і мистецтво виживання”
Це цікава науково-популярна книга про те, як живуть птахи і наскільки їхня поведінка схожа на людську. Наталя з гумором пояснює, для чого птахи заводять гареми та як “редагують” кількість і якість власного потомства, як вони будують гнізда й шукають пару, планують зимування та чому пари розлучаються і залишають свої родини.
– Авторка йде по їхньому життю, проходячи усі етапи: залицяння, гніздування, вивід пташенят, мігрування та інше. І там багато цікавих фактів, от наприклад, ви знали, що серед крижнів дуже поширене гвалтування, а ще птахи постійно зраджують і це підтверджено ДНК тестом. До того ж, у нас викривлене уявлення про те, як вони летять у вирій, виявляється, що це не так працює, багато з них просто кочують, а не летять у вирій, – додає Дарина.
2. “Птахи в місті. Життя та виживання в бетонних джунглях”
Історію про те, де вони живуть і як доглядають пернату малечу, як вирішують болюче житлове питання та виборюють територію. Саму ж книжку побудовано як прогулянку – від околиць до центру, від парків та кладовищ до старих камʼяниць і хмарочосів.
– Одна з історій – розповідь про те, як в галереї за кордоном загніздився мартин чорнокрилий. Галерея не знала, що робити і як боротись, тому просто змирилися і зробили це додатковою атракцією для відвідувачів. Мені було б цікаво прочитати книги, навіть якби я не цікавилась птахами, вони написані живою і доступною мовою,– коментує книги бьордвотчерка.
3. “Крила над водою”, автори Ігор Землянських і Михайло Банік
Там усе просто про водоплавних птахів. Автор розказує про них із дуже великою любов’ю.
“Ворона сіра, так виблискує на сонці”.
Боривітер звичайний. Фото Дарії Бузовської
Бьордвотчинг – це медитація
Живучи у потоці постійного стресу, нам треба знаходити, як заспокоїтись і знайти гармонію. Кажуть, що бьордвотчінг допомагає.
– Часом втомлююсь на роботі, тому виходжу на 40 хвилин просто спостерігати за птахами у будь-який парк і це вже трошки провітрює голову. Ти перемикаєшся. Звісно, якщо не бігаєш за тими птахами, щоб усіх побачить, ну буває так, але загалом це доволі таке заспокійливе заняття,– зізнається Дарина.
Що не так з голубами і як насправді українською буде “чайка”?
– Всі птахи хороші, крім голубів, це інвазивний, паразитичний вид. Для екології вони шкідливі, бо займають гніздові території і розносять хвороби, крім того заважають іншим птахам, конкуруючи з ними за території,– розповідає дівчина.
Бьордвотчерка поділилась цікавим фактом, виявляється, що ми усе життя не правильно називаємо чайку. Мартина звичайного часто помилково називають «чайкою», проте це його російська назва. Це середнього розміру птах, який має особливість – його оперення протягом року змінюється. Навесні та влітку і самці, і самки мають на голові темно-коричневу «шапочку», восени й взимку голова птаха біла з бурими плямами. Реальна чайка – взагалі інший вид пташки.
“А це пролетів припутень, до речі, а не голуб”.
Маргарита Васильєва
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:“Нехай він залишиться в моїй пам’яті”, – маріупольська акторка про зруйнований театр і роботу в Черкасах
Перевірена оперативна інформація про ситуацію в Черкасах та Україні. Підписуйся на телеграм-канал “18000 | Шо там у Черкасах?”