Якщо мандрувати на автівці між Черкасами та Чигирином, то межу між колись двома районами Черкаської області можна розпізнати не лише по характерній стелі, яка вітає нас на Чигиринщині. В очі також впадають два поля, розташовані обабіч дороги. Обоє, здається, засіяні незвичною культурою, якої немає на сусідніх полях і не видно по дорозі сюди. Втім це не ноу-хау місцевих агрономів, а велика проблема – ваточник сирійський, з якою дедалі більше зіштовхуються фермери. І не лише вони. Схоже те, що колись було викликом для них, зараз виклик і для любителів культури та історії.
Про велику загрозу від незвичної рослини розповідає “18000”.
Національний парк “Холодний Яр” і не військова загроза
На початку 2022 року, незадовго до повномасштабного вторгнення, президент України Володимир Зеленський підписав указ про створення на території Черкащини, зокрема колишніх Чигиринського та Кам’янського районів, Національного парку “Холодний Яр”. До нього передали тисячі гектарів лугів, ярів і лісів, що здавна утворюють єдиний історичний та культурний ареал, багатий на визначні події та постаті в українській історії. З метою збереження цього місця і унеможливлення його використання в інших цілях, зокрема для ведення фермерського господарства чи лісозаготівлі, ще багато років тому була розроблена та напрацьована концепція створення величезного природозахисного масиву, втім реалізувати це вдалося лише порівняно нещодавно.
Повністю оцінити наслідки такого довгоочікуваного багатьма рішення з очевидних причин наразі не вдалося. Після початку повномасштабної агресії росіян питання захисту культурної, природної та історичної пам’яті, здається, відійшли на другий план, як в інформаційному полі, так і у фінансовому. Втім, на жаль, не відійшли на другий план загрози, які собою несуть не лише росіяни. Ці загрози не завжди настільки ж очевидні, як ворожі бомби чи ракети, проте можуть нанести не менш руйнівної шкоди. На території заповідника активно поширюється рослина, віднайти швидкий та ефективний рецепт боротьби з якою не вдалося навіть фермерам, необмеженим у ресурсах та засобах. Що ж робити з нею у природоохоронному середовищі і, головне, за який ресурс? Йдеться про ваточник сирійський.
Чому ваточник сирійський люблять бджолярі, але з ним борються аграрії
Уже багато років Черкаська область, як і інші центральні регіони держави, потерпає від розповсюдження низки інвазивних рослин. Тобто тих, що не є для нашого краю природними і тому мають низку переваг, як то велика кількість насіння чи стійкість до спекотної погоди, і стрімко розростаються. Водночас є низка рослин, які офіційно не визнані інвазивними або ж карантинними, втім несуть не менше загрози. І серед таких особливо виділяється саме згаданий вище ваточник сирійський. Відомий український агроном та профільний відеоблогер Олексій Сергієнко ще кілька років тому назвав цю рослину “королевою бур’янів”.
– Нині ситуація зі статусом цієї рослини навряд змінилася. Все через те, що ніхто не бореться з “резерваціями” цих рослин, які можуть бути де завгодно, не лише на полях, – каже Сергієнко. – Звичайно, проблема номер один – це амброзія, але і з ваточником треба щось робити, бо він дуже гарно поширюється і має велику стійкість до зовнішніх впливів.
Історія появи та початкового поширення цієї рослини на території України специфічна, розповідає науковець, працівник Українського інституту рослин Володимир Конограй.
– Певний час цю рослину навіть штучно поширювали, тому це дуже класний лікарсько-рослинний медонос. Крім того, із соку рослини виробляли свого часу каучук природній. Але коли пройшла ера штучного каучуку, про ваточник забули, – говорить науковець.
Справді, на профільних ресурсах любителів пасіки та збирання меду можна знайти десятки статей, присвячених цій рослині і її медоносним якостям. Автори матеріалів звертають увагу на неабиякий смак меду від цієї рослини, а також його доволі специфічний світлий колір. Наприклад, у ютубі можна віднайти тепер вже майже архівне відео 7-річної давнини, на якому пасічник із неприхованою гордістю розповідає та показує власну плантацію ваточника, яку він виростив неподалік своєї пасіки.
– Рослина чудова. У наших краях вона може переживати морози до -40 градусів. Я гуляв у лісі, побачив там ваточник, викопав і привіз, полив, він досить добре прийнявся і зараз от бачимо таку картину – він сам розрісся, – не приховує власного захопленням чоловік.
Він навіть дає поради своїм колегам – розповсюджувати рослину, аби збільшувати медоносну базу та ефективність пасік. Все це доволі гарно передає атмосферу, в якій ця рослина опинилась та поширювалась на території нашої держави ще кілька років тому. Аж допоки не стала загрозою та проблемою для низки фермерів та науковців, які тепер змушені витрачати мільйони гривень, аби хоча б зупинити поширення загрози. І, очевидно, про її чудові медоності якості вже майже ніхто не згадує. У нашому краї ваточник поступово захоплює все нові і нові території та витісняє історичні види рослин, а за рахунок своїх природних особливостей боротися з ним неймовірно складно. А подекуди фактично неможливо.
– Експансія ваточника пов’язана з тим, що ця рослина має потужну кореневу систему, яка глибоко під землею. Крім того, це кореневище також має ще і значну кількість сплячих зимуючих бруньок, за рахунок чого може дуже швидко поширюватись. А ще у нього утворюється легке насіння, одна рослина може давати десь до тисячі насінин, які легко проростають, – каже науковець Володимир Конограй.
Уже багато років свій своєрідний бій та боротьбу ведуть фермери по всій області, особливо на території лівобережжя та колишнього Чигиринського району, де рослина особливо добре себе почуває.
Водночас офіційно в Україні цю рослину не вважають карантинною, про що “18000” повідомили у Держпродспоживслужбі. За інформацією чиновників, зараз вивчають питання про поповнення списку карантинних рослин ваточником сирійським, втім таке рішення за профільним Міністерством аграрної політики.
– Колись ця рослина була завезена в Україну з метою її культивування та використання у промислових цілях, тому у неї не було статусу карантинної та інвазійної, – повідомили журналісту “18000” у Держпродспоживслужбі. – Схоже, ситуація змінилася, потребує змін і нормативна база, втім поки їх немає. Наша служба діє лише у межах та у спосіб, визначений законом і веде спостереження та контроль лише за тими рослинами, які потрапляють до відповідного переліку.
Але аграрії, не чекаючи рішень профільного міністерства, вже змушені самотужки вести боротьбу з рослиною та її поширенням у той спосіб та методи, які дозволяє сучасна наука.
– Дуже добре на цю рослину діють гормональні гербіциди, – каже агроном СТОВ “Перемога” Володимир Марченко. – Нам допомагає у боротьбі те, що у нас на полях велика сівозміна і рослина не встигає випрацювати своєрідний імунітет. Якщо ж можливості вносити гербіциди немає, то єдиний вихід – це систематичний тривалий покіс, бо там корінь може бути і 40 метрів.
Також читайте: Як сміляни відновлювали будинки після російських ударів.
Ваточник сирійський – ворог Холодного Яру
І якщо рецепт хай і складної та тривалої, втім успішної боротьби з інвазійною рослиною для фермерів відомий, то що робити з ваточником на території природоохоронного фонду – невідомо. У таких місцях не можна використовувати гербіциди та інші хімічні речовини, які можуть зашкодити рослинному фонду. І багате різнотрав’я природоохоронної зони Холодного Яру, схоже, під загрозою поповнення новим видом, який за сприятливих умов може витіснити решту. Принаймні про це переконливо говорять фахівці. Визнають загрозу і в адміністрації заповідного парку.
– Зараз рослина вже буквально заважає в окремих місцях пройти, – говорить керівник національного парку Богдан Легоняк.
Чиновник зазначає, що єдиний доступний їм метод боротьби – це систематичний покіс рослини у місцях найбільш інтенсивного росту. Та навіть такий метод не дає результату одразу і потребує багатьох років боротьби.
– Як і будь-яка багаторічна рослина, ваточник схильний до виснаження, якщо йдеться про невеликі ділянки. І це можна робити (скошувати, – ред.) у природоохоронних зонах і парках, – каже агроном Олексій Сергієнко. – Але для цього потрібно не один і навіть не два роки. Потрібно постійно зрізати рослину, не давати, щоб з’явився пух, який розлітається на сотні кілометрів. Треба багато рук і багато праці, а зараз це дуже дорого коштує.
Визнає те, що головною проблемою у боротьбі з ваточником зараз є відсутність належного ресурсу, і керівництво закладу.
– Ми – молода установа, яка була створена фактично під час повномасштабної війни, і змушені рахувати кожну копійку, – каже Богдан Легоняк. – Все це потребує додаткового ресурсу, а ще є інші видатки, кожен день десь щось ламається або псується і потребує хай і дрібного, але ремонту.
Очевидно, враховуючи статус національного парку і його значення для національної пам’яті та культури, збереження первісного вигляду цих місць є пріоритетом, неспівмірним з тими ресурсами, які для цього потрібні. Нині заклад може дозволити собі витратити на утримання однієї так званої стежки не більше 5 тисяч гривень.
У ще одному заповідному місці Черкащини – у Канівському природному заповіднику також жаліються на поширення інвазійних рослин. Втім зазначають, що через певні особливості проблем з ваточником не мають.
– У нас все ж більша частина територій – це ліси, а ваточник полюбляє відкриті галявини та сонце, – говорить працівник заповіднику Василь Шевчик. – Будь-який бур’ян та карантинна рослина поширюються там, де “попрацювала” людина. І чим більше вплив людей на це місце, тим швидше поширення таких рослин.
Очевидно, на фоні російських ракет чи дронів, загроза від рослини може здаватися не такою очевидною. Втім ця рослина може непомітно окупувати край, який багато років був і є символом української незалежності та волі до боротьби. Особливо прикро, що на боротьбу з ним потрібні порівняно невеликі кошти, втім які все ж таки важкодоступні в умовах повномасштабного вторгнення і економії ресурсів для національного заповідника. Замість висновку і як заклик до вирішення проблеми залишаємо реквізити благодійного фонду “Холодний Яр”, який також опікується питаннями збереження природи у національному заповіднику.
Назва отримувача: БФ “Холодний Яр”
Код ЄДРПОУ: 45131565
Розрахунковий рахунок: UA283052990000026001011607074
Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.
Також читайте: Хранителька української ідентичності: як черкащанка відроджує культуру вишивки.
Подобаються наші статті? Долучайтеся до Клубу донаторів “18000”! Оформлюйте щомісячну підписку за посиланням і розвивайте регіональну незалежну журналістику разом із нами.
Проблема досить серйозна.Холодний Яр символ боротьби українського народу, прикро що Мотронинський монастир находиться під впливом московського патріархату Бур’ян ми поборемо а от із цією напастю чи впораємся